Франсуа Англер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Франсуа Англер
фр. François Englert
Francois Englert.jpg
Народився 6 листопада 1932(1932-11-06) (82 роки)
Еттербек, Бельгія
Громадянство Бельгія Бельгія
Галузь наукових інтересів фізика
Alma mater Брюссельський вільний університет
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (2013)
Nobel prize medal.svg

Франсуа́ Англе́р, Франсуа Енглер (фр. François Englert, нар. 6 листопада 1932) — бельгійський фізик-теоретик, що спеціалізується в галузі статистичної фізики, квантової теорії поля, космології, теорії струн та супергравітації.[1]

Біографія[ред.ред. код]

Том Кіббл, Джеральд Гуральнік, Карл Гаген, Франсуа Англер та Роберт Брут під час вручення Премії Сакураї 2010 року

Франсуа Англер народився 1932 року в Еттербеку (один з районів Брюсселя) в єврейській родині. Під час нацистської окупації Бельгії Англер був змушений приховувати своє єврейське походження, він жив у різних сирітських притулках та дитячих будинках бельгійських міст Дінан, Люстен, Стумон та Анвуа-Руйон, де застав американські війська, які звільнили Бельгію від нацистів[2].

1955 року Англер закінчив франкомовний Брюссельський вільний університет за фахом інженера-електромеханіка. Там само 1959 року він отримав ступінь PhD з фізики. З 1959 до 1961 року Англер працював в Корнельському університеті спочатку як асистент Роберта Браута, а потім як ад'юнкт-професор. Згодом Англер повернувся в Брюссельський університет, де отримав професорську посаду. 1980 року він спільно з Робертом Браутом сформував дослідницьку групу. 1998 року Англер отримав посаду почесного професора. З 2011 року займає посаду гостьового професора в Чепменському університеті в Каліфорнії.

Механізм Браута-Англера-Гіґґса[ред.ред. код]

Докладніше: Механізм Гіггса

1964 року Браут та Енглер показали, що калібрувальні векторні бозони можуть набувати ненульовую масу в процесі спонтанного порушення симетрії.[3] Грунтуючись на незастосованості теореми Голдстоуна щодо калібрувальних полів,[4] Гіґґс прийшов до того ж результату.[5] У тому ж році статтю з цієї проблематики випустили й Джеральд Гуральник, Карл Гейґен і Том Кіббл.[6] На церемонії, організованій журналом Physical Review Letters з приводу п'ятдесятиріччя цього відкриття, була відзначена цінність всіх трьох робіт.[7]

Премії та нагороди[ред.ред. код]

2010 року Англер був удостоєний премії Сакураї в галузі фізики елементарних часток (спільно з Джеральдом Гуральником, Карлом Гейгеном, Томом Кібблом, Пітером Гіґґсом та Робертом Браутом), 2004 року — премії Вольфа з фізики (разом з Браутом та Гіґґсом), 1997 року — Премії Європейського фізичного товариства в галузі високих енергій та часток (разом з Браутом та Гіґґсом) за розробку принципу уніфікації взаємодій короткого та далекого порядків за допомогою генерації масивних калібрувальних векторних бозонів, і 1982 року — премію Франкі.

2013 року він отримав премію принца Астурійського в галузі технічних та наукових досліджень спільно з Пітером Гіґґсом та інститутом ЦЕРН.

Цього ж 2013 року доробок Анґлера та Гіґґса був відзначений Нобелівською премією з фізики [8].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]