Денніс Габор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Nobel prize medal.svg

Сер Денніс Габор (Денеш Габор; 5 червня 1900, Будапешт - 9 лютого 1979) — угорсько-англійський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики «за винахід і розроблення голографічного методу» (1971).

Життєпис[ред.ред. код]

Був старшим із трьох синів Адрієнни (Кальман) і Берталіна Габорів. Мати до заміжжя була аристократкою, а батько, онук єврея-емігранта з Росії, – директором «Угорської генеральної вугільної компанії».

Закінчив місцеву школу, продовжив навчання у середній державній школі М. Тольді, де вивчав мови, захоплювався математикою і природничими науками. Вже в ті роки виявив великі здібності до фізики.

1918 р. вступив до Будапештського технічного університету, обравши фах інженера-механіка. 1920 р. для завершення освіти виїхав до Німеччини і вступив до Берлінського технічного університету, який закінчив 1924 р. із дипломом інженера, одночасно відвідував курс лекцій видатних учених М. Плінкета, В. Нернеста, М. фон Лаує і семінар А. Ейнштейна.

1927 р. одержав докторський ступінь з електротехніки і до 1933 р. працював у Берліні.

У 1933 р., з приходом Гітлера до влади, повернувся до Угорщини, в 1934 р. емігрував до Англії і майже 14 років працював в науково-дослідницькій лабораторії Британської компанії Томсона-Х'юстона.

1936 р. одружився з Мадікорі Батлер, співробітницею лабораторії Томсона-Х’юстона. Від 1937 до 1948 р. займався електронною оптикою і розпочав роботу, що призвела до створенням голографії.

В 1938 р. в Англію також переїхав брат Андре, в 1942 р. помер батько; в 1946 р. в Англію переїхала матір. В 1946 р. одержав британське підданство.

1948 р. розробив теорію голографічного методу й опублікував свої статті. 1949 р. покинув Британську компанію Томсона-Х'юстона і став ад'юнкт-професором з електроніки в Імперському коледжі при Лондонському університеті, в 1958 р. – професором прикладної електроніки. В ці ж роки займався дослідженнями природи людського слуху і розробив теорію гранульного синтезу, використаного пізніше Янісом Ксенакісом, а за ним і багатьма іншими композиторами[1].

У 1967 р., вийшов у відставку, працював консультантом у лабораторії Сі-бі-Ес у Стамфорді (штат Коннектікут).

Нагороди[ред.ред. код]

1971 р. отримав Нобелівську премію з фізики «за винахід і розроблення голографічного методу». Далі читав лекції, продовжуючи наукові дослідження. 1974 р. переніс інсульт. 1977 р. був першим відвідувачем музею Голографії, відкритого у Нью-Йорку.

Був членом Лондонського Королівського товариства, почесним членом Угорської академії наук і кавалером Ордена Британської імперії, був нагороджений медаллю Томаса Юнга Лондонського фізичного товариства (1967), медаллю Румфорда Лондонського королівського товариства (1968), медаллю Альберта Майкельсона Франклінського інституту (1968), почесною медаллю Інституту інженерів електротехніки й електроніки (1970) і премією Хольвека Французького фізичного товариства (1971), був визнаний гідним почесних ступенів шести університетів різноманітних країн.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Xenakis, Iannis (2001). Formalized Music: Thought and Mathematics in Composition. 9th (2nd ed.). Pendragon Pr.. pp. preface xiii. ISBN 1-57647-079-2.

Посилання[ред.ред. код]