Черенков Павло Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Черенков Павло Олексійович
рос. Павел Алексеевич Черенков
Cerenkov.jpg
Народився 15 (28) липня 1904(1904-07-28)
село Нова Чигла,
Бобровський повіт,
Воронезька губернія,
Російська імперія
(Нині Таловський район Воронезької області)
Помер 6 січня 1990(1990-01-06) (85 років)
Москва, СРСР СРСР
Громадянство Росія РосіяСРСР СРСР
Галузь наукових інтересів фізична оптика, ядерна фізика, фізика високих енергій.
Заклад Фізичний інститут ім. П. М. Лебедєва РАН
Московський енергетичний інститут
Московський інженерно-фізичний інститут
Alma mater Воронезький державний університет
Науковий керівник Сергій Іванович Вавілов
Відомий завдяки: співавтор відкриття ефекту Вавилова — Черенкова
Нагороди
Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1958)
Герой Соціалістичної Праці —  1984
Орден Леніна Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Сталінська премія —  1946 Сталінська премія —  1951 Державна премія СРСР —  1977
Nobel prize medal.svg

Павло Олексійович Черенков (* 15 (28) липня 1904(19040728), село Нова Чігла Бобровського повіту Воронезької губернії — †6 січня 1990, Москва) — фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики (спільно з Ігорем Таммом і Іллею Франком) (1958), дворазовий лауреат Сталінської премії.

Жертва сталінського терору (батько убитий сталіністами).

Біографія[ред.ред. код]

Батьки Павла Олексійовича — Олексій Єгорович і Марія Черенкова були селянами.

1928 року Черенков закінчив фізико-математичний факультет Воронезького університету (ВДУ).

Після закінчення університету Черенков був спрямований викладати в школу в місто Козлов, теперішній Мічурінськ. Через два роки в те ж місто отримала направлення Марія Олексіївна Путінцева, дочка Олексія Михайловича Путиіцева — воронезького літературознавця-краєзнавця, професора ВДУ, засновника дому-музею І. С. Нікітіна. Вона теж закінчила ВДУ, відділення російської мови і літератури педфаку.

1930 року Черенков одружився на Марії Путінцевій.

1932 року у них народився син Олексій, 1936 року — дочка Олена.

У листопаді 1930 року у Воронежі заарештували у справі краєзнавців Олексія Михайловича Путінцева. Наприкінці того ж року був «розкуркулений» в Новій Чиглі батько Павла Олексійовича — Олексій Єгорович Черенков.

1931 року Олексія Єгоровича засудили і відправили в посилання. Його звинуватили в приналежності до партії есерів і в участі в «куркульській» сходці 1930 року.

1937 року батька вченого знову заарештували, 1938 засудили та вбили «за контрреволюційну агітацію».

1930 року Черенков вступив до аспірантури Інституту фізики і математики в Ленінграді.

1935 року захистив кандидатську дисертацію, а 1940 року — докторську.

З 1932 року працював під керівництвом С. І. Вавілова.

З 1935 року — співробітник Фізичного інституту ім. П. Н. Лебедєва в Москві (ФІАН), з 1948 року — професор Московського енергетичного інституту, з 1951 року — професор Московського інженерно-фізичного інституту.

Член КПРС з 1946 року. Член-кореспондент АН СРСР (1964). Дійсний член АН СРСР (1970).

Черенков останні 28 років життя провів у столичній квартирі в районі Ленінського проспекту, де розташовані різні інститути Академії наук, в тому числі і ФІАН.

Павло Олексійович Черенков помер 6 січня 1990 року від механічної жовтяниці. Поховано на Новодівочому цвинтарі Москви.

Премії та нагороди[ред.ред. код]

Пам'ять[ред.ред. код]

Черенков П. А. на марці Росії
  • У 1994 році в честь Черенкова була випущена поштова марка Росії.

Науковий доробок[ред.ред. код]

Основні роботи Черенкова присвячені фізичної оптиці, ядерної фізики, фізики частинок високих енергій. У 1934 у виявив специфічне блакитне світіння прозорих рідин при опроміненні швидкими зарядженими частинками. Показав відмінність даного виду випромінювання від флуоресценції. У 1936 році встановив основну його властивість — спрямованість випромінювання, утворення світлового конуса, вісь якого збігається з траєкторією руху частки. Теорію випромінювання Черенкова розробив в 1937 році зпільно з Ігорем Таммом і Іллею Франком.

Ефект Вавилова — Черенкова лежить в основі роботи детекторів швидких заряджених частинок (черенковських лічильників).

Черенков брав участь у створенні синхротронів, зокрема синхротрона на 250 МеВ (Сталінська премія, 1952). У 1958 році разом з Таммом і Франком був нагороджений Нобелівською премією з фізики «за відкриття й тлумачення ефекту Черенкова». Манне Сігбан з Шведської королівської академії наук у своїй промові зазначив,

« відкриття явища, нині відомого як ефект Черенкова, являє собою цікавий приклад того, як відносно просте фізична спостереження при правильному підході може привести до важливих відкриттів і прокласти нові шляхи для подальших досліджень  »

.

Виконав цикл робіт з фоторозпаду гелію та інших легких ядер високоенергетичними γ-квантами (Державна премія СРСР, 1977).

Література[ред.ред. код]

  • Лауреати Нобелівської премії: Енциклопедія: Пер. з англ .- М.: Прогрес, 1992

Посилання[ред.ред. код]