Анатолійські мови
| Частина серії статей на тему: |
| Індоєвропейці |
|---|
 Міграції індоєвропейців |
|
Філологія |
|
|
Археологія
|
|
 Категорія •  Лінгвістика •  Портал |
Анатолійські мови (англ. Anatolian languages) чи хетто-лувійські мови —відгалуження Індоєвропейської мовної родини, що вимерла понад 2 тисячі років тому.
За даними глотохронології ці мови відділилися від решти індоєвропейських найраніше. Носії цих мов існували у II—I тисячоліттях до нашої ери на території Малої Азії (Хетське царство та малі держави, які виникали на його території), що пізніше були підкорені і асимільовані персами або греками.
Найстаріші пам'ятки анатолійської писемності — хеттський клинопис і лувійські ієрогліфи. Були знайдені також пам'ятки писемності палайською мовою — найдревнішою з анатолійських. Дослідженням цих мов займався чеський мовознавець Бедржих Грозний, який довів індоєвропейське походження анатолійських мов, що певною мірою сприяло їх розшифруванню і вивченню.
- Хетська підгрупа
- Лідійська підгрупа
- Палайська підгрупа
- Лувійська підгрупа
- Лувійська мова
- Лікійська мова
- Мілійська мова (також відома як Лікійська мова В)
- Карійська мова
- Сідетська мова
Ще кілька мов засвідчені лише небагатьма глосами. Належність до анатолійських мови філістимлян є дискусійною.
- Анатолійські / хето-лувійські мови // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 36. — ISBN 978-966-439-921-7.
|
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |