Вісенте Алейксандре

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вісенте Алейксандре
Vicente Pablo Marcelino Cirilo Aleixandre y Merlo
Vicentealeixandre.jpg
Вісенте Алейксандре-і-Мерло
Народився 26 квітня 1898(1898-04-26)
Севілья, Іспанія
Помер 14 грудня 1984(1984-12-14) (86 років)
Мадрид, Іспанія
·туберкульоз
Поховання
Громадянство Іспанія Іспанія
Національність іспанець
Діяльність поет
Alma mater Residencia de Estudiantesd
Мова творів іспанська
Жанр поезія
Членство Королівська академія іспанської мови
Премії Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з літератури (1977)

CMNS: Вісенте Алейксандре на Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Вісенте Алейксандре-і-Мерло (ісп. Vicente Pablo Marcelino Cirilo Aleixandre y Merlo; 26 квітня, 189814 грудня, 1984) — іспанський поет, представник «покоління 1927». Лауреат Нобелівської премії з літератури за 1977 рік, присудженої «за видатну поетичну творчість, що відбиває становище людини в космосі й сучасному суспільстві та водночас є величним свідченням відродження традицій іспанської поезії в період між світовими війнами».

Біографія[ред. | ред. код]

Вісенте Алейксандре народився в місті Севілья в родині інженера-будівельника андалуської залізниці, та дочки військового суперінтенданта. Був найстаршою дитиною в родині. Старша сестра померла в ранньому віці, молодша, Кончіта, народилася в 1899 році.

1900 року родина переїхала до Малаги, тут проходить дитинство поета. 1909 року родина переїхала до Мадрида. Алейксандре навчався в коледжі. А в 1914 році вступив на юридичний факультет Мадридського університету. Окрім юридичних дисциплін також відвідував семінари з іспанської літератури. У 1920 році закінчив університет за спеціальністю «торгове право». Викладав у Мадридській школі торгового підприємництва, служив у відомстві андалуських залізниць, друкував економічні замітки в столичному «Фінансовому тижневику». У Севільському журналі «Греція» з'являється (ще під псевдонімом) перший вірш Алейксандре. Зі студентських часів Вісенте пише вірші, проте довго нікому їх не показує.

1922 року він захворів інфекційним артритом, а в 1925 році в нього виявили туберкульоз нирок, розвивається нефрит, він довгі місяці прикутий до ліжка. Алейксандре за станом здоров'я залишає службу в залізничній компанії і оселяється в сільському будинку батька в селищі Мірафлорес на північ від Мадрида, де протягом двох наступних років цілком поринає в літературну діяльність. Довідавшись, що Вісенте пише, друзі порадили йому показати свої літературні проби в журналі «Ревіста де Оксіденте» («Revista de Occidente»), де і були вперше надруковані вірші, підписані його іменем (1926).

1927 року Алейксандре знайомиться з Федеріко Гарсіа Лорка. Цього ж року відзначалася трьохсотлітня річниця з дня смерті великого іспанського поета Луїса де Гонгора-і-Арготе. Група молодих письменників-сюрреалістів, до яких приєднався Вісенте Алейксандре, й куди входили також Хорхе Гільєн, Дамас Алонсо, Рафаель Альберті, Луїс Сернуда, Федеріко Гарсіа Лорка й інші, оголосили себе послідовниками Гонгори і стали називатися «поколінням 1927».

1928 року виходить його перша книга віршів «Округа». У цей час Алейксандре зацікавився роботами Зигмунда Фрейда, які використовує для тлумачення випробуваних ним під час хвороби патологічних візій. Вплив сюрреалізму й фрейдизму простежується у збірці «Пристрасті землі» ("Pasión de la tierra). У 1933 році отримав Національну премію з літератури за збірку еротичних віршів «Руйнування або любов» («La destrucción o el amor», 1933).

1935 року в Мехіко публікується збірка поетичної прози «Земна пристрасть» («тут прихована вся моя пізніша поезія», писав Алейксандре). Виходить книга лірики «Загибель або любов»; обидві книги позначені сильним впливом сюрреалізму.

Коли в 1936 році в Іспанії вибухнула громадянська війна, для багатьох з «покоління 1927» настали скрутні часи. Більшість членів групи залишили країну; Гарсіа Лорка був страчений франкістами. Написані в манері народних романсів вірші Алейксандре «Безіменний ополченець» та «Розстріляв» стають фронтовими листівками. На смерть Лорки Алейксандре він відгукнувся елегією «Поховання». Через хворобу Вісенте Алейксандре змушений був залишитися в Іспанії, хоча його будинок, що знаходився поблизу району бойових дій під Мадридом, наприкінці війни був знищений. Правда, після смерті батька в 1940 році А. з сестрою вдалося будинок відновити. Після перемоги франкістів поет надовго припиняє друкуватися, оскільки в цей час його творчість була заборонена. Проте Алейксандре продовжував писати.

У 1944 році таки виходить нова збірка віршів «Тінь раю». 1950 року з'являється збірка «Наодинці зі світом». Цього ж року Алейксандре обрано членом Іспанської королівської академії, і він виголошує промову «Життя поета: любов і поезія». Мадридський журнал «Інсула» присвячує поетові спеціальний номер. У 1968 році з'являється книга «Вірші завершення», яка одержала Премію іспанської критики, а також збірка есеїв письменників і літературних критиків світу «На честь Вісенте Алейксандре». Цього ж року виходить і перше «Повне зібрання творів» Алейксандре (в одному томі).

У 1974 році ще раз одержує Премію іспанської критики за збірку віршів-діалогів «Бесіди про пізнання». У 1977 році Вісенте Алейксандре присуджено Нобелівську премію з літератури. «Він ніколи не підкорявся режимові Франко, — сказав при врученні премії Карл Рагнар Гирово, представник Шведської академії, — він ішов своїм власним шляхом; його творчість витончена і крихка, але незламна, вона — невичерпне джерело духовного життя Іспанії». Через хворобу Вісенте не зміг особисто бути присутнім на церемонії вручення премії і був представлений своїм другом Хусто Хорхе Падроном, молодим іспанським поетом і перекладачем творів Алейксандре на шведську мову. Цього ж року виходить і друге «Повне зібрання творів» поета. Після вручення Нобелівської премії король Іспанії Хуан Карлос I нагородив Вісенте Алейксандре Великим хрестом Карла III.

Помер у Мадриді 14 грудня 1984 року.

Твори[ред. | ред. код]

  • Округа Ámbito, Málaga (6. º Suplemento de Litoral), 1928.
  • Шпаги наче губи Espadas como labios, M., Espasa-Calpe, 1932.
  • Руйнування або любов La destrucción o el amor, M., Signo, 1935 (Національна премія з літератури — Premio Nacional de Literatura 1933).
  • Земна пристрасть Pasión de la tierra, México, Fábula, 1935 (2 ª розширене видання -Madrid-Adonais-1946).
  • Тінь раю (Sombra del Paraíso), M., Adán, 1944.
  • На смерть Міґеля Ернандеса En la muerte de Miguel Hernández, Zaragoza, Cuaderno de las Horas Situadas, 1948.
  • Наодинці зі світом Mundo a solas, M., Clan, 1950.
  • Райські вірші Poemas paradisiacos, Málaga, El Arroyo de los Ángeles, 1952.
  • Останнє народження Nacimiento último, M., Ínsula, 1953.
  • Історія серця Historia del corazón, M., Espasa-Calpe, 1954.
  • Райське містоCiudad del Paraíso, Málaga, Dardo, 1960.
  • Повне зібрання творів Poesías completas, M., Aguilar, 1960.
  • Під владою суєти En un vasto dominio, M., Revista de Occidente, 1962 (Premio de la Crítica).
  • Іменні портрети Retratos con nombre, B., Col. El Bardo, 1965.
  • Повне зібрання творів Obras completas, M., Aguilar, 1968 (2 º edición aumentada 1977).
  • Вірші про кінець Poemas de la consumación, B., Plaza y Janés, 1968 (Премія критики — Premio de la Crítica).
  • Поезія сюрреалізму Poesía surrealista. Antología, B., Barral, 1971.
  • Відгомін війни Sonido de la guerra, Valencia, Hontanar, 1971.
  • Діалоги про пізнання Diálogos del conocimiento, B., Plaza y Janés, 1974.
  • Три поеми Tres poemas seudónimos, Málaga, Col. Juan de Yepes, 1984.
  • Різні нові вірші Nuevos poemas varios, B., Plaza y Janés, 1987.
  • Серед великої ночі. Останні поезії En gran noche. Últimos poemas, B., Seix Barral, 1991.
  • Альбом. Ранні поезії Álbum. Versos de juventud(con Dámaso Alonso y otros), B., Tusquets, 1993 (Edic. de Alejandro Duque Amusco y María-Jesús Velo).
  • Повне зібрання віршів Poesías completas, M., Visor / Comunidad de Madrid / Ayuntamiento de Málaga, 2001 (Edic. de Alejandro Duque Amusco).
  • Повне зібрання прози Prosas completas, M., Visor / Comunidad de Madrid / Ayuntamiento de Málaga, 2002 (Edic. de Alejandro Duque Amusco).
  • Листування Хаїме Сілес Cartas a Jaime Siles (1969—1984), Málaga, Diputación Provincial de Málaga; Centro Cultural Generación del 27, 2006.

Література[ред. | ред. код]

  • Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник. Том 1. А-К, стаття Алейксандре-і-Мерло Вісенте (Назарець В.), вид. Богдан, 2007, ISBN 966-692-578-8.
  • Bousoño C. La poesía de Vicente Aleixandre. Madrid: Editorial Gredos, 1968
  • Cano J.L. Vicente Aleixandre. Madrid: Taurus, 1977
  • Colinas A. Conocer Vicente Aleixandre y su obra. Barcelona: DOPESA, 1977
  • Lo que opinamos de Vicente Aleixandre. Barcelona: V. Pozanco, 1977.
  • Novo Villaverde Y. Vicente Aleixandre, poeta surrealista. Santiago de Compostella: Universidad, Secretariado de Publicaciones, 1980
  • Murphy D. Vicente Aleixandre's stream of lyric consciousness. Lewisburg: Bucknell UP, 2001
  • Arlandis S. Vicente Aleixandre. Madrid: Editorial Síntesis, 2004

Українські переклади[ред. | ред. код]

Українською мовою окремі вірші Алейксандре-і-Мерло переклали Михайло Литвинець, Олександр Мокровольський та Ігор Качуровський.

  • Вісенте Алейксандре, Вірші //Поклик. — К., 1984;
  • Вісенте Алейксандре, Тобі, Живій // Всесвіт. — 1993. — № 2;
  • Вісенте Алейксандре. Вірші в журналі «Кур'єр Кривбасу». — Кривий Ріг, 2008. — с. 354—363.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 53. — ISBN 978-2-221-06888-5