Звичайні люди та незалежні особистості

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Звичайні люди та незалежні особистості

словац. Obyčajní Ľudia a nezávislé osobnosti
Країна Словаччина Словаччина
Голова партії Ігор Матович
Засновник Ігор Матович
Дата заснування 28 жовтня 2011
Штаб-квартира Братислава
Ідеологія Правоцентризм, Консерватизм, Популізм, Християнська демократія,
Кількість членів (2019) 45[1]
Місць у Народних зборах
51 / 150
Офіційний колір (кольори)      Зелений      Сірий
Друкований орган Ordinary Newspaper
Офіційний сайт obycajniludia.sk

Звичайні люди (словац. Obyčajní Ľudia), повна назва Звичайні люди і незалежні особистості[2] (словац. Obyčajní Ľudia a nezávislé osobnosti, OĽaNO), правоцентристська, консервативна політична партія в Словаччині. На виборах до парламенту 2010 року вона номінувала 4 депутатів за списками партії Свобода і солідарність, там усі вони здобули перемогу[3].

28 жовтня 2011 року «Звичайні люди» оголосили про офіційну реєстрацію та намір брати участь у виборах 2012. На виборах 2012 року партія посіла третє місце в загальному заліку, здобувши 8 % голосів і 16 місць[4][5].

На європейських виборах 2014 року «Звичайні люди» вийшли на четверте місце на національному рівні, отримавши 7 % голосів[6]. У 2014—2019 рр. Партія була членом групи європейських консерваторів та реформаторів Європейського парламенту, а 2019 року перейшла до групи Європейської народної партії.

29 лютого 2020 партія OľaNO («Звичайні люди і незалежні особистості») на чолі з Ігорем Матовичем перемогла вибори до Словацького парламенту. Вона здобула 25 % голосів (що є досить значним досягненням в словацькій політиці) і 53 крісла зі 150 в Національній раді[7]. Отже, саме політсила Ігора Матовича сформує уряд і забезпечить собі посаду прем'єр-міністра.

Політична позиція 2019 року[ред. | ред. код]

2019 року партія «Звичайні люди та незалежні особистості» запропонували посилити обмеження щодо абортів. Пропозиція включала плату за аборт для жінок старше 40 років. Пропозиція також містила письмові вказівки, які лікар повинен дати жінці перед процедурою. Посібник містив детальний опис медичної процедури та почуття, які жінки можуть відчувати після процедури[8].

2019 року під час виборчої кампанії лідер Ігор Матович пообіцяв, що «Звичайні люди» не прийдуть до уряду, який затвердить зареєстровані партнерські стосунки для одностатевих пар[9]. OĽaNO також відкидає квоти на переселення мігрантів, запропоновані ЄС[10]

Виборча кампанія до виборів до Національної ради 2020 року[ред. | ред. код]

22 жовтня 2019 року OĽaNO та Християнський Союз (словац. Kresťanská únia, KÚ) оголосили, що разом йтимуть на парламентські вибори. Однак не як коаліція, а як квазікоаліція, а де-юре — один кандидат OĽaNO, у якому KÚ отримає 15 кандидатських місць, включно з четвертим місцем для голови Анни Заборської[11]. 23 листопада 2019 року OĽaNO перейменували на «Реєстр політичних партій та руху до простого народу та незалежних особистостей» (OĽANO), вказуючи, що крім 15 місць KÚ, членами парламенту будуть також «NOVA» та «Зміни знизу».

На початку грудня 2019 року рух представив свій список кандидатів. На першому місці була «звичайна жінка зі Сходу», педагог Марія Шафранко, на другому — аналітик безпеки Ярослав Надь, на третім — колишній поліцейський Лукаш Киселіца. Колишні депутати від OĽaNO посіли останні місця в бюлетені. Однак лідер кандидатів Шафранко через короткий час відмовилася від виборчої кампанії через хворобу, а передвиборну кампанію очолив голова Ігор Матович.

Партія представила власну виборчу програму лише 1 лютого 2020 року. Порівняно з програмою 2016 року вона була дуже короткою, містила лише 11 питань щодо референдуму, які, якщо люди вирішать проголосувати, стануть зобов'язанням, без якого OĽaNO не ввійде до жодного уряду[12]. Проєкт питань розкритикували як популістський крок, нездійсненний у багатьох питаннях[13][14].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Výročná správa: OBYČAJNÍ ĽUDIA a nezávislé osobnosti (OĽANO), NOVA, Kresťanská únia (KÚ), ZMENA ZDOLA (PDF). Ministry of the Interior (Slovakia) (словац.). 2019. с. 9. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 8 травня 2021. 
  2. Ordinary People and Independent Personalities party releases its election slate. The Slovak Spectator. 15 грудня 2011. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 31 січня 2012. 
  3. Tom Lansford (15 квітня 2013). Political Handbook of the World 2013. SAGE Publications. с. 1292. ISBN 978-1-4522-5825-6. Архів оригіналу за 24 квітня 2016. Процитовано 22 березня 2016. 
  4. Vilikovská, Zuzana (15 червня 2010). SaS chairman speaks about its new MPs from the Ordinary People civic association. The Slovak Spectator. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. 
  5. Vilikovská, Zuzana (3 серпня 2010). SaS: Ordinary People faction will give up their parliamentary seats if they leave SaS caucus. The Slovak Spectator. Архів оригіналу за 6 червня 2014. 
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 28 травня 2014. Процитовано 22 березня 2016. 
  7. Oficiálne výsledky parlamentných volieb 2020. www.ta3.com (словац.). Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 2 березня 2020. 
  8. Návrhu OĽANO na sprísnenie potratov chýbal jediný hlas, podporil ho Beblavý či Bláhová, zdržali sa Petrík i Poliačik [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.], Ženy v meste (26 September 2019)
  9. OĽaNO nepôjde do vlády, ktorá by schválila registrované partnerstvá [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.], teraz.sk (15 September 2019)
  10. Slovenské volby vyhrálo opoziční hnutí, dominance Směru skončila. ČeskéNoviny.cz (чес.). Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 1 березня 2020. 
  11. Gazda, Imrich. OĽaNO a Kresťanská únia idú do volieb spoločne. Denník Postoj. Архів оригіналу за 6 лютого 2020. Процитовано 2 березня 2020. 
  12. Matovič predstavil priority, chce presadiť to, čo rozhodnú ľudia. Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 2 березня 2020. 
  13. Šimečka, Martin M. Matovič a útrapy demokracie. dennikn.sk. Архів оригіналу за 6 лютого 2020. Процитовано 2 березня 2020. 
  14. Obšitník, Lukáš. Matovičovo hlasovanie môže dopadnúť omnoho horšie než to v Iowe. Denník Postoj. Архів оригіналу за 6 лютого 2020. Процитовано 2 березня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]