Мартин Небаба
| Мартин Небаба | |
|---|---|
 Мартин Небаба, 1651 р. (худ. Абрагам ван Вестерфельд) | |
| Чернігівський полковник | |
| 1649 — 1651 | |
| Попередник | Григорій Бут |
| Наступник | Пободайло Степан Данилович |
| Народився |
поч. XVII ст. Коростишів, Київське воєводство, Річ Посполита |
| Помер |
16 липня 1651 Ріпки, Чернігівський полк, Гетьманщина |
| Відомий як | військовослужбовець |
| Країна | Гетьманщина |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Мартин Неба́ба (поч. XVII ст. — 6 липня (16 липня) 1651) — український політик та військовий діяч доби Богдана Хмельницького, засновник роду Небаб. Обирався Отаманом Запорізької Січі. Під час національно-визвольної війни України 1648—1657 — Полковник Борзенський; Полковник Чернігівський; наказний гетьман українського війська у Великому князівстві Литовському; наказний гетьман лівобережних полків України. Загинув у бою на білоруському фронті.
Походженням із міщан Коростишева.
Життєпис[ред. | ред. код]
З молодих літ перебував на Запоріжжі, деякий час був отаманом. У травні 1648 очолив повстання проти польської влади у Чернігівському воєводстві Речі Посполитої. Став організатором і першим полковником Борзнянського полку, а з початку 1649 року — полковник чернігівський.
Влітку 1649 року за дорученням Богдана Хмельницького командував українськими військами у Білорусі. Учасник Пилявської битви 1648 та походу козацьких військ у Галичину. В жовтні 1648 Мартин Небаба очолював авангард української армії під час походу на Замостя. На початку 1649 року — наказний гетьман лівобережних полків. На чолі свого полку брав участь у Зборівській облозі 1649 та Зборівській битві 1649. Виступав проти укладення Зборівського мирного договору 1649.
Влітку 1651 року полк під командуванням Небаби взяв в облогу Гомель, але внаслідок наступу значних польсько-литовських сил був змушений відступити. Керував обороною Чернігово-Сіверщини від наступу військ князя Януша Радзивілла. Загинув у бою з переважаючими силами ворога під Ріпками поблизу Лоєва (тепер Білорусь). За переказами, Януш Радзивілл, вражений мужністю Небаби, наказав над місцем його поховання насипати високу могилу.
Родинні зв'язки[ред. | ред. код]
Вдова Небаби яка мусила сама опікуватися його синами Андрієм та Охрімом, згодом удруге вийшла заміж за шаповалівського сотника Самійла Курбацького. Але й цей шлюб, як виявилося, не гарантував їй спокійного життя. Самійло Курбацький, будучи вірним присязі Гетьману України Іоанну Виговському, поплатився родиною. У травні 1659 р. удову Мартина Небаби з дітьми викрадено московськими загонами й вивезено з Борзни у Путивль. За кілька місяців її відпустили, але бідолашній жінці, яка невдовзі овдовіла вдруге, жилося важко. Гетьман Іван Брюховецький видав їй два охоронні універсали. Згодом Михайло Небаба став стародубським полковником, Андрій Небаба — шаповалівським сотником, а Охрім Небаба — «знатним військовим товаришем».
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
У містах Чернігів та Коростишів є вулиця Мартина Небеби.
У місті Нікополь перейменували вулицю Макаренка на вулицю Мартина Небаби.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Ю. А. Мицик. Небаба Мартин [Архівовано 9 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 352. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.м
- о. Ю. Мицик, Б. Березенко. Унікальний портрет полковника Мартина Небаби // Сіверянський літопис. - 2013. - № 4-6. - С. 3-4.
- ЛИЦАР ХМЕЛЬНИЧЧИНИ [Архівовано 30 вересня 2015 у Wayback Machine.]