Абдулразак Гурна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абдулразак Гурна
Abdulrazak Gurnah
AbulrazakGurnahHebronPanel (cropped).jpg
Ім'я при народженні Abdulrazak Gurnah
Народився 20 грудня 1948 (72 роки)(19481220)
Занзібар, Танзанія
Громадянство Велика Британія Велика Британія[1]
Національність занзібарець[2]
Діяльність письменник, прозаїк-романіст, викладач університету, прозаїк
Alma mater Кентський університет
Мова творів англійська
Роки активності 1987тепер. час
Жанр проза
Magnum opus Desertiond, Paradise[d], Gravel Heartd, By the Sead, The Last Giftd, Pilgrims Wayd, Admiring Silenced, Dottied і Memory of Departured
Членство Королівське літературне товариство[3]
Нагороди

CMNS: Абдулразак Гурна у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Абдулраза́к Гурна́ (англ. Abdulrazak Gurnah; нар. 20 грудня 1948, Занзібар, Танзанія) — англомовний британський прозаїк танзанійського походження; член Королівського літературного товариства. Найвідоміші з його романів — «Рай» (1994), який потрапив до короткого списку Букерівської премії і премії Вітбріда, «Дезертирство» (2005) та «Біля моря» (2001), який отримав книжкову премію газети Лос-Анджелес таймс.[5] Був удостоєний Нобелівської премії 2021 року «за безкомпромісне та співчутливе вивчення наслідків колоніалізму та долі біженця у прірві між культурами та континентами».[6]

Життя і кар'єра[ред. | ред. код]

Абдулразак Гурна народився 20 грудня 1948 року[7] на острові Занзібар[8] біля узбережжя Східної Африки. Переїхав до Великої Британії студентом у 1968 р. Спочатку навчався в Коледжі Крайст-Черч, Кентербері[en], дипломи якого на той час присуджував Лондонський університет.[9]

Гурна керував дослідницькими проектами, присвяченими творчості Рушді, Найпола, Г. В. Десані[en], Ентоні Берджеса, Джозефа Конрада, Джорджа Ламмінга[en] та Ямайки Кінкейд[en].

У жовтні 2021 року він був удостоєний Нобелівської премії з літератури 2021 ріку «за безкомпромісне та співчутливе вивчення наслідків колоніалізму та долі біженця у прірві між культурами і континентами».[10]

Твори[ред. | ред. код]

Романи[ред. | ред. код]

  • «Спогад про відліт» (Memory of Departure — 1987)[11]
  • «Шлях паломників» (Pilgrims Way — 1988)[12]
  • «Дотті» (Dottie — 1990)[13]
  • «Рай» (Paradise — 1994)[14]шортлисті на Букерівську премію та Costa Book Awards)
  • «Милуючись тишею» (Admiring Silence — 1996)[15]
  • «Біля моря» (By the Sea — 2001)[14]лонглисті на Букера та шортлисті премії «Лос-Анджелес таймс»)
  • «Дезертирство» (Desertion — 2005)[16]
  • «Останній подарунок» (The Last Gift — 2011)[17]
  • «Рінисте серце» (Gravel Heart — 2017)[18]
  • «Посмертя» (Afterlives — 2020)[19]

Оповідання[ред. | ред. код]

  • «Моя мати жила на фермі в Африці» (My Mother Lived on a Farm in Africa — 2006)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Nobel literary winner: UK govt lacks compassion for refugees
  2. In Tanzania, Gurnah's Nobel Prize win sparks both joy and debate
  3. https://rsliterature.org/fellow/abdulrazak-gurnah-3/
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Gurnah, «A Note on the Author.» In Desertion, London: Bloomsbury, 2006, p. 263.
  6. The Nobel Prize in Literature 2021. NobelPrize.org (en-US). Процитовано 2021-10-07. 
  7. Loimeier, Manfred (2016-08-30). Gurnah, Abdulrazak. У Ruckaberle, Axel. Metzler Lexikon Weltliteratur: Band 2: G–M (de). Springer. с. 82–83. ISBN 978-3-476-00129-0. 
  8. King, Bruce (2004). У Bate, Jonathan. The Oxford English Literary History 13. Oxford: Oxford University Press. с. 336. ISBN 978-0-19-957538-1. OCLC 49564874. 
  9. The Literary Encyclopedia
  10. The Nobel Prize in Literature 2021. NobelPrize.org. 7 October 2021. 
  11. Hand, Felicity (2015-03-15). Searching for New Scripts: Gender Roles in Memory of Departure. Critique: Studies in Contemporary Fiction (en) 56 (2): 223–240. ISSN 0011-1619. doi:10.1080/00111619.2014.884991. 
  12. Mirmotahari, Emad (May 2013). From Black Britain to Black Internationalism in Abdulrazak Gurnah's Pilgrims Way. English Studies in Africa (en) 56 (1): 17–27. ISSN 0013-8398. doi:10.1080/00138398.2013.780679. 
  13. Lewis, Simon (May 2013). Postmodern Materialism in Abdulrazak Gurnah's Dottie : Intertextuality as Ideological Critique of Englishness. English Studies in Africa (en) 56 (1): 39–50. ISSN 0013-8398. doi:10.1080/00138398.2013.780680. 
  14. а б Kohler, Sophy (2017-05-04). 'The spice of life': trade, storytelling and movement in Paradise and By the Sea by Abdulrazak Gurnah. Social Dynamics (en) 43 (2): 274–285. ISSN 0253-3952. doi:10.1080/02533952.2017.1364471. 
  15. Olaussen, Maria (May 2013). The Submerged History of the Indian Ocean in Admiring Silence. English Studies in Africa (en) 56 (1): 65–77. ISSN 0013-8398. doi:10.1080/00138398.2013.780682. 
  16. Mars-Jones, Adam (2005-05-15). It was all going so well. The Observer (en). Процитовано 2021-10-07. 
  17. Kaigai, Kimani (May 2013). At the Margins: Silences in Abdulrazak Gurnah's Admiring Silence and The Last Gift. English Studies in Africa (en) 56 (1): 128–140. ISSN 0013-8398. doi:10.1080/00138398.2013.780688. 
  18. Bosman, Sean James (2021-07-03). 'A Fiction to Mock the Cuckold': Reinvigorating the Cliché Figure of the Cuckold in Abdulrazak Gurnah's By the Sea (2001) and Gravel Heart (2017). Eastern African Literary and Cultural Studies (en) 7 (3): 176–188. ISSN 2327-7408. doi:10.1080/23277408.2020.1849907. 
  19. Mengiste, Maaza (2020-09-30). Afterlives by Abdulrazak Gurnah review – living through colonialism. The Guardian (en). Процитовано 2021-10-07. 

Посилання[ред. | ред. код]