Астраханська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Астраханська область
Астраханская область
Flag of Astrakhan Oblast.svg Coat of Arms of Astrakhan Oblast.png
Прапор Астраханської області Герб Астраханської області
Астраханська область на карті Росії
Астраханська область на карті Росії
Обласний центр Астрахань
Площа

- Усього
- % водн. пов.

58-а

44 100 км²
8,5

Населення

- Усього
- Густота

55-а

1010407 (01.01.2011) [1] (2011)
22.9 осіб/км²

Федеральний округ Південний
Економічний район Поволзький
Автомобільний код 30
Державна мова російська
Часовий пояс MSK (UTC+4)

Астраха́нська о́бласть — суб'єкт Російської Федерації, входить до Південного федерального округу.

  • Адміністративний центр області — місто Астрахань
  • Астраханська область за територією (44,1 тис. км²) займає 6 місце з 8-ми регіонів Поволж'я
  • Область була утворено 27 грудня 1943

Природа[ред.ред. код]

Область розташована на Прикаспійській низовині, при впаданні ріки Волги в Каспійське море. Більшу частину території області займає напівпустеля. Клімат різко посушливий з наростанням посушливості із заходу на схід. Напівпустельні території використовують в основному як пасовища. Особливий природний ареал представляє Волго-Ахтубінська долина, що переходить у велику дельту. Що заливаються порожніми водами на тривалий період простору дельти служать нерестовищем для важливих промислових риб — осетра, севрюги, білуги й ін.

Населення[ред.ред. код]

За населенням (998 тис. осіб на 1 січня 2005 р.) — 52-е місце в Росії, за щільністю населення (22,6 осіб/км²) Астраханська область — 41-й регіон у РФ (без Москви й Санкт-Петербурга), 7-е місце в Поволжі. У дельті Волги щільність населення набагато вище. За рівнем урбанізації (питома вага міського населення — 67%) — 6-е місце в Поволжі й 45-е місце в РФ (без автономних округів) (2005). Більшість населення області (70%) становлять росіяни. Астраханська область є місцем історичного проживання казахів казахи (14,3%), найбільша казахська громада серед суб'єктів федерації. Астраханська область є місцем історичного проживання також і татар (включаючи астраханських і юртових мовців на окремих діалектах), ногайців (у більшості карагашів) і туркмен.

Казахи[ред.ред. код]

Докладніше: Казахи
Докладніше: Казахи в Росії

У Астраханської області проживає понад 142 тисяч казахів.

Народ чисельність у 2002 році, тис.

(*)

Росіяни 700,6 (70,0%)
Казахи 142,6 (14,3%)
Татари 70,6 (7,0%)
Українці 12,6 (1,2%)
Чеченці 10,0 (1%)
Азербайджанці 8,2
Вірмени 6,3
показані народи c чисельністю понад 5 000 осіб

Корисні копалини[ред.ред. код]

Природні ресурси: природний газ, нафта, сіль, гіпс. Запаси нафти можна оцінити приблизно в 300 млн т, глибина залягання — від 2 до 5 км.

Основні галузі промисловості[ред.ред. код]

Галузь паливної промисловості є головною галуззю спеціалізації Астраханської області (близько 60% виробництва в РФ), тому що тут перебуває Астраханське газоконденсатне родовище, найбільше в європейській частині Росії. На базі цього газоконденсатного родовища працює Астраханський газовий комплекс, що включає газові промисли й газоперероблювальний завод. Комплекс спеціалізований на випуску технічної газової сірки, автомобільного бензину, дизельного й казанового палива, пропанобутанової фракції. В області розвинене машинобудування (суднобудування, виробництво ковальсько-пресового устаткування, компресорів тощо), тому що м. Астрахань — найбільший центр суднобудування й судноремонту.

Проти 1990-х років, до 2003 року значно збільшилася частка продукції паливної промисловості Астраханської області в РФ (з 8% до 60%) і електроенергетики (з 2% до 11%), за рахунок критичного стану промислових запасів Каспійського басейну помітно скоротилася частка продукції харчової промисловості (з 36% до 9%), а також відбулося скорочення частки продукції легкої промисловості (з 22% до 1%). Найкращі середньодушові коефіцієнти з виробництва металорізальних верстатів — 4 (четверте місце серед всіх ураховуваних видів промислової продукції за регіонами РФ), газ природний — 2.4, первинна переробка нафти — 1.7, крупи — 1.7.

Внутрішні відмінності, спеціалізація міст[ред.ред. код]

Астрахань (заснована в 1558, близько 500 тис. oc. (2005) — головний промисловий центр області. Промисловий комплекс міста представлений суднобудуванням, целюлозно-паперовим виробництвом, рибопереробною промисловістю. Лідируючі галузі промисловості — машинобудування, електроенергетика, харчова промисловість. У регіоні практично невичерпні запаси газу, нафти, сірки. У цілому промисловість міста залишається збитковою. В основному це внаслідок впливу паливної промисловості, на частку якої припадає третина збитків промисловості, а також підгалузі машинобудування і електроенергетики. При цьому збитки промисловості в порівнянні з 2002 скоротилися на 28,9%.

Ахтубінський район (близько 44,2 тис. oc.) розташований у північно-східній частині області. На його території розташовано два найбільші в Росії військових полігони, філії підприємств оборонної промисловості. Основні підприємства — ВАТ «Бассоль» (виробництво харчової продукції), ВАТ «Мінерал-Кнауф» (виробництво будматеріалів), ВАТ «Ахтубінський ССРЗ» (машинобудування), ВАТ «Консервний завод» і ЗАТ «Ахтубінський м'ясокомбінат».

Камизякський район (близько 51 тис. oc.) займає провідні позиції в Астраханській області з виробництва й переробки сільськогосподарської продукції. Основні напрямки сільського господарства — овочівництво, баштанництво, рисівництво, м'ясомолочне скотарство. Промисловість району представлена такими галузями: суднобудівна (одне з найстарших підприємств — ВАТ «Волго-Каспійський СРЗ»), легка, поліграфічна, борошномельно-круп'яна, виробництво будівельних матеріалів і ін.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Область розділена на міста обласного значення — Астрахань, Ахтубінськ і закрите адміністративно-територіальне утворення місто Знаменськ, а також 11 муніципальних районів:

Міста[ред.ред. код]

Населені пункти з кількістю мешканців понад 5 тисяч
2007
Астрахань 500,2 Ліман 9,1
Ахтубінськ 42,6 Верхний Баскунчак 8,4
Знаменськ 32,3 Єнотаєвка 8,0 (2003)
Харабалі 18,1 Чьорний Яр 8,0 (2003)
Камизяк 16,1 Красні Барікади 6,4
Красний Яр 10,9 (2003) Капустін Яр 6,0 (2005)
Наріманов 10,9 Старокучергановка 5,7 (2003)
Ікряноє 9,9 (2003) Нікольське 5,3 (2003)
Володарський 9,6

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]