Марко Проклятий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Марко Проклятий або Марко Пекельний — популярний герой українських легенд, на основі яких виникла й приповідка: «Товчеться, як Марко по пеклу». Очевидно, що Марко Проклятий — це той таки вічний блукалець на український лад, адже походження його образу також корениться у легенді про зрадника Марка, що вдарив Христа залізною рукави­цею перед його хресною смертю, за що Господом був покараний вічно ходити під землею навколо стовпа, не спиняючись ні на хви­лину; він час від часу б’ється голо­вою об стовп, тривожить цими звуками навіть пекло та його хазя­їна і скаржиться, що не може вмерти. Іншим поясненням Маркового прокляття є те, що він зако­хався в рідну сестру, потім убив її разом з матір’ю, за що й був покараний Богом. Водночас, український вічний блукалець — це не лише антигерой. Часто він також постає в образі козака.

На основі фольклорних джерел Олекса Стороженко написав повість-поему «Марко Проклятий», цей образ був також інтерпретований Іваном Ко­чергою у драмі «Марко в пеклі» (1928) та Ліною Костенко у вірші «Маркова скрипка».[1] Головним героєм твору Михайла Стельмаха «Правда і кривда» є Марко Безсмертний.

На основі поезій Василя Стуса Львівський театр ім. Леся Курбаса поставив драму «Марко Проклятий».

Примітки[ред.ред. код]