Денніс Габор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Біографія[ред.ред. код]

==Угорсько-англійський фізик Денніс (Денеш) Габор народився 5 червня 1900 р. в Будапешті. Він був старшим із трьох синів Адрієнни (Кальман) і Берталіна Габорів. Його мати до заміжжя була аристократкою, а батько, онук єврея-емігранта з Росії, – директором «Угорської генеральної вугільної компанії».== Закінчивши місцеву школу, Габор продовжує навчання у середній державній школі М.Тольді, де вивчав мови, захоплювався математикою і природничими науками. Вже в ті роки в нього виявилися великі здібності до фізики. 1918 р. Габор вступив до Будапештського технічного університету, обравши фах інженера-механіка. 1920 р. для завершення освіти Габор їде до Німеччини і вступає до Берлінського технічного університету, який закінчив 1924 р. із дипломом інженера, одночасно відвідуючи курс лекцій видатних учених М.Плінкета, В.Нернеста, М. фон Лаує і семінар А.Ейнштейна.

1927 р. він одержав докторський ступінь з електротехніки і до 1933 р. працював у Берліні. З приходом 1933 р. Гітлера до влади Габор повертається до Угорщини, а 1934 р. емігрує до Англії і майже 14 років працює в науково-дослідницькій лабораторії Британської компанії Томсона-Х'юстона. 1946 р. Д.Габор одержав британське підданство.

1936 р. він одружився з Мадікорі Батлер, співробітницею лабораторії Томсона-Х’юстона. Від 1937 до 1948 р. він займався електронною оптикою і розпочинає роботу, що завершується створенням голографії. 1938 р. до нього в Англію приїхав брат Андре, а 1942 р. помирає батько; 1946 р. до них переїхала також матір.

1948 р. Д.Габор розробив теорію голографічного методу й опублікував свої статті. 1949 р. він покинув Британську компанію Томсона-Х'юстона і став адьюнкт-професором з електроніки в Імперському коледжі при Лондонському університеті, 1958 р. – професором прикладної електроніки. В ці ж роки Габор займається дослідженнями природи людського слуху і розробляє теорію гранульного синтезу, використаного пізніше Ксенакісом, а за ним і багатьма іншими композиторами[1].

У 1967 р., вийшовши у відставку, працює консультантом у лабораторії Сі-бі-Ес у Стамфорді (штат Коннектікут).

1971 р. Д.Габору було присуджено Нобелівську премію з фізики «за винахід і розроблення голографічного методу». Далі він читав лекції, продовжуючи наукові дослідження. 1974 р. переніс інсульт. 1977 р. був першим відвідувачем музею Голографії, відкритого у Нью-Йорку.

Д.Габор був членом Лондонського Королівського товариства, почесним членом Угорської академії наук і кавалером Ордена Британської імперії, був нагороджений медаллю Томаса Юнга Лондонського фізичного товариства (1967), медаллю Румфорда Лондонського королівського товариства (1968), медаллю Альберта Майкельсона Франклінського інституту (1968), почесною медаллю Інституту інженерів електротехніки й електроніки (1970) і премією Хольвека Французького фізичного товариства (1971), був визнаний гідним почесних ступенів шести університетів різноманітних країн.

Помер Д.Габор 9 лютого 1979 р.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Xenakis, Iannis (2001). Formalized Music: Thought and Mathematics in Composition. 9th (2nd ed.). Pendragon Pr.. pp. preface xiii. ISBN 1-57647-079-2.

Посилання[ред.ред. код]