Колумбів обмін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рільничі тераси епохи інків острова Такіле на озері Тітікака, дотепер використовуються для вирощування основних андських продовольчих культур, таких як кіноа і картопля, поряд із завезеною з Європи пшеницею.

Колумбів обмін, також відомий як Великий обмін, вражаючий масовий обмін тваринами, рослинами, надбаннями культури, людськими популяціями (у тому числі рабами), інфекційними захворюваннями та ідеями між американською та афро-євразійськоюх півкулями після подорожі до Америки Христофора Колумба в 1492 році.[1]:163 Цей термін придумав в 1972 році Альфред В. Кросбі (Alfred W. Crosby), історик з Університету Техасу в Остіні, і використав у своїй однойменній роботі з екологічної історії.[2][3]:27 Контакт між вказаними територіями поширював велику різноманітність нових сільськогосподарських культур і худоби, які підтримували зростання населення в обох півкулях. Дослідники повернулися в Європу з кукурудзою, картоплею і помідорами, які стали дуже важливими сільськогосподарськими культурами в Євразії в 18 столітті. Крім того, європейці запровадили вирощування маніоку і арахісу в тропіках Південно-Східної Азії та Західної Африки, де вони добре прижились і підтримували зростання кількості населення на ґрунтах, які не могли давати великі врожаї інших культур.

Вплив[ред.ред. код]

Португальці торгують тваринами в Японії. Японський живопис в стилі Ненбен (англ. Nanban), який виник під впливом контактів з європейцями; деталь, дошка для живопису, (1570-1616).

Під час біологічного та екологічного обміну, який почався після іспанського заснування колоній у Новому Світі, люди з Європи і Африки поселялися в Новому Світі, відбувався взаємообмін тваринами, рослинами і хворобами Східної і Західної півкуль.

Цей обмін рослинами і тваринами змінив європейський, американський, африканський і азійський способи життя. Нові продукти стали головними елементами людського харчування, і з’явились нові райони вирощування для сільськогосподарських культур. Наприклад, до 1000 р., картопля не вирощувалася за межами Південної Америки. До 1840 року Ірландія була настільки залежна від картоплі, що уражений хворобою урожай цієї культури призвів до спустошливого картопляного голоду в Ірландії.[4] Запроваджувані з 16-го століття португальськими торговцями, які привезли їх з Америки,[5] кукурудза і маніок замінили традиційні африканські культури в якості найбільш важливих континенту продовольчих культур.[6] Нові основні сільськогосподарські культури, які були ввезені в Азію з Америки іспанськими колонізаторами в 16 столітті, в тому числі кукурудза і батат, сприяли зростанню населення в Азії.[7] Європейські дослідження тропічних районів відкрили для Нового Світу хінін — перший ефективний засіб для лікування малярії,[1]:164 але з іншого боку це відкриття сприяло работоргівлі.

Аборигенні рослини Нового Світу. За годинниковою стрілкою, починаючи від верхнього лівого зображення:
1. Кукурудза (Zea mays) 2. Помідор (Solanum lycopersicum) 3. Картопля (Solanum tuberosum) 4. Ваніль (Vanilla) 5. Гевея бразильська (Hevea brasiliensis) 6. Какао (Theobroma cacao) 7. Тютюн (Nicotiana rustica)

Один з перших представників європейського експорту, кінь, змінив життя багатьох індіанських племен Великих рівнин, дозволив їм перейти на кочовий спосіб життя, заснований на полюванні верхи на конях на бізонів.[8] Томатний соус, зроблений з помідорів, які походять з Нового Світу, став італійською торговою маркою, помідори також широко використовуються у Франції, в той час як кава з Африки і цукрова тростина з Азії стали основними сільськогосподарськими товарами на обширних латиноамериканських плантаціях. Запроваджений в Індії португальцями червоний перець (перець чилі) з Південної Америки сьогодні є невід'ємною частиною індійської кухні, як і картопля.

Аборигенні рослини Старого Світу. За годинниковою стрілкою, починаючи від верхнього лівого зображення: 1. Цитрусові (Citrus); 2. Яблуня домашня (Malus domestica); 3. Банан (Musa); 4. Манго (Mangifera); 5. Цибуля (Allium); 6. Кавове дерево (Coffea); 7. Пшениця (Triticum); 8. Рис (Oryza sativa)

Перед встановленням регулярних зв'язків між двома півкулями, розмаїття одомашнених тварин, кількість інфекційних захворювань, від яких потерпали люди, наприклад таких, як віспа, була разюче більшою в Старому Світі, ніж в Новому. Багато хвороб мігрувало на захід з тваринами або людьми, або привозились торговцями з Азії, тому від хвороб двох континентів постраждали всі. У той час як європейці і азіати були вражені євразійськими хворобами, ендемічний статус яких на цих континентах протягом століть спричинив до того, що у багатьох людей виробився імунітет. На індіанські популяції ж хвороби Старого Світу спричинили руйнівну дію, тому що у аборигенів Америки не було природного імунітету до нових захворювань. Епідемія віспи, як вважають, призвела до найбільшого числа загиблих серед корінних американців, що перевищує людські втрати від будь-якої війни[9] та значно перевищує смертність від Чорної смерті.[1]:164 Вважається, що більше 80-95 відсотків корінного американського населення загинуло в перші 100-150 років після 1492 р.; найбільш постраждалі регіони Північної і Південної Америки втратили 100% населення.[1]:165

Важко уявити, що перед Колумбовим обміном не було апельсинів у Флориді, ні бананів в Еквадорі, ні паприки в Угорщині, ні помідорів в Італії, ні картоплі в Ірландії , ні кави у Колумбії, ні ананасів у Гаваях, ні каучукових дерев в Африці, ні корів у Техасі, ні віслюків у Мексиці, ні перцю чилі в Таїланді або Індії, а ні шоколаду у Швейцарії.

Помідори в Старому Світі[ред.ред. код]

Знадобилося три сторіччя після появи в Європі помідорів для їх схвалення. Фактично, з усіх рослин Нового Світу в Італії, тільки картопля зайняла також багато часу, як помідор, щоб отримати визнання. В значній мірі це було пов'язано з тим, що лікарі шістнадцятого століття вважали, що цей фрукт мексиканського походження був отруйним і джерелом "меланхолійної тілесної рідини". У 1544 р. П'єтро Андреа Маттіолі, тосканський лікар і ботанік, припустив, що помідори можуть бути їстівними, але не існує свідчень будь-якого споживання їх в цей час. 31 жовтня 1548 помідор отримав свою назву, яка поширилась по всій Європі, коли дворецький Козімо Медічі, великого герцога Тоскани, писав особистому секретарю Медічі про те, що кошик pomi d'oro "прибув благополучно". З того часу позначка pomi d'oro також використовується для посилання на інжир, дині, цитрусові в трактатах вчених.[10]

Спочатку помідори вирощували головним чином в якості декоративних рослин після їх прибуття до Італії. Наприклад, флорентійський аристократ Джованветторіо Содеріні писав, що їх "прагнули дістати тільки за їх красу" і вирощували тільки в садах або квітниках. Фактично, помідори, вирощували тільки в елітних садах міста та країни на протязі приблизно п'ятдесяти років після їх прибуття в Європу і лише зрідка зображали в творах мистецтва. Однак, у 1592 році головний садівник ботанічного саду міста Аранхуес (місто було під патронажем короля Іспанії Філіпа II) поблизу Мадрида, писав, "сказано, що [помідори] добрі для соусів". Поза тим, помідори залишилися екзотичними рослинами, які вирощувались в декоративних цілях, але рідко для кулінарного використання. Поєднання макаронів з томатним соусом датується всього лиш кінцем дев'ятнадцятого століття. Сьогодні в Італії помідори вирощують на площі приблизно 32 000 акрів (12 950 га), але є ще райони, де порівняно мало помідорів вирощують і споживають.[10]

Приклади переміщень організмів[ред.ред. код]

Тип організму Зі Старого Світу в Новий З Нового Світу в Старий
Свійські
тварини
Культурні
рослини
Інфекційні
хвороби

Ненавмисні обміни[ред.ред. код]

На додаток до згадуваних вище хвороб, багато видів організмів потрапили в іншу півкулю в нові місця проживання ненавмисно, випадково. До них відносяться такі тварини, як сірі пацюки, дощові черв'яки (відсутні в багатьох частинах доколумбового Нового Світу) і прісноводні молюски тригранки[12], які прибули на кораблях з Європи, колорадські жуки, які прибули з Америки.

Рослини, які прибули по суші, морю або повітрю в «давні» часи (до 1492 року) називають архофітами, а рослини завезені до Європи після відкриття Америки називають неофітами.

Інвазивні види рослин і патогени також були введені випадково, в тому числі такі бур'яни, як солянка(англ.)укр. і вівсюг. Деякі рослини вводились навмисно, наприклад, лоза кудзу(англ.)укр. ввезена в 1894 році з Японії до Сполучених Штатів, щоб боротися з ерозієї ґрунтів, яка з часом стала в новому середовищі злісним бур’яном. Були перевезені грибки, наприклад такі, які викликають голландську хворобу в'язів(англ.)укр., яка знищила американська в'язи в лісах Північної Америки і в містах, де було посаджено багато дерев вздовж вулиць.

Подорожник, насіння якого європейці самі того не підозрюючи привезли на вантажах і підошвах взуття, індіанці назвали «слідом білої людини».[13]

Корисним, хоча напевно ненавмисним, виявилося впровадження дріжджів Saccharomyces eubayanus, які, як вважається, походять з Патагонії і ймовірно є батьківськими пивних дріжджів Saccharomyces pastorianus, за допомогою яких виготовляють пиво лагер.[14]

Інтродуковані популяції тварин[ред.ред. код]

Популяції здичавілих свійських і диких некорінних тварин розростались як в Старому так і в Новому Світі, часто витісняючи місцеві види.

Сірі білки особливо успішно колонізували Великобританію, а популяції єнотів-плоскунів вселялись (акліматизувались) в декількох республіках бувшого СРСР, особливо успішно на півдні Білорусі та в Азербайджані, в деяких регіонах Німеччини, можна знайти цих тварин на Кавказі і в Японії. Вихідців з Нового Світу, таких як нутрія та візон річковий (американська норка), розводять у великій кількості на хутряних фермах в Старому Світі.

У Новому Світі достатньо поширені популяції диких європейських кішок, свиней, коней та великої рогатої худоби.

Демографічні наслідки[ред.ред. код]

Відкриття Америки привело до низки великомасштабних демографічних наслідків:

  1. У Новому Світі виникли значні популяції європеоїдної і негроїдної рас.
  2. Корінне населення Америки (індіанці) в значній мірі змішалося з європейським або негритянським, що призвело до утворення змішаних у расовому відношенні популяцій – метисів, самбо і меландженів.
  3. З іншого боку, масового переміщення індіанських генів в Старий Світ практично не відбулося. Еміграція з Латинської Америки в Іспанію і Португалію нечисленна.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г The Columbian Exchange: A History of Disease, Food, and Ideas // Journal of Economic Perspectives. — 24 (2010) (2) С. 163–188.
  2. Crosby, Alfred W. The Columbian Exchange: Biological and Cultural Consequences of 1492. Westport, Conn.: Greenwood Press, 1972.
  3. de Vorsey, Louis (2001). «The Tragedy of the Columbian Exchange». У McIlwraith, Thomas F; Muller, Edward K. North America: The Historical Geography of a Changing Continent. Lanham, MD: Rowman & Littlefield. с. 27. «Thanks to…Crosby's work, the term 'Columbian exchange' is now widely used…» 
  4. "The Impact of the Potato", History Magazine
  5. "Super-Sized Cassava Plants May Help Fight Hunger In Africa", The Ohio State University
  6. "Maize Streak Virus-Resistant Transgenic Maize: an African solution to an African Problem", Scitizen, August 7, 2007
  7. "China's Population: Readings and Maps", Columbia University, East Asian Curriculum Project
  8. This transfer reintroduced horses to the Americas, as the species had died out there prior to the development of the modern horse in Eurasia.
  9. "The Story Of... Smallpox – and other Deadly Eurasian Germs", Guns, Germs and Steel, PBS
  10. а б A History of the Tomato in Italy Pomodoro!. David Gentilcore (New York, NY: Columbia University Press, 2010).
  11. Columbian exchange: plants, animals, and disease between the Old and New World
  12. Hoddle, M. S. «Quagga & Zebra Mussels». Center for Invasive Species Research, UC Riverside. Архів оригіналу за 2013-08-25. Процитовано 2010-06-29. 
  13. http://www.tiensmed.ru/news/podorojnikusti-1.html
  14. Elusive Lager Yeast Found in Patagonia, Discovery News, Aug 23, 2011