Русь (назва)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Східні слов'яни у VIII — IX століттях
Монгольське вторгнення у Східну Європу.

Русь (назва), за Повістю врем'яних літ, в періоді до Рюрика і Олега (згідно з текстом): «Тільки ці слов'яни називаються Руссю: Поляни, Деревляни, Ільменські́ словени, Сіверяни, Полочани, Дреговичі, Бужани тому що сидять по-Бугу, Волиняни. Інші дають данину Русі.»

Вживання терміну[ред.ред. код]

Термін «Русь» може вживатись на позначення:

  1. людської спільноти, яка жила на землях більшої частини сучасної України, Молдови, Росії, Білорусі та Прибалтики. Походження цієї спільноти, так само як і її назви дискусійне (основні гіпотези: норманська, слов'янська, кельтська, сарматська). Повість врем'яних літ, в періоді до Рюрика і Олега (згідно з текстом) говорить: «Тільки ці слов'яни називаються Руссю: Поляни, Деревляни, Ільменські́ словени, Сіверяни, Полочани, Дреговичі, Бужани тому що сидять по-Бугу, Волиняни. Інші дають данину Русі.»
  2. землі — (Руська земля. Спочатку ймовірно включала Середню Наддніпрянщину. У середньовічних джерелах територія Русі здебільшого обмежувалася Київською, Чернігівською та Переяславською землями і не вживалася на означення Новгорода, Залісся чи Галичини. Після монгольської навали назва поширилась на інші східнослов'янські землі де існували приходи християнської церкви візантійського обряду (так звана — русьска віра): з'явилися Біла, Чорна, Червона або Галицька, Мала Русь тощо та їх населення. Можливе походження цих назв — поширений в той час на Сході (і, зокрема, на землях, підлеглих Золотій Орді) спосіб зіставлення кольорів частинам світу: білий — північ, чорний — південь, червоний — захід та ін.
  3. держави, які включала землі Русі. Прийнята у сучасній науці назва цієї держави — Київська Русь, держава зі столицею в Києві, що сформувалась у IX–X століттях.

Від слова «Русь» походить прикметник «руський». Що відповідає на питання «чий?». Самоназвою мешканців Русі були етноніми «русь», як збірна назва, множини та в однині «русин», від якого на рубежі XIV - XV ст. виникає під впливом польської мови множинна форма «русини»,самоназва, що зберігся до нашого часу в Галичині, на Буковині, Закарпатті та країнах Східної Європи. Від не словя'нської (грецької) транскрипції слова «Русь» (грец. - Ρωσία) пішла самоназва колишнього Московського царства (Московії), яка перейменувалась в Росію, офіційно в 1721 році. В латинських, європейських джерелах «Русь» мала декілька назв, що відрізнялись своїм написанням: «Ruthenia»(Рутенія), «Russia», «Ruscia», «Roxolania» (Роксоланія). Причому потрібно зазначити, що латинська назва Русі - «Рутенія», за всю історію свого існування не використовувалась по відношенню до Північно-Східної Русі (Московії), а вживалась виключно до земель сучасної України та частково Білорусі, та Південо-Східної Польщі.

Арабські письменники аль-Балхі, аль-Істахрі та Інб-Хакуля в різних редакціях свідчать про три центри Древньої Русі — Куявію, Славію та Артанію.

З XIV–XVII століть у науковому обігу існує велика кількість історичних документів (політичних, юридичних, церковних), які підтверджують, що і в литовсько-руську і в наступну — козацьку добу національна територія України йменувалася далі Руссю, а її мешканці — русинами. Це підтверджують тогочасні літописи, хроніки, мемуари, поземельні акти, привілеї-данини, заповіти, книги записів Литовської метрики, Руської метрики і тому подібних.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Пріцак, Омелян. Походження Русі. Стародавні скандинавські джерела (крім ісландських саг).[переклад з англійської О. Буценка та Ю. Олійника]  — Т. І. — К.: Обереги, 1997. — 1080 с.
  • Пріцак, Омелян Походження Русі. Стародавні скандинавські саги і Стара Скандинавія. — т. II. — К.: Обереги, 2003 — 1304 с.

Посилання[ред.ред. код]