Любка (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Координати: 50°29′44″ пн. ш. 30°18′01″ сх. д. / 50.4956639° пн. ш. 30.30028° сх. д. / 50.4956639; 30.30028

Пам'ятний знак на місці хутора Любка

Любка — історична місцевість Києва, колишній хутір, що розташовувався на території Святошинського лісу на захід від Біличів.

Святошинським лісом протікає річка Любка, на якій ще до кінця 18 століття було влаштовано гребельку та млинок. Біля млинка виник невеликий хутір, що отримав назву річки-Любка. Згідно зі «Сказаниям о населенных местностях Киевской губернии» Л.Похилевича, в 60-х роках XIX ст. на хуторі було лише 3 хатки, де мешкало 15 осіб. Поруч була криничка із доброю водою.

На початку XX століття, згідно із «Списком населенных мест Киевской губернии» 1900 р., на хуторі Любка Білогородської волості Київського повіту було 5 дворів та мешкало 25 осіб, головним заняттям мешканців було хліборобство. 1923 року хутір було включено до меж Києва.

За даними статистичного довідника 1932 р., на хуторі Любка мешкало 56 осіб.

За всю свою історію Любка так і залишалася невеличким хутірцем, загубленим серед лісу. Однак історія Любки склалася трагічно. У роки Великої Вітчизняної війни поблизу хутора діяли партизанські загони, які в жовтні 1943 року, здійснили підрив ворожого поїзду на розташованій поруч із хутором залізницею, після чого гітлерівські окупанти спалили хутір і знищили усіх його мешканців. По війні хутір не відновлювали.

1980 року на місці хутора Любка, встановлено гранітну стелу, якій наказом Міністерства культури і туризму України від 24.09.2008 № 1001/0/16-08 надано статус пам'ятки історії місцевого значення, охоронний номер 513/30 Кв[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]