Пам'ятник Арману де Рішельє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пам'ятник Арману де Рішельє
Пам'ятник Арману де Рішельє.jpg
46°29′17″ пн. ш. 30°44′28″ сх. д. / 46.4881222° пн. ш. 30.7411444° сх. д. / 46.4881222; 30.7411444Координати: 46°29′17″ пн. ш. 30°44′28″ сх. д. / 46.4881222° пн. ш. 30.7411444° сх. д. / 46.4881222; 30.7411444
Країна Україна Україна
Місто Одеса
Адреса Приморський бульвар, 9
Автор проекту Іван Мартос
Будівельник Аврам Мельников та Франческо Боффо
Будівництво 20 червня 182722 квітня 1828
Статус  Пам'ятка культурної спадщини України
Стан цілком задовільний

Пам'ятник Арману де Рішельє. Карта розташування: Україна
Пам'ятник Арману де Рішельє
Пам'ятник Арману де Рішельє
Пам'ятник Арману де Рішельє (Україна)
Пам'ятник Арману де Рішельє у Вікісховищі?

Пам'ятник герцогу де Рішельє (Пам'ятник дюку) в Одесі — бронзова скульптура присвячена першому одеському градоначальникові дюку Арману Еммануелю дю Плессі де Рішельє. Перший пам'ятник в Одесі.[1]

Історія створення[ред. | ред. код]

Дюк де Рішельє брав участь у штурмі Ізмаїлу, а через п'ять років надовго влаштувався в Російській імперії. В 1803 році Рішельє став градоначальником Одеси, а з 1805 по 1814 рік генерал-губернатор ом Одеси. Одесити називали його «НАШ дюк» і вважали засновником міста, хоча на той час Одесі було вже 8 років, а до того поселення на місці сьогочасного міста існували сотні років. Стараннями нового градоначальника місто перетворилося на великий торговельний порт. Коли Бурбони повернули собі трон, дюк виїхав у Францію, де став прем'єр-міністром в уряді Людовика XVIII. Помер дюк де Рішельє 16 травня 1822 у віці 56 років у Парижі від інсульту.[2]

Отримавши сумну звістку з Парижа, граф Ланжерон звернувся із закликом до населення почати збір коштів на спорудження пам'ятника Рішельє. Заступивши у травні 1823 року на посаду новоросійського генерал-губернатора, граф Михайло Воронцов замовив пам'ятник відомому скульптору Івану Мартосу[2]. Він став одним з останніх творінь цього видатного російського майстра. Пам'ятник являє собою бронзову статую Рішельє в римській тозі з сувоєм у руці і трьома латуневими горельєфами, що символізують землеробство, торгівлю і правосуддя. Початком виробу пам'ятнику вважають 30 червня 1827 року. Скульптура і горельєфи відлиті в бронзі ливарним майстром Василем Єкімовим в Петербурзі. Постамент видатного петербурзького архітектора Авраама Мельникова і архітектора Франца Боффо. Монумент у стилі класицизму, являє собою поставлену на п'єдестал бронзову статую Рішельє. Величина фігури дещо більше натуральної. Квадратний п'єдестал з карнизом з рожевого полірованого граніту з берега річки Південний Буг (близько Вознесенська), подарований херсонським поміщиком Скаронінскім, оброблений майстром П. Джерарі. Підставою п'єдесталу служить стилобат у формі усіченої піраміди з місцевого вапняку з чотирма ступенями з граніту. Роботами зі встановлення пам'ятника керував архітектор Франц Боффо.[3]

Відкриття бронзового пам'ятника дюку відбулося 22 квітня 1828 року.

Життя пам'ятника[ред. | ред. код]

Під час Кримської війни англо-французька ескадра обстріляла місто і порт. Одне з ядер вибухнуло на площі біля пам'ятника зашкодило його постамент осколком. Після війни на місці пошкодження була встановлена ​​чавунна латочка зі стилізованим гарматним ядром.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Коханский В. Одесса и ея окрестности. Полный иллюстрированный путеводитель и справочная книга. — Изд. 3-е. — Одесса : Л. Нитче, 1892. — 554 с. (рос. дореф.)
  2. а б Барская Н. Дюк // Одесский вестник. — Одеса, 2006. — № 204-205. (рос.)
  3. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР, справочник в 4-х томах (гл. ред. Н.Л. Жариков). — Київ : «Будівельник», 1983-1986. — Т. Т. 3. — С. 252. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]