Рязанська губернія
| Рязанська губернія | |
| Герб | |
 | |
| Дата створення / заснування | 12 (23) грудня 1796 |
|---|---|
 | |
| Країна |
.svg){kind=small} Російська СФРР |
| Столиця | Рязань |
| Адміністративна одиниця |
РСФРР Російська СФРР Московська область[d][1][2] Російська СФРР Російська республіка Російська імперія |
| Кількість населення | 1 802 196 осіб[3] |
| Чисельність чоловічого населення | 843 559[3] |
| Чисельність жіночого населення | 958 637[3] |
| Адміністративно-територіально поділяється на | Зарайський повітd (1796), Mikhaylovskiy Uyezdd (1796), Рязанський повітd (1796), Yegoryevsky Uyezdd (1802), Dankov Countyd (1802), Kasimovsky Uyezdd (1796), Пронський повітd (1796), Ranenburg Uyezdd (1796), Ryazhsky Uyezdd (1796), Сапожковський повітd (1796), Скопинський повітd (1796), Spassky Uyezdd (1802), Elatomskiy uezdd (1924), Шацький повітd (1924), Q20810790? (1919) |
| Замінений на | Рязанський округd |
| На заміну | Рязанське намісництво |
| Час/дата припинення існування | 1 жовтня 1929 |
| Площа | 42 100 595 200 квадратний метр |
.svg) | |
.png) | |
| Категорія мап на Вікісховищі | d |
 | |
 Рязанська губернія у Вікісховищі | |
 | Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (березень 2021) |
Рязанська губернія (рос. Рязанская губерния, дореф. Рязанская губернія) — адміністративно-територіальне утворення з центром у місті Рязань, яке існувало до утворення Рязанської області 26 вересня 1937 року.
Адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії і РСФРР у 1796–1929 рр.
Рязанська губернія розташовувалася між 52° 58' і 55° 44' північної широти і між 38° 30' і 41° 45' східної довготи. Площа губернії становила 36992 верст (42 098 км²).
Губернія розташовувалася на останніх схилах Алаунської височини, відроги якої зумовлюють характер трьох складових частин губернії, або сторін її: Рязанської, Степової і Мещерської, відокремлених один від одного долинами p. Оки і Проні.
Відріг і плоскі височини, що входять із заходу, з боку Тульської губернії, утворюють досить рівну, високу площу, що простирається по Михайловському та частині Скопінського повіту. Тут беруть свої початки річки Осетр, Вожа, Павловка, Ісья і Проня, що впадають в Оку, а також р. Дон. Пологі схили цій площі поширюються по губернії двома головними гілками.
Одна з них прямує на схід і північний схід між річками Окою і Пронею по повітах Зарайському, Рязанському і Пронському, являючи собою хвилеподібну і місцями досить піднесену місцевість. Простір, обмежений річками Окою, Пронею і осетрів, носить назву «Рязанської сторони». Інша гілка направляється на південний схід між річками Пронею і Доном, утворює в Скопінському, Данковського і почасти в Ряжському і Раненбургскому повітах ряд пагорбів, службовців вододільній рисою басейнів Оки і Дону. Ці пагорби досягають берегів Оки, але на південному сході і на сході вони поступово переходять у рівнини, що мають характер абсолютно степовий. Ця частина губернії, обмежена правими берегами річок Проні і Оки, носить назву «Степової сторони». Обидві ці частини, що лежать по праву сторону Оки, являють собою одну піднесену площу з загальним схилом від північного заходу на південний схід. Тут розташовані більш піднесені пункти губернії: м. Зарайськ (80 с.), М. Скопін (73 с.), Село Гудинка Пронського повіту (54 с.). Околиці цих частин, що впираються в Оку, утворюють високі тераси, розсікають гіллястими долинами і ярами. За винятком незначної кількості незручних земель, ґрунт тут складається головним чином з чорнозему (71 %), вона досить родюча, і взагалі вся ця височина, відкрита і суха, представляє великі зручності для заселення; недолік цієї частини губернії полягає у відсутності лісів, особливо у степовій стороні, чому відбувається мілководді річок і річок, а місцями відчувається навіть недолік у воді. Зовсім інший характер має частину губернії, що знаходиться по ліву сторону р. Оки і звана Мещерською стороною або Мещерським краєм. Вона становить природне продовження промисловий смуги, в районі якої знаходяться Московська і Владимирська губернія, тоді як інша частина губернії належить до центральної землеробської області. Місцевість, наз. Мещерською стороною, представляє в сівбу. своєї частини піднесену рівнину, що переходила поступово, у міру наближення до Оці, в низовину. Найбільш високі місцевості розташовані між р. Єгор'євськом і Касимовим: тут знаходяться самі сухі і населені місця Мещерського краю. По схилах цього піднесеного простору на північ повільно течуть притоки р. Клязьми, а на південь притоки Оки. Ґрунт тут піщаний, відрізняється безпліддям значна частина краю вкрита лісом багато боліт і озер.
Будова Рязанської губернії в геологічному розумінні дуже складна, особливо частина, що лежить по праву сторону Оки: приблизно під широтою 53°, до якої торкається південна межа Раненбургского повіту, тягнеться широка піднесена гряда середньодевонські відкладень, що складаються з вапняків, доломіту, мергелів і зрідка вапнякових пісковиків. Гряда ця в 65-100 верст шириною витягнулася з заходу на схід. Найдавніші девонские відкладення займають південну частину губернії. Потім пласти падають круто на півночі і виходять на північ у висхідному порядку. На девонские пласти налягають шари кам'яновугільної системи, які з вугленосного ярусу і гірського вапняку; ширина цієї смуги, що йде майже паралельно першому, від 40 до 100 верст. По р. Ранов до м. Рязького, і на схід до Конюховки широким пасмом виступає на поверхню вугленосний ярус, так що протягом Ранов і ШУПТА зайнято їм і ярусом дитеринових тонкоплітчастих мергелів Опріч того, відклади того ж ярусу виступають по р. Брусні і Верді, починаючи від м. Скопина і по широті 54 ° майже суцільно лежать відклади юрської системи, келовейського ярусу. Відкладення ці займають повіти Скопинський, Михайлівський, Пронський, Рязанський і почасти Сапожківський і покриті пластами волзького ярусу, що становить перехідні від юри до крейдяних пластів утворення. У Сапожківскому повіті є острівець нижньокрейдяних пластів. Крейдяні відклади виступають на поверхню в Сапожковському повіті, на схід від р. Пари. Кам'яне вугілля в Рязанської губернії було відкрите ще в 1766 р. купцем Котельниковим в Рязькому повіті, поблизу с. Петрово; початок правильного добування його закладено в 1869 р. Великі поклади вугілля знаходяться в Скопинському повіті. Чулковська копальня — найбагатша в усьому Підмосковному басейні; вугілля відкрите тут у 1870 р., площа залягання визначена в 550 дес.; пластів усього 8, з них 5 вгорі, над переслоіть з глин і пісків (у 6 саж.), 3 пласта — внизу, на глибині 15 саж. Побединская копь відкрита в 1875 р., пласт вугілля в 1 саж. Павелецька копь в даний час закрита. У Данковського повіті Муравнінская вугільна копь відкрита в 1869 р. Незважаючи на прекрасні якості тутешнього вугілля (смолисте, схоже на шотландський «бохгед»), копальня мало розробляється. Є вугілля і в повітах Рязькому, Раненбурзькому, Пронському та Михайлівському. Залізна руда добувається за 7 верст від м. Касимова для Синтурського заводу; розробляється в кам'яновугільних пластах на глибині в 2-4 сажнів. По р. Істьї залізна руда зустрічається в юрській системі. Рязанські фосфорити становлять собою окремий, самостійний тип; вони досить м'які і містять калій.
Річки Рязанської губернії належать до басейнів Оки і Дону.
За значенням своїм перше місце належить р. Ока. Вона перетинає губернію дугою завдовжки 478 верст (у тому числі 54 верст складають кордон з Московською губернією) і проходить повіти Зарайський, Рязанський, Спаський і Касимівский. Численні притоки р. Оки зрошують майже всю губернію, за винятком південних місцевостей. Ока майже на всьому протязі тече по піщаному руслу у відкритій і просторій долині, багатій огрядними луками і заплавами, родючість яких підтримується весняними розливами. По всій долині Оки є безліч різної величини озер, місцями річка утворює кілька рукавів. Плине тихо. Ширина Оки в межах губернії від 60 до 250 і більше сажень. Глибина — 8-15 футів. У середньому виводі за 1859-79 рр. Ока розкривається 1 (13) квітня, а замерзає 13 (25) листопада. Пароплавство по Оці від м. Рязані до Нижнього Новгорода, а під час розливів — і вище Рязані.
Притоки Оки, за винятком Проні, взагалі невеликі і мілководні; з них більше значні, з правого боку, Осетр, Вожа, Іст'я і особливо Проня і Пара. Взагалі система правих приток набагато важливіше і ширший лівих, до яких належать Цна, Пра і Гусь. Судноплавні тільки Проня і Пра.
Річка Осетр протікає губернією 75 верст, шириною близько 10 сажнів; береги високі і рясніють вапняним каменем.
Вожа має 50 верст, Іст'я — 80 верст довжини.
Річка Проня випливає поблизу села Кадушкина Михайлівського повіту; довж. — 210 верст, шир. близько 20 саж. до впадання р. Ранов, а потім збільшується до 30 і 40 саж. Долина Проні, розширюючись місцями до двох і більше верст, рясніє луками і пасовищами. Від с. Перевлес Пронського повіту вниз за течією Проня судноплавна упродовж усього періоду навігації. Під час весняних вод судноплавство виробляється і вище Перевлеса, до с. Жерновиці. На Проні безліч млинів; течія її тиха.
Притоки Проні зліва Жрака і Іст'я, праворуч — Ранов (150 в довж. І 15-20 саж. Шир.) З Верде (75 верст), Локня, Кердем, Чутка.
Річка Пара (130 верст довж.) судноплавна під час весняних розливів всього на 2,5 верст від гирла. Долина р. широка, місцями низинна і покрита лісами. Майже на всьому протязі Пара забудована млинами.
Річка Цна має в губернії довж. в 30 верст, р. Пра (близько 100 верст) — тече по низовини, покритою лісами і болотами, Гусь (74 верст) — по низинній, болотистій долині між закритими берегами; в 20 верст від гирла влаштована через неї гребля, що утворює гусівске озеро.
З небагатьох річок Рязанської губернії, що належать до басейну Азовського моря, найважливіша — Дон, яка протікає в губернії близько 80 верст; шир. до 30 саж.; долина Дону вузька і стиснута високими кам'янистими берегами, що пересікаються глибокими ярами. Всі протягом Дону забудовано млинами. З приток його найбільш значні Паніка, Суха Рожнов, Перехвалка, Кучурів, Золотуха, В'язівне, Расхотка та ін Всі ці річки течуть в межах Данковського повіту. До системи р. Дону належать також p. Вороніж і Ряса. Озера розташовані по площі губернії нерівномірно. Ними рясніє лише Мещерская сторона, тоді як в частині губернії, що знаходиться на правій стороні р. Оки, озер мало. Озера Мещерського краю розташовуються здебільшого групами. Найбільш значна група знаходиться при з'єднанні повітів Єгоровського, Касимовского і Рязанського. Озера ці з'єднуються між собою протоками і приймають в себе значні річки, які, наприклад, Поль, Посерда і Варна; стоком ж озер служить р. Пра. До цієї групи належать оз. Святе, Велике, Іванівське, Біле, Мартинові та ін Середня глибина озер цієї групи близько 3 арш., Рибальство в них незначно. Інша група озер знаходиться в північній частині Егорьевского повіту, по обидва боки р. Поли; з озер цієї групи — Святе славиться риболовлею. У Єгор'ївському повіті, близько м-ря Радовицький, є ще група озер, до складу якої входять оз. Щуче, Велике, Мале Митинське та ін У Рязанському повіті по дорозі з Рязані у Володимир багато озер, з яких найбільше — Велике; група озер знаходиться близько Солотчинского м-ря, а також у повітах Спаському і Касимовському. Озера в долині р. Оки багаті рибою. Озер, розміром перевищують версту в окружності, налічується в Єгор'євському повіті 6, в Зарайському 21, в Рязанському 34, Спаському 43 і в Касимовському 61; всього в губернії під озерами 147,9 кв. верст, з яких на частку Рязанського повіту припадає 44,5 кв. верст, Єгор'євського 50,1, Касимівского 37 і Спаського 16,3 кв. верст. Боліт багато в Мещерской стороні; тут вони тягнуться майже безперервною широкою смугою вздовж берегів р. Плиг, продовжуючись далі з невеликими перервами по повітах Рязанському, Касимівському і Єгор'євському до самих кордонів з Московською губернією. У Спаському повіті чудово болото Великий Ковеж, між с. Іжевським і Городковичами. Воно простягається на захід на 20 верст і з'єднується з іншими болотами. Болота на лівому березі р. Плиг також тягнуться по напрямку на захід, переходячи в обширне болото Велике, що знаходиться на кордоні Спаського і Рязанського повітів; на півночі воно пов'язується з багатьма іншими, закінчуючись величезними Радовіцкій болотами. Також багато боліт на лев. березі плиг і по її притоках. Значні болота знаходяться, далі, в околицях оз. Великого і Святого. Велика частина боліт являє собою топи, вкриті моховими купинами і лісової порослю; по них розкинуті місцями озера. Такі болота називаються в Мещерской боці «омшарами» і мають ґрунт піщаний або торф'яний. За розтині навесні річок болота заливаються водою і робляться абсолютно непрохідними. Болотні випаровування, велика кількість мошок, комарів і оводів, жорстка і малопоживних трава — все це робить життя в цих місцевостях шкідливою для здоров'я як людей, так і тварин. Спроби осушення боліт в Мещерской стороні робилися з давніх часів, але тільки з 1876 р. розпочато міністерством державних маєтностей правильні роботи з дослідження боліт і їх осушенню.
До 1885 р. в цілому було розчищено і випрямлено річок, побудовано магістральних каналів і бічних канав протягом 341 верст (шир. від 3,5 до 14 арш.) Пристроєм цієї каналізації досягнуто осушення з лишком 40 тис. десятин болотних просторів, з яких до 30 тис. десятин належать скарбниці. Для знищення кислих болотних трав на площах, призначених під луги, з 1882 р. розпочато випалювання верхнього болотного простору з розчищенням заростей. Цим шляхом в казенних дачах знову утворено досить значне число оброчних статей. По праву сторону Оки болотисті простору зустрічаються зрідка, переважно в сусідстві річок, розливами яких вони підтримуються. Велика частина боліт в цій частині губернії висихає сама собою, залишаючи багаті запаси торфу, розробка якого проводиться в багатьох місцях і збільшується з кожним роком. Найкращої якості торф зустрічається по p. Парі і Вожі.
Клімат Рязанської губернії не відрізняється істотно від клімату сусідніх з нею губерній. Самі тривалі спостереження маються на с. Гулинці, де А. В. Головнін влаштував метеорологічну станцію. Середня температура січня −11 °, квітень 3,5, липня +19; Жовтень 11,3; року 3,9°. Опадів за рік випадає 471 мм, всього більше в липні, 670 мм. Хмарність за рік 6,4; найбільша в листопаді — 8,2 найменша в липні 5,2. У м. Скопин середня темп. Січень −1 0,7, квітень 4,1, липня 20,3, вересень 11,8, року 4,4 °. Всього прохолодніше літо в болотистій Мещерской стороні.
У 1796 у губернія ділилася на 9 повітів: Зарайський, Касимівський, Михайлівський, Пронський, Раненбурзький, Рязький, Рязанський, Сапожківський і Скопинський.
У 1802 утворені Данковський, Єгор'ївський і Спаський повіти.
З 1802 по 1919 до складу губернії входило 12 повітів.
У 1919 утворений Спас-Клепиківский район (через 2 роки перетворений у повіт).
У 1923 у Єгор'ївський повіт переданий в Московську губернію, а ще через рік з Тамбовської губернії були передані Елатомський і Шацький повіти.
У 1924 Данковський, Елатомский, Михайлівський, Пронський, Спаський і Спасо-Клепиківський повіти були скасовані. У 1928 Раненбурзький повіт відійшов до Центрально-Чорноземної области.
У 1929 губернію ліквідовано, а її територія у складі Рязанського округу увійшла в Московську область.
| П. І. Б. | Титул, чин, звання | Час зайняття посади |
|---|---|---|
| Кречетников Михайло Микитич | генерал-поручик | 1778—1781
|
| Каменський Михайло Федотович | генерал-поручик | 1782—1785
|
| Гудович Іван Васильович | генерал-поручик | 1785—09.04.1792
|
| Гудович Іван Васильович | генерал від інфантерії | 1793—08.01.1797
|
| Балашов Олександр Дмитрович | генерал-ад'ютант, генерал-лейтенант (c 1823 — генерал від інфантерії) | 04.11.1819—10.04.1828
|
| ПІБ | Титул, чин, звання | Час зайняття посади |
|---|---|---|
| Поливанов Іван Гнатович | генерал-майор | 1778—12.08.1780
|
| Волков Олексій Андрійович | генерал-майор | 12.08.1780—22.09.1788
|
| Кологривов Олександр Михайлович | дійсний статський радник | 22.09.1788—04.10.1793
|
| Тред'яковський Лев Васильович | статський радник | 04.10.1793—1794
|
| Селифонтов Іван Осипович | генерал-поручик | 1794—1796
|
| Титул, чин, звання | Час зайняття посади | |
|---|---|---|
| Коваленський Михайло Іванович | таємний радник | 1797—1800
|
| Сонін Дмитро Семенович | дійсний статський радник | 14.06.1800—22.05.1801
|
| Шишков Дмитро Семенович | дійсний статський радник | 22.05.1801—17.03.1806
|
| Муханов Олександр Ілліч | дійсний статський радник | 17.03.1806—27.03.1811
|
| Бухарін Іван Якович | дійсний статський радник | 08.04.1811—19.08.1814
|
| Князев Іван Іванович | статський радник | 17.05.1815—1819
|
| Наумов Микола Олександрович | дійсний статський радник | 22.07.1819—26.11.1821
|
| Лобанов-Ростовський Олексій Олександрович | князь, камергер, дійсний статський радник | 1821—17.02.1824
|
| Шредер Микола Іванович | дійсний статський радник | 17.02.1824—1828
|
| Карцов Павло Степанович | генерал-майор | 22.02.1828—20.10.1830
|
| Грохольський Микола Мартинович | дійсний статський радник | 12.02.1831—21.06.1831
|
| Перфильєв Степан Васильович | дійсний статський радник | 21.06.1831—1836
|
| Прокопович-Антонський Володимир Михайлович | дійсний статський радник | 11.01.1836—10.05.1841
|
| Крилов Дмитро Сергійович | дійсний статський радник | 21.05.1841—26.03.1843
|
| Кожин Павло Сергійович | статський радник (дійсний статський радник) | 26.05.1843—16.08.1851
|
| Новосільцев Петро Петрович | в званні камергера, дійсний статський радник | 05.09.1851—08.02.1858
|
| Клингенберг Федір Карлович | в званні камергера, дійсний статський радник, (затв 31.12.1858) |
08.02.1858—06.09.1859
|
| Муравйов Микола Михайлович | дійсний статський радник | 06.09.1859—16.11.1862
|
| Стремоухов Петро Дмитрович | статський радник | 23.11.1862—14.10.1866
|
| Болдарєв Микола Аркадійович | статський радник | 14.10.1866—07.12.1873
|
| Абаза Микола Савич | гофмейстер, дійсний статський радник | 20.01.1874—04.04.1880
|
| Зибін Сергій Сергійович | статський радник | 20.04.1880—01.07.1882
|
| Тройницький Микола Олександрович | дійсний статський радник | 13.07.1882—03.11.1883
|
| Гагарін Костянтин Дмитрович | князь, дійсний статський радник | 03.11.1883—01.01.1886
|
| Кладищев Дмитро Петрович | генерал-майор | 27.02.1886—16.02.1893
|
| Брянчанінов Микола Семенович | гофмейстер, дійсний статський радник | 16.02.1893—27.08.1904
|
| Ржевський Сергій Дмитрович | в званні камергера, дійсний статський радник | 27.08.1904—23.11.1905
|
| Левашов Володимир Олександрович | дійсний статський радник (таємний радник) | 23.11.1905—23.08.1910
|
| Оболенський Олександр Миколайович | князь, в званні камергера, статський радник (дійсний статський радник) | 23.08.1910—1914
|
| Кисіль-Загорянський Микола Миколайович | в званні камергера, дійсний статський радник | 1915—1917
|
| Титул, чин, звання | роки на посаді | |
|---|---|---|
| Мосолов Олексій Андрійович | статський радник | 1778—1780
|
| Тютчев Степан Богданович | підполковник | 1780—1785
|
| Боборикин Федір Іванович | полковник | 1785—1787
|
| Вердеревський Іван Іванович | ротмістр | 1788—1791
|
| Ниротморцов Микола Олексійович | полковник | 1791—1794
|
| Дмитрієв-Мамонов Петро Іванович | полковник (статський радник) | 1794—1797
|
| Короб'їн Григорій Степанович | секунд-майор | 1797—1798
|
| Вердеревський Олексій Олексійович | статський радник | 1798—1799
|
| Опухтін Микола Захарович | підполковник | 1799—1803
|
| Ізмайлов Лев Дмитрович | генерал-майор | 1803—1807
|
| Ізмайлов Михайло Васильович | статський радник | 1807—1809
|
| Ізмайлов Лев Дмитрович | генерал-майор | 1809—1813
|
| Лихарєв Михайл Дмитрович | полковник | 1813—1816
|
| Ладигин Петро Миколайович | майор | 1816—1819
|
| Маслов Дмитро Миколайович | підполковник | 1819—1821
|
| Ладигин Петро Миколайович | майор | 1821—1827
|
| Муромцев Матвій Матвійович | статський радник | 1827—1830
|
| Рокитін Олексій Опанасович | штабс-капітан | 1830—1836
|
| Реткін Микола Миколайович | полковник | 01.1836—1843
|
| Бухвостов Петро Миколайович | штабс-капітан (надвірний радник) | 1843—04.01.1853
|
| Реткін Олександр Миколайович | ротмістр, и. д. | 1853—1854
|
| Бухвостов Петро Миколайович | статський радник | 1854—04.01.1857
|
| Селиванов Олексій Васильович | відставний підполковник | 04.01.1857—02.01.1860
|
| Реткін Олександр Миколайович | дійсний статський радник | 02.01.1860—18.01.1866
|
| Чаплигин | колезький секретар, и. д. | 18.01.1866—10.06.1866
|
| Реткін Олександр Миколайович | дійсний статський радник | 10.06.1866—08.11.1875
|
| Рюмін Федір Миколайович | в званні камер-юнкера, колезький радник | 08.12.1875—04.02.1878
|
| Муромцев Леонід Матвійович | в званні камергера, дійсний статський радник (таємний советник) | 04.02.1878—20.09.1899
|
| Лихонін Іван Миколайович | дійсний статський радник | 20.09.1899—10.02.1900
|
| Драшусов Володимир Олександрович | в посаді гофмейстера, дійсний статський радник, шталмейстер | 10.02.1900—1913
|
| Петрово-Соловово Борис Михайлович | «Свити його величности» генерал-майор | 1913—1917
|
| Титул, чин, звання | Час зайняття посади | |
|---|---|---|
| Мосолов Олексій Андрійович | статський радник | 1778—1781
|
| Кологривон Олександр Михайлович | статський радник | 1781—1785
|
| Болтін Олександр Степанович | статський радник | 1785—1792
|
| Тред'яковський Лев Васильович | дійсний статський радник | 1792—29.08.1797
|
| Кочетов Микола Іванович | статський радник (дійсний статський радник) | 29.08.1797—04.06.1798
|
| Сабуров Петро Федорович | дійсний статський радник | 25.06.1798—22.12.1798
|
| Лихарєв Іван Дмитрович | бригадир (дійсний статський радник) | 01.01.1799—1806
|
| Ржевський Григорій Павлович | дійсний камергер | 06.06.1806—12.06.1809
|
| Князєв Іван Іванович | статський радник | 13.10.1809—17.05.1815
|
| Кропотов Олександр Петрович | колезький радтник | 12.07.1815—1818
|
| Каменєв Герасим Григорович | статський радник | 1818—23.11.1821
|
| Пейкер Іван Устинович | статський радник | 23.11.1821—1824
|
| Прутченко Борис Єфимович | колезький радник | 10.03.1824—11.01.1830
|
| Дашков Андрій Васильович | колезький радник | 11.01.1830—31.05.1836
|
| Княжевич Микола Максимович | колезький радник | 10.07.1836—01.1838
|
| Бухало Василь Іванович | колезький радник | 01.02.1838—10.04.1841
|
| Пфеллер Володимир Пилипович | колезький радник | 27.04.1841—28.12.1843
|
| Хитров Микола Олександрович | колезький радник | 28.12.1843—30.10.1849
|
| Веселовський Сергій Семенович | колезький радник (статский советник) | 31.10.1849—06.03.1858
|
| Салтиков-Щедрін Михайло Євграфович | колезький радник | 06.03.1858—03.04.1860
|
| Іванов Павло Єгорович | статський радник (дійсний статський радник) | 03.04.1860—31.01.1864
|
| Поливанов Дмитро Олександрович | чинний статский советник | 28.02.1864—21.04.1865
|
| Болдарєв Микола Аркадійович | статський радник | 21.04.1865—14.10.1866
|
| Волков Аполлон Миколайович | надвірний радник, в. о. (затверджений з произведением в колезький радник 16.04.1867), (дійсний статський радник) |
21.10.1866—15.07.1882
|
| Демидів Михайло Денисович | камергер, колезький радник (дійсний статський радник) |
06.08.1882—12.05.1888
|
| Петровський Лев Миколайович | надвірний радник | 12.05.1888—14.12.1889
|
| Гордіїв Микола Миколайович | коллезький секретар | 14.12.1889—28.10.1893
|
| Лодиженський Олександр Олександрович | дійсний статський радник | 28.10.1893—20.09.1902
|
| Татищев Дмитро Миколайович | граф, в званні камер-юнкера, надвірний радник (колезький радник) |
30.09.1902—20.01.1907
|
| Муравйов Микола Леонідович | граф, дійсний статський радник | 20.01.1907—04.10.1908
|
| Ігнатьєв Олексій Миколайович | граф, на посаді церемониймейстера | 04.10.1908—21.09.1909
|
| Колобів Володимир Арсенович | колезький радник | 21.09.1909—1913
|
| Крейтон Олександр Миколайович | дійсний статський радник | 1913—1916
|
| Давидів Сергій Сергійович | надвірний радник | 1916—1917
|
| Рік | Населення, чол. | Міське населення, чол. |
|---|---|---|
| 1847 | 1 286 519[4] | |
| 1897 | 1 827 539[5] | 167 866 |
| 1905 | 2 074 600[4] | |
| 1926 | 2 428 914[6] |
Населення великоросійське за винятком 6 тис. татар і невеликого числа осіб інших національностей. Татари жили в м. Касимов е і його повіті. Вони з'явилися в краї в 1446 р., коли з дозволу великого князя Василя Темного татарському царевичу Касиму даний був Мещерський містечко Городець. Касимівське царство існувало до смерті останнього царевича (1681 ), після чого остаточно було приєднано до Росії.
До X ст. місцевість Рязанської губернії по середній течії Оки населена була фінськими племенами (муромою, мещерою та ін.)
Національний склад в 1897 році[5]:
| росіяни | татари | |
|---|---|---|
| Губернія загалом | 99,4 % | … |
| Данківський | 99,8 % | … |
| Єгор'ївський | 99,3 % | … |
| Зарайський | 99,4 % | … |
| Касимівский | 97,1 % | 2,8 % |
| Михайлівский | 100,0 % | … |
| Пронський | 99,9 % | … |
| Раненбурзький | 100,0 % | … |
| Рязький | 99,9 % | … |
| Рязанський | 98,6 % | … |
| Сапожківський | 99,9 % | … |
| Скопинський | 99,4 % | … |
| Спаський | 99,9 % | … |
Віросповідання в 1897 році[5]:
- 98,6 % — православні
- 0,9 % — розкольники
- 0,4 % — магометанці
- 0,1 % — инші
- 86 % усіх мешканців — селяни,
- 8,1 %— на військовій службі,
- 4,0 % — купці й міщани,
- 0,8 % — дворяни і чиновники,
- 0,8 % — духовенство,
- 0,3 % — инші.
На 1 кв. версту доводиться у всій губернії 49,6 мешканців.
Селищ 3362. У середньому на 1 селище доводиться дворів 77 і 494 жителів.
Число жителів на кв. версту:
- Скопінський — 73
- Михайловський — 62
- Рязанський — 57
…
- Єгор'євський — 45
- Спаський — 44
- Касимовский — 37.
Число жителів на 1 селище:
- Раненбурзького — 612.
- Сапожковського — 709
- Скопінський — 739
- Спаський — 843
…
- Рязанський — 384
- Єгор'євський — 294
Число общин — 5402. Робоче населення розподілялось (за подвірн. переписом 1887 р.) так: робітників (з 18 до 60 р) — 406 279, чи 50 % від заг. числа осіб чоловічої статі; робітниць (16 до 55) — 418 722, чи 51 %. Сімей без робітників ч.ст було 10 161 чи 3,1 %.
- Жемайлови (VI часть родословной книги Рязанской губернии).
- Юмашеви
- Тарасови
- Список дворянських родів, занесених у Дворянську родословну книгу Рязанської губернії (за матер'ялами М. П. Лихарєва)
.
Прямих податків підлягало до вступу (разом з недоїмками) в 1896 р. — 6663608 руб., Протягом року надійшло 3177544 руб., Залишилося нестягнутих 3486064 руб. Непрямих податків надійшло 5337842 руб. Міських доходів 683688 руб., Витрат 681128 руб. На 1 січня 1896 було в міських касах залишків від колишніх років 84316 руб. Найбільше витрат у м. Рязані (171 тис. руб.) І Скопине (117 тис. руб.). Б'юджет земств губернського і повітових по приходу становить (1896) 1288918 руб.; у недоїмку — 728507 руб. Губернське земство в 1898 р. мало отримати 738 567 руб., Витратити 738 568 руб., у тому ліку на народну освіту — 32264 руб. На медичну частину — 184184 руб., на громадське піклування — 18141, на дорожню частину — 272 949 руб., зміст земського управління — 66240 руб., на сплату боргів — 90832 руб., на освіту капіталів і т. ін. — 54237 руб.
У археологічному розумінні Рязанська губернія представляє великий інтерес. Численні знахідки кам'яних і кістяних знарядь і зброї яку, глиняних виробів зроблені на місцях так званих стоянок кам'яної доби. У багатьох місцях, особливо за течією р. Оки, на піщаних буграх і розсипах, розкиданих по берегах і на островах її, знайдено велику кількість побутових предметів пізнішого періоду кам'яної доби. Більшість знайдених предметів знаходиться в Рязанському музеї. Селища кам'яної доби відкриті в повітах Зарайському, Рязанському, Спаському і Касимівському. Найдавніші з предметів, що відносяться до періоду вживання металів, знайдені в язичницьких могильниках, відкритих по берегах річки Оки в повітах Рязанському, Спаському і Касимівському. Під час утворення цих могильників було багато селищ за течією Оки. Найвелелюдніше з них знаходилося на місці нинішнього с. Старої Рязані; про розмір і значенні його можна судити по просторості кладовища, що займає більше 4 дес. Знахідки скарбів з арабськими монетами показують, що жителі вели торгівлю з арабами. За монетам можна визначити, що багаті скарби, знайдені в Рязанської губернії, належать переважно IX, Х і початку XI стіл. В XII ст. утворилося Рязанське князівство .
 | Цей розділ статті ще не написано. |
-
Герб губернії (МВД, 1880) -
Герб губернії (изд. Сукачова, 1878) -
Сучасний малюнок герба (2000-е)
- «Географ.-стат. словник Російської імперії» П. П. Семенова (т. IV, стр. 377 и 378);
- «Збірник стат. відомостей по Рязанській губернії» (12 тт.);
- «Обозрение 25-летней деятельности Рязанского губернского земства», «Ежегодник (губернского земства) за 1896 г.»;
- «Рязанский календарь. 1882—1888 гг.»;
- «Труды Рязанской архивной комиссии с 1884 по 1899 г.»;
- Книга: Добролюбов И. В.:Историко-статистическое описание церквей и монастырей Рязанской епархии
- «Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г.» (XXXV, СПб., 1903).
- Списки населених місць Рязанської губернії 1862,1906, JPG, DJVU
- ↑ Областные объединения Советов // Civil war and military intervention in the USSR (encyclopedia) — Москва: Большая российская энциклопедия, 1983. — 704 с.
- ↑ http://lawru.info/dok/1918/12/23/n1206002.htm
- ↑ а б в различные авторы Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский, К. К. Арсеньев, Ф. Ф. Петрушевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1907.
- ↑ а б Тархов С. А. Изменение АТД России за последние 300 лет. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 18 квітня 2014.
- ↑ а б в Перепись 1897 г.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1926 г. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 18 квітня 2014.
- Рязанская губерния // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Карта Рязанской губернии из «Атласа» А. А. Ильина 1876 года (рос.) (перегляд на рушії Google на сайті runivers.ru)
- Библиотека Царское Село, книги по истории Рязанской губернии (Памятные книжки), PDF (рос.)
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |