Мстислав Великий

Мстислав Володимирович Великий
Мстислав Володимирович Великий
Князь Новгородський
1088 — 1094
Попередник:	Володимир Мономах
Наступник:	Давид Святославич
1095 — 1117
Попередник:	Давид Святославич
Наступник:	Всеволод Мстиславич
Князь Ростовський
1094 — 1095
Попередник:	Утворення князівства
Наступник:	Юрій Долгорукий
Князь Білгородський
1117 — 1125
Великий князь Київський
1125 — 1132
Попередник:	Володимир Мономах
Наступник:	Ярополк Володимирович
Народження:	1 червня1076 Турів
Смерть:	14 квітня 1132 Київ
Поховання:	Федорівський монастир, Київ, Україна
Країна:	Київська Русь
Хрещене ім'я:	Федір, Гаральд
Рід:	Рюриковичі (Мономаховичі)
Батько:	Володимир Мономах
Мати:	Ґіта Вессекська
Шлюб:	Христина Шведська і Любава
Діти:	Інгеборга, Мальфріда, Євпраксія, Всеволод, Марія, Ізяслав, Ростислав, Святополк, Рогніда, Ксенія, Ірина, Володимир
Медіафайли у Вікісховищі

Мстисла́в Володи́мирович (1 червня 1076(10760601) — 14 квітня 1132) — давньоруський князь із династії Рюриковичів. Великий князь Київський (1125—1132). Найстарший син Володимира Мономаха та його першої дружини Ґіти (дочки англійського короля Гарольда II Ґодвінсона), останній князь, що утримував єдність Київської держави. Засновник кам'яної церкви св. Федора в Києві (1129). Святий православної церкви. Хрещене ім'я — Федір. Інші імена Мстислав-Федір, Мстислав Великий, Мстислав-Гаральд.

Життєпис

За життя батька посідав новгородський (1088—1094, 1096—1117) та ростовський (1094—1095) княжі столи, пізніше співправив з батьком у Києві. 1096 року розбив війська чернігівського князя Олега Святославича та примусив його взяти участь у Любецькому з'їзді, де було укладено угоду про припинення територіальних чвар та був проголошений принцип успадкування князями земель своїх батьків.

Мстислав брав чільну участь в організованих Володимиром Мономахом воєнних походах на половців 1093, 1107 і 1111 років. Здійснив два успішні походи на естів 1113 і 1116 років.

У 1102 році, коли київський князь Святополк Ізяславич захотів замінити Мстислава в Новгороді своїм сином, новгородці відповіли йому: «якщо у твого сина дві голови, то пришли його до нас.»

Згодом, у 1117 році, Мстислав був переведений батьком з Новгорода в Білгород, поближче до Києва. Місце Мстислава в Новгороді зайняв його старший син Всеволод.

Після смерті батька (1125) посів київський стіл і продовжував зміцнювати престиж великого князя київського та обороняти державу від ворогів.

У 1128—1130 роках Мстислав на чолі коаліції руських князів здійснив низку походів в Полоцьку землю, здолав місцевих князів, що прагнули відособитися від Києва, полонив їх, відіслав до Константинополя, а в Полоцьку посадив свого сина Ізяслава Мстиславича.

1130 року успішно воював з литовцями. Розгромив половців і загнав їх за Волгу та Яїк. Про величезний міжнародний престиж Київської держави за його правління свідчать численні династичні зв'язки київського князя з західноєвропейськими королівськими дворами.

Помер 14 квітня 1132 року (за іншими даними 15 квітня 1133 року), передавши великокняжий престол братові Ярополку. Мстислав похований у церкві збудованого ним Федорівського монастиря у Києві. У XIV ст. церква зарахувала його до лику святих.

Після смерті Мстислав Київська держава остаточно розпалася на окремі політично незалежні князівства.

У Татіщева є життєво-побутові подробиці з життя Мстислава: «…Якось увечері він бесідував із дружиною своєю і веселився. Тоді один із євнухів його, підійшовши до нього, тихо сказав: „Княже! Ти ось, ходячи, землі чужі воюєш і неприятелів усюди перемагаєш. Коли ж ти вдома, то або в суді, або над справами землі своєї трудишся, а іноді з приятелями твоїми, веселячись, проводиш час, а не відаєш, що у княгині твоєї діється. Прохор бо Васильович часто з княгинею наодинці буває. Якщо нині ти підеш, то можеш сам побачити, що я правду тобі кажу“. Мстислав, вислухавши, усміхнувся і сказав: „Рабе! А чи не пам'ятаєш ти, як княгиня Христина вельми мене любила і ми жили в цілковитій злагоді? І хоч я тоді, як молода людина, не скупо чужих жінок навідував, але вона, знаючи це, зовсім не ображалась і тих жінок приязно приймала, показуючи їм, ніби нічого не знала, і через те найбільше мене до її любові і пошани зобов'язувала. Нині ж я зістарівся, а багато трудів і клопотів про землю мені вже про це думати не дозволяють. А княгиня, як людина молода, хоче веселитися і може при цьому вчинити щось і непристойне. Мені це устерегти уже немає змоги, але досить того, коли про це ніхто не знає і не говорять. Тому й тобі краще мовчати, якщо не хочеш нерозумним бути. І надалі нікому про це не говори, щоб княгиня не довідалась і тебе не погубила“. І хоча Мстислав тоді нічого супротивного не виказав і обернув у безумство євнухове зухвальство, але через деякий час тіуна Прохора звелів судити за те, що ніби він у судах не по закону діяв і людей грабував. За це заслали його в Полоцьк, де він незабаром у порубі помер.»

У цій новелі йдеться про другу дружину Мстислава Володимировича, дочку новгородського посадника Дмитра Завидовича (1122 р.), за Татіщевим, (Любаву).

Родина

Одружувався двічі: Вперше — з Христиною Шведською — дочкою шведського короля Інге I, 1095 року. Христина померла 18 січня 1122 року. Діти:

• Всеволод-Гавриїл — князь новгородський
• Інгеборга Київська, видана 1130 року за данського принца Кнута II Лаварда
• Мальмфрида Київська, видана за норвезького короля Сігурда Хрестоносця
• Дочка, 1112 року видана за Ярослава Святополковича
• Марія, видана за Всеволода Ольговича
• Ізяслав-Пантелеймон — Великий князь Київський
• Святополк-Іван — князь новгородський, волинський, луцький та ін.
• Ірина-Добронега — 1122 року видана за Андроніка Комнена
• Ксенія — видана за ізяславського князя Брячислава Давидовича
• Ростислав-Михайло — Великий князь Київський, князь смоленський
• Рогніда — третя дружина Ярослава Святополковича.

Вдруге — з Любавою, дочкою новгородського посадника Дмитра Завидича, яка пережила чоловіка. Діти від цього шлюбу:

• Євпраксія — видана за візантійського царевича Олексія Комніна
• Володимир-Дмитро — Великий князь Київський, князь дорогобузький та ін.
• Ярополк Мстиславич — князь Пороський
• Дюранса — княгиня Оломоуцька, дружина Отто ІІІ.

Джерела

• Войтович Л. 3.14. Мономаховичі. Мстиславичі. // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
• Котляр М. Ф. Мстислав Великий // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 97. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Котляр М. Ф. Мстиславичі // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 100. — ISBN 978-966-00-1061-1.

Посилання

• Dynastia Rurykowiczów 1 (пол.) ^{[недоступне посилання]}
• Святой благоверный великий князь Мстислав Владимирович (рос.)
• Мстислав I Владимирович (рос.)

Попередник Володимир Мономах

Великий князь Київський 1125-1132

Наступник Ярополк Володимирович