Доба великих географічних відкриттів

Репліка каравели «Caravela Vera Cruz», на річці Тахо в Лісабоні. Ці невеликі за розміром судна відіграли значну роль в морських дослідженнях Португалії та Іспанії.

Побудована в 1992 році репліка караки (нао) «Victoria», яка здійснила перше в історії навколосвітнє плавання під час відвідування м.Нагоя, Японія під час Expo 2005

Доба великих географічних відкриттів, також відома як ранній новий період — історичний період в європейській історії з XV по XVII століття, під час якого європейські мореплавці досліджували раніше невідомі європейцям регіони по всій Земній кулі — в Африці, Азії, Америці і Океанії. Цей період частково збігається з Добою вітрильників.

Масштабні заморські дослідження на початковому етапі здійснювались португальцями та іспанцями, до яких згодом приєдналися голландці, англійці та французи. Масштабні георграфічні відкриття цього періоду, особливо відкриття та колонізація Нового Світу стали потужним чинником європейської культури, а також призвели до запровадження колоніалізму в якості урядової політики провідними європейськими державами.

Європейські дослідження за межами Середземного моря почалися з морських експедицій Португальського королівства на Канарські острови в 1336 році, а протягом XV століття португальці відкрили атлантичні архіпелаги Мадейра та Азори, дослідили узбережжя Західної Африки та нарешті в 1498 році відкрили морський шлях до Індії. Експедиція Васко да Гами започаткувала португальську морську та торгову присутність у в Індійському океані від Східної Африки до Островів прянощів, Китая та Японії.

Головною подією Доби великих географічних відкриттів стали організовані Іспанією між 1492 і 1504 роками трансатлантичні плавання Христофора Колумба, під час яких був відкрита невідома до цього частина світу — Новий Світ або Америка і розпочата її колонізація. Майже одночасно з плаванням Колумба на захід, організоване Португалією в 1497—1498 роках плавання на схід на чолі з Васко да Гама відкрило морський шлях з Європи до Індії навколо Африканського континенту. Двома десятіліттями пізніше, між 1519 і 1522 роками іспанська експедиція Магеллана-Елькано здійснила першу навколосвітню подорож, що стало проривним досягненням у морській справі та мало значний вплив на європейські уявлення про будову світу. Ці плавання та відкриття спонукали інші численні європейські морські експедиції через Атлантичний, Індійський і Тихий океани, а також сухопутні експедиції європейців в Америці, Азії, Африці та Австралії.

Європейські закордонні дослідження призвели до зростання міжнародної торгівлі та виникнення європейських колоніальних імперій, встановлення регулярних контактів між Старим Світом (Європа, Азія та Африка) та Новим Світом (Америка), а також Австралією, започаткувавши Колумбів обмін — масштабне переміщення рослин, тварин, їжі, людського населення (включаючи рабів), інфекційних хвороб і культурних здобутків між Східною та Західною півкулями. Доба Великих географічних відкриттів і пізніші європейські дослідження дозволили скласти карту світу, що призвело до нового світогляду та встановленню контактів між далекими цивілізаціями. Одночасно поширювалися нові хвороби, масово знищуючи населення, яке раніше не контактувало зі Старим Світом, особливо це стосується корінних американців. Ця епоха була свідком масштабного поневолення, експлуатації та військового завоювання тубільного населення, одночасно зі зростанням економічного впливу та поширенням європейської культури та технологій.

Короткий огляд

Португальці почали систематично досліджувати атлантичне узбережжя Африки в 1418 році з ініціативи інфанта Енріке Мореплавця. Через 70 років наполегливого просування на південь вздовж західноафриканського узбережжя, у 1488 році Бартоломеу Діаш нарешті обійшов найпівденніший мис Африки і досягнув Індійського океану.

У 1492 році католицькі королі Кастилії та Арагону підтримали план генуезького мореплавця Христофора Колумба відпливти на захід, щоб перетнути Атлантику і досягти Індії з протилежної сторони Земної кулі. Під час своєї подорожі «до Індії», Колумб натрапив на континент, про який більшість тогочасних європейців не мала жодного уявлення (хоча він почав досліджуватися і був тимчасово колонізований скандинавами приблизно за 500 років до плавання Колумба). Пізніше його назвали Америкою на честь Амеріго Веспуччі, італійського мореплавця, який працював як на Португалію, так і на Іспанію. Португалія відразу висунула претензії на ці землі згідно з умовами Алкасовського договору, але Кастилія змогла переконати папу Олександра VI, який сам був кастильцем, видати чотири папські булли, щоб розділити світ на дві частини, де кожне королівство мало виключні права претендувати на нововідкриті землі. Згодом вони були змінені Тордесільясським договором, ратифікованим папою Юлієм II.

У 1498 році португальська експедиція на чолі з Васко да Гама досягла Індії, обійшовши навколо африканського континенту і започаткувала пряму європейську торгівлю з країнами Південно-Східної Азії. Хоча Португалія й відправила декілька флотилій на розвідку до північної частини Атлантичного океану, головні зусилля португальців були сконцентровані на нещодавно знайденому шляху до Індії навколо Африки і у наступні роки щорічні португальські Індійські армади опановували цей східний океанський шлях в Індійський океан, досліджуючи острови в південних частинах Атлантичного та Індійського океанів і іноді торкаючись Південної Америки (першою це зробила у 1500 році Друга Індайська армада на чолі з Педру Алварішем Кабралом), таким чином встановивши прямі контакти між Новим Світом та Азією. У 1512 році португальці попливли далі від Індії на схід в пошуках омріяних Островів прянощів. В свою чергу, у 1513 році іспанець Васко Нуньєс де Бальбоа перетнув Панамський перешийок і досяг «іншого моря» з Нового Світу. Таким чином, в 1512—1513 роках Європа одночасно отримала від португальців та іспанців новини про східну та західну частину Тихого океану. Дослідження в східному та західному напрямку зустрілись в 1522 році, коли кастильська (іспанська) експедиція під проводом португальського мореплавця Фердинанда Магеллана та, після його смерті на Малукських островах, іспанського баскського мореплавця Хуана Себастьяна Елкано, пливучи на захід, завершила першу навколосвітню подорож, у той час як іспанські конкістадори досліджували внутрішню частину Америки, а пізніше деякі острови південної частини Тихого океану. Головною метою цієї подорожі було зірвати португальську монополію у торгівлі зі Сходом.

Дізнавшись про ці досягнення, з 1495 року до дослідницької гонки почали долучатись французи, англійці та голландці, таким чином кинувши виклик монополії країн Іберійського півострова на океанську торгівлю. Перші англійські та французькі експедиції шукали нові шляхи, спочатку до західного узбережжя Північної та Південної Америки (починаючи з першої організованої Англією в 1497 році експедиції Джона Кабота на північ, на службі Англії, за якою пішли французькі експедиції до Південної Америки, а пізніше до Північної Америки), і в Тихий океан навколо Південної Америки, але зрештою слідуючи за португальцями навколо Африки в Індійський океан і відкрили Австралію в 1606 році, Нову Зеландію в 1642 році і Гаваї в 1778 році. В той же час з 1580-х до 1640-х років росіяни дослідили і завоювали майже весь Сибір, а в 1730-х роках Аляску.

Передумови

Піднесення європейської торгівлі

Після того, як падіння Римської імперії значною мірою розірвало зв'язок між Європою та землями, розташованими далі на схід, християнська Європа була здебільшого глухим закутком у порівнянні з арабським світом, який швидко завоював і включив великі території колишньої Римської імперії на Близькому Сході та в Північній Африці і почав активно поширюватись на схід аж до Китаю. Християнські хрестові походи, спрямовані на відвоювання Святої Землі у мусульман, не мали військового успіху, але вони інтенсифікували контакти Європи з Близьким Сходом і забезпечили постачання в Європу цінних товарів, які там виготовлялися або продавалися. Починаючи з XII століття, європейська економіка трансформувалася завдяки поєднанню річкових і морських торговельних шляхів, що призвело до створення в Європі торгових мереж^:345.

До XII століття основною перешкодою для торгівлі в Середземному морі був контроль мусульман над великими частинами території, включаючи Піренейський півострів і торгова монополія християнських морських республік, особливо Венеції та Генуї. Економічне зростання Іберійських країн відбулося після відвоювання християнами Аль-Андалусу на території сучасної південної Іспанії та захоплення Лісабона (1147 рік) у Португалії. Занепад військово-морської потуги Фатимідського халіфату, який почався ще перед Першим хрестовим походом, допоміг морським італійським державам, головним чином Венеції, Генуї та Пізі, захопити домінуючі позиції в торгівлі у східному Середземномор'ї, а купці цих морських республік стали багатими та політично впливовими. Подальшою зміною торговельної ситуації у Східному Середземномор'ї стало ослаблення військово-морської сили християнської Візантійської імперії після смерті імператора Мануїла I Комніна в 1180 році, династія якого надала значні торгові привілеї італійським торговцям, дозволяючи використовувати для цього візантійські порти. Нормандське завоювання Англії наприкінці XI століття дозволило вести мирну торгівлю у Північному морі. Ганзейська ліга, конфедерація купецьких гільдій та їхніх міст на півночі Німеччини на узбережжі Північного та Балтійського морів відіграла важливу роль у комерційному розвитку цього регіону. У XII столітті регіон Фландрії, Ено та Брабанту виробляв найякісніший текстиль у північній Європі, що спонукало купців із Генуї та Венеції плавати туди прямо із Середземного моря через Гібралтарську протоку та далі вздовж узбережжя Атлантичного океану ^:316–38. Ніколоццо Спінола здійснив першу пряму подорож із Генуї до Фландрії у 1277 році ^:328.

Морські технології: нові кораблі та компас

Технологічними досягненнями, які були важливими для Доби великих георгафічних відкриттів, були поширення використання магнітного компаса та прогрес у конструкції кораблів.

Компас став важливим доповненням до стародавніх методів навігації, заснованих на спостереженнях за Сонцем і зірками. Компас використовувався для навігації в Китаї в XI столітті та був запозичений арабськими торговцями в Індійському океані. Компас поширився в Європі наприкінці XII або на початку XIII століття. Використання компаса для навігації в Індійському океані вперше згадується в 1232 році ^:351–2. Перша згадка про використання компаса в Європі відома з 1180 року ^:382. Європейці використовували «сухий» компас, зі стрілкою на стержні. Карта компаса також була європейським винаходом.

Яванці будували океанські торговельні судна під назвою «по» принаймні з першого століття нашої ери. Ці кораблі мали довжину понад 50 м, надводні борти висотою 5–8 метрів і могли перевозити до 700 осіб разом із понад 10 000 hú (斛) вантажу (250—1000 тонн за різними інтерпретаціями). Вони були озброєні 4 вітрилами на щоглах, доповнених вітрилом на бушприті, а їх борти були вкриті кількома шарами дошок, щоб протистояти океанським штормам ^{:275-276 :262}.

Кораблі збільшувалися, щодалі вимагали менших екіпажів для управління і могли плавати на великі відстані без зупинок для поповнення припасів. Це призвело до значного зниження витрат на перевезення на великі відстані до XIV століття ^:342. Північноєвропейські коги залишалися популярними для торгівлі через їх низьку вартість. Гребні середземноморські галери також використовувалися в торгівлі.

Ранні географічні знання та карти

Пінтельно -роликовий штурвал флагманського корабля Ганзейської ліги " Адлер фон Любек " (1567—1581).

В Периплі Еритрейського моря, античному документі, датованому 40-60 роками нашої ери, описується нещодавно відкритий шлях через Червоне море до Індії з описом ринків у містах навколо Червоного моря, Перської затоки та Індійського океану, в тому числі вздовж східного узбережжя Африки (узбережжя Суахілі), при описі якого зазначається, що «за цими місцями незвіданий океан вигинається на захід і пролягає вздовж регіонів на південь від Ефіопії, Лівії та Африки, він змішується із західним морем (можливе посилання на Атлантичний океан)». Європейські середньовічні знання про Азію поза межами Візантійської імперії черпалися з часткових звітів, часто затьмарених легендами, що датувалися часами завоювань Александра Македонського та його наступників.

Іншим джерелом знань про Азію були єврейські торговельні мережі раданітів, створені як посередники між Європою та мусульманським світом за часів Держав хрестоносців.

Карта світу Птолемея (II століття) у реконструкції Ніколауса Германуса 15 століття.

У 1154 році арабський географ Мухаммад аль-Ідрісі створив при дворі короля Сицилії Роджера II свою Tabula Rogeriana — опис та карту світу, але Африка залишалась відомою дуже частково будь-кому — християнам, генуезцям та венеційцям або арабським мореплавцям, а її південні межі були невідомі нікому. Були повідомлення про велику африканську пустелю Сахару, але фактичні знання для європейців поза африканським узбережжям Середземного моря були мінімальні, оскільки арабська блокада Північної Африки перешкоджала дослідженню вглиб країни. Знання про атлантичне узбережжя Африки були фрагментованими і отримані в основному зі старих грецьких і римських карт, заснованих на карфагенських знаннях, включаючи часи римського дослідження Мавританії. Червоне море було майже невідоме, і лише торговельні зв'язки зі Сходом європейських морських республік, особливо Венеційської республіки, сприяли збору точних морських знань.

Сполученя на морських торгових шляхах Індійського океану в значній мірі забезпечували арабські торговці. Але між 1405 і 1421 роками мінський імператор Чжу Ді організував серію далеких морських подорожей на чолі з адмірал Чжен Хе. Китайські флоти побували в Аравії, Східній Африці, Індії, на островах Південно-Східній Азії та в Таїланді. Але подорожі, про які написав звіт мусульманський мандрівник і перекладач Ма Хуань, були раптово припинені після смерті імператора і надалі більше ніколи не продовжувалися, оскільки китайська династія Мін впровадила хайцзинь, політику ізоляціонізму і суворо обмежила морську торгівлю.

В XIV столітті латинський переклад «Географії» Птолемея потрапив до Італії з Константинополя. Повторне відкриття римських географічних знань було важливим відкриттям як для розвитку картографії, так і для європейського світогляду, хоча й підкріплювало хибну ідею про те, що Індійський океан не мав сполучення з Атлантичним.

Європейське мореплавство та морська торгівля до XV столття

Генуезький (червоний) і венеційський (зелений) морські торгові шляхи в Середземному і Чорному морях

З VIII до XV століття Венеція та інші італійські морські республіки утримували монополію на європейську морську торгівлю зі Сходом, що відбувалась виключно через порти Середземного та Чорного морів. Торгівля шовком і прянощами, в тому числі спеціями, пахощами, травами, наркотиками та опіумом, зробила ці середземноморські міста-держави феноменально багатими. Спеції були одними з найдорожчих і затребуваних продуктів Середньовіччя, оскільки їх використовували в середньовічній медицині, релігійних ритуалах, косметиці, парфумерії, а також як харчові добавки та консерванти. Усі вони завозились з Азії та Африки і через порти Середземного моря постачались італійськими купцями в Європу. На морських шляхах по всьому Індійському океану домінували мусульманські торговці, головним чином нащадки арабських мореплавців з території сучасних Ємена та Омана. Вони закуповували товари на Далекому Сході та в Південно-Східній Азії і доставляли їх на кораблях до торгівельних центрів в Індії, головним чином у Калікут, а також далі на захід до Ормуза в Перській затоці та Джидди в Червоному морі. Звідти східні товари караванними шляхами по суходолу потрапляли на узбережжя Середземного моря, де їх закуповували венеційські та генуезькі купці і постачали морем в Європу. Посилення Османської імперії, що зрештою призвело до захоплення османами Константинополя в 1453 році, заблокувало європейцям доступ до важливих комбінованих сухопутно-морських шляхів у районах навколо Егейського та Чорного морів. Після цього у європейських купців залишився лише обмежений доступ до азіатських товарів через південно-східну середземноморську торгівлю в таких портах Близького Сходу, як Антіохія, Акра та Александрія.

Сахарські торгові шляхи c. 1400, виділено сучасний Нігер

Змушені скоротити свою діяльність у Чорному морі та ведучи виснажливі війни з Венецією, генуезці звернулися до північноафриканської торгівлі пшеницею, оливковою олією (яка також цінується як джерело енергії) і шукали срібло та золото. У Високому середньовіччі європейці мали постійний дефіцит срібла та золота, оскільки монети з дорогоцінних металів текли лише в одну сторону — вони витрачалися європейцями на закупівлю східних товарів. Кілька раніше відомих європейських копалень були вичерпані і нестача дорогоцінних металів призвела до розвитку складної банківської системи для управління ризиками в торгівлі (найперший державний банк в Європі, генуезький Банк Святого Георгія, був заснований у 1407 році). Генуезькі торговці подорожували не тільки до азіатських та африканських портів у Середземному морі. Вони виходили в Атлантику і плавали до портів Фландрії (Брюгге) та Англії, генуезькі громади були засновані в Португалії і ці європейські країни переймали від італійців їх підприємницький та фінансовий досвід.

Європейські подорожі в Азію по суходолу (1241—1438)

Шовковий шлях і шляхи торгівлі спеціями, пізніше заблоковані Османською імперією в 1453 році, стимулювали пошуки альтернативних морських шляхів

Подорож Марко Поло (1271—1295)

Прелюдією до Доби великих георграфічних відкриттів стала серія європейських експедицій, які в пізньому середньовіччі перетинали Євразію по суходолу. Монгольська імперія створювала загрози для Європи та Близькому сходу, але вона в той же час об'єднала під своєю владою більшу частину Євразії і з 1206 року Монгольський мир (Pax Mongolica) дозволив безпечні подорожі по торговельним шляхам, що тягнулись від Чорного моря та Близького Сходу до Китаю. Ряд європейців скористались цим, щоб дослідити шляхи на Схід. Більшість з них були італійцями, оскільки торгівля між Європою та Близьким Сходом контролювалася в основному італійськими морськими республіками. Тісні зв'язки Італії з Левантом викликали у італійців велику цікавість і комерційний інтерес до країн, які лежали далі на схід. 

До нашого часу зберіглось декілька оповідей про купців з Північної Африки та Середземноморського регіону, які торгували в Індійському океані в часи пізнього середньовіччя.

Під час монгольського походу на Близький Схід, християнські посольства були відправлені аж до Каракоруму звідки вони отримали краще розуміння внутрішніх районів Азії.  Першим із цих мандрівників був посланий Папою Інокентієм IV до Великого хана Джованні да Піан дель Карпіне, який здійснив подорож до Монголії та назад з 1241 по 1247 рік. За ним послідували й інші мандрівники, як-от француз Андре де Лонжумо та фламандець Вільям із Рубрука, які досягли Китаю через Центральну Азію. Марко Поло, венеційський купець, надиктував в генуезькій вязниці свій звіт про подорожі Азією з 1271 по 1295 рік, описуючи в «Подорожах» своє перебування при дворі юанського імператора Хубілай-хана і цей звіт читали по всій Європі.

Мусульманський флот, що охороняв Гібралтарську протоку, зазнав поразки від Генуезької республіки в 1291 році. Того року генуезці зробили свою першу спробу дослідити Атлантику, коли брати-купці Вандіно та Уголіно Вівальді відпливли з Генуї на двох галерах, але їх зникнення біля марокканського узбережжя лише підживлювало страх перед далекими океанськими подорожами. З 1325 по 1354 рік марокканський вчений з Танжера Ібн Баттута здійснив подорож Північною Африкою, пустелею Сахара, Західною Африкою, Південною Європою, Східною Європою, Сомалійським півостровом, Близьким, Центральним і Далеким Сходом, досягнувши Китаю. Після повернення він продиктував розповідь про свої подорожі вченому, якого зустрів у Гранаді, The Rihla («Подорож»), невідоме джерело про його пригоди. Між 1357 і 1371 роками набула надзвичайної популярності книга-травелог, складена Джоном Мандевілем. Незважаючи на ненадійний і часто фантастичний характер його розповідей, книга використовувалась європейцями як довідник щодо Єгипту, Леванту та країн Сходу в цілому, стверджуючи стару ідею про те, що Єрусалим був центром світу.

Після налагодження відносин Тимуридів з Європою, в 1439 році Нікколо де Конті опублікував звіт про свої подорожі під виглядом мусульманського купця до Індії та Південно-Східної Азії, а згодом, у 1466—1472 роках, російський купець Афанасій Нікітін з Твері відвідав Індію і описав свою подорож у книзі «Подорож за три моря» .

Ці подорожі по суходолу не отримали негайного ефекту. Монгольська імперія розвалилася майже так само швидко, як і утворилася, і незабаром шлях на схід знову став складнішим і небезпечнішим. Пандемія чуми в середині XIV століття, що отримала назву Чорна смерть, також сприяли припиненню подорожів та торгівлі. Підсилення Османської імперії та захоплення османами Константинополя в 1453 році ще більше обмежив можливості європейської сухопутної торгівлі.

Див. також

• Відкриття морського шляху до Індії
• Хронологія європейських досліджень Азії
• Історія дослідження Африки
• Хронологія географічних відкриттів
• Португальські географічні відкриття

Посилання

• «Фавстівський імпульс і дослідження Європи» в The Fortnightly Review
• «Discover Columbus: Re-reading the Past» на Zinn Education Project.org (шестисторінковий план уроку для старшокласників із Rethinking Schools)

Першоджерела

• Castillo, Bernal Díaz del, John Michael Cohen (1963). The conquest of New Spain. Penguin Classics. с. 1. ISBN 978-0-14-044123-9.
• Galvano, Antonio. The Discoveries of the World from Their First Original Unto the Year of Our Lord 1555, issued by the Hakluyt Society. Kessinger Publishing. ISBN 978-0-7661-9022-1.
• Linschoten, Jan Huyghen van (2004). Voyage to Goa and Back, 1583–1592, with His Account of the East Indies: From Linschoten's Discourse of Voyages, in 1598. New Delhi, AES. ISBN 978-81-206-1928-9.
• Mancall, Peter C. (2006). Travel narratives from the age of discovery: an anthology. Oxford University Press US. ISBN 978-0-19-515597-6. Архів оригіналу за 26 липня 2022.
• Pires, Tomé, Armando Cortesão, Francisco Rodrigues (1990). The Suma oriental of Tome Pires: an account of the East, from the Red Sea to China, written in Malacca and India in 1512–1515; and, The book of Francisco Rodrigues: Pilot-Major of the armada that discovered Banda and the Moluccas. Asian Educational Services. ISBN 978-81-206-0535-0.
• Real Cédula aprobando la capitulación concedida por Carlos V a Francisco Pizarro para la conquista y población del Perú (ісп.). Biblioteca Virtual Miguel de Cervantes.

Джерела

• Abu-Lughod, Janet (1991). Before European Hegemony: The World System A.D. 1250–1350. Oxford University Press US. ISBN 978-0-19-506774-3. Архів оригіналу за 22 травня 2022.
• Anderson, James Maxwell (2000). The history of Portugal. Greenwood Publishing Group. ISBN 978-0-313-31106-2. Архів оригіналу за 7 квітня 2022.
• Arciniegas, Germán (1978). Amerigo and the New World: The Life & Times of Amerigo Vespucci. Octagon Books. ISBN 978-0-374-90280-3.
• Armesto, Felipe Fernandez (2006). Pathfinders: A Global History of Exploration. W.W. Norton & Company. ISBN 978-0-393-06259-5.
• Arnold, David (2002). The Age of Discovery, 1400–1600, Lancaster pamphlets. Routledge. ISBN 978-0-415-27996-3. Архів оригіналу за 20 травня 2022.
• Boxer, Charles Ralph (1969). The Portuguese Seaborne Empire 1415–1825. Hutchinson. ISBN 978-0-09-131071-4.
• Boxer, Charles Ralph (1977). The Dutch seaborne empire, 1600–1800. Taylor & Francis. ISBN 978-0-09-131051-6. Архів оригіналу за 22 травня 2022.
• Braudel, Fernand (1992). The Wheels of Commerce, vol. II of Civilization and Capitalism 15th–18th Century. University of California Press. ISBN 978-0-520-08115-4.
• Braudel, Fernand (1992). The perspective of the world. University of California Press. ISBN 978-0-520-08116-1.
• Brook, Timothy (1998). The Confusions of Pleasure: Commerce and Culture in Ming China. University of California Press. ISBN 978-0-520-22154-3.
• Burns, William E. (2001). The scientific revolution: an encyclopædia. ABC-CLIO. ISBN 978-0-87436-875-8.
• Butel, Paul (1999). The Atlantic. Routledge. ISBN 978-0-415-10690-0.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
• Cole, Juan Ricardo (2002). Sacred Space and Holy War. I.B.Tauris. ISBN 978-1-86064-736-9.
• Cook, Noble David (1998). Born to die: disease and New World conquest, 1492–1650. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-62730-6.
• Crosby, Alfred W., Jr (2003). The Columbian Exchange: Biological and Cultural Consequences of 1492 (вид. 30th Anniversary). Greenwood Publishing Group. ISBN 978-0-275-98092-4. Архів оригіналу за 22 травня 2022.
• Cromer, Alan (1995). Uncommon Sense: The Heretical Nature of Science. Oxford University Press US. ISBN 978-0-19-509636-1.
• Crow, John A. (1992). The Epic of Latin America. University of California Press. с. 136. ISBN 978-0-520-07723-2.
• Daus, Ronald (1983). Die Erfindung des Kolonialismus. Wuppertal/Germany: Peter Hammer Verlag. ISBN 978-3-87294-202-9.
• Davenport, Frances Gardiner (1917). European Treaties Bearing on the History of the United States and Its Dependencies to 1648. Washington, DC: Carnegie Institute of Washington.
• De Lamar, Jensen (1992). Renaissance Europe: age of recovery and reconciliation. D.C. Heath. ISBN 978-0-669-20007-2.
• Diffie, Bailey (1977). Foundations of the Portuguese Empire, 1415–1580. University of Minnesota Press. ISBN 978-0-8166-0782-2.
• Diffie, Bailey (1960). Prelude to empire: Portugal overseas before Henry the Navigator. University of Nebraska Press. ISBN 978-0-8032-5049-9.
• Dymytryshyn, Basil, E.A.P. Crownhart-Vaughan, Thomas Vaughan (1985). Russia's conquest of Siberia, 1558–1700: a documentary record (рос.). Western Imprints, The Press of the Oregon Historical Society. ISBN 978-0-8032-5049-9.
• Donkin, R.A. (2003). Between east and west: the Moluccas and the traffic in spices up to the arrival of Europeans. Memoirs of the American Philosophical Society, Diane Publishing. с. 1. ISBN 978-0-87169-248-1.
• Dunn, Ross E. (2004). The adventures of Ibn Battuta, a Muslim traveler of the fourteenth century. University of California Press. ISBN 978-0-520-24385-9.
• Dunton, Larkin (1896). The World and Its People. Silver, Burdett.
• Ebrey, Patricia Buckley, Anne Walthall, James B. Palais (2006–2008). East Asia: A Cultural, Social, and Political History. Houghton Mifflin. ISBN 978-0-618-13384-0.
• Fisher, Raymond H. (1981). The Voyage of Semen Dezhnev in 1648. The Hakluyt Society. ISBN 978-0-904180-07-7.
• Fiske, John (1892–2009). The Discovery of America: With Some Account of Ancient America and the Spanish Conquest. Houghton Mifflin. ISBN 978-1-110-32015-8.
• Forbes, Jack D. (1993). Africans and Native Americans: the language of race and the evolution of Red-Black peoples. University of Illinois Press. ISBN 978-0-252-06321-3.
• Gernet, Jacques (1962). Daily life in China, on the eve of the Mongol invasion, 1250–1276. Stanford University Press. с. 1. ISBN 978-0-8047-0720-6.
• Gitzen, Garry (2011). Francis Drake in Nehalem Bay 1579, Setting the Historical Record Straight. Fort Nehalem.
• Goodrich, Luther Carrington, Chao-ying Fang, Ming Biographical History Project Committee – Association for Asian Studies. (1976). Dictionary of Ming biography, 1368–1644. Columbia University Press. ISBN 978-0-231-03833-1.
• Gutierrez, Ramon A, and Richard J. Orsi (1998). Contested Eden: California before the Gold Rush. University of California Press. ISBN 978-0-520-21274-9. Архів оригіналу за 22 травня 2022.
• Hacquebord, Louwrens (September 1995). In Search of Het Behouden Huys: A Survey of the Remains of the House of Willem Barentsz on Novaya Zemlya (PDF). Arctic. 48 (3): 250. doi:10.14430/arctic1246.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
• Hochstrasser, Julie (2007). Still life and trade in the Dutch golden age. Yale University Press. ISBN 978-0-300-10038-9.
• Howard, David and John Ayers (1978). China for the West: Chinese Porcelain and other Decorative Arts for Export, Illustrated from the Mottahedeh Collection. London and New York: Sotheby Parke Bernet.
• Lach, Donald F., Edwin J. Van Kley (1998). Asia in the Making of Europe, Volume III: A Century of Advance. Book 3: Southeast Asia. University of Chicago Press. ISBN 978-0-226-46768-9.
• Lawson, Edward W. (2007). The Discovery of Florida and Its Discoverer Juan Ponce de Leon. Kessinger Publishing. ISBN 978-1-4325-6124-6.
• Lincoln, W. Bruce (2007). The Conquest of a Continent: Siberia and the Russians. Cornell University Press. ISBN 978-0-8014-8922-8. Архів оригіналу за 20 травня 2022.
• Locke, John (1824). The works of John Locke: in nine volumes, Volume 9" The history of navigation. C. and J. Rivington.
• Love, Ronald S. (2006). Maritime Exploration in the Age of Discovery, 1415–1800. Greenwood Press. ISBN 978-0-313-32043-9. Архів оригіналу за 20 травня 2022.
• Mancall, Peter C. (1999). "The Age of Discovery" in The Challenge of American History, ed. Louis Masur. Johns Hopkins University Press. ISBN 978-0-8018-6222-9.
• Medina (1974). El Piloto Juan Fernandez descubridor de las islas que ilevan su hombre, y Juan Jufre, armador de la expedicion que hizo en busca de otras en el mar del zur (ісп.). Gabriela Mistral. ISBN 978-0-313-32043-9.
• Milton, Giles (1999). Nathaniel's Nutmeg. London: Sceptre. ISBN 978-0-340-69676-7.
• Morison, Samuel Eliot (2007). Admiral of the Ocean Sea: The Life of Christopher Columbus. Read Books. ISBN 978-1-4067-5027-0. Архів оригіналу за 22 травня 2022.
• Mutch, T.D. (1942). The First Discovery of Australia. Sydney: Journal of the Royal Australian Historical Society.
• Newitt, Malyn D.D. (2005). A History of Portuguese Overseas Expansion, 1400–1668. Routledge. ISBN 978-0-415-23979-0.
• Nowell, Charles E. (1947). The Discovery of the Pacific: A Suggested Change of Approach. The Pacific Historical Review" (Volume XVI, Number 1).
• Otfinoski, Steven (2004). Vasco Nuñez de Balboa: explorer of the Pacific. Marshall Cavendish. ISBN 978-0-7614-1609-8. Архів оригіналу за 10 вересня 2022.
• Pacey, Arnold (1991). Technology in world civilization: a thousand-year history. MIT Press. ISBN 978-0-262-66072-3. Архів оригіналу за 20 травня 2022.
• Pagden, Anthony (1993). European Encounters with the New World: From Renaissance to Romanticism. New Haven: Yale University Press.
• Paine, Lincoln P. (2000). Ships of discovery and exploration. Houghton Mifflin Harcourt. ISBN 978-0-395-98415-4. Архів оригіналу за 22 травня 2022.
• Parry, J. H. (1981). The Age of Reconnaissance. University of California Press. ISBN 978-0-520-04235-3. Архів оригіналу за 22 травня 2022.
• Parry, J. H. (1981). The Discovery of the Sea. University of California Press. с. 1. ISBN 978-0-520-04237-7.
• Penrose, Boies (1955). Travel and Discovery in the Renaissance:1420–1620. Harvard University Press. ISBN 978-0-689-70153-5.
• Pfoundes, C. (1882). Notes on the History of Eastern Adventure, Exploration, and Discovery, and Foreign Intercourse with Japan. Transactions of the Royal Historical Society (Volume X).
• Restall, Matthew (2004). Seven Myths of the Spanish Conquest. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-517611-7. Архів оригіналу за 10 вересня 2022.
• Russell-Wood, A.J.R. (1998). The Portuguese empire, 1415–1808: a world on the move. JHU Press. ISBN 978-0-8018-5955-7. Архів оригіналу за 20 травня 2022.
• Sen, Tansen (2016). The Impact of Zheng He's Expeditions on Indian Ocean Interactions. Bulletin of the School of Oriental and African Studies. 79 (3): 609—636. doi:10.1017/S0041977X16001038.
• Spence, Jonathan D. (1999). The Chan's Great Continent: China in Western Minds. W.W. Norton & Co. ISBN 978-0-393-31989-7.
• Spufford, Peter (1989). Money and its Use in Medieval Europe. Cambridge, UK: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-37590-0. Архів оригіналу за 20 травня 2022.
• Bagrow, Leo, R.A. Skelton (1964). History of cartography. Transaction Publishers, 2009. ISBN 978-1-4128-1154-5. Архів оригіналу за 20 травня 2022.
• Synge, J.B. (2007). A Book of Discovery. Yesterday's Classics. ISBN 978-1-59915-192-2.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
• Tamura, Eileen H.; Linda K. Mention; Noren W. Lush; Francis K.C. Tsui; Warren Cohen (1997). China: Understanding Its Past. University of Hawaii Press. ISBN 978-0-8248-1923-1.
• Tracy, James D. (1994). Handbook of European History 1400–1600: Late Middle Ages, Renaissance, and Reformation. Boston: Brill Academic Publishers. ISBN 978-90-04-09762-9.
• Tsai, Shih-Shan Henry (2002). Perpetual Happiness: The Ming Emperor Yongle. University of Washington Press. ISBN 978-0-295-98124-6.
• Volker, T. (1971). Porcelain and the Dutch East India Company: as recorded in the Dagh-registers of Batavia Castle, those of Hirado and Deshima and other contemporary papers, 1602–1682. E.J. Brill.
• Walton, Timothy R. (1994). The Spanish Treasure Fleets. Pineapple Press (FL). ISBN 978-1-56164-049-2. Архів оригіналу за 22 травня 2022.
• Weddle, Robert S. (1985). Spanish Sea: the Gulf Of Mexico in North American Discovery, 1500–1685. Texas A&M University Press. ISBN 978-0-89096-211-4.
• Wilford, John Noble (1982). The Mapmakers, the Story of the Great Pioneers in Cartography from Antiquity to Space Age. Vintage Books, Random House. ISBN 978-0-394-75303-4.
• Zweig, Stefan (2007). Conqueror of the Seas – The Story of Magellan. Read Books. ISBN 978-1-4067-6006-4. Архів оригіналу за 20 травня 2022.