Порівняльна психологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Порівня́льна психоло́гія — галузь психології, яка вивчає та порівнює психологічні особливості людини та тварин, для виявлення загальних принципів та закономірностей. Дисципліна приділяє особливу увагу психологічній природі людини порівняно з іншими тваринами, психологію яких вивчає зоопсихологія.[1]

Предмет порівняльної психології[ред. | ред. код]

В рамках порівняльної психології вивчаються різні аспекти поведінки та когнітивних процесів, включаючи навчання, пам'ять, увагу, сприйняття, емоції, мотивацію, соціальну поведінку та комунікацію.[2] Дослідження здійснюються в різних контекстах, наприклад, в природному середовищі або в контрольованих лабораторних умовах.[3]

Порівняльна психологія має важливе значення для розуміння еволюції когнітивних процесів та поведінки.[4] Через спільний еволюційний розвиток багато видів тварин мають подібні механізми поведінки та когнітивних процесів.[5] Вивчення цих механізмів в контексті порівняльної психології дозволяє отримати важливі висновки про людську психіку.[6]

Важливо відзначити, що порівняльна психологія не обмежується лише вивченням схожостей між видами. Вона також вивчає різницю в поведінці та когнітивних процесах між видами, що може бути важливим для розуміння унікальних характеристик людини.[7] Порівняльна психологія, таким чином, є важливим інструментом для розкриття загальних закономірностей, а також унікальних особливостей поведінки та когнітивних процесів у різних видів.[8]

При дослідженні тварин порівняльна психологія концентрується на розрізненні якісних, а також кількісних показників спільних рис та відмінностей у поведінці тварин (включаючи людину). Такі показники мають важливе застосування у таких галузях, як психологія, соціологія, зоологія, еволюційна біологія, нейронаука, дресирування тварин та інші.[9][1]

Історія[ред. | ред. код]

Порівняльна психологія має давні традиції. В записаній історії склалося два різні погляди на ставлення людини до нижчих тварин. Один, який для зручності називають поглядом на людину нерозумну, наголошує на відмінності в тому, що взагалі заперечує схожість, і випливає з традиційних релігійних розповідей про окреме створення людей і тварин; інший, еволюційний погляд, підкреслює як подібність, так і відмінність.[1] Арістотель виділяв три рівня складності функціонування психіки: рослинний, тваринний та людський.[10] До першого рівня відносять фізіологічні реакції в рослин та одноклітинних тварин, чутливість живої клітини до фізичних або хімічних подразників та сприченена подразненням рухливість (наприклад, тропізми). Арістотель приписував раціональну здатність людям поодинці, менші здібності — тваринам.

Розвиток в радянський період історії[ред. | ред. код]

Радянська наука жорстко прив'язувала поняття психіки до її матеріального носія — мозку. Тому огляд П. п. починається з кишково-порожнинних та хробаків, у яких з'являються зачатки нервової системи. Три основні стадії:

  1. Елементарна сенсорна психіка. Присутні найпростіші відчуття, які викликають відповідні рухові реакції. У більш розвинутих представників цієї стадії з'являються органи відчуттів.
  2. Перцептивна психіка. Примітивні емоційні переживання, здатність до навчання, накопичення досвіду. Поведінка керована інстинктами значно ускладнюється, з'являються певні форми соціальної взаємодії (мурашник, рій; пізніше — зграя, стадо).
  3. Людиноподібний інтелект. Тварини на цій стадії демонструють здібності на рівні з немовлятами, спілкуються за допомогою жестів, міміки, вигуків. Використовують елементарні знаряддя.

Те, що, на думку Лєонтьєва, принципово відрізняє від найрозвиненіших тварин (дельфіни, примати) людину, це — поняття особистість.

Сучасність[ред. | ред. код]

Сучасна наукова точка зору вважає людей високорозвиненими тваринами; дані свідчать про те, що безперервність еволюції організмів забезпечує основу для істотних психологічних схожостей та відмінностей між нижчими та вищими тваринами, включаючи людей.[1] На сьогодні прийнято говорити про психічну діяльність представників тваринного світу.

В радянській психології помітною в цій галузі є робота О. М. Лєонтьєва «Проблемы развития психики» М., 1965.

Учень Л. С. Виготського, О. М. Лєонтьєв виділив ряд стадій та рівнів розвитку психіки.

Свідомість тварин[ред. | ред. код]

Дослідження 2010-х та 2020-х років підтвердили наявність ознак свідомості в багатьох тварин зокрема у ссавців, птахів, молюсків, та комах.[11][12]

Див. також[ред. | ред. код]

Додаткова література[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

Журнали[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Comparative psychology. Encyclopedia Britannica (англ.). Процитовано 19 лютого 2021.
  2. ↑ Sara J. Shettleworth (2009). Cognition, Evolution, and Behavior (англ) . Oxford University Press. с. 720. ISBN 9780199886388.
  3. ↑ Boesch, Christophe (2007). What makes us human (Homo sapiens)? The challenge of cognitive cross-species comparison. Journal of Comparative Psychology. Т. 121, № 3. с. 227—240. doi:10.1037/0735-7036.121.3.227. ISSN 1939-2087. Процитовано 13 червня 2023.
  4. ↑ Tomasello, Michael; Call, Josep (2008). Assessing the validity of ape-human comparisons: A reply to Boesch (2007). Journal of Comparative Psychology. Т. 122, № 4. с. 449—452. doi:10.1037/0735-7036.122.4.449. ISSN 1939-2087. Процитовано 13 червня 2023.
  5. ↑ Pepperberg, Irene M. (2002-06). Cognitive and Communicative Abilities of Grey Parrots. Current Directions in Psychological Science (англ.). Т. 11, № 3. с. 83—87. doi:10.1111/1467-8721.00174. ISSN 0963-7214. Процитовано 13 червня 2023.
  6. ↑ D R Griffin (2002-11). Animal Minds: Beyond Cognition to Consciousness. University of Chicago Press. doi:10.1017/s0962728600025276. ISSN 0962-7286. Процитовано 13 червня 2023.
  7. ↑ Penn, Derek C.; Holyoak, Keith J.; Povinelli, Daniel J. (2008-04). Darwin's mistake: Explaining the discontinuity between human and nonhuman minds. Behavioral and Brain Sciences (англ.). Т. 31, № 2. с. 109—130. doi:10.1017/S0140525X08003543. ISSN 1469-1825. Процитовано 13 червня 2023.
  8. ↑ Zentall, Thomas R., ред. (2012). The Oxford handbook of comparative cognition. Oxford library of psychology (вид. Rev. ed). Oxford: Oxford Univ. Press. ISBN 978-0-19-539266-1.
  9. ↑ Freeberg, Todd M.; Ridley, Amanda R.; D'Ettorre, Patrizia (2023). The Routledge international handbook of comparative psychology. Routledge international handbooks. New York (N.Y.): Routledge. ISBN 978-0-367-54604-5.
  10. ↑ Книга I. Частина II. Арістотель. Бертран Рассел. Історія західної філософії. litopys.org.ua. Процитовано 19 лютого 2021.
  11. ↑ Birch, Jonathan; Schnell, Alexandra K.; Clayton, Nicola S. (2020-10). Dimensions of Animal Consciousness. Trends in Cognitive Sciences. Т. 24, № 10. с. 789—801. doi:10.1016/j.tics.2020.07.007. ISSN 1364-6613. PMC 7116194. PMID 32830051. Процитовано 10 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  12. ↑ Barron, Andrew B.; Klein, Colin (3 травня 2016). What insects can tell us about the origins of consciousness. Proceedings of the National Academy of Sciences (англ.). Т. 113, № 18. с. 4900—4908. doi:10.1073/pnas.1520084113. ISSN 0027-8424. PMC 4983823. PMID 27091981. Процитовано 10 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
Псі, буква грецького алфавіту, символ психології Це незавершена стаття з психології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Порівняльна_психологія&oldid=40544248