Чемпіонат світу із шахів

Діаграма, яка показує роки, коли шахісти-чемпіони володіли титулом

Чемпіо́нат сві́ту із ша́хів — змагання за титул офіційного чемпіона світу із шахів. З 1948 року змагання за титул чемпіона проходять під егідою ФІДЕ. Поточний чемпіон — Дін Ліжень.

Першим заходом, який загалом визнають чемпіонатом світу, став матч за звання чемпіона світу із шахів 1886, у якому взяли участь тодішні найсильніші шахісти світу — Вільгельм Стейніц та Йоганн Цукерторт. Стейніц переміг та став першим чемпіоном світу. У 1886–1947 роках чемпіон висував умови, матчі за чемпіонство проводили за взаємною згодою чемпіона і претендента. Після смерті Олександра Алехіна у 1946 році, ФІДЕ почало керувати чемпіонством. Першим чемпіоном світу ФІДЕ став Михайло Ботвинник у 1948 році, перемігши чотирьох претендентів в турнірі. Між 1993 та 2006 роками титул був розділеним через конфлікт Гаррі Каспарова з ФІДЕ. Магнус Карлсен є чемпіоном з 2013 року.

Чемпіонат світу відкритий для всіх гравців, проте є окремі титули для жінок, юніорів, дітей та літніх людей; існує чемпіонат серед комп'ютерів. Також існують чемпіонати різних типів, наприклад, чемпіонат світу з бліцу.

Неофіційні чемпіони

Головні правила шахів були сформовані до XV–XVI століття. Тоді головними шахістами були майстри епохи Відродження, які творили в Італії та Іспанії.

Про силу тодішніх гравців можна здогадуватись, переглянувши книги, видані шаховими теоретиками у XV–XVII століттях:

• Франсеск Вісент — Libre dels jochs partits dels scachs en nombre de 100 ordenat é compost per mi Francesch Vicent… (кат. «Книга про гру в шахи, що містить 100 шахових партій, упорядкована та написана мною, Франсеском Вісентом…», Валенсія, 1495)
• Луїс Рамірес де Лусена — Repetición de amores y arte de ajedrez (ісп. «Повторення любови і мистецтво шахів», Саламанка, бл. 1497)
• Педро Даміано — Il Libro da imparare giocare a scachi et de li partiti (італ. «Книжка науки гри в шахи», Рим, 1512)
• Руї Лопес — Libro de la invención liberal y arte del juego del Axedrez (ісп. «Книга про винахідливість і мистецтво гри в шахи», Алькала 1561)
• Алессандро Сальвіо — італ. Trattato dell'Inventione et Arte Liberale del Gioco Degli Scacchi (Неаполь, 1604)
• Джоакіно Ґреко — італ. Tratato del nobilissimo e militare esercitio de Scacchi nel quale se contengano molti bellisimi Tratti e la vera Scienza, бл. 1617–1620

Ґреко

Джоакіно Ґреко (*бл. 1590/1600 — †бл. 1634), який дістав прізвисько «Калабрієць» (походив з області Калабрія). Його вважають найсильнішим шахістом 1-ї пол. XVII ст. Йому не було рівних в Італії, а подорожуючи по Європі він перемагав суперників у Парижі, Мадриді, Нансі та Лондоні.

Загалом рівень гри тодішніх шахістів був низьким — вони нехтували розвитком композицій фігур і вже з перших ходів намагалися заматувати короля суперника. Повних і достовірних партій збереглося мало — наприклад, у рукописах Ґреко більшість партій були не справжніми, а переробленими позиціями, на яких він вчив, як треба використовувати помилки суперника.

Філідор

Француз Франсуа-Андре Данікан Філідор (1726–1795) був найсильнішим шахістом світу XVIII століття. Ще протягом 1740-х років, у підлітковому віці, він здобуває репутацію найкращого гравця Парижа, у 1747-му здійснює поїздку до Лондона, де впевнено перемагає всіх своїх суперників. Головні постулати він виклав у своїй книзі «Аналіз шахової гри» (1749). Книга стала найкращим шаховим посібником XVIII століття. Французький майстер одним із перших довів потрібність загального розвитку фігур, основою для яких має бути просування пішаків. Саме Філідорові належить відомий вислів «Пішаки — душа партії».

У наступних виданнях «Аналізу» шахіст додав ще й деякі основи гри у міттельшпілі та ендшпілі. Тоді як більшість шахістів намагалося відразу захопити ініціативу і заматувати ворожого короля, Філідор показав наскільки важливим є розвиток фігур і хороша позиція не лише на початку, а й у середині та кінці партії. Таких глибоких і ґрунтовних досліджень не проводив жоден шаховий теоретик того часу.

Офіційні чемпіони

До ФІДЕ

У 1886 році відбувся перший офіційний матч за звання чемпіона світу з шахів. У цьому матчі Вільгельм Стейніц переміг Йоґана Цукерторта з рахунком +10-5=5 і тримав свій титул аж до 1894 р. Матч проходив у трьох американських містах (Нью-Йорк, Сент-Луїс, Новий Орлеан). Стейніц тричі захищав свій титул у матчах проти:

• Михайла Чигоріна (Гавана, 1889) +10-6=1
• Ісидора Ґунсберґа (Нью-Йорк, 1890/1891) +6-4=9
• Михайла Чигоріна (Гавана, 1892) +10-6=1

Новий чемпіон зумів зберегти свою перевагу, тому що він розвивав нові принципи мітельшпілю, особливо в закритих або напівзакритих позиціях. Стейніц казав, що його «сучасну школу» веде дві передумови: перше, що природний результат гри — нічия через властивий баланс між силами білих і чорних і, по-друге, що повна поразка — межа, але не перше завдання гри.

Стейніц почав свою кар'єру як тактичний, комбінаційний, гравець в стилі Морфі. Але пізніше він став майстром у позиціях, в яких центр повністю або частково блоковано нерухомими пішаками. Стейніц пробував відповісти, чому деякі напади закінчуються успіхом, не зважаючи на те, який майстерний захисник, тоді як інші зазнають невдачі, не зважаючи на те, який талановитий нападник. Він додавав, що невдалий напад часто призводить до поразки для нападника, чиї сили раптово стають невдало координованими при контратаці.

Стейніц зробив висновок, що в типовій позиції кожна сторона має певні маленькі переваги, які балансують одна одну. Напад виправданий тільки тоді, коли баланс порушено або шахіст зробив грубу помилку, яку можна використати. Перевага Морфі в розвитку фігур була одним із шляхів порушення балансу. Але у 1870-ті, після того, як з партіями Морфі ознайомилися всі майстри, отримати перевагу в розвитку фігур ставало все важче і важче.

У 1894 році Стейніц програв двобій за шахову корону німцю Еммануїлу Ласкеру з рахунком +10-5=4 на користь Ласкера. Згодом Ласкер шість разів захищав свій титул у матчах проти:

• Вільґельма Стейніца (Москва, 1896/1897) +10-2=5
• Френка Маршалла (США, 1907) +8-0=7
• Зіґберта Тарраша (Німеччина, 1908) +8-3=5
• Давіда Яновського (Париж, 1909) +7-1=5
• Карла Шлехтера (Відень-Берлін, 1910) +1-1=8
• Давіда Яновського (Берлін, 1910) +8-0=3

1921 року в Гавані Ласкер зазнав поразки у матчі проти кубинця Хосе Рауля Капабланки з рахунком +4-0=10 на користь Капабланки. У 1927 році Капабланка поступився титулом чемпіона росіянину Олександру Алехіну, програвши матч у Буенос-Айресі з рахунком +6-3=10 на користь Алехіна. Олександр Алехін двічі захищав титул у двобоях проти Юхима Боголюбова:

• Боголюбов Юхим (Німеччина-Нідерланди, 1929) +11-5=9
• Боголюбов Юхим (Німеччина, 1934) +8-3=13

У 1935 році Алехін поступився чемпіонським титулом голландцю Максу Ейве. Матч відбувся у Нідерландах та завершився з рахунком +9-8=15 на користь Ейве. За два роки Алехін повернув собі титул чемпіона світу вигравши матч-реванш, який також проходив у «країні тюльпанів» та завершився з рахунком +10-4=11 на користь Алехіна.

Алехін дав принципову згоду на матч проти чемпіона СРСР — Михайла Ботвинника, але 24 березня 1946 р. французький гросмейстер помер.

Під егідою ФІДЕ

Після смерті Олександра Алехіна у 1946 році шаховий світ вперше залишився без чемпіона. Згідно з рішенням 18-го конгресу ФІДЕ (Гаага, 1947), у зв'язку з необхідністю виявлення нового чемпіона світу, було організовано матч-турнір серед 5 найсильніших на той час гросмейстерів. Турнір відбувся у 1948 році. У ньому брали участь: М. Ботвинник, П. Керес, В. Смислов (усі — СРСР), С. Решевський (США) та ексчемпіон світу М. Ейве (Нідерланди). Від участі у турнірі відмовився Р. Файн (США). Змагання відбулося за круговою системою у 5 етапів. Перші два тури відбулися у Гаазі, решта — у Москві. За результатами матч-турніру чемпіоном світу став М. Ботвинник, що випередив найближчого переслідувача на 3 очки.

Після цього Михайло Ботвинник двічі захищав свій титул у матчах проти:

• Д. Бронштейна (Москва, 1951) +5-5=14
• В. Смислова (Москва, 1954) +7-7=10

У 1957 році Ботвинник програв двобій за шахову корону В. Смислову з рахунком +6-3=13 на користь Смислова. Але за рік повернув собі корону, вигравши матч-реванш з рахунком +7-5=11.

1960 року Ботвинник програв двобій за шахову корону М. Талю з рахунком +6-2=13 на користь Таля. Але за рік повернув собі корону вигравши матч-реванш з рахунком +10-5=6.

У 1963 році Михайло Ботвинник програв двобій за шахову корону Т. Петросяну з рахунком +5-2=15 на користь Петросяна. Петросян один раз відстояв свій титул у двобої проти:

• Б. Спаського (Москва, 1969) +4-3=17.

1969 року Т. Петросян програв двобій за шахову корону Б. Спаському з рахунком +6-4=13 на користь Спаського.

У 1972 році Б. Спаський програв двобій за шахову корону американцю Р. Фішеру з рахунком +7-3=1 на користь Фішера.

1975 року Фішер відмовився грати матч з офіційним претендентом та був позбавлений свого титулу. Шахова корона перейшла до претендента — А. Карпова.

А. Карпов тричі захищав свій титул у матчах проти:

• В. Корчного (Багіо, 1978) +6-5=21
• В. Корчного (Мерано, 1981) +6-2=10
• Г. Каспарова (Москва, 1984–1985) +5-3=40 (матч перервано рішенням ФІДЕ)

У 1985 році А. Карпов поступився своїм титулом Г. Каспарову програвши двобій з рахунком +5-3=16 на користь Каспарова

Г. Каспаров чотири рази захищав свій титул у матчах з Анатолієм Карповим: Москва, 1985 (+5-3=16), Лондон-Ленінград, 1986 (+5-4=15), Севілья, 1987 (+4-4=16), Нью-Йорк-Ліон (+4-3=17).

1993 року мав відбутись наступний матч на першість світу з шахів, між Гаррі Каспаровим та Найджелом Шортом, але обидва контрагенти відмовилися грати під егідою ФІДЕ. У результаті ФІДЕ провела свій матч на першість світу, поміж останніми суперниками Шорта у претендентських матчах — Яном Тімманом та Карповим. Карпов виграв той матч. Того ж року Каспаров і Шорт зіграли свій матч, в якому Каспаров упевнено переміг. Так почався час двох чемпіонатів світу із шахів, що історично йменують "чемпіонати ФІДЕ" та "класичні чемпіонати".

Чемпіонати ФІДЕ 1996 та 1998 років проводилися за схожою схемою попередніх чемпіонатів. В обох переміг діючий чемпіон Карпов — проти Камського та Ананда. 1999 року ФІДЕ змінила формат чемпіонату з матчів на нокаут. Карпов відмовився грати в нокауті, а чемпіоном за нокаут-системою став Олександр Халіфман, що обіграв Володимира Акопяна у фіналі. Надалі нокаут-чемпіонати було проведено (перший названий фіналіст-переможець): 2000 (фінал: Ананд - Широв), 2002 (Пономарьов - Іванчук) та 2004 (Касимджанов - Адамс) року. 2005 року ФІДЕ знову змінила формат — цей чемпіонат грався як турнір у два кола і його виграв Веселін Топалов.

В цей час класичні чемпіонати відбувались рідше: 1995 року Каспаров відстояв своє звання проти Ананда; 1998 Широв виграв матчі претендентів, але не зміг знайти спонсорів на матч із Каспаровим. 2000 року Каспаров нарешті зіграв проти третього на той час за рейтингом шахіста — Володимира Крамника — та несподівано програв йому. 2004 року Крамник захистив свій титул проти угорця Петера Леко.

Протягом усього цього часу було багато зусиль об’єднати титул чемпіона — були підписані Празькі домовленості, за якими чемпіон ФІДЕ повинен був зіграти з Каспаровим, а переможець цього матчу — з класичним чемпіоном. Але ані матчу Каспаров-Пономарьов, ані матчу Каспаров-Касимджанов не було зіграно. 2005 року Каспаров оголосив про свій відхід від професійних шахів. Це полегшило процес об’єднання титулів, і 2006 року було проведено об’єднувальний матч між Крамником і Топаловим. Крамник переміг і вперше від 1993 року став безперечним чемпіоном світу з шахів. 2007 року було проведено чемпіонат-турнір (що був запланований ФІДЕ ще до об’єднання), і цей турнір виграв Ананд. За статутом чемпіонату, Крамник отримав шанс повернути чемпіонський титул у матчі з новим чемпіоном, але Ананд здобув переконливу перемогу. Ананд надалі захистив свій титул проти Топалова (2010) та Гельфанда (2012). 2013 року нова зірка на шаховому небосхилі, Магнус Карлсен, переконливо переміг Ананда (3 перемоги, 7 нічиїх, без поразок), і став новим чемпіоном світу. 2014 року Карлсен захистив своє звання, знову проти Ананда. Карлсен захищає звання чемпіона у 2016 та 2018 роках проти Карякіна та Каруани відповідно, та у грудні 2021 року у Дубаї проти Яна Непомнящого.

Список матчів

№	Рік	Місце проведення	Діючий чемпіон	Рахунок	Претендент	+	-	=	Формат
Неофіційні чемпіонати світу (1834-1866)
1	1834	Лондон	Луї Лабурдонне	51½:31½	Александр Макдоннелл	45	27	13
2	1843	Париж	Говард Стаунтон	13:8	П'єр де Сент-Аман	11	6	4
3	1846	Лондон	Говард Стаунтон	15½:8½	Бернхард Горвіц	14	7	13
4	1858	Париж	Адольф Андерсен	3:8	Пол Морфі	2	7	2
5	1866	Лондон	Адольф Андерсен	6:8	Вільгельм Стейніц	6	8	0
Офіційні чемпіонати світу (1886-1946)
1	1886	Нью-Йорк, Сент-Луїс, Новий Орлеан	Вільгельм Стейніц	12½:7½	Йоганн Цукерторт	10	5	5	До 10 перемог
2	1889	Гавана	Вільгельм Стейніц	10½:6½	Михайло Чигорін	10	6	1	Кращий результат з 20 партій + тайбрейк
3	1890/91	Нью-Йорк	Вільгельм Стейніц	10½:8½	Ісидор Ґунсберґ	6	4	9
4	1892	Гавана	Вільгельм Стейніц	10:10 (2½:½)	Михайло Чигорін	8+2	8	4+1
5	1894	Нью-Йорк, Філадельфія Монреаль	Вільгельм Стейніц	7:12	Емануель Ласкер	5	10	4	До 10 перемог
6	1896/97	Москва	Емануель Ласкер	12½:4½	Вільгельм Стейніц	10	2	5
7	1907	Нью-Йорк, Філадельфія, Вашингтон, Балтімор, Чикаго, Мемфіс	Емануель Ласкер	11½:3½	Френк Маршалл	8	0	7	До 8 перемог
8	1908	Дюссельдорф, Мюнхен	Емануель Ласкер	10½:5½	Зіґберт Тарраш	8	3	5
9	1910	Відень Берлін	Емануель Ласкер	5:5	Карл Шлехтер	1	1	8	Кращий результат з 12 партій. Чемпіон зберігає своє звання у випадку нічиєї
10	1910	Берлін	Емануель Ласкер	9½:1½	Давид Яновський	8	0	3	До 8 перемог
11	1921	Гавана	Емануель Ласкер	5:9	Хосе Рауль Капабланка	0	4	10	Кращий результат з 24 партій
12	1927	Буенос-Айрес	Хосе Рауль Капабланка	15½:18½	Олександр Алехін	3	6	25	До 6 перемог
13	1929	Вісбаден, Гайдельберг, Берлін Гаага	Олександр Алехін	15½:9½	Юхим Боголюбов	11	5	9	До 6 перемог та 15 очок
14	1934	Баден-Баден, Філлінген-Швеннінген, Фрайбург, Пфорцгайм, Штутгарт, Мюнхен, Байройт, Бад-Кіссінген, Мангейм, Берлін	Олександр Алехін	15½:10½	Юхим Боголюбов	8	3	15
15	1935	Амстердам, Делфт, Роттердам, Утрехт, Гауда, Гаага, Гронінген, Барн, Гертогенбос, Ейндговен, Зейст, Ермело, Зандворт	Олександр Алехін	14½:15½	Макс Ейве	8	9	13
16	1937	Амстердам, Делфт, Роттердам, Гаага, Гарлем, Лейден, Гронінген	Макс Ейве	9½:15½	Олександр Алехін	4	10	11
Відсутність чемпіона світу (1946-1948)
Олександр Алехін помер у 1946 році в ранзі чемпіона світу
Чемпіонати світу ФІДЕ (1948-1993)
17	1948	Гаага Москва	Михайло Ботвинник	14 очок з 20	Василь Смислов Пауль Керес Самуель Решевський Макс Ейве	10	2	8	Коловий матч-турнір між 5 гравцями
18	1951	Москва	Михайло Ботвинник	12:12	Давид Бронштейн	5	5	14	Кращий результат з 24 партій
19	1954	Москва	Михайло Ботвинник	12:12	Василь Смислов	7	7	10
20	1957	Москва	Михайло Ботвинник	9½:12½	Василь Смислов	3	6	13
21	1958	Москва	Василь Смислов	10½:12½	Михайло Ботвинник	5	7	11
22	1960	Москва	Михайло Ботвинник	8½:12½	Михайло Таль	2	6	13
23	1961	Москва	Михайло Таль	8:13	Михайло Ботвинник	5	10	6
24	1963	Москва	Михайло Ботвинник	9½:12½	Тигран Петросян	2	5	15
25	1966	Москва	Тигран Петросян	12½:11½	Борис Спаський	4	3	17
26	1969	Москва	Тигран Петросян	10½:12½	Борис Спаський	4	6	13
27	1972	Рейк'явік	Борис Спаський	8½:12½	Роберт Фішер	3	7	11
28	1975	Маніла	Роберт Фішер	—	Анатолій Карпов	матч не відбувся			До 10 перемог
29	1978	Баґйо	Анатолій Карпов	16½:15½	Віктор Корчной	6	5	21	До 6 перемог
30	1981	Мерано	Анатолій Карпов	11:7	Віктор Корчной	6	2	10
31	1984	Москва	Анатолій Карпов	25:23	Гаррі Каспаров	5	3	40
32	1985	Москва	Анатолій Карпов	11:13	Гаррі Каспаров	3	5	16	Кращий результат з 24 партій
33	1986	Лондон Ленінград	Гаррі Каспаров	12½:11½	Анатолій Карпов	5	4	15
34	1987	Севілья	Гаррі Каспаров	12:12	Анатолій Карпов	4	4	16
35	1990	Нью-Йорк Ліон	Гаррі Каспаров	12½:11½	Анатолій Карпов	4	3	17
Чемпіонати світу за версією ПША (1993-2006)
У 1993 році діючий чемпіон світу ФІДЕ Гаррі Каспаров та претендент Найджел Шорт повідомили про своє рішення зіграти матч в рамках іншої шахової організації — ПША (професійна шахова асоціація)
1	1993	Лондон	Гаррі Каспаров	12½:7½	Найджел Шорт	6	1	13	Кращий результат з 24 партій
2	1995	Нью-Йорк	Гаррі Каспаров	10½:7½	Вішванатан Ананд	4	1	13	Кращий результат з 20 партій
3	2000	Лондон	Гаррі Каспаров	6½:8½	Володимир Крамник	0	2	13	Кращий результат з 16 партій
4	2004	Бріссаго	Володимир Крамник	7:7	Петер Леко	2	2	10	Кращий результат з 14 партій
Чемпіонати світу за версією ФІДЕ (1993-2006)
Після переходу діючого чемпіона світу Гаррі Каспарова до ПША, ФІДЕ позбавило його титулу чемпіона світу. Новим чемпіоном у 1993 році став Анатолій Карпов. З 1996 року ФІДЕ змінило правило проведення чемпіонатів світу: діючий чемпіон більше не допускався до фіналу автоматично
36 (1)	1993	Зволле, Амстердам, Арнем Джакарта	Анатолій Карпов	12½:8½	Ян Тімман	6	2	13	Кращий результат з 24 партій
37 (2)	1996	Еліста	Анатолій Карпов	10½:7½	Гата Камський	6	3	9	Кращий результат з 20 партій
38 (3)	1998	Гронінген Лозанна	Анатолій Карпов	3:3 (2:0)	Вішванатан Ананд	2+2	2	2	Нокаут-турнір кращий результат з 6 партій + тайбрейк
39 (4)	1999	Лас-Вегас	Олександр Халіфман	3½:2½	Володимир Акопян	2	1	3
40 (5)	2000	Нью-Делі Тегеран	Вішванатан Ананд	3½:½	Олексій Широв	3	0	1
41 (6)	2002	Москва	Руслан Пономарьов	4½:2½	Василь Іванчук	2	0	5
42 (7)	2004	Триполі	Рустам Касимджанов	4½:3½	Майкл Адамс	3	2	3
43 (8)	2005	Сан-Луїс	Веселін Топалов	10 очок з 14	Вішванатан Ананд Петер Леко Петро Свідлер Юдіт Полгар Майкл Адамс Олександр Морозевич Рустам Касимджанов	6	0	10	Коловий матч-турнір між 8 гравцями
Чемпіонати світу (2006-)
48	2006	Еліста	Володимир Крамник	6:6 (2½:1½)	Веселін Топалов	3+2	3+1	6+1	Кращий результат з 12 партій + тайбрейк
49	2007	Мехіко	Володимир Крамник	8 очок з 14	Вішванатан Ананд (9 очок з 14) Борис Гельфанд Петро Свідлер Петер Леко Левон Аронян Олександр Морозевич Олександр Грищук	3	1	10	Коловий матч-турнір між 8 гравцями
50	2008	Бонн	Вішванатан Ананд	6½:4½	Володимир Крамник	3	1	7	Кращий результат з 12 партій + тайбрейк
51	2010	Софія	Вішванатан Ананд	6½:5½	Веселін Топалов	3	2	7
52	2012	Москва	Вішванатан Ананд	6:6 (2½:1½)	Борис Гельфанд	1+1	1	10+3
53	2013	Ченнаї	Вішванатан Ананд	3½:6½	Магнус Карлсен	0	3	7
54	2014	Сочі	Магнус Карлсен	6½:4½	Вішванатан Ананд	3	1	7
55	2016	Нью-Йорк	Магнус Карлсен	6:6 (3:1)	Сергій Карякін	1+2	1	10+2
56	2018	Лондон	Магнус Карлсен	6:6 (3:0)	Фабіано Каруана	0+3	0	12
57	2021	Дубай	Магнус Карлсен	7½:3½	Ян Непомнящий	4	0	7	Кращий результат з 14 партій
58	2023	Астана	Ян Непомнящий 7(1½):7(1½) Дін Ліжень			3	3	8+3

Рекорди

• Найдовше титулом володів Емануїл Ласкер — 27 років (1894—1921).
• Наймолодший чемпіон — Гаррі Каспаров, який у листопаді 1985 року здобув звання у віці 22 роки та 6 місяців.
• Найстарший чемпіон — Вільгельм Стейніц, який у травні 1894 року втратив звання у віці 58 років.
• Найдовший матч — Карпов — Каспаров 1984—1985 років, який тривав 48 партій і майже 5 місяців.
• Найдовша партія:
  • єдиний титул: Карлсен - Непомнящий (2021) - 136 ходів
  • за версією ФІДЕ (коли титул був розділений): Гельфанд — Свідлер (2001—2002) [Архівовано 10 листопада 2018 у Wayback Machine.] — 129 ходів

Див. також

• Чемпіони світу з шахів

Джерела

• Історія боротьби за титул чемпіона на chessgames.com [Архівовано 25 жовтня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
• Нейштадт Я. И. Некоронованные чемпионы. — Москва: Физкультура и спорт, 1975. — 302 с.
• Шахматы: Энциклопедический словарь/ Гл. ред. А. Е. Карпов. — Москва: Советская энциклопедия, 1990. — 621 с.