Томос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Томос про автокефалію Православної Церкви України.

Томос (грец. τόμος) — указ, декрет, окружне послання предстоятеля помісної православної церкви у деяких важливих питаннях церковного устрою. Шляхом надання томосу деякій частині «материнської» (кіріархальної) церкви офіційно проголошується автономія в управлінні або автокефалія. У томосі використовується урочистіший та повніший підпис, ніж в інших патріарших указах. Після надання томосу про автокефалію предстоятеля Церкви вносять в Диптих і починають згадувати за Літургією на великому вході.

У 2018 р. Синодом Вселенського Патріархату прийнято рішення про початок процедур, необхідних для надання томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні. 6 січня 2019 патріарх Варфоломій вручив томос про автокефалію Православної Церкви України митрополиту Київському і всієї України Епіфанію.[1]

Щодо устрою[ред. | ред. код]

В історії відомі томоси щодо церковного устрою.

7 червня 1923 р. Патріарх Константинопольський Мелетій IV надав томос з метою оголошення прийняття Естонської Православної Церкви до юрисдикції Константинопольського Патріархату та дарування їй автономії[2].

13 листопада 1924 р. Патріарх Константинопольський Григорій VII надав «Патріарший і Синодально-Канонічний Томос Вселенської Царгородської Патріархії про визнання Православної церкви в Польщі Автокефальною»[3].

13 березня 1945 р. Болгарська православна церква отримала томос підписаний Патріархом Веніаміном I і всіма членами священного синоду Константинопольської Церкви, яким скасовувалася схизма й визнавалася автокефалія тисячолітньої Болгарської Православної Церкви.

2 грудня 1994 р. томос надавався московським патріархом Алексієм II з оголошенням дарування автономії Молдовській православній церкві.

27 серпня 1998 р. Константинопольським патріархом Варфоломієм був виданий «Патріарший і Синодальний Томос про дарування автокефалії святій Православній Церкві у Чеських землях і Словаччині» (див. Православна церква Чеських земель і Словаччини)[4][5][6].

22 квітня 2018 р. Святий і Священний Синод Вселенського Патріархату прийняв до розгляду Звернення від Президента та Верховної Ради України до Вселенського Патріарха Варфоломія про надання Томосу про автокефалію Православній Церкві в Україні, а також звернення ієрархів українських православних церков — УПЦ КП і УАПЦ[7][8][9]. Константинопольський патріархат визнав нечинним надання права хіротонії митрополита Київського Московському патріархові, постановив поновити «у своєму єпископському або священицькому сані» Філарета (Денисенка), Макарія (Малетича) та «їхніх послідовників, які опинилися у схизмі не з догматичних причин» та організував помісний об'єднавчий собор, що відбувся 15 грудня 2018 року. На ньому за участю ієрархів УПЦ КП, УАПЦ та двох єпископів УПЦ (МП) утворилася Православна церква України. Предстоятелем новоствореної церкви став митрополит Київський і всієї України Епіфаній (Думенко). Підсумком цього процесу стало отримання Томосу про автокефалію, яке відбулося 6 січня 2019 року.


Порівняння томосів[ред. | ред. код]

Порівняльна таблиця[10]
Церква рік

отримання

Статус Миро від

Константинополя

Згадки про

світську владу

Ім'я

предстоятеля

Українська 2019 Митрополія Customized alt text Customized alt text Customized alt text
Румунська 1885 Патріархат Customized alt text Customized alt text Customized alt text
Болгарська 1945 Патріархат Customized alt text Customized alt text Customized alt text
Сербська 1922 Патріархат Customized alt text Customized alt text Customized alt text
Еллладська 1850 Архиєпископія Customized alt text Customized alt text Customized alt text
Албанська 1937 Архиєпископія Customized alt text Customized alt text Customized alt text
Польська 1924 Митрополія Customized alt text Customized alt text Customized alt text
Чеських земель

і Словаччини

1998 Митрополія Customized alt text Customized alt text Customized alt text
Грузинська 1990 Патріархат Customized alt text Customized alt text Customized alt text

Щодо віровчення[ред. | ред. код]

В історії відомі і томоси щодо теології.

449 р. Папа Римський Лев I уклав томос: Томос до Флавіана[ru].

1180 р. укладений томос Константинопольського Собору (13 квітня 6688 р.) про «Бога Мухаммеда».

До 1340 р. афонські монахи за участю святителя Григорія Палами уклали загальну відповідь на звинувачення Варлаама — так званий «Святогірський томос»[11].

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://www.svoboda.org/a/29692620.html
  2. ТОМОС ОБ АВТОНОМИИ ЭСТОНСКОЙ ЦЕРКВИ 1923 // «Древо» — открытая православная энциклопедия.(рос.)
  3. Губар Артур, Патріарший і Синодально-Канонічний Томос Вселенської Константинопольської Патріархії від 13 листопада 1924 року та його значення в історії Української Церкви, Київ, 1999.
  4. Кураев Андрей, Константинопольский Томос об автономии Чехо-словацкой Церкви 1923 г. (рос.)
  5. Кураев Андрей, Константинопольский Томос о признании автокефалии 1998 г. (рос.)
  6. Tomos cařihradského patriarchy Meletia (чеськ.) (переклад на російську)
  7. Вселенський Патріархат розпочинає процедури, необхідні для надання автокефалії Українській Православній Церкві. http://www.president.gov.ua/. Адміністрація Президента України. 2018-04-22. Процитовано 22 квітня 2018. 
  8. Вселенський Патріархат почав процедури для надання автокефалії УПЦ. https://www.ukrinform.ua/. Укрінформ. 2018-04-22. Процитовано 22 квітня 2018. 
  9. Rbc.ua. Філарет пояснив механізм переходу церков до Єдиної православної церкви. РБК-Украина (uk-UA). Процитовано 2018-11-15. 
  10. Томоси про Автокефалію: деталі церковних документів. cerkvarium.org. Процитовано 2019-01-12. 
  11. святитель Григорий Палама, Святогорский томос в защиту священнобезмолвствующих // Православная энциклопедия «Азбука веры».(рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Прокл Константинопольский, «Томос к армянам». / Пер. с сир. и комм. А. В. Муравьёва. // Антология восточно-христианской богословской мысли. В 2 т. Т.1. М.-СПб., 2009. — С.596—605.(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]