Карл Шпіттелер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Шпіттелер
Carl spitteler 1905.jpg
Карл Фрідріх Георг Шпіттелер, 1905
Ім'я при народженні нім. Carl Friedrich Georg Spitteler
Псевдо Carl Felix Tandem
Народився 24 квітня 1845(1845-04-24)
Лісталь
Помер 29 грудня 1924(1924-12-29) (79 років)
Люцерн
Громадянство
(підданство)
Flag of Switzerland (Pantone).svg Швейцарія
Діяльність поет, письменник
Alma mater Цюрихський університет
Мова творів німецька[1]
Жанр поезія, проза і п'єса
Magnum opus Unser Schweizer Standpunkt[d]
Автограф SignaturCarlSpitteler.jpg
Нагороди
Премії Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з літератури (1919)

CMNS: Карл Шпіттелер на Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Карл Фрідріх Георг Шпіттелер (нім. Carl Friedrich Georg Spitteler) відомий під псевдонімом Карл Фелікс Тандем (нім. Carl Felix Tandem) (*24 квітня, 1845, Лісталь — 29 грудня, 1924, Люцерн) — швейцарський поет, лауреат Нобелівської премії з літератури 1919 року «За незрівнянний епос „Олімпійська весна“».

Розвиваючи класичний стиль і ідеалістичний напрямок в німецькомовній літературі, Шпіттелер запропонував оригінальний варіант епічної розповіді, що мав у видозмінених варіантах продовження і в літературі XX століття.

Його творчість було відзначено критиками, а також Фрідріхом Ніцше, його рекомендували на посаду редактора мюнхенського журналу «Кунстварт» («Художній огляд»).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Лісталі, неподалік від Базеля. В 1849 році родина переїхала в Берн, а Карл залишився жити у тітки в Базелі і вступив в місцеву гімназію, отримавши з окремих предметів підготовку на університетському рівні.

З дитинства захоплювався музикою і малюванням. У гімназії під впливом філолога В. Вакернагеля і історика Я. Буркхардта у нього розвинувся інтерес до епічної поезії, до творчості поета епохи Відродження Лудовіко Аріосто.

В 1863 році вступив до Цюрихського університету на факультет права. З 1863 по 1870 вивчав теологію в Цюриху, Гейдельбергу і Базелі.

Після закінчення навчання заради можливості займатися літературою відмовився від пропозиції стати пастором і в 1871 поїхав до Петербургу, де прожив 8 років.

В 1879 повернувся до Швейцарії. В 1881 зайняв місце вчителя в Нойвевілле (кантон Берн), де через два роки одружився на своїй учениці Марі дер Хофф. Працював журналістом у газетах Базеля і Цюриха.

В 1892 сім'я переїхала в Люцерн.

Творчість[ред. | ред. код]

Перші досліди у віршуванні відносяться до часу навчання в гімназії в Базелі.

Свою першу епічну поему, написану рітмізованою прозою, «Прометей і Епіметей» (Prometheus und Epimetheus) — алегорію, яка містить паралелі з конфліктами і суперечностями сучасного суспільного життя — написав у Петербурзі.

В 1880 Шпіттелер під псевдонімом Карл Фелікс Тандем видав у Швейцарії поему на власні кошти. Для широкого кола читачів це видання пройшло непоміченим.

У період роботи журналістом в газетах Базеля і Цюриха написав:

В Люцерні були написані:

Найбільшу популярність принесла Шпіттелеру епічна поема «Олімпійська весна» (Olimpischer Fruhling), що виходила частинами з 1900 по 1905 та повністю — у 1910. В 1904 відомий диригент Фелікс Вейнгартнер опублікував хвалебну статтю — з його легкої руки «Олімпійська весна» була визнана шедевром німецькомовної літератури.

В 1908 Шпіттелер випустив брошуру «Мої відносини з Ніцше» (Meine Beziehungen zu Nietzsche) у зв'язку з пред'явленими йому звинуваченнями в плагіаті. У другому виданні «Прометея і Епіметея», випущеному під його власним ім'ям, критики угледіли запозичення з книги Ніцше «Так говорив Заратустра», насправді вийшла в світ пізніше першого видання «Прометея».

Нагороди[ред. | ред. код]

В 1920 році у віці 75 років за поему «Олімпійська весна» Карл Шпіттелер отримав Нобелівську премію з літератури. Член Шведської академії Харальд Йєрне назвав міфологію Шпіттелера «унікальною формою вираження, в якій у боротьбі вільного волевиявлення з нав'язаною необхідністю постають на рівні ідеального уяви людські страждання, надії і розчарування».

1920 року був нагороджений Премією Шиллера.

В 1916 р. був нагороджений медаллю Товариства франкомовних письменників за те, що виступив на підтримку нейтралітету Швейцарії, відкидаючи ідею про те, що німецькомовна Швейцарія є «расовими союзником» Німеччини у Першій світовій війні.

На честь Шпіттелера названий кратер на Меркурії.

Головні твори[ред. | ред. код]

  • 1881 Прометей і Епіметей (нім. Prometheus und Epimetheus)
  • 1883 Про надприродне нім. Extramundana)
  • 1887 (нім. Ei Ole)
  • 1887 Samojeden
  • 1887 Hund und Katze
  • 1887 Olaf
  • 1888 Bacillus
  • 1889 Das Bombardement von Åbo
  • 1889 Метелики (нім. Schmetterlinge)
  • 1889 Der Parlamentär
  • 1890 Das Wettfasten von Heimligen
  • 1891 Маленький Фред з клану Колдері (нім. Friedli der Kolderi)
  • 1891 Густав (нім. Gustav)
  • 1892 Літературні притчі (нім. Literarische Gleichnisse)
  • 1892 Der Ehrgeizige
  • 1893 Jumala. Ein finnisches Märchen
  • 1896 Балади нім. Balladen
  • 1897 Ущелина Сен-Готард (нім. Der Gotthard
  • 1898 Лейтенант Конрад (нім. Conrad, der Leutnant)
  • 1898 Збірка критичних есе «Забавні істини» (нім. Lachende Wahrheiten)
  • 1900 Die Auffahrt
  • 1901 Hera die Braut
  • 1903 Die hohe Zeit
  • 1904 Ende und Wende
  • 1905 Олімпійська весна (Епос)
  • 1906 Imago
  • 1906 Gras- und Glockenlieder
  • 1907 Die Mädchenfeinde
  • 1920 Meine frühesten Erlebnisse
  • 1924 Prometheus der Dulder

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання[ред. | ред. код]