Пам'ятники Полтави

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:08, 27 листопада 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

.Перелік скульптурних пам'ятників міста Полтава. Не містить надгробків, пам'ятних дощок та інших малих нескульптурних форм.

Коротка історія розвитку спорудження полтавських пам'ятників

Першою значною подією, що знайшла відображення в міській скульптурі Полтави стала Полтавська битва (1709). Починаючи з кінця XVIII — початку XIX століття. Полтава стає значним осередком культурного відродження українців — са́ме з цим містом пов'язані життя і творчість багатьох діячів української культури, тут же деякі з них знайшли свій вічний спочинок (могили І. П. Котляревського та В. Г. Короленка впорядковано як окремі міські пам'ятники). Подією національного масштабу стало урочисте відкриття 20 серпня (12 вересня) 1903 року першого в світі пам'ятника Івану Котляревському, на якому був присутній весь цвіт тогочасної української інтелігенції та культури з усіх регіонів проживання української нації, розділеної між європейськими імперіями: Христина Алчевська, Микола Аркас, Дмитро Багалій, Сергій Єфремов, Леонід Жебуньов, Надія Кибальчич, Михайло Комаров, Михайло Кононенко, Михайло Коцюбинський, Микола Лисенко, Панас Мирний, Олександр Олесь, Олена Пчілка, Василь Сімович, Василь Стефаник, Кирило Студинський, Леся Українка, Микола Міхновський та інші.

Наступним значним пам'ятником в місті став полтавський пам'ятник Тарасу Шевченку, який випередив за часом відкриття основний столичний монумент Кобзареві перед Київським національним університетом на 13 років — його було відкрито 1926 року в Петровському парку, навпроти будівлі земства (згодом краєзнавчий музей).

Пам'ятникові Миколі Гоголю (у сквері на розі вулиць Гоголя і Небесної Сотні) пощастило менше — його скульптуру за проектом відомого скульптора Л. В. Позена виготовлено ще 1915 року, однак встановлено на постаменті лише 1934 року, а вже в наш час у 2000-х ансамбль прилеглого скверу доповнено сумнівної художньої вартості скульптурами за мотивами творів самого Гоголя.

За СРСР у повоєнний час (після ІІ Світової війни) в місті було споруджено низку пам'ятників Леніну (в тому числі основний на площі Леніна, 1960) та меморіалів і пам'ятників на честь учасників німецько-радянської війни, бюсти М. В. Скліфосовського (1979), О. С. Пушкіна (1987).

Загальна демократизація життя, в тому числі і культурного, й здобуття Україною незалежності (1991) відкрили «нову сторінку» в історії висунення ідей і спорудження пам'ятників у Полтаві.

Пам'ятники

Назва Рік встановлення Розташування Фото Загальні відомості
Алея медичної слави Територія адмінкорпусу УМСА, вул. Шевченка, 25 Алея включає в себе погруддя: Гіппократу, Дельві В. О., Лісовій Н. Д., Личману Г. А., Нежданов М. В., Воробйову В. П., Пирогову М. І., Максимовичу-Амбодіку Н. М., Скрипнікову М. С., Воронянському Г. С., Власенку П. В., Ткаченку С. З., Гофунгу Ю. М., Скліфосовському М. В., Самойловичу Д. С.
Зигіну О. І. 1957 Площа Зигіна (перехрестя вулиць Халтуріна, Зіньківської та Соборності) Автори — скульптори Кербель Л. Ю., Цигаль В. Ю., архітектор Захаров О. Д.
Ватутіну М. Ф. 1971 На розі вулиць Ватутіна та Соборності Автори — Китаулін М. К., Авраменко М. В.

Спочатку був встановлений на території колишнього Полтавського вищого зенітного ракетного командного училища імені генерала армії М. Ф. Ватутіна (вул. Соборності), 42[1].

Бутовському О. Д. 14 жовтня 2006 Поблизу стадіону «Ворскла» Автори — Посполітак М., Шевченко В., В'ялий Ю.
Галушці / Полтавській галушці, пам'ятний знак 2006 на Соборному майдані на Івановій горі Автори — народний художник України Чернощоков А. Є. і скульптор Цись М.
Гоголю М. В. 1934 Сквер на вул. Гоголя (на розі з вул. Небесної Сотні) Бронзову скульптуру видатного письменника М. В. Гоголя виготовлено за проектом скульптора Позена Л. В., який ще у 1915 році подарував її місту. Пролежавши майже двадцять років на одному з місцевих складів, у 1934 році вона була встановлена на залізобетонному постаменті заввишки 3,5 м. У 1959 році, до 150-річчя з дня народження Гоголя, було проведено реконструкцію — поліпшено архітектурні форми п'єдесталу, встановлено бронзову дошку з написом.
Кондратюку Юрію біля Музею космонавтики на Першотравневому проспекті
Котляревського Івана, погруддя на території Музею-садиби Котляревського
Могила Івана Котляревського, обеліск на розі вулиць Європейської та Р. Кириченко
Котляревському Івану 1903 на бульварі І. Котляревського Пам'ятник (перший в історії) засновнику сучасної української літератури І. П. Котляревському було встановлено 30 серпня (12 вересня) 1903 року. Автори і виконавці пам'ятника — скульптор Л. В. Позен (автор погруддя), архітектор О. Ширшов (автор постаменту), архітектор П. Певний, художник В. Волков і архітектор О. Зінов'єв (виконавці робіт).
Нескореним полтавчанам 1967 на початку сквера на бульварі І. П. Котляревського (на розі з вулицею О. Пушкіна) Пам'ятник Нескореним полтавчанам — на честь підпільної молодіжної групи «Нескорена полтавчанка», що діяла під час німецько-радянської війни (її члени були замучені в катівнях гестапо), було відкрито 28 жовтня 1967 року. Автори — скульптори Л. Г. Жуковська, К. С. Посполитак, Д. Г. Сова та архітектор В. А. Пасічний[2].
Святому Василію (Зеленцову) 16.01.2007 вулиця Убийвовк, територія собору Макарія Каневського Автори — скульптори Дмитро Коршунов, Валерій Голуб. Архітектор Василь Шулик.
Остроградському Михайлу, погруддя 2001 біля 3-го корпусу Полтавського державного педагогічного університету імені Володимира Короленка
Полеглим захисникам правопорядку, меморіальний комплекс 1999 Дмитра Коряка 3, навпроти слідчого ізолятора (на розі з вулиці О. Пушкіна та перетині з Лідова) Меморіальний комплекс, що складається з фігури скрботного ангела з мечем, опущеним додолу, що проткнув безформну подобу вогняного змія-гідри (уособлення лихого), і меморіальних плит з іменами загиблих правоохоронців відкрито 24 вересня 1999 року. У комплекс входить також каплиця святого Архістратига Михаїла. Меморіальний комплекс відкрили завдяки сприянню тодішнього президента країни Л. Д. Кучми.
Пушкіна Олександра, бюст 1987 у Березовому гаю Пам'ятник російському поетові О. С. Пушкіну відкрито 1987 року. Автори — скульптор М. Коган, архітектори В. Вадимов і Г. Зільберблик. Пам'ятник являє собою бюст на гранітному постаменті (загальна висота — 4,5 м)[3].
Скліфосовському Миколі, бюст 1977 на території Полтавської обласної лікарні (вул. Шевченка, 23) Пам'ятник видатному хірургу М. В. Скліфосовському було відкрито 1979 року. Автор — скульптор М. О. Чернецький. Являє собою гранітне погруддя заввишки 1,6 м на постаменті заввишки 2,4 м з меморіальним написом[4].
Слави, монумент 1811 в центрі Круглої площі
Пам'ятник коменданту фортеці Олексію Келіну 1909 на розі Першотравневого проспекту і вулиць Шевченка та Садової
Солдатської Слави, меморіальний комплекс 1969 у Парку імені І. П. Котляревського
Українським загиблим козакам 1994 на Панянському бульварі Автори проєкту — скульптор В. Білоус, художник В. Батурин. На вершині пам'ятника — величезний козацький хрест, лаконічний напис: «Українським загиблим козакам». Біля підніжжя символічного кургану — два бунчуки. Часто до підніжжя пам'ятника покладаються квіти нашим землякам як вияв шани та поваги до славного минулого своїх предків, славних козаків.[5] Містить масонське «Всевидяче око» яке, попри відсутність жодних подібних символів на історичній козацькій символіці, згідно легенди встановлювачів нібито «містилося на хоругвах»[6].
Чорнобильської трагедії, пам'ятний знак 1996 перед Українською Медичною Стоматологічної академією (вул. Європейська) Пам'ятний знак на честь Чорнобильської трагедії споруджено з нагоди її 10-річниці в 1996 році. Автори пам'ятного знаку — скульптор В. Білоус та архітектор М. Юхименко.
Чурай Марусі / Українській пісні, пам'ятний знак 2006 перед Полтавським академічним обласним музично-драматичним театром імені М. В. Гоголя на Театральній площі (на вул. Небесної Сотні) Пам'ятник легендарній Марусі Чурай відкрито 14 квітня 2006 року. Автори пам'ятника — полтавські скульптори Дмитро Коршунов та Валерій Голуб[7]

[8].

Шевченку Тарасу 1926 у Петровському парку, навпроти Полтавського краєзнавчого музею Пам'ятник великому українському поетові Т. Г. Шевченку урочисто відкрито 12 березня 1926 року. Автор пам'ятника — відомий український скульптор І. П. Кавалерідзе. Оригінальність пам'ятника — у стилі виконання — конструктивізм.
Пам'ятник свиням 1970 вул. Шведська Могила. Перед інститутом свинарства Автор — скульптор Олександр Корнієнко.
Ярослава Мудрого, погруддя біля фасаду Національної Юридичної Академії України імені Ярослава Мудрого
на місці відпочинку Петра І 1849
Лелекам 2008 вул. Івана Мазепи. Перед РА Шевченківського району
Мазепі Івану 2016 На Соборному майдані біля Успенського собору Файл:Пам'ятник Мазепі у Полтаві.jpg Автори — скульптор Микола Білик та архітектор Віктор Шевченко. Пам'ятник являє собою повноцінну бронзову скульптуру Мазепи у сидячому положенні (загальна висота — 3,2 м)[9]. Офіційне відкриття пам'ятника відбулося 7 травня 2016 року.
Загиблим «афганцям»
Статуя Петра I Майданчик перед входом до Музею Полтавської битви, вул. Шведська Могила, 32 Висота статуї відповідає реальному зросту Петра І, що дорівнював 203 см.
Раїсі Кириченко 2012 Поблизу адмінбудівлі ОДТРК «Лтава» (вул. Раїси Кириченко, 1а) Автори — архітектор Юрій Олійник та скульптор Микола Цись. Церемонія відкриття відбулася 13 жовтня 2012 року напередодні свята Покрови Пресвятої Богородиці та Дня народження співачки[10].

Колишні пам'ятники

Назва Дата встановлення Дата знесення Розташування Фото Короткі відомості
Сталіну І. В. 1951 1956 площа Дзержинського (нині — вулиця Зигіна) Автор — архітектор Л. С. Вайнгорт. Спочатку пам'ятник являв собою бетонну скульптуру Сталіна, встановлену на 12-гранному постаменті з дерев’яного каркаса, заштукатуреного бетоном. Через рік каркас підгнив, що привело до перекосу пам’ятника. Постамент був замінено на бетонні кільця, засипані піском та заштукатурені бетоном. Демонтований у 1956 році під час розвінчання «культу особи Сталіна».[11]
Леніну Володимиру 1960 21 лютого 2014 у скверику на площі Леніна Автори — скульптор Л. Ю. Кербель та архітектори О. М. Душкін і Л. С. Вайнгорт. Пам'ятник являв собою бронзову скульптуру Леніна, встановлену на постаменті з чорного полірованого лабрадориту (загальна висота — 8,9 м)[12]. Повалений 21 лютого 2014 року активістами місцевого Євромайдану. Потім на постаменті було встановлено український прапор і він фактично являв собою пам'ятний знак Небесній сотні. Після реконструкції скверу пам'яті Героїв України (колишньої площі Леніна) влітку 2021 року старий залишок постаменту було демонтовано, а на його місці встановлено 50-метрову щоглу, на якій із 23 серпня 2021 майорить прапор України розмірами 12×8 м[13]

Виноски

  1. ↑ Захарченко, Петро (2019). Directory of the market for materials for interior decoration and furnishings (according to 2018 data). Kyiv, Ukraine: Kyiv National University of Construction and Architecture. ISBN 978-617-7594-09-2.
  2. ↑ Нескореним полтавчанам М. В. Пам'ятник // Полтавщина:Енциклопедичний довідник (За ред. А. В. Кудрицького). — К.: УЕ, 1992. — С. 584.
  3. ↑ Пушкіну О. С. Пам'ятники // Полтавщина:Енциклопедичний довідник (За ред. А. В. Кудрицького). — К.: УЕ, 1992. — С. 816.
  4. ↑ Скліфосовському М. В. Пам'ятник // Полтавщина:Енциклопедичний довідник (За ред. А. В. Кудрицького). — К.: УЕ, 1992. — С. 872.
  5. ↑ Пам’ятник загиблим українським козакам. http://www.tourism.poltava.ua/. Полтава Туристична. Процитовано 1 липня 2018.
  6. ↑ Водонапірну башту змінив пам'ятник козакам. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 4 листопада 2018.
  7. ↑ Пам'ятник Марусі Чурай // інтернет-видання «Полтавщина»
  8. ↑ Пам'ятний знак Марусі Чурай // Полтава туристична
  9. ↑ Інформаційне агентство «Українські Новини»
  10. ↑ Пам'ятник Раїсі Кириченко відкрили у Полтаві. Архів оригіналу за 14 травня 2018. Процитовано 13 травня 2018.
  11. ↑ http://profidom.com.ua/mnenija/kolonka-glavnogo-redaktora/15587-kak-byl-ustanovlen-i-snyat-pamyatnik-stalinu-v-poltave
  12. ↑ Леніну В. І. Пам'ятники // Полтавщина:Енциклопедичний довідник (За ред. А. В. Кудрицького). — К.: УЕ, 1992. — С. 465.
  13. ↑ Інтернет-видання «Полтавщина»

Див. також

Джерела і посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пам%27ятники_Полтави&oldid=33897108