Сім днів до річки Рейн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Можливі осі атак країн Варшавського договору. Взято з Graham H. Turbiville, «Invasion in Europe — A Scenario» Army, November 1976, с. 19
Рейн — одна з найголовніших річок в Європі

«Сім днів до річки Рейн» — так називалася цілком таємна командно-штабна військова гра, спланована в 1979 році Організацією Варшавського договору (ОВД). Це були радянські уявлення семиденної ядерної війни між НАТО і Об'єднаними збройними силами ОВД. Великомасштабні навчання з даного плану проводилися на території НДР щорічно аж до літа 1990 року, тобто в останній раз вони відбулися вже після падіння Берлінського муру.

Розсекречення[ред. | ред. код]

Перші відомості в плані радянського вторгнення в Західну Європу які проводились згідно цьому плану навчання, появились в російському друку на початку 1990-х рр. Потім цей можливий сценарій третьої світової війни був оприлюднений консервативним польським урядом відразу після його обрання в 2005 році, для того, щоб «підкреслити лінію під Комуністичним минулим країни» і «надати інформацію польської громадськості в старому режимі»[1].

План операції[ред. | ред. код]

План грунтувався на тому, що НАТО завдасть перший удар по долині річки Вісла, що на заваді командуванню радянського блоку у відправку підкріплення в Східну Німеччину для запобігання вторгнення НАТО в цю країну. В результаті цього ядерного удару очікувалося, що вся Польща буде знищена і близько двох мільйонів цивільних поляків помруть.

Радянський контрудар буде спрямований проти Західної Німеччини, Бельгії, Нідерландів і Данії.

В рамках підготовки операції вторгнення в Західну Європу, СРСР розмістив (станом на кінець 1980-х рр.) Приблизно 60 тисяч танків на своїй європейській території і в країнах Організації Варшавського договору, не рахуючи ще 20 тисяч в азіатській частині СРСР. Склад, структурна організація та розгортання таких сил прямо вказували на їх наступальний, а не оборонний характер, що викликало глибоке занепокоєння в політичних та військових колах країн НАТО.

План був поступово згорнутий у зв'язку з прийняттям в СРСР оборонної військової доктрини (1988), антикомуністичними революціями в Східній Європі (1989), об'єднанням Німеччини (1990) і, нарешті, висновком Паризького договору про звичайні збройні сили в Європі (19 листопада 1990 р).

Додаткові плани[ред. | ред. код]

Радянські плани передбачали вихід на рубіж Північного моря і міста Ліона (Франція) на дев'ятий день настання, потім продовження наступу до кінцевого рубежу в Піренеях. При цьому деякі союзники СРСР та ОВД (наприклад, Чехословаччина) знаходили такі цілі занадто оптимістичними. На думку сучасних західних стратегів, цілі радянської операції були повністю недосяжними. У СРСР були також плани по морській операції в Північній Атлантиці проти судноплавства НАТО.

Відповідь НАТО[ред. | ред. код]

НАТО у відповідь розробила і здійснювала комплекс захисних заходів, направлених на відображення потенційного радянського наступу. При цьому прагнучи по можливості уникнути переростання європейського конфлікту в мирну ядерну війну.[джерело не вказане  530  днів] Серед відповідних заходів НАТО були наступні:

  • оскільки сили НАТО в Європі відставали за чисельністю танків від СРСР і ОВД в кілька разів, а перекидання додаткових танків з США морем зайняла б приблизно тиждень (занадто довгий термін з урахуванням темпів передбачуваного радянського вторгнення), то основний упор робився на розвиток протитанкової вертолітної авіації;
  • передбачалося використання нейтронних боєприпасів проти наступаючих танкових колон;
  • вздовж кордону ФРН і НДР велося проектування трубопроводу, начиненого рідкою вибуховою речовиною; трубопровід міг бути детонований по всій довжині кордону в момент початку радянського вторгнення;
  • в якості неядерної відповіді на радянський наступ, передбачалося також знищення виявлених радянських підводних човнів в Атлантиці.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Poland Opens Secret Warsaw Pact Files. Rferl.org. 2005-11-25. Процитовано 2013-06-14.