Аварійне селище (Київ)
| Аварійне селище Київ | ||||
   Верхній ряд: Вулиця Мініна 14-А, Стара та нова забудова на вулиці Юрія Поправки. Нижній ряд: Вулиця Гетьмана Павла Полуботка 44. | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 50°27′24″ пн. ш. 30°37′43″ сх. д. / 50.45667° пн. ш. 30.62861° сх. д.Координати: 50°27′24″ пн. ш. 30°37′43″ сх. д. / 50.45667° пн. ш. 30.62861° сх. д. | ||||
| Країна | Україна | |||
| Район | Дніпровський | |||
| Адмінодиниця | Київ | |||
| Головні вулиці | Гната Хоткевича, Червоноткацькою, Мініна і Гетьмана Павла Полуботка. | |||
| Відкритий | 1935 (Перша згадка) | |||
| Транспорт | ||||
| Метрополітен |
 «Чернігівська» | |||
| Карта | ||||
  Аварійне селище Аварійне селище (Київ) | ||||
 Аварійне селище у Вікісховищі | ||||
Аварі́йне се́лище — історична місцевість, колишнє селище в Дніпровському районі міста Києва. Відоме також під назвою Німецький квартал. Розташоване між вулицями Гната Хоткевича, Червоноткацькою, Мініна і Гетьмана Павла Полуботка.
Історія[ред. | ред. код]
Згадане як Аварійний хутір у 1935 році у зв'язку з його включенням до новоствореного Дарницького району.
Селища Аварійне та повоєнний масив Соцмісто часто розглядають як єдине ціле, хоча це не так. Ці два масиви забудови зводились у різний час, вони мають принципово відмінну забудову.
Довоєнну житлову забудову селища Аварійне було повністю знищено восени 1943 року, тому при відбудові житлового фонду у повоєнний період виникла необхідність нової забудови для робітників ДШК та комбінату «Хімволокно». Роботи зі зведення нового житла здійснювалися силами німецьких військовополонених. Тому окрім серійних проєктів 1-207 (для гуртожитків) та 1-228 (для житлових будинків) зустрічаються будинки, що нагадують скоріше приміську забудову міст Німеччини 30-х років XX століття.
На початок 1950-х років було забудовано квартали селища — в межах вулиць Попудренка, Червоногвардійської (з 2016 року — вулиця Гната Хоткевича), Червоноткацької та Мініна. Було споруджено близько 40 житлових та декілька громадських будівель, зокрема дитячий садок та лазню. Майже усі ці будинки датуються 1951 роком, хоча спорудження їх, треба розуміти, почалося трохи раніше, на межі 1940-1950-х років.
Більшість будівель було збудовано з цегли або шлакобетону, але декілька, зокрема на вулиці Миколи Лебедєва, 4 та Червоноткацькій, 41-А були збудовані з дерева та потиньковані зверху.
З часом було перероблено фасади будинків на вулиці Краківській, 25, 25-А, 32, Мініна, 19-А, Червоноткацькій, 35 та 43. З'явилися нові будинки — на вулицях Краківській, 22 та Мініна, 14.
До другої половини 2000-х років селище зберігало свій первісний вигляд. З 2008 року забудова селища зноситься задля зведення багатоповерхових житлових будинків.
Упродовж 2008–2017 років було знесено 17 житлових будівель — у березні 2009 року знесено будинки 30, 34 по Краківській вулиці; 12, 14 по Червоногвардійській; 41, 41-А та 43 по Червоноткацькій. 2010 року знесено будинки 12, 14 та 15 по вулиці Миколи Лебедєва. 2012 року знесено будинок 4 по вулиці Миколи Лебедєва. 2013 року знесено будинок 39/2 по Червоноткацькій вулиці. 2014 року знесено будинок 32 по Краківській вулиці та 6-А по Червоногвардійській. У березні 2017 року було зруйновано будинки 27 та 29/8 по Краківській вулиці. 2004 року було знесено будівлю колишнього дитячого садочка на Краківській вулиці, 15. 2009 року було знесено колишню будівлю військового призначення на вулиці Миколи Лебедєва, 19-А. 2010 року зруйновано занедбаний корпус лікарні на вулиці Попудренка, 36-А.
На березень 2017 року у межах Аварійного селища існує 22 житлових та 3 громадських будівлі, зведених у 1-й половині 1950-х років. Також у межах кварталів існує 4 довоєнні будівлі, фасади яких було перероблено.
Забудова Аварійного селища належить до яскравих зразків архітектури початку 1950-х років, є яскравим прикладом повоєнної житлової забудови[1].
Галерея[ред. | ред. код]
-
Вулиця Гната Хоткевича, 6 -
Вулиця Гетьмана Павла Полуботка, 44 -
Вулиця Гетьмана Павла Полуботка, 46/2 -
Вулиця Мініна, 14-А -
Стара та нова забудова вулиці Юрія Поправки
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Невідоме Лівобережжя, 2017, с. 111–112..
Посилання[ред. | ред. код]
- Вишневская Светлана. Осколок советского Киева: экспедиция на Соцгород // Сайт «Наш Киев». — 2012. — 4 декабря. (рос.)
- Мельничук Григорий. Жители Дарницы отстаивают домики, построенные еще немцами [Архівовано 12 лютого 2017 у Wayback Machine.] // domik.ua. — 2011. — 11 марта. (рос.)
- Ребрий Анна. Ностальгия по прошлому: исчезающий Киев // Сайт «Наш Киев». — 2009. — 12 августа. (рос.)
- Степанец Кирилл. Поселок Аварийный [Архівовано 4 червня 2019 у Wayback Machine.] // Заметки Прохожего Киевлянина. — 2013. — 31 июля. (рос.)
- Олександр Сіренко і Кирило Степанець про історію Аварійного [Архівовано 10 червня 2020 у Wayback Machine.]
Джерела[ред. | ред. код]
- Невідоме Лівобережжя з кінця XIX до середини XX ст. / Кирило Степанець, Олександр Михайлик, Семен Широчин. — К. : [б. в.], 2017. — 232 с.
- Київ. Короткий топонімічний довідник. Довідкове видання / Л. А. Пономаренко, О. О. Різник — К. : Видавництво «Павлім», 2003. — 124 с. : іл. — ISBN 966-686-050-3.
- Посёлок Аварийный (аварийщиков). Непарадный Сталианс. Малоэтажная городская архитектура СССР.
|
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
