У бій ідуть лише «старі»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
У бій ідуть самі «старі» M:
В бой идут одни «старики»
1974 v boy idut odni stariki.jpg
Жанр драма
військовий фільм
Режисер Леонід Биков
Сценарист Леонід Биков
Олександр Сацький
Євген Онопрієнко
У головних
ролях
Леонід Биков
Володимир Талашко
Олексій Смірнов
Оператор Володимир Войтенко
Композитор Віктор Шевченко
Анатолій Новіков
Художник Георгій Прокопець
Кінокомпанія Київська кіностудія імені Олександра Довженка
Перше творче об'єднання
Тривалість 92 хв.
Мова російська
Країна СРСР
Рік 1973
Кошторис 381 000 карбованців (витрачено 325 000)
IMDb ID 0070861
CMNS: У бій ідуть самі «старі» на ВікісховищіQ: У бій ідуть самі «старі» у Вікіцитатах

«У бій іду́ть самі́ „старі́“» (рос. «В бой идут одни „старики“») — культовий радянський художній фільм, знятий актором та режисером Леонідом Биковим у 1973 році. Фільм та Леонід Биков за виконання головної ролі отримали першу премію на VII Всесоюзному кінофестивалі у Баку.

У фільмі виконуються пісні «Смуглянка» та «Ніч яка місячна».

Сюжет[ред.ред. код]

У фільмі розповідається про бойові будні гвардійського полку льотчиків-винищувачів під час Великої Вітчизняної війни, в основному — другої, «співочої» ескадрильї.

Радянські війська розпочали визволення території Української РСР. Ось один з епізодів фільму. Із бойового виліту повертається пілот-винищувач і, навіть не встигнувши пообідати, відправляєтся знову у бій. Бій був не легкий, але повернулися усі, крім командира другої ескадрильї капітана Титаренка на прізвисько Маестро (Леонід Биков). Коли вже всі, крім його механіка Макарича (Олексій Смірнов) перестали чекати — паливо в баку Маестро мало б скінчитися ще сорок хвилин тому — на льотне поле сідає «Мессершмітт», а в ньому той самий Титаренко-Маестро.

У ролях[ред.ред. код]

Леонід Биков — Олексій Титаренко («Маестро»)

Знімальна група[ред.ред. код]

Прототипи героїв[ред.ред. код]

Вважається, що прототипом головного героя фільму став радянський військовий льотчик, двічі Герой Радянського Союзу Попков Віталій Іванович[1][2].

Колоризація[ред.ред. код]

Зараз[Коли?] в інтернеті розповсюджується дезінформація, нібито Леонід Биков мріяв про кольоровий фільм. Насправді, керівництво студії усіма силами намагалося примусити знімати цей фільм у кольорі.

Лише зусиллями творчої групи вдалося відстояти чорно-білий варіант[Джерело?]. Про це розповідали на зустрічах у кінотеатрах учасники зйомок та виконавці ролей у фільмі, відповідаючи на питання «чому фільм не кольоровий».

Теперішня «колоризація» здійснена американською студією на замовлення депутатів Партії регіонів (зроблена з багатьма помилками, наприклад, прапор полку чорний, як у махновців, блискучі, а не зелені захисні зірочки на погонах) не відповідає первісному задуму творців[Джерело?].

В травні 2011 року Голосіївський районний суд міста Києва, який розглядав позов доньки режисера Мар'яни Бикової, визнав, що колоризація фільму була незаконною і заборонив прокат кольорової версії стрічки[3]. Творці кольорового варіанту мають вибачитися перед ріднею Леоніда Бикова та сплатити символічний штраф в одну гривню[4].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Фільми Це незавершена стаття про кінофільм.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.