Генріх Белль: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
Basio (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 24: | Рядок 24: | ||
{{НобелівськаПремія}} |
{{НобелівськаПремія}} |
||
'''Ге́нріх Теодо́р Белль''' ({{lang-de|Heinrich Böll}}, *[[21 грудня]] [[1917]], [[Кельн]] — †[[16 липня]] [[1985]], [[Ланґенбройх]]) — німецький письменник. |
'''Ге́нріх Теодо́р Белль''' ({{lang-de|Heinrich Böll}}, *[[21 грудня]] [[1917]], [[Кельн]] — †[[16 липня]] [[1985]], [[Ланґенбройх]]) — німецький письменник. |
||
Автор антинацистських та соціально-критичних романів «Де ти був, Адаме?» (1951), «Більярд о пів на десяту» (1959), «Очима клоуна» (1963), «Груповий портрет з дамою» (1971), що вирізняються глибиною психологічного аналізу, гостротою етичної проблематики та гуманізмом. Оповідання, автобіографічна повість «Що станеться з хлопчиком…» (1981), театральні, телевізійні, та радіоп'єси, літературна критика. Нобелівська премія (1972). |
Автор антинацистських та соціально-критичних романів «Де ти був, Адаме?» (1951), «Більярд о пів на десяту» (1959), «Очима клоуна» (1963), «Груповий портрет з дамою» (1971), що вирізняються глибиною психологічного аналізу, гостротою етичної проблематики та гуманізмом. Оповідання, автобіографічна повість «Що станеться з хлопчиком…» (1981), театральні, телевізійні, та радіоп'єси, літературна критика. Нобелівська премія (1972). |
||
Рядок 30: | Рядок 30: | ||
== Біографія == |
== Біографія == |
||
Генріх Теодор Белль, німецький прозаїк і новеліст народився [[21 грудня]] [[1917]] р. в [[Кельн]]і, одному з найбільших міст [[Рейнська долина|Рейнської долини]], у багатодітній родині майстра з виготовлення художніх виробів з дерева Віктора Белля й Марі (Германнс) Белль. Предки Белля по батьковій лінії втекли з [[Англія|Англії]] при Генріхові VIII: як і всі [[католики]], вони піддавалися гонінням з боку [[англіканська церква|англіканської церкви]]. Предки по материній лінії були селянами і пивоварами з Рейнської долини. |
Генріх Теодор Белль, німецький прозаїк і новеліст народився [[21 грудня]] [[1917]] р. в [[Кельн]]і, одному з найбільших міст [[Рейнська долина|Рейнської долини]], у багатодітній родині майстра з виготовлення художніх виробів з дерева Віктора Белля й Марі (Германнс) Белль. Предки Белля по батьковій лінії втекли з [[Англія|Англії]] при Генріхові VIII: як і всі [[католики]], вони піддавалися гонінням з боку [[англіканська церква|англіканської церкви]]. Предки по материній лінії були селянами і пивоварами з Рейнської долини. |
||
[[Файл:Bundesarchiv B 145 Bild-F062164-0004, Bonn, Heinrich Böll.jpg|thumb|left|Генріх Белль, 1981]]Він почав писати [[вірш]]і й [[оповідання]] з раннього дитинства, Генріх виявився одним з небагатьох учнів у класі, які не вступили |
[[Файл:Bundesarchiv B 145 Bild-F062164-0004, Bonn, Heinrich Böll.jpg|thumb|left|Генріх Белль, 1981]]Він почав писати [[вірш]]і й [[оповідання]] з раннього дитинства, Генріх виявився одним з небагатьох учнів у класі, які не вступили [[Гітлер'югенд]]. Проте через рік після закінчення школи юнак був притягнутий до примусових трудових робіт, а в 1939 р. покликаний на військову службу. Служив Белль [[капрал]]ом на [[Східний фронт, Східна Європа (1939-1945)|Східному]] й [[Західний фронт, Західна Європа (1939-1945)|Західному фронтах]], кілька разів був поранений і зрештою в 1945 р. потрапив у [[полон]] до американців, після чого просидів кілька місяців у таборі для військовополонених на півдні Франції. |
||
Після повернення у своє рідне місто, Белль недовгий час навчався в [[Кельнський університет|Кельнському університеті]], потім працював у майстерні батька,потім у міському бюро демографічної статистики й при цьому не переставав писати. |
Після повернення у своє рідне місто, Белль недовгий час навчався в [[Кельнський університет|Кельнському університеті]], потім працював у майстерні батька, потім у міському бюро демографічної статистики й при цьому не переставав писати. |
||
[[Нобелівська премія з літератури|Нобелівську премію]] Белль отримав у [[1972]] році «за [[творчість]], у якій сполучається широке охоплення дійсності з високим [[мистецтво]]м створення характерів і яка стала вагомим внеском у відродження [[німецька література|німецької літератури]]». |
[[Нобелівська премія з літератури|Нобелівську премію]] Белль отримав у [[1972]] році «за [[творчість]], у якій сполучається широке охоплення дійсності з високим [[мистецтво]]м створення характерів і яка стала вагомим внеском у відродження [[німецька література|німецької літератури]]». |
||
У 1942 році Белль одружився з Анною Марі Чех, яка народила йому двох синів. Разом із дружиною Белль перекладав твори на [[німецька мова|німецьку мову]] таких американських письменників, як [[Маламуд, Бернард|Бернард Маламуд]] і [[Селінджер]]. |
У 1942 році Белль одружився з Анною Марі Чех, яка народила йому двох синів. Разом із дружиною Белль перекладав твори на [[німецька мова|німецьку мову]] таких американських письменників, як [[Маламуд, Бернард|Бернард Маламуд]] і [[Селінджер]]. |
||
На той час, коли Белль одержав Нобелівську премію, його книги стали широко відомі не тільки в [[Західна Німеччина|Західній]], але й у [[Східна Німеччина|Східній Німеччині]] і навіть у [[Радянський Союз|Радянському Союзі]], де було розпродано кілька мільйонів екземплярів його творів. Разом з тим Белль зіграв помітну роль у діяльності [[ПЕН-клуб|Пен-клубу]], міжнародної письменницької організації, за допомогою якої він надавав підтримку письменникам, що піддавалися утискам у країнах комуністичного режиму. Після того як [[Солженіцин Олександр|Олександр Солженіцин]] в [[1974]] |
На той час, коли Белль одержав Нобелівську премію, його книги стали широко відомі не тільки в [[Західна Німеччина|Західній]], але й у [[Східна Німеччина|Східній Німеччині]] і навіть у [[Радянський Союз|Радянському Союзі]], де було розпродано кілька мільйонів екземплярів його творів. Разом з тим Белль зіграв помітну роль у діяльності [[ПЕН-клуб|Пен-клубу]], міжнародної письменницької організації, за допомогою якої він надавав підтримку письменникам, що піддавалися утискам у країнах комуністичного режиму. Після того як [[Солженіцин Олександр|Олександр Солженіцин]] в [[1974]] р. був висланий з Радянського Союзу, він до від'їзду в [[Париж]]і жив у Белля. |
||
Помер Белль у віці 67 років, перебуваючи під Бонном, у гостях в одного зі своїх синів 16 липня 1985 р. |
Помер Белль у віці 67 років, перебуваючи під Бонном, у гостях в одного зі своїх синів 16 липня 1985 р. |
||
Рядок 48: | Рядок 48: | ||
Ранні оповідання Белля за характером схожі з оповіданнями багатьох німецьких авторів кінця [[1940-ві|1940-х]] років; вони являють собою поверхові, нещадно реалістичні портрети «маленьких людей», що живуть у руїнах розбомблених міст. |
Ранні оповідання Белля за характером схожі з оповіданнями багатьох німецьких авторів кінця [[1940-ві|1940-х]] років; вони являють собою поверхові, нещадно реалістичні портрети «маленьких людей», що живуть у руїнах розбомблених міст. |
||
У 1949 році вийшла у світ й одержала позитивний відгук критики перша повість Белля «Поїзд точно за розкладом».Це історія про молодого солдата, якого чекає повернення на фронт і швидка смерть. |
У 1949 році вийшла у світ й одержала позитивний відгук критики перша повість Белля «Поїзд точно за розкладом». Це історія про молодого солдата, якого чекає повернення на фронт і швидка смерть. "Поїзд прийшов вчасно — це перший твір Белля із серії книг, у яких описується безглуздість [[війна|війни]] й труднощі післявоєнних років; так і «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» (1950), «Де ти був, Адаме?»(1951) і «Хліб ранніх років»(1955). Всі ці книги звучать палкими обвинуваченнями жахам і хаосу війни. Авторська манера Белля, що писав просто і ясно, була орієнтована на відродження німецької мови після пихатого стилю нацистського режиму. |
||
Відійшовши у своєму першому романі «Більярд о пів на десяту» (нім. |
Відійшовши у своєму першому романі «Більярд о пів на десяту» (нім."Billiard um halbzehn" 1959) від манери «літератури руїн» (Trummer literatur), Белль розповідає про сім'ю відомих кельнських архітекторів. Хоча дія роману обмежена всього одним днем, завдяки ремінісценціям і відступам у романі розповідається про три покоління — панорама роману охоплює період від останніх років правління [[кайзер]]а [[Вільгельм]]а до процвітаючої «нової» Німеччини [[1950-ті|1950-х рр.]] «Більярд о пів на десяту» значно відрізняється від більше ранніх творів Белля — і не тільки масштабом подачі матеріалу, але й формальною ускладненістю. «Ця книга, — писав німецький критик Генрі Плард, — доставляє величезну розраду читачеві, тому що показує цілющість людської любові». |
||
У [[1960-ті| |
У [[1960-ті|1960-тих рр.]] твори Белля стають композиційно ще складнішими. Дія повісті «Очима клоуна» («Ansichten eines Clowns», 1963) відбувається також протягом одного дня; у центрі оповідання перебуває парубок, який говорить по телефону й від імені якого ведеться оповідання; герой воліє грати роль блазня, аби тільки не підкоритися лицемірству післявоєнного суспільства. «Тут ми знову зіштовхуємося з головними темами Белля: нацистське минуле представників нової влади й роль католицької церкви в післявоєнній Німеччині», — писав німецький критик Дітер Геніке. |
||
Темою «Самовільної відлучки» («Entfernung von der Truppe», 1964) і «Кінця одного відрядження» («Das Ende einer Dienstfahrt», 1966) також є протидія офіційній владі. Більш об'ємний і набагато більше складний, порівняно з попередніми творами, роман «Груповий портрет з дамою» («Gruppenbild mit Dame», 1971) написаний у формі [[репортаж]]у, що складається з [[інтерв'ю]] й документів про Лені Пфейффер, завдяки чому розкриваються долі ще шістдесяти людей. «Простежуючи протягом півстоліття німецької історії життя Лені Пфейффер, — писав американський критик Ричард Локк, Белль створив роман, що оспівує загальнолюдські цінності». |
Темою «Самовільної відлучки» («Entfernung von der Truppe», 1964) і «Кінця одного відрядження» («Das Ende einer Dienstfahrt», 1966) також є протидія офіційній владі. Більш об'ємний і набагато більше складний, порівняно з попередніми творами, роман «Груповий портрет з дамою» («Gruppenbild mit Dame», 1971) написаний у формі [[репортаж]]у, що складається з [[інтерв'ю]] й документів про Лені Пфейффер, завдяки чому розкриваються долі ще шістдесяти людей. «Простежуючи протягом півстоліття німецької історії життя Лені Пфейффер, — писав американський критик Ричард Локк, Белль створив роман, що оспівує загальнолюдські цінності». |
||
Рядок 65: | Рядок 65: | ||
== Твори == |
== Твори == |
||
=== Романи === |
=== Романи === |
||
Рядок 80: | Рядок 81: | ||
* Хліб ранніх років (Das Brot der frühen Jahre, 1955) |
* Хліб ранніх років (Das Brot der frühen Jahre, 1955) |
||
* Очима клоуна (Ansichten eines Clowns, 1963) |
* Очима клоуна (Ansichten eines Clowns, 1963) |
||
* Втрачена честь Катаріни Блум (Die verlorene Ehre der Katharina Blum, |
* Втрачена честь Катаріни Блум (Die verlorene Ehre der Katharina Blum, |
||
1974) |
1974) |
||
* Що станеться із хлопчиком, або Яка-небудь справа по книжковій частині |
* Що станеться із хлопчиком, або Яка-небудь справа по книжковій частині |
||
(Was soll aus dem Jungen bloss werden? oder: Irgend was mit Büchern, |
(Was soll aus dem Jungen bloss werden? oder: Irgend was mit Büchern, |
||
1981) |
1981) |
||
Рядок 97: | Рядок 98: | ||
== Див. також == |
== Див. також == |
||
* [[7873 Белль]] |
* [[7873 Белль]] — астероїд, названий на честь письменника<ref>{{DMPN}}</ref>. |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
{{reflist}} |
|||
⚫ | |||
== Література == |
== Література == |
||
* [http://www.ib.hu-berlin.de/~pbruhn/projboll.htm Генрих Белль в Советском Союзе |
* [http://www.ib.hu-berlin.de/~pbruhn/projboll.htm Генрих Белль в Советском Союзе 1952—1979] Очерк рецепции Белля в СССР и Библиография русских изданий сочинений его и публикаций о нем |
||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
Рядок 109: | Рядок 110: | ||
* [http://babylon.mova.info Матеріали сайту Проект «Вавілон». База даних персоналій (Дмитро Кузьменко (програмування, контент))] |
* [http://babylon.mova.info Матеріали сайту Проект «Вавілон». База даних персоналій (Дмитро Кузьменко (програмування, контент))] |
||
* [http://ukrcenter.com/Література/19147/Генріх-Белль Генріх Белль в бібліотеці «Українського Центру»] |
* [http://ukrcenter.com/Література/19147/Генріх-Белль Генріх Белль в бібліотеці «Українського Центру»] |
||
⚫ | |||
{{DEFAULTSORT:Белль, Генріх}} |
{{DEFAULTSORT:Белль, Генріх}} |
||
[[Категорія:Німецькі письменники]] |
[[Категорія:Німецькі письменники]] |
Версія за 21:11, 1 березня 2016
Ге́нріх Теодо́р Белль (нім. Heinrich Böll, *21 грудня 1917, Кельн — †16 липня 1985, Ланґенбройх) — німецький письменник.
Автор антинацистських та соціально-критичних романів «Де ти був, Адаме?» (1951), «Більярд о пів на десяту» (1959), «Очима клоуна» (1963), «Груповий портрет з дамою» (1971), що вирізняються глибиною психологічного аналізу, гостротою етичної проблематики та гуманізмом. Оповідання, автобіографічна повість «Що станеться з хлопчиком…» (1981), театральні, телевізійні, та радіоп'єси, літературна критика. Нобелівська премія (1972).
Біографія
Генріх Теодор Белль, німецький прозаїк і новеліст народився 21 грудня 1917 р. в Кельні, одному з найбільших міст Рейнської долини, у багатодітній родині майстра з виготовлення художніх виробів з дерева Віктора Белля й Марі (Германнс) Белль. Предки Белля по батьковій лінії втекли з Англії при Генріхові VIII: як і всі католики, вони піддавалися гонінням з боку англіканської церкви. Предки по материній лінії були селянами і пивоварами з Рейнської долини.
Він почав писати вірші й оповідання з раннього дитинства, Генріх виявився одним з небагатьох учнів у класі, які не вступили Гітлер'югенд. Проте через рік після закінчення школи юнак був притягнутий до примусових трудових робіт, а в 1939 р. покликаний на військову службу. Служив Белль капралом на Східному й Західному фронтах, кілька разів був поранений і зрештою в 1945 р. потрапив у полон до американців, після чого просидів кілька місяців у таборі для військовополонених на півдні Франції.
Після повернення у своє рідне місто, Белль недовгий час навчався в Кельнському університеті, потім працював у майстерні батька, потім у міському бюро демографічної статистики й при цьому не переставав писати.
Нобелівську премію Белль отримав у 1972 році «за творчість, у якій сполучається широке охоплення дійсності з високим мистецтвом створення характерів і яка стала вагомим внеском у відродження німецької літератури».
У 1942 році Белль одружився з Анною Марі Чех, яка народила йому двох синів. Разом із дружиною Белль перекладав твори на німецьку мову таких американських письменників, як Бернард Маламуд і Селінджер.
На той час, коли Белль одержав Нобелівську премію, його книги стали широко відомі не тільки в Західній, але й у Східній Німеччині і навіть у Радянському Союзі, де було розпродано кілька мільйонів екземплярів його творів. Разом з тим Белль зіграв помітну роль у діяльності Пен-клубу, міжнародної письменницької організації, за допомогою якої він надавав підтримку письменникам, що піддавалися утискам у країнах комуністичного режиму. Після того як Олександр Солженіцин в 1974 р. був висланий з Радянського Союзу, він до від'їзду в Парижі жив у Белля.
Помер Белль у віці 67 років, перебуваючи під Бонном, у гостях в одного зі своїх синів 16 липня 1985 р.
Творчість
Ранні оповідання Белля за характером схожі з оповіданнями багатьох німецьких авторів кінця 1940-х років; вони являють собою поверхові, нещадно реалістичні портрети «маленьких людей», що живуть у руїнах розбомблених міст.
У 1949 році вийшла у світ й одержала позитивний відгук критики перша повість Белля «Поїзд точно за розкладом». Це історія про молодого солдата, якого чекає повернення на фронт і швидка смерть. "Поїзд прийшов вчасно — це перший твір Белля із серії книг, у яких описується безглуздість війни й труднощі післявоєнних років; так і «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» (1950), «Де ти був, Адаме?»(1951) і «Хліб ранніх років»(1955). Всі ці книги звучать палкими обвинуваченнями жахам і хаосу війни. Авторська манера Белля, що писав просто і ясно, була орієнтована на відродження німецької мови після пихатого стилю нацистського режиму.
Відійшовши у своєму першому романі «Більярд о пів на десяту» (нім."Billiard um halbzehn" 1959) від манери «літератури руїн» (Trummer literatur), Белль розповідає про сім'ю відомих кельнських архітекторів. Хоча дія роману обмежена всього одним днем, завдяки ремінісценціям і відступам у романі розповідається про три покоління — панорама роману охоплює період від останніх років правління кайзера Вільгельма до процвітаючої «нової» Німеччини 1950-х рр. «Більярд о пів на десяту» значно відрізняється від більше ранніх творів Белля — і не тільки масштабом подачі матеріалу, але й формальною ускладненістю. «Ця книга, — писав німецький критик Генрі Плард, — доставляє величезну розраду читачеві, тому що показує цілющість людської любові».
У 1960-тих рр. твори Белля стають композиційно ще складнішими. Дія повісті «Очима клоуна» («Ansichten eines Clowns», 1963) відбувається також протягом одного дня; у центрі оповідання перебуває парубок, який говорить по телефону й від імені якого ведеться оповідання; герой воліє грати роль блазня, аби тільки не підкоритися лицемірству післявоєнного суспільства. «Тут ми знову зіштовхуємося з головними темами Белля: нацистське минуле представників нової влади й роль католицької церкви в післявоєнній Німеччині», — писав німецький критик Дітер Геніке.
Темою «Самовільної відлучки» («Entfernung von der Truppe», 1964) і «Кінця одного відрядження» («Das Ende einer Dienstfahrt», 1966) також є протидія офіційній владі. Більш об'ємний і набагато більше складний, порівняно з попередніми творами, роман «Груповий портрет з дамою» («Gruppenbild mit Dame», 1971) написаний у формі репортажу, що складається з інтерв'ю й документів про Лені Пфейффер, завдяки чому розкриваються долі ще шістдесяти людей. «Простежуючи протягом півстоліття німецької історії життя Лені Пфейффер, — писав американський критик Ричард Локк, Белль створив роман, що оспівує загальнолюдські цінності».
«Груповий портрет з дамою» був згаданий під час присудження Беллю Нобелівської премії (1972), отриманої письменником «за творчість, у якій сполучається широке охоплення дійсності з високим мистецтвом створення характерів і яке стало вагомим внеском у відродження німецької літератури». «Це відродження, — сказав у своїй промові представник Шведської академії Карл Раґнар Ґіров, — порівняне з воскресінням повсталої з попелу культури, яка, здавалося, була приречена на повну загибель, проте, на нашу загальну радість і користь, дала нові паростки».
У тому ж році, коли Белль надав допомогу Солженіцину, він написав публіцистичну повість «Зганьблена честь Катаріни Блюм» («Die verlorene Ehre der Katharina Blum»), у якій виступив з різкою критикою продажної журналістики. Це оповідання про несправедливо обвинувачену жінку, яка зрештою вбиває репортера, що оббрехав її. В 1972 році, коли преса була переповнена матеріалами про терористичну групу Баадера Мейнхоф, Белль пише роман «Під конвоєм турботи» («Fursorgliche Blagerung». 1979), у якому описуються руйнівні соціальні наслідки, що виникають через необхідність підсилювати засоби безпеки під час масового насильства. Спогади про ранню юність у Кельні «Що станеться із хлопчиком, або Яка-небудь справа по книжковій частині» («Was soll aus dem Jungen bloss werden? oder: Irgend was mit Bochern») вийшли у 1981 р.
У рік смерті Белля (1985) був виданий найперший роман письменника «Солдатська спадщина» («Das Vermachtnis»), який був написаний в 1947, однак публікувався вперше. «Солдатська спадщина» оповідає про криваві події, що відбувалися під час війни в районі Атлантики й Східного фронту. Попри те, що в романі відчувається деякий надрив, відзначає американський письменник Вільям Бойд, «Солдатська спадщина» є добутком зрілим і досить значним: «від нього віє вистражданими ясністю й мудрістю».
Його іменем названо Фонд Гайнріха Белля у Німеччині.
Твори
Романи
- Де ти був, Адаме? (Wo warst du, Adam?, 1951)
- І не промовив жодного слова… (Und sagte kein einziges Wort, 1953)
- Дім без господаря (Haus ohne Hüter, 1953)
- Більярд о пів на десяту (Billard um halbzehn, 1959)
- Груповий портрет з дамою (Gruppenbild mit Dame, 1971)
- Дбайлива облога (Fürsorgliche Belagerung, 1979)
- Солдатська спадщина (Das Vermächtnis, 1985)
Повісті
- Поїзд точно за розкладом (Der Zug war pünktlich, 1949)
- Хліб ранніх років (Das Brot der frühen Jahre, 1955)
- Очима клоуна (Ansichten eines Clowns, 1963)
- Втрачена честь Катаріни Блум (Die verlorene Ehre der Katharina Blum,
1974)
- Що станеться із хлопчиком, або Яка-небудь справа по книжковій частині
(Was soll aus dem Jungen bloss werden? oder: Irgend was mit Büchern, 1981)
Оповідання
- Подорожній, коли ти прийдеш у Спа… (Wanderer, kommst du nach Spa, 1950)
- Самовільна відлучка (Entfernung von der Truppe, 1964)
- Кінець одного відрядження (Das Ende einer Dienstfahrt, 1966)
- Анекдот про зниження трудової моралі. (Anekdote zur Senkung der Arbeitsmoral, 1963)
Різне
- Ірландський щоденник (Irländisches Tagebuch)
Див. також
- 7873 Белль — астероїд, названий на честь письменника[4].
Примітки
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ а б в г Catalog of the German National Library
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Література
- Генрих Белль в Советском Союзе 1952—1979 Очерк рецепции Белля в СССР и Библиография русских изданий сочинений его и публикаций о нем
Джерела
- Народились 21 грудня
- Народились 1917
- Померли 16 липня
- Померли 1985
- Випускники Кельнського університету
- Члени Німецької академії мови і поезії
- Члени Американської академії мистецтв і наук
- Члени Американської академії мистецтв і літератури
- Лауреати Нобелівської премії з літератури
- Німецькі письменники
- Уродженці Кельна
- Люди, на честь яких названо астероїд
- Члени ПЕН-клубу
- Лауреати премії Георга Бюхнера