Ґорук Семен Васильович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м Робот: заміна категорії Репресовані у СРСР на Репресовані в СРСР
Рядок 64: Рядок 64:
[[Категорія:Отамани УГА]]
[[Категорія:Отамани УГА]]
[[Категорія:Начальники штабу Начальної Команди УГА]]
[[Категорія:Начальники штабу Начальної Команди УГА]]
[[Категорія:Вояки Української Галицької Армії]]
[[Категорія:Репресовані в СРСР]]
[[Категорія:Репресовані в СРСР]]
[[Категорія:Уродженці Снятина]]
[[Категорія:Уродженці Снятина]]

Версія за 10:51, 29 грудня 2016

Семен Горук (Ґорук)
Файл:Семен Горук.jpg
Народження 13 вересня 1873(1873-09-13)
Снятин, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Смерть 1920(1920)
Соловки, Архангельська губернія, Російська РФСР
Країна ЗУНР ЗУНР
Приналежність  УСС
Освіта ЛНУ ім. І. Франка
Звання  Отаман (майор)
Командування 2-й курінь УСС
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-польська війна 1918—1919

Семе́н (Се́нь) Васильович Гору́к (Ґорук[1]) (13 вересня 1873[2] м. Снятин — † 1920, Соловки) — журналіст, отаман Легіону Українських Січових Стрільців і Української Галицької Армії.

Життєпис

Народився в м. Снятині (тепер Івано-Франківська область).

Навчався у Коломийській гімназії, згодом — Львівському університеті. В довоєнний період був активним членом «Молодої України» та Християнсько-Суспільної Партії, редагував часопис «Руслан». Став одним з організаторів товариства «Сокіл» в Галичині.

В роки першої світової війни — командир сотні, з листопада 1914 — куреня Легіону Українських Січових Стрільців. Стрілецькі військові підрозділи під командуванням Горука відзначилися в боях на Маківці над Стрипою і на Лисоні. Поранений під Потуторами.

На липень 1917 р. із 37 усусами перебував у таборі для військовополонених в місті Симбірськ (сучасний Ульяновськ)[3]. Мав можливість у неділю відвідувати богослужіння; під час відвідин римо-католицького костелу (вибрали його, а не православну церкву) восени 1916 р. в Симбірську разом із Зеноном Носковським зустрілись з вивезеним до Сибіру отцем Володиславом Носковським.[4]

В листопаді 1918 р. входив до складу Українського Генерального Військового Комісаріату, який очолив підготовку і проведення Листопадового повстання 1918 у Львові.

З 5 листопада до 10 грудня 1918 р. — начальник штабу (Начальної булави) Начальної Команди УГА.

Брав участь в українсько-польській війні 1918-19 і українсько-більшовицькій війні 1917-21.

Заарештований більшовиками в квітні 1920 р. у Києві.

З весни 1920 р. перебував у більшовицькому полоні у концтаборі Кожухов недалеко від Москви. В червні 1920 р. разом з іншими галичанами був перевезений у табір особливого призначення на Соловецьких островах, де загинув.

Вшанування пам'яті

На честь нього названі вулиця Семена Горука у його рідному Снятині та вулиця отамана Семена Горука у Коломиї.

Примітки

  1. ↑ Шанковський Лев. Українські збройні сили в перспективі нації // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 812.
  2. ↑ Семен Горук
  3. ↑ ЦДАВОВУ України. — Ф.1105. — О. 1. — С. 1. — А. 114.
  4. ↑ О. Навроцький. Зустріч батька з сином // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 38-381.

Джерела

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ґорук_Семен_Васильович&oldid=19435392