Джин (напій)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джин і тонік

Джин (англ. gin) — міцний алкогольний напій, отриманий в результаті перегонки настоянки з ягід ялівця. Міцність джина повинна бути не менше 37,5% об.

Першим настійку з ялівця приготував голландський аптекар Сівіде Де Ла Бо в 1550 році. В 1650 році Франциск Сільвій, на її основі створив у голландському Лейдені новий напій, який за його переконанням, мав неабиякі лікувальні властивості. Ялівець дав винайденому трунку ім'я — «дженевер» (лат. genever). Настоянка вважалася справжньою панацею, яка не дозволяє заразитися чумою і продавалася виключно в аптеках. Однак досить швидко цей ялівцевий напій полюбився голландцям не тільки як ліки, крім того, принадність джина оцінили і англійці, які були їх союзниками в період Тридцятирічної війни. Таким чином, дженевер потрапив до англійців, які знали його під найменуванням «Голландська доблесть».

Провулок джину. Гравюра В.Хогарта

В 1688 році голландський статхаудер став англійським королем Вільгельмом III. З собою до Лондона він привіз і рецепт дженевера, що в Англії зазнав змін і перетворився на джин. Під час Війни за іспанську спадщину французькі товари в Британії були заборонені і джин вийшов на передній план. Саме в той час англійці стали будувати перші винокурні з виробництва та виготовлення джину. Завдяки дешевизні і надзвичайно простому рецепту виготовлення напою Англія в середині XVIII століття занурилася в «лихоманку джину». Тисячі людей пиячили день і ніч, божеволіли, втрачали людську подобу, грабували і продавали останнє лише для того, щоб придбати чергову порцію питва.

Зупинити алкогольне безумство вдалося не одразу. Для цього насамперед ввели високі податки на виробництво джина, в результаті чого той сильно подорожчав і став не таким доступним, тоді людям запропонували альтернативи. Для менш заможних — якісні сорти пива, насамперед портер. Для тих, хто мав гроші, — коньяк[1].

У 1832 році був винайдений процес вертикальної перегонки, а пізніше в XIX столітті був створений лондонський сухий джин. Так джин став більш шановним напоєм, який часто стали вживати з тоніком на основі хініну. Тонік міг протидіяти малярії, але потрібно було приховати смак хініну, що в ньому містився, і саме джин був для цього прекрасним засобом. Згодом вигадали багато інших коктейлів на основі джину, серед яких мартіні. Джин у формі секретно виробленого самогону був поширеним напоєм у магазинах, котрі незаконно торгували спиртними напоями під час сухого закону в США через відносну простоту основних методів його виробництва. Він залишився основою багатьох коктейлів і після скасування сухого закону.

В сучасному вигляді джин сформувався лише нещoдавно, у двадцятому столітті. По суті своїй джин - це зерновий дистильований спирт, ароматизований рослинними екстрактами, як правило, ягодами ялівцю, коріандром, дягелем, корінням півників та мигдалем.

Коли бідняки перестали пити джин через його ціну, цим напоєм раптом зацікавилися аристократи. Хоча, справа тут не тільки в ціні; оскільки якість джина помітно покращилася з часом, він став чистішим, набув легкості при питті і позбувся солодкуватого смаку.

Оскільки джин часто вживається з тоніком, сиропами, соками, то його виробники почали знижувати міцність своїх напоїв до 35 %, а іноді навіть і до 10 %. Це негативно позначилося на ароматичній гамі. Тому в 1960-х роках був прийнятий європейський закон, який постановив, що джин не може мати міцність нижче 37,5 %.

У місті Хассельт (Бельгія) розташовується Національний музей джину.

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]