Арак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Арак
Зображення
Держава Flag of Lebanon.svg Ліван, Flag of Iran.svg Іран, Flag of Morocco.svg Марокко, Flag of Iraq.svg Ірак, Flag of Syria.svg Сирія і Flag of Jordan.svg Йорданія
CMNS: Арак у Вікісховищі
«Arak Rayan» з Сирії
Склянка араку з водою та льодом

Ара́к[джерело?][1] (араб. عرق‎ — арак, означає також солодкий) — алкогольний напій (бл. 60 % міцності), розповсюджений в країнах Близького Сходу. Арак одержують шляхом перегонки рисового або фінікового затору, який перебродив, з додатком меляси з цукрової тростини.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

У сусідських і близькосхідних країнах напій відомий під іншими назвами — Арака (Araka), Араки (Araki), Аріки (Ariki), які очевидно мають загальну основу. Жителі Іраку вважають, що цей напій був спочатку зроблений в цій країні і потім розповсюдився в інші регіони. Інші говорять, що «горілка» отримала свою назву від разаки (razaki), винограду, використовуваного в створенні напою. Обидві теорії прийнятні. Але є інша теорія — те, що арак (arak) арабською означає «потіють» і араки (araki) означає «той, хто потіє». Якщо Ви п'єте дуже багато араки, Ви і справді дуже потітимете. У сусідніх країнах різні види ракі мають різні назви. Монгольською вона називається Архі. Враховуючи те, що казахи були завойовані монголами і знаходилися під монгольським ярмом декілька сторіч, ця версія є найбільш правдоподібною. У Греції в напій додають смолу, і він називається Мастика («Mastika»). Дазіко, який прибуває від слов'янського слова, Дуз «Duz» маючи на увазі ракію на анісовому насінні. У Туреччині, ракія, зроблена з виноградних залишків, мала звичай бути названою Раки, Ракіею, або Сіно Дюз. Ракія Захли отримала цю назву, тому що робиться в місті Захле в Лівані. Ракія не напій бродіння як вино або пиво, а напій дистиляції, таким чином, для її виробництва потрібні великі технічні знання і спеціальне устаткування. У сучасному Казахстані арак зазвичай переводиться як горілка.

Історія[ред. | ред. код]

Перший опис отримання шляхом дистиляції чистого спирту міститься в «Книзі таємниць» Мухаммада ар-Разі (Разеса), який жив на межі IX і X сторіч. Згодом араби почали його використовувати для знезараження води і виготовлення питних еліксирів. Такі еліксири й отримали назву «арак».

В Північній Індії, завойованій мусульманами на початку XIII століття, «аракою» почали називати дистильоване пальмове вино. На Близькому Сході араком натомість називають напій з виноградної сировини, до якого зазвичай для смаку додавають трохи анісової олії, що поширився тут XV—XVI сторіччях. В Анатолії та на Балканах арабське слово трансформувалося в «ракію»[2].

Відомий османський мандрівник Евлія Челебі перераховував ремісників Стамбулу в першому томі своєї книги, яку він написав в 1630 р. Серед ремісників він також згадував виробників ракії. Відомо, що тоді в Стамбулі 300 осіб в 100 цехах було зайнято у виробництві і продажі цього напою. Евлія Челебі зробив запис маленьких винних крамниць і видів вина, яке вони продавали, а також згадував таверни, які подавали ракію, всі види ракії — винна ракі, бананова ракія, ракія гірчиці, ракія липи, корична ракія, ракія гвоздики, ракія граната, ракія сіна, ракія анісового сім'я і ін.

Ефект помутніння[ред. | ред. код]

Докладніше: Ефект узо

Якщо до араку додати воду або лід, колір напою зміниться з прозорого на молочно-білий. Це є наслідком того, що анетол, ефірна анісова олія, розчинна у спирті, а не в воді. Розведення араку створює емульсію, та її дрібні краплі розсіюють світло. Такий ефект також можна спостерегти у інших алкогольних напоях, що містять аніс, зокрема такі як абсент, пастіс, самбука, узо.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Арак // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Олексій Мустафін. Оковита. Як алхіміки допомогли торговцям винайти міцні напої. Еспресо. 2019-04-30.