Йосип (Сліпий)

Йосип Сліпий Йосип Коберницький-Дичковський
Патріарх Йосип Сліпий, Глава УГКЦ
Верховний Архієпископ Львівський, Митрополит Галицький, єпископ Кам'янецький
23 грудня 1963 — 7 вересня 1984
Церква:	Українська Греко-Католицька Церква
Попередник:	він сам як Архієпископ Львівський
Наступник:	Мирослав Іван Любачівський
Кардинал з титулом церкви Сант Атанасіо
22 лютого 1965 — 7 вересня 1984
Обрання:	22 лютого 1965
Попередник:	Сильвестр Сембратович
Наступник:	Мирослав Іван Любачівський
Архієпископ Львівський
1 листопада 1944 — 22 грудня 1963
Обрання:	22 грудня 1939
Попередник:	Андрей Шептицький
Наступник:	він сам як Верховний Архієпископ Львівський
Освіта:	Єзуїтська колегія Canisianum в Інсбруку
Народження:	17 лютого 1892(1892-02-17) Заздрість
Смерть:	7 вересня 1984(1984-09-07) (92 роки) Рим
Похоронений:	Львів, крипта Собору св. Юра
Батько:	Іван
Мати:	Анастасія
Прийняття священичого сану:	30 вересня 1917
Єпископська хіротонія:	22 грудня 1939

Єпископський герб Патріарха Йосифа (Сліпого) з написом "Per aspera ad astra" (з лат. - "Крізь терни до зірок")

Верхо́вний архієпи́скоп Йо́сип Сліпи́й (у світі Йо́сип Коберни́цький-Дичко́вський; *1892, Заздрість — †7 вересня 1984, Рим) — єпископ Української Греко-Католицької Церкви, кардинал Римо-Католицької Церкви; з 1 листопада 1944 року Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський, з 23 грудня 1963 року Верховний Архієпископ Львівський — предстоятель Української Греко-Католицької Церкви.

Життєпис

Юність

Йосип Сліпий народився 17 лютого 1892 року в селі Заздрість, Теребовельського повіту в багатодітній родині. Батько — Іван Коберницький-Сліпий, мати — Анастасія Дичковська. Дід Йосипа мав сільське прізвисько «Сліпий». За переданням, цей псевдонім походив від одного з предків, якого у 1709 росіяни осліпили за те, що він воював під Полтавою проти царя Петра І на стороні гетьмана Івана Мазепи та шведського короля Карла XII.

У 1898–1901 навчався в початковій школі с. Заздрість. Вже з другого класу вивчав польську і німецьку мови. 1911 з відзнакою закінчив Тернопільську гімназію та здобув атестат зрілості.

1911 вступив до Львівської духовної семінарії. Тут, у Львові, зустрівся з митрополитом Андреєм Шептицьким, у якого молодий юнак спитав поради чи бажання розпочати університетські студії може бути перешкодою до священства. Глава УГКЦ розвіює сумніви Йосипа: «можна дуже добре користуватися наукою і навчанням в час служби Богові і це зовсім не є в контрасті з тайною священства». Як зазначає біограф Йосипа Сліпого — єпископ Іван Хома, — митрополит Андрей, бачачи природні обдарування Йосипа посилає його на навчання до Інсбрука, в Австрію, та в богословську колегію «Канізіянум».

Після повернення з ув'язнення в Росії митрополит Андрей 30 вересня 1917 в Унівській лаврі висвячує Йосипа Сліпого на священика. У 1918 в Інсбруці захищає докторську працю на тему «Die Auffassung des ewigen Lebens nach dem heiligen Evangelisten» Johannes (Поняття про вічне життя в євангелії св. Йоана). А в 1921 — габілітаційну працю «Die Trinitatslehre des byzantinischen Patriarchen Photios» (Тринітарне вчення візантійського патріарха Фотія).

По недовгій душпастирській праці з 1922 року професор догматики греко-католицької Львівської духовної семінарії, з 1926 року — її ректор. Став організатором Богословського наукового товариства, з 1926 р. був його незмінним головою. Написав для нього статут і згуртував навколо себе науковців. Був засновником та редактором квартальника «Богословія» з 1923 р. Розбудував 1929 року за дорученням митрополита Андрея Шептицького семінарію. 14 квітня 1929 р. став ректором Львівської Богословської академії. Урочиста інавгурація відбулася 6 жовтня 1929 р.

Участь у світському й духовному житті

З 1926 р. — член кураторії Українського національного музею у Львові, а 1931 заступник голови Українського католицького союзу.

За наукові заслуги і активність у розбудові культурно-національного і релігійного життя в 1930 р. його обрано дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка.

З 1935 р. — соборовий крилошанин, митрат та архідиякон Львівської митрополичої капітули.

Відбув низку наукових подорожей по Західній Європі і до Святої Землі, брав активну участь в унійних конгресах у Велеграді, Празі й Пінську, організував унійний з'їзд у Львові 1936 року.

Період радянської та німецької окупацій

Під час першої радянської окупації Західної України (22 грудня 1939 року) митрополит Андрей Шептицький, за згодою Папи Пія XII, висвятив таємно митрата Сліпого на єпископа з правом наступництва з титулом архієпископа Серрейського.

30 червня 1941 році Й. Сліпий підтримав Акт відновлення Української держави.

По смерті митрополита Шептицького 1 листопада 1944 року він перебрав провід над Галицькою митрополією. Разом з іншими українськими католицькими владиками 11 квітня 1945 року був ув'язнений радянською владою і засуджений на 8 років важких робіт. Рік по тому, під тиском подібних репресій, було здійснено «самоліквідацію» Української греко-католицької церкви.

Відкидаючи постійні радянські пропозиції переходу на православ'я (зокрема пост митрополита Київського РПЦ), Сліпий був далі засуджений у 1953, 1957 і 1962 роках. Відбув разом 18 років заслання у таборах Сибіру та Мордовії, зокрема в Потьмі (табори: Дубравлаг).

Відновлена пам'ятна дошка Йосипу Сліпому у Харкові

На волі після заслання

Унаслідок численних заходів впливових осіб та на клопотання папи Івана XXIII митрополита Сліпого звільнено з ув'язнення. Його першим запитанням по отриманні документа про свободу було: «А чи стала вільною Церква?»

9 лютого 1963 року він прибув до Риму й оселився у Ватикані. 11 жовтня митрополит Йосип Сліпий на Вселенському соборі Католицької церкви у Ватикані запропонував створити патріархат Української Католицької Церкви. Апостольська Столиця 23 грудня 1963 року визнала, що галицький митрополит має статус Верховного архієпископа й іменувала Сліпого членом Східної конгрегації, а 25 січня 1965 року папа Павло VI іменував його кардиналом. Як Верховному архієпископу йому належав титул «Блаженніший». З весни 1975 року Й.Сліпий користувався титулом патріарха, — та Рим його таким не визнав. Під час прийому Йосипа Сліпого на аудієнції Папа Іван Павло II, висловлюючи повагу, підвівся та сам підійшов його привітати, хоча це йшло врозріз з протоколом.

Керівники СРСР, починаючи від Микити Хрущова, категорично забороняли Сліпому повертатись в Україну, але від радянського паспорта він не відмовився.

Переорганізація життя УГКЦ

Верховний архієпископ від самого приїзду до Риму намагався організувати самоуправу помісної Української Католицької Церкви, очоленої патріархом (його виступ на 2-й сесії Другого Ватиканського Собору). Проте не знайшов зрозуміння для своїх планів у Апостольській Столиці, на думку якої створення українського католицького Патріархату — «не на часі».

У 1968, 1970, 1973 і 1976 рр. кардинал Сліпий відбув архієрейські подорожі по країнах Європи, Америки, Азії й Австралії, щоб зміцнити зв'язки з вірними діаспори, пожвавити церковно-релігійне життя та репрезентувати Українську Греко-Католицьку Церкву на чужині. Брав участь у трьох міжнародних євхаристійних конгресах (Бомбей, Богота, Мельбурн).

Синоди УГКЦ

Як Верховний архієпископ з патріаршими правами скликав кілька синодів Української Греко-Католицької Церкви, з яких важливіші — 1969, 1971 і 1973 років. На останньому із них була ухвалена конституція патріархального устрою для УГКЦ. Свої розпорядження Сліпий вміщував у «Благовіснику Верховного Архієпископа візантійсько-українського обряду», який виходить з 1964 року.

Активність у Римі

У Римі Сліпий побудував Собор святої Софії (посвячений 1969 року).

Придбав і відновив парафіяльний храм Жировицької Матері Божої для українців-католиків, при якому заснував музей і госпіціюм (посвячений 1971 року).

Зорганізував Український католицький університет св. Климента (з 1963 р.) і науково-видавничу працю при ньому.

Активізував працю Українського богословського наукового товариства (відновлене в екзилі 1960 року) та відновив видання «Богословія» (з 1963 р.), а 1976 року — журнал «Дзвони».

Поштова марка України, присвячена Йосипу Сліпому, 1993, (Michel 97)

У науково-дослідницькій праці Сліпий зосередився на своїй спеціальності, наближаючи томістичну схоластику до вимог східного богословія. З його догматичних творів важливіші про Святу Тройцю, походження Святого Духа і Святого Таїнства:

• «Die Trinitatslehre des byzantinischen Patriarchen Photios», 1921
• «De principo spirationis in SS. Trinitate», 1926
• «Про Святі Тайни», 1953
• «Die Auffassung des „Lebens“ nach dem Evangelium und I.Briefe des Hl. Johannes», 1965

Також цінні його праці на історичні й екуменічні теми.

Праці Сліпого були зібрані й перевидані як видання Українського Католицького Університету в Римі у 1968–1976 роках (томи І-VIII).

Почесні звання

За наукові досягнення кардинал Сліпий був почесним членом НТШ з 1964 року, членом Тіберійської Академії в Римі — з 1965 року, почесним доктором УВУ — з 1969 року та трьох американських і одного канадського університетів.

Перепоховання

27-29 серпня 1992 року прах кардинала перепоховано із собору святої Софії в Римі до крипти собору св. Юра у Львові. [1]

Пам'ять

Пам'ятник Йосипу Сліпому в м. Тернопіль

Пам'ятна таблиця з барельєфом Йосипа Сліпого у Львові

У с. Заздрість встановлено пам'ятний знак до 100-річчя від дня народження Йосипа Сліпого (1992) і його погруддя (1994, скульптор Е. Мисько), відкрито Духовний центр імені Йосипа Сліпого (1998), є Музей-садибу Йосипа Сліпого.

У Львові 1997 в будинку Богословської академії (нині УКУ) відкрито музей Сліпого, на фасаді кам'яниці на вул. Коперника встановлено пам'ятну таблицю з його барельєфом.

УГКЦ оголосила 2002 роком Сліпого, тоді ж у липні у Зарваницькому духовному центрі відбулася всеукраїнська проща, присвячена 110-річчю від дня народження Сліпого, в якій взяли участь Любомир Гузар, священики з України, Канади, США та понад 200 тис. прочан.

2004 у м. Тернопіль за участю Преосвященішого кардинала Любомира Гузара відкрито й освячено пам'ятник Сліпому (скульптор Роман Вільгушинський, архітектор А. Водоп'ян).

2005 р. у м. Харкові було встановлено пам'ятну дошку, яку демонтовано за наказом місцевої влади у 2010 р. та відновлено у 2011 р.

22 березня 2012 року Верховна Рада України прийняла постанову про відзначення 120-річчя від дня народження Йосипа Сліпого. Парламент рекомендував Кабінету Міністрів України утворити оргкомітет та розробити і затвердити план заходів з відзначення цього ювілею на державному рівні. Крім того, Верховна Рада рекомендувала органам влади сприяти виданню праць Й. Сліпого; організувати проведення у Києві науково-практичної конференції на тему: «Роль Патріарха Йосипа Сліпого в державотворенні України та формуванні національної ідентичності українського народу»; ініціювати питання щодо здійснення заходів зі збереження та реставрації об'єктів, пов'язаних з його діяльністю. Національному банку України Верховна Рада рекомендувала випустити пам'ятні монети із серії «Видатні діячі України» із зображенням Й. Сліпого, а «Укрпошті» — видати серію поштових конвертів та здійснити випуск та спецпогашення марок з його портретом.

Література

• Віктор Жадько. Український некрополь.-К.,2005.-С.293.
• Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
• Янів В. Кардинал Йосиф Сліпий // Релігія в житті українського народу. — ЗНТШ, т. 181. — Мюнхен-Рим-Париж, 1966
• Драган А. Маємо кардинала. — Джерсі-Сіті, 1966
• Ювілейний Збір у 30-ліття єпископських свячень // Наук. Записки УВУ, ч. 9-10. — Мюнхен-Рим-Париж, 1969
• Рудницька М. Невидимі стигмати. — Рим-Мюнхен-Філадельфія, 1971
• Вітошинська О. Подорожі Блаженнішого Кир Йосифа VII, 1938–1970 // Праці Українського Богословського Наукового Товариства, т. XX. — Рим-Париж, 1972
• Т. Бойчук, Б. Головин, О. Коневич, Б. Петраш. Сліпий Йосип // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010. — ISBN 966-528-197-6, том ІІІ, 2008
• Мишанич О. Митрополит Йосиф Сліпий перед «судом» КГБ (за архівними джерелами).  — Київ, 1993
• Заповіт патріарха.  — Львів: Видавництво Львівського музею історії релігії «Логос», 1995
• «…Щоб ви не зневірилися…» // Заповіт Блаженнійшого Патріарха Йосифа. Послання Патріарха Йосифа про поєднання в Христі. -Тернопіль, 2010
• The Hierarchy of the Catholic Church(англ.)

• Газета «Експрес» за 16 лютого 2012 року, стаття «Патріарх від Бога»

Посилання

• Переглянути фільм можна тут