Пам'ятник Арману де Рішельє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Пам'ятник Арману де Рішельє
Пам'ятник Арману де Рішельє.jpg
46°29′17″ пн. ш. 30°44′28″ сх. д. / 46.4881222° пн. ш. 30.7411444° сх. д. / 46.4881222; 30.7411444Координати: 46°29′17″ пн. ш. 30°44′28″ сх. д. / 46.4881222° пн. ш. 30.7411444° сх. д. / 46.4881222; 30.7411444
Країна Україна Україна
Місто Одеса
Адреса Приморський бульвар, 9
Автор проекту Іван Мартос
Будівельник Аврам Мельников та Франческо Боффо
Будівництво 20 червня 182722 квітня 1828
Статус (спадщини) Пам'ятка культурної спадщини України
Пам'ятка культурної спадщини України
Стан цілком задовільний

Пам'ятник Арману де Рішельє. Карта розташування: Україна
Пам'ятник Арману де Рішельє
Пам'ятник Арману де Рішельє
Пам'ятник Арману де Рішельє (Україна)
Пам'ятник Арману де Рішельє у Вікісховищі?

Пам'ятник герцогу де Рішельє (Пам'ятник дюку) в Одесі — бронзова скульптура присвячена першому одеському градоначальникові дюку Арману Еммануелю дю Плессі де Рішельє. Перший пам'ятник в Одесі.[1]

Історія створення[ред.ред. код]

Дюк де Рішельє брав участь у штурмі Ізмаїлу, а через п'ять років надовго влаштувався в Російській імперії. В 1803 році Рішельє став градоначальником Одеси, а з 1805 по 1814 рік генерал-губернатор ом Одеси. Одесити називали його «НАШ дюк» і вважали засновником міста, хоча на той час Одесі було вже 8 років, а до того поселення на місці сьогочасного міста існували сотні років. Стараннями нового градоначальника місто перетворилося на великий торговельний порт. Коли Бурбони повернули собі трон, дюк виїхав у Францію, де став прем'єр-міністром в уряді Людовика XVIII. Помер дюк де Рішельє 16 травня 1822 у віці 56 років у Парижі від інсульту.[2]

Отримавши сумну звістку з Парижа, граф Ланжерон звернувся із закликом до населення почати збір коштів на спорудження пам'ятника Рішельє. Заступивши у травні 1823 року на посаду новоросійського генерал-губернатора, граф Михайло Воронцов замовив пам'ятник відомому скульптору Івану Мартосу[2]. Він став одним з останніх творінь цього видатного російського майстра. Пам'ятник являє собою бронзову статую Рішельє в римській тозі з сувоєм у руці і трьома латуневими горельєфами, що символізують землеробство, торгівлю і правосуддя. Початком виробу пам'ятнику вважають 30 червня 1827 року. Скульптура і горельєфи відлиті в бронзі ливарним майстром Василем Єкімовим в Петербурзі. Постамент видатного петербурзького архітектора Авраама Мельникова і архітектора Франца Боффо. Монумент у стилі класицизму, являє собою поставлену на п'єдестал бронзову статую Рішельє. Величина фігури дещо більше натуральної. Квадратний п'єдестал з карнизом з рожевого полірованого граніту з берега річки Південний Буг (близько Вознесенська), подарований херсонським поміщиком Скаронінскім, оброблений майстром П. Джерарі. Підставою п'єдесталу служить стилобат у формі усіченої піраміди з місцевого вапняку з чотирма ступенями з граніту. Роботами зі встановлення пам'ятника керував архітектор Франц Боффо.[3]

Відкриття бронзового пам'ятника дюку відбулося 22 квітня 1828 року.

Життя пам'ятника[ред.ред. код]

Під час Кримської війни англо-французька ескадра обстріляла місто і порт. Одне з ядер вибухнуло на площі біля пам'ятника зашкодило його постамент осколком. Після війни на місці пошкодження була встановлена ​​чавунна латочка зі стилізованим гарматним ядром.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Коханский В. Одесса и ея окрестности. Полный иллюстрированный путеводитель и справочная книга. — Изд. 3-е. — Одесса : Л. Нитче, 1892. — 554 с. (рос. дореф.)
  2. а б Барская Н. Дюк // Одесский вестник. — Одеса, 2006. — № 204-205. (рос.)
  3. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР, справочник в 4-х томах (гл. ред. Н.Л. Жариков). — Київ : «Будівельник», 1983-1986. — Т. Т. 3. — С. 252. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]