Еврипід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Еврипід (близько 480/84  — 406 рр. до н. е.) — давньогрецький поет-драматург, молодший з трьох великих афінських трагіків поряд із Есхілом та Софоклом.

Біографія[ред.ред. код]

Бюст Еврипіда. Мармур, римська копія з грецького оригіналу приблизно 330 р. до н.е.

Тріаду визначиних трагічних поетів Еллади замикає Еврипід,творчість якого припадає на період глибокої кризи афінської полісної системи. Ознаки цього процесу чітко відбилися на його творах,тож Еврипід був поетом розкладу афінської рабовласницької демократії. Біографія Еврипіда поставила перед дослідниками багато проблем. Як це не парадоксально, але хоч до нас дійшли чимало фактів його житття, проте воно все ж маловідоме. Пояснюється це тим,що він став значною мірою реформатором класичної трагедії,але його новаторство багатьом афінянам до душі не припало. Поета за це критикували, комедійні автори уїдливо висміювали його і навіть вигадували анекдоти й небилиці.

Різні дати народження названі в "Життєписі" Еврипіда і відкритих два сторіччя тому "Пароських хроніах". Перша дата (480 р. до н. е.) свідчила про бажання стародавніх біографів поєднати одним визначним роком ( а це рік уславленої перемоги еллінів над персами під о. Саламін) долю трьох талановитих поетів. Відоме речення свідчило: коли 45-річний Есхіл бився під Саламіном, 16-річний Софокл у хорі юнаків оспівував перемогу, Еврипід лише тільки народився. Але все ж імовірнішою є друга дата (484 р. до н.е.).

Біографія поета рясніє непевними даними,взятими часом навіть із комедій сучасників поета. Аріснофан, який не сприймав новаторства Еврипіда,неодноразово висміював його у своїх комедіях. До сумнівних у біографії Еврипіда даних слід віднести твердження про його народження в сім'ї дрібного торгівця Мнесархіда,постійну відлюдкуваність і похмурість поета,його невміння сміятися,женоненависництво тощо. Навіть смерть поета пов'язується з жінками: за однією версією,жіноча юрба нібито закидала його камінням,за другою - жінка наказала нацькувати на нього собак,які пошматували поета. Інші відомі факти й самі трагедії поета спростовують ці образливі версії,що мали на меті його дискредитувати. Зокрема, напевно відомо,що Еврипід народився на о. Саламін, був освідченою людиною,мав хист до малювання, в юнацтві здобував перемоги у змаганнях атлетів-гімнастів,учився у видатних афінських філософів-моралістів Анакреонта,Протагора,Продіка,був близький до Сократа. Поет неодноразово брав участь в афінських святах,на які допускалися лише діти багатих афінян. Тож батько його,найімовірніше,був людиною досить заможною,до того ж він зміг дати чудову освіту синові,а вона в ту пору була доступною лише багатим родинам. Сам Еврипід мав одну з найбільших бібліотек в Афінах. Спеціально оброблені баранячі шкіри,на яких писали, чи єгипетський папірус становили на той час предмети розкоші, отже рукописи являли собою величезну цінність і потребували значних коштів.

Факти особистого життя певною мірою спростовують думку про його ненависть до жіноцтва. Він двічі був одружений. Від Херілли мав трьох синів і прожив з нею багато років, з Меліто швидко розлучився. Щоправда, в родинному житті поет особливо щасливим не був.

Еврипід не посідав якихось державних посад, не брав участі в політичній боротьбі. Проте він ильно спостерігав за суспільними процесами. Становище людини в різних соціальних верствах афінського суспільства,загострення відносин із Спартою,поступова втрата Афінами колишнього впливу на інші поліси, соціально-політична боротьба партій і низка інших злободенних питань,дістали відбиток у драматичній поезії Еврипіда. Його твори часом ставали поетичною пропагандою тієї чи іншої ідеї.

Ще в юності Йому пророкували,що він здобуватиме перемоги в змаганнях. Тоді його з якихось причин не допускали до участі в Олімпійських іграх. Мабуть, через це він у своїх п'єсах не сказав доброго слова про віщунів і пророків,атлетів же незмінно малював брутальними й негідними людьми. І все ж пророцтво виявилося частково правдивим. Адже справжнім покликанням поета стала розумова,а не фізична діяльність,і він почав брати участь у драматичних змаганнях поетів. Щоправда перемог було мало,всього п'ять. Траплялося,що поета перемагали другорядні драматурги,як Ксенокл. Навіть найуславленіша "Медея" Еврипіда зайняла лише третє місце. Можна припустити,що якусь роль відігравало й суддівське журі,яке враховувало вподобання певної частини глядачів і могло бути малооб'єктивним. Не можна виключати й того,що своїми нововведеннями, незвичними сценічними ефектами,виставленими на прилюдний показ надмірними пристрастями Еврипід лякав чи ображав афінську публіку,яка не вибачала злочинів порочним героям,хоч вони й бували покарані за свої гріхи. Траплялися випадки,коли глядачі відкрито протестували проти окремих сцен чи епізодів,вимагаючи змінити їх,і тоді поетові доводилося виступати і заспокоювати їх своїми поясненнями. Мабудь,він не дуже зважав на думку своїх колективних критиків, про що мабудь свідчать сказані ним одного разу слова:"Люди добрі,це ж моя справа вчити вас,а не ваша - мене".

Очевидн,постійна необ'єктивнясть глядачів,нерозуміння його творчих задумів врешті до краю втомили поета. Десь за два роки до його смерті,поставивши свою останню в Афінах трагедію "Орест",Еврипід на запрошення македонського правителя Архелая переїхав да столиці Македонії Пелли,де його зустріли з великим почестями. Там уже перебувала низка визначних поетів - цар намагався зібрати до свого двору найвидатніших представників еллінської культури,таких як драматичний поет Агафон,композитор Тимофій,епічний поет Херіл та ін.

Там,у Пеллі,Еврипід скоро й закінчив свої дня. Афінянам про це з глибоким сумом сповістив Софокл під час змагань і заборонив акторам надівати традиційні вінки. Незабаром афінські громадяни змінили своє ставлення до Еврипіда й відрядили до Архелая делегацію з проханням повернути останки поета до Афін,але цар відмовив. З надзвичайною урочистістю Еврипіда поховали в Пеллі й довгі сторіччя його могила була місцем паломництва. А під Афінами на його честь побудували мавзолей,на якому викарбували слова:"Співцю Еллади вся Еллада спорудила цю гробницю. Прах його впокоївся на далеких берегах Македонії. Афіни,гордість Греції,були першим місцеперебуванням того,кого тепер усі прославляють і оплакують". В афінському театрі Діоніса поета вшанували поставленою на його честь скульптурою.

Світогляд[ред.ред. код]

Оскільки біографічних даних про Еврипіда збереглося мало,його політично-релігійні переконання лише якоюсь мірою можна з'ясувати за тими творами,що дійшли до нас. Свій творчий шлях драматург розпочаву кінці 50-х років V ст. до н.е.,тобто в умовах розквіту афінської демократії. Але основна його літературна діяльність припала вже на період кризи цієї демократії. Поет ніколи не брав участі в громадсько-політичному житті рідного міста,ні з ким,крім близьких друзів не спілкувався. Але він доводив,що найкраще служить своїй державі драматичними творами. Тонкий і проникливий спостерігач,Еврипід добре бачив і розумів ті процеси,що супроводжували болісний занепад демократії. Незважаючи на все зміни,Еврипід залишався палким прихильником демократичного устрою і патріотом. Однозначну оцінку політичним поглядам Еврипіда взагалі дати навряд чи можливо,бо вони складні й до певної міри суперечливі. По-перше,протягом довгого життя поета вони не могли не зазнати змін,тим більше що жив він у період соціально-політичних зрушеньу суспільстві. По-друге,його герої часто ставали речниками різних думок свого часу,але це не означало,що всі вони були думками самого автора. Проте,безперечно,Еврипід болісно переживав події,свідком яких був він сам, і дуже часто вкладав у досить великі промови в своїх героїв власні роздуми.

Розглядаючи злободенні соціальні пробелми,Еврипід торкається і проблеми рабства. Можливо,на нього вплинули гуманістичні ідеї Сократа. В дусі свого часу Еврипід мав сприймати рабовласницьке суспільство як цілком нормальне явище. Становище рабів в Афінах було значно легшим,ніж в Спарті чи пізніше в Римі. Еврипід бачив у рабах насамперед людей,нещасних людей,що потрапили у скруту. У його трагедіях раби - слуги,пастухи,годувальниці - наділені всіма позитивними якостями,мають жвавий і гострий розум,вони доброчесні,вірні своїм друзям і господарям.

Еврипід був глибоким філософом. Від Сократа він сприйняв високу мораль,уміння логічно мислити,скептичне ставлення до застаріло-традиційних уявлень,прагнення пізнати людину з її моральними принципами. Подік дав йому можливість оволодіти таємницями риторики. Анаксагор прищепив уміння широко дивитися на навколишній світ,єретичне розуміння його причинності.

Еврипід уважав,що перщопричиною всього сущого була грандіозна загальна маса,що поділилася на землю та ефір(небо),від яких з'явилися звірі,птахи,дерева,людський рід. Найчастіше поет згадує ефір,розглядаючи його як головну рушійну силу всього створеного й називаючи Зевсом. Безперечно,у своїх релігійних поглядах Еврипід набагато випереджав свій час. Заперечуючи конкретних богів,він виступає як пантеїст. Він вірить у єдиного Бога,його всемогутність,справедливість,його турботу про людину. Мабуть,Еврипіда не можна назвати атеїстом. Так,він заперечує народні вірування,але як філософ приходить до інших релігійних уявлень,що вкладає в уста своїх героїв. еврипід часто висловлює неясні мрії про спраделиве майбутнє,у якому не буде неправди,бажання втекти від далеко не ідеальної дійсності в якісь кращі куточки Еллади. Роздуми про смерть і життя приводять поета до висновку,що людині взагалі краще не народжуватися. І все ж подібних песимістичних думок порівняно небагато. Перемагає незламна віра у вільну людську особистість та її можливості.

Новаторство Еврипіда[ред.ред. код]

За часів Еврипіда грецький театр уже цілком склався і мав тверді традиції,підтримувані державою. Його трагедії істотно відрізнялися від драматичних творів Есхіла та Софокла й у своїй основі були новаторськими за темою,змістом образів,характером конфлікту, а часом і за формою. У всіх трагедіях Еврипіда розробляється зовсім нова і незвична для традиційного грецького театру родинно-побутова тема,вони не ставлять соціально-політичних проблем. А якщо ці проблеми й виникають,то вирішуються на вузькому тлі окремо взятої родини і не мають загального характеру. В його творах переважають вузькі й обмежені,але надзвичайно життєві побутові чи суто сімейні проблеми. Більшість психологічних конфліктів,що їх зображує Еврипід, виходять за межі античного суспільства,оскільки поет торкається глибоко особистих почуттів людини,тобто таких, що виникають у ній незалежно від історичного часу чи суспільної формації. Подібно до свого духовного батька Еврипіда,його герої ніколи не беруть участі в громадському чи політичному житті,яке їх зовсім не цікавить. Особливістю героїв Еврипіда було те,що майже все вони втілювали найхарактерніші ознаки часу. Намагаючися їх максимально ''приземлити",зробити реальними,Еврипід іде на надзвичайно сміливий крок: він замінює розкішний одяг трагічного актора на одежу,що відповідала становищу героя в даний момент. Традиційним елементом трагедії з моменту її появи був незмінний хор,що став колектовним актором в Есхіла і втратив цю роль вже в Софокла. Лірична частина трагедії дедалі більше поступалася місцем драматичній,але все одно без хору трагічної вистави бути не могло. Хор у Еврипіда зовсім не пов'язаний з розвитком дії п'єси,часом виступає як резонер або обмежується окремими репліками,засуджує або схвалює думки чи вчинки героїв,констатує якийсь факт. Хорові пісні перетворюються на відокремлені своєрідні виставки-інформації. Змінився і Еврипіда і характер самої таргедії як жанру. У його творчості трагедії,написані за класичними зразками,переважають. Але в нього є твори,у яких наявність складної інтриги,жартівливіх і веселих епізодів,щасливе закінчення свідчили,що поет увів у театральне мистецтво якісно новий жанр - побутову драму. Саме цим шляхом розвиватиметься пізніше драматургія.

П'єси Еврипіда постануть перед його послідниками як неперевершені зразки,їх копіююватимуть і переписуватимуть заначно частіше,ніж уже малоактуальні і з їхнього погляду менш цікаві твори попередників Еврипіда.

Твори Еврипіда[ред.ред. код]

Еврипідом було написано понад 90 драматичних творів, з них до нас дійшли 18 трагедій і одна сатирівська драма "Кіклоп". Деякі з них можуть бути точно датовані:

Цитати[ред.ред. код]

Еврипідові належать крилаті вислови:

  • «Ніколи не довіряй жінці, навіть якщо вона говорить правду»
  • «Той кращий пророк, хто передбачає хороше»
  • «Життя наше є боротьба»
  • «Справжня мужність — обережність»
  • «Немає гіршого зла ніж погана жінка і кращого добра ніж гарна»
  • «Кого Юпітер бажає згубити, того позбавляє розуму»
  • «Хтозна, чи життя, котрим живемо, не є смертю, а смерть — життям»

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Антична література//В. І. Пащенко, Н. І. Пащенко//2001, 717 ст.