Мобільний зв'язок в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

16 червня 1993 року вважається датою, коли в Україні було запроваджено мобільний зв'язок і здійснено перший дзвінок з мобільного телефону. Першою компанією на ринку мобільного зв'язку стала компанія «UMC» (Ukrainian Mobile Communications — Український мобільний зв'язок, тепер — ПрАТ «МТС Україна» під брендом Vodafone).[1].

Регулятором українського ринку телекомунікацій є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (НКРЗІ).

Технології[ред.ред. код]

Станом на 2015 рік, більшість абонентів в Україні послуговуються стандартом GSM, що належить до другого покоління мобільного зв'язку (2G). Наразі ведеться робота над впровадженням послуг стандарту UMTS (3G). В майбутньому перспективним розглядається стандарт LTE (4G).

23 лютого 2015, НКРЗІ провела тендер за результатами якого усі три основні мобільні оператори в Україні (Київстар, life:) та МТС Україна) отримали ліцензії на надання послуг у стандарті UMTS. За умовами тендеру оператори зобов'язуються протягом 18 місяців після проведення конкурсу запустити мережу третього покоління на території всіх обласних центрів України, а протягом 6 років - на території всіх районних центрів і всіх населених пунктів з населенням понад 10 тисяч осіб.[2][3]

На 2017 рік НКРЗІ запланувала проведення тендеру щодо ліцензій на LTE, що належить до четвертого покоління мобільного зв'язку (4G).[4]

Послуга MNP[ред.ред. код]

До кінця 2016 планується запровадження в Україні послуги MNP (Збереження номера при зміні оператора)[5].

Кількість абонентів[ред.ред. код]

Станом на 1 квітня 2016 року, кількість активних SIM-карток в Україні зменшилась порівняно з 2015 роком на 3,6 млн. і становила 57,1 млн штук, таким чином рівень проникнення мобільного зв'язку в Україні становив 133%.[6] Це зумовлено популярністю мобільних телефонів з 2-ма SIM-картками. Реально користувачами мобільного зв'язку, за даними дослідження Київського міжнародного інституту соціології, на кінець 2013 року були 88% жителів країни.[7] Крім мобільних телефонів сім-картки використовуються також в інших пристроях, які потребують зв'язку для передачі даних чи їх віддаленого керування (наприклад різноманітні промислові датчики, сигналізації, термінали, тощо. Детальніше див. M2M.).

Доходи від мобільного зв’язку[ред.ред. код]

За 2015 рік доходи від надання послуг мобільного зв’язку збільшились на 5,2% у порівнянні з 2014 роком і склали 33,2 млрд гривень. Таким чином середньомісячний дохід від одного абонента склав близько 46 грн.[6]

Оператори[ред.ред. код]

Основними операторами є Київстар, Vodafone / МТС Україна та lifecell, які разом займають понад 97,5% ринку мобільного зв'язку в Україні[8].

# Оператор Технології К-сть абонентів, млн Власники
1 Київстар GSM, UMTS 25,3 (квітень 2016)[8] VimpelCom Ltd. (100%)
2 МТС Україна / Vodafone GSM, CDMA, UMTS 20,7 (квітень 2016)[8] Мобільні ТелеСистеми (100%)
3 lifecell GSM, UMTS 9,7 (квітень 2016)[8] Turkcell (100%)
4 Інтертелеком CDMA 1,313 (березень 2016)[9] Odinaco Ltd (Кіпр, 49 %), Віктор Гушан (35,7 %)[10]
5 ТриМоб UMTS (використовує GSM-мережу МТС Україна / Vodafone у режимі національного роумінгу, там, де немає покриття його UMTS-мережі) 0,839 (березень 2013)[11] Укртелеком (100%)

Графіки[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]