Ногаї
Ногаї (Ногайці) — узагальнена назва тюркомовного населення, що входило в 17-18 сторіччях до татарських державних утворень, сучасний тюркський народ у Росії, Туреччині і Румунії.
Сучасні ногайці[ред.]
Понад 90 тисяч ногайців мешкає у Росії у Ногайському степу в Ставропольському краю, Дагестані (національний район), Карачаєво-Черкесії (створений у 2005 році ногайський район); 90 тисяч у Туреччині; Румунії, Йорданії. В Україні за даними перепису 2001 року мешкає 385 ногайців.
Історія[ред.]
З'явилися в південноукраїнських степах у 20-х роках 17 сторіччя внаслідок розпаду Малої Ногайської орди на Білгородську, Єдичкульську, Єдисанську та Джамбуйлуцьку орди.
Ногаї були нащадками орди, тобто групи населення Ординського царства, яку очолив у кінці 13 сторіччя темник Ногай. За тогочасною традицією іменування народів ці люди отримали назву ногаї.
В етнічному плані це змішане населення. До його складу входили кипчаки (половці), які передали ногаям свою мову.
За антропологічними даними — це монголоїди.
Основними заняттями більшості ногаїв було кочове екстенсивне скотарство. Вони не заготовляли кормів та загонів для худоби. Землеробством займались переважно кубанські ногаї.
Після російсько-турецької війни над ногаями було проведено каральну операцію по переселенню з Кубані у заволзькі степи під керівництвом Олександра Суворова, коли багато ногаїв померло у дорозі. Багато ногаїв втекло у Туреччину.
Як і в інших кочових народів царської Росії, в ногаїв включно до 20 сторіччя панували патріархально-феодальні відносини, виділились князі (мурзи, султани), дрібніша знать, а також мусульманське духовенство. Разом з тим у них довго зберігались пережитки первісної епохи (племена, роди).
