Томос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Томос (грец. τόμος) — указ, декрет, окружне послання предстоятеля помісної православної церкви у деяких важливих питаннях церковного устрою. Шляхом надання томосу деякої частини «материнської» (кіріархальної) церкви офіційно проголошується автономія в управлінні або автокефалія. У томосі використовується урочистіший та повніший підпис, ніж в інших патріарших указах.

Щодо устрою[ред. | ред. код]

В історії відомі томоси щодо церковного устрою.

Томос наданий Діонісієм IV Муселімісом (Комнином)[el] у 1686 р. про приєднання Київської митрополії до Московського (березень 1686 — 17 жовтня 1687)[1].

7 червня 1923 року Патріарх Константинопольський Мелетій IV[ru] надав томос з метою оголошення прийняття Естонської Православної Церкви до юрисдикції Константинопольського Патріархату та дарування їй автономії[2].

13 листопада 1924 р. Патріарх Константинопольський Григорій VII надав «Патріарший і Синодально-Канонічний Томос Вселенської Царгородської Патріархії про визнання Православної церкви в Польщі Автокефальною»[3].

13 березня 1945 р. Болгарська православна церква отримала томос підписаний Патріархом Веніаміном I і всіма членами священного синоду Константинопольської Церкви, яким скасовувалася схизма й визнавалася автокефалія тисячолітньої Болгарської Православної Церкви.

2 грудня 1994 р. томос надавався московським патріархом Алексієм II з оголошенням дарування автономії Молдовській православній церкві.

27 серпня 1998 р. Константинопольським патріархом Варфоломієм був виданий «Патріарший і Синодальний Томос про дарування автокефалії святій Православній Церкві у Чеських землях і Словаччині» (див. Православна церква Чеських земель і Словаччини)[4][5][6].

22 квітня 2018 Святий і Священний Синод Вселенського Патріархату прийняв до розгляду Звернення від Президента України Петра Порошенка до Вселенського Патріарха Варфоломія про надання Томосу про автокефалію Православній Церкві в Україні, Постанову Верховної Ради України на підтримку цього звернення, а також звернення ієрархів українських православних церков — УПЦ КП і УАПЦ. Також Синодом Вселенського Патріархату прийнято рішення про початок процедур, необхідних для надання автокефалії Православній Церкві в Україні.[7][8]

Щодо віровчення[ред. | ред. код]

В історії відомі і томоси щодо теології.

Так у 449 р. Папа Римський Лев I уклав томос: Томос до Флавіана[ru].

Був укладений томос Константинопольського Собору 1180 р. (13 квітня 6688 р.) про «Бога Мухаммеда».

До 1340 р. афонські монахи за участю святителя Григорія Палами уклали загальну відповідь на звинувачення Варлаама — так званий «Святогірський томос»[9].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рафал Анастасия, (16 июня 2016). «Зачем парламент попросил Варфоломея об автокефалии». "Страна.ua". Архів оригіналу за 17-06-2016. Процитовано 17 червня 2016.  (рос.)
  2. ТОМОС ОБ АВТОНОМИИ ЭСТОНСКОЙ ЦЕРКВИ 1923 // «Древо» — открытая православная энциклопедия.(рос.)
  3. Губар Артур, Патріарший i Синодально-Канонiчний Томос Вселенської Константинопольської Патрiархiї від 13 листопада 1924 року та його значення в історії Української Церкви, Київ, 1999.
  4. Кураев Андрей, Константинопольский Томос об автономии Чехо-словацкой Церкви 1923 г. (рос.)
  5. Кураев Андрей, Константинопольский Томос о признании автокефалии 1998 г. (рос.)
  6. Tomos cařihradského patriarchy Meletia (чеськ.) (переклад на російську)
  7. Вселенський Патріархат розпочинає процедури, необхідні для надання автокефалії Українській Православній Церкві. http://www.president.gov.ua/. Адміністрація Президента України. 2018-04-22. Процитовано 22 квітня 2018. 
  8. Вселенський Патріархат почав процедури для надання автокефалії УПЦ. https://www.ukrinform.ua/. Укрінформ. 2018-04-22. Процитовано 22 квітня 2018. 
  9. святитель Григорий Палама, Святогорский томос в защиту священнобезмолвствующих // Православная энциклопедия «Азбука веры».(рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Прокл Константинопольский, «Томос к армянам». / Пер. с сир. и комм. А. В. Муравьёва. // Антология восточно-христианской богословской мысли. В 2 т. Т.1. М.-СПб., 2009. — С.596—605.(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]