Пурда (релігія)
Пурда або Парда (перс. پرده «штора» або «завіса») — морально-етичний кодекс жіночого населення Афганістану, Пакистану, мусульманського населення Північної Індії, а також деяких вищих каст індусів, зокрема раджпутів.
Суть пурди полягає в практиці повного самітництва жінки, щоб та могла зберігати свою духовну чистоту і цноту. Пурда заснована на ісламських законах про становище жінки в суспільстві та родині, а також споконвічних традиціях народів середньої Азії. Згідно з пурдою, жінка зобов'язана залишатися все життя у стінах свого дому, займатися домашнім господарством, народжувати дітей, бути покірною батькові, чоловікові або братові, а в присутності чоловіків-не родичів обов'язково покривати всі частини тіла, зокрема обличчя — вуаллю.
Пурда стала однією з головних ідеологій ісламістського руху Талібан, і під час завоювання Афганістану таліби вимагали беззаперечного дотримання пурди від усіх жінок (див. Жінки при Талібані).
Походження[ред. | ред. код]
Доісламські корені[ред. | ред. код]
Незважаючи на те, що пурда спирається на ісламські закони про становище жінки, багато істориків стверджують, що практика самітництва жінок завжди існувала серед народів Близького Сходу: друзів, іудеів чи навіть християн[1]. Зокрема, чорна паранджа була розповсюджена на Аравійському півострові до зародження ісламу. Самітництво жінок серед вищих верств існувало у Вавилоні, Перській та Візантійській імперіях до поширення ісламу[2]. Історики вважають, що практика самітництва стала популярною під час арабських завоювань і підкорені народи Середньої Азії, що переходили в ісламську віру, починали надавати самітництву релігійної цінності[3].
Поширення[ред. | ред. код]
Історики вважають, що пурда існувала в Персії (нині Іран) і була перейнята ісламськими загарбниками в VII столітті[3]. Пізніше, коли вплив Ісламу в Індії почав зростати, самітництво стали практикувати також деякі касти індуїстів. Під час завоювання Індії британськими колоніалістами серед мусульманської меншини вже була повсюдно поширена практика жіночого самітництва.
В наш час[коли?] самітництво розповсюджене в ісламських країнах, зокрема в Середній Азії[3]. Однак традиція повільно слабшає в міру зростання життєвого рівня населення, рівня грамотності та інших критеріїв, як наприклад в Ірані, по суті — на батьківщини пурди. І навпаки, якщо в деяких регіонах трапляються часті збройні конфлікти і зростає вплив ісламістів, то самітництво жінок, навпаки, починає посилюватися. Тому строгість дотримання пурди різниться залежно від регіону[4]. В таких країнах, як Афганістан, Пакистан і Саудівська Аравія самітництво поширюється на абсолютну більшість жіночого населення, також воно швидко набуває популярності у північних регіонах Нігерії, де широким є вплив ісламістського угруповання Боко Харам[5].
Суть[ред. | ред. код]
Деякі вчені припускають, що практика пурди зародилася, як захід для захисту жінки від зовнішнього насильства, але згодом втратила своє первісне значення, дуже обмежуючи свободу і пересування жінок[1]. Інші ж вчені впевнені, що самітництво серед народів середньої Азії існувало фактично завжди, але після поширення ісламу набуло релігійного змісту і таким чином було дуже змінене[6].
Прихильники пурди розглядають її передусім як символ жіночої гордості, поваги і гідності, надаючи вище місце духовній красі жінки, ніж зовнішній[7]. Часто абсолютне самітництво жінок у сім'ї є показником вищого статусу сім'ї в суспільстві, оскільки жінки не змушені працювати поза домом, щоб прогодувати сім'ю[8].
Жінки можуть дотримуватися пурди добровільно, виходячи з етичних і релігійних мотивів, наприклад, щоб довести свою прихильність до ісламу і традицій, таким чином підвищуючи свій статус в очах інших або у відповідь на громадський або психологічний тиск, зокрема зі страху бути публічно ображеною або постраждати від насильства. Багато жінок носять вуаль з примусу чоловіків-родичів і через погрози розправи, якщо вони не будуть покриватися. Деякі жінки покриваються, щоб під вуаллю носити модний одяг[4].
Наслідки[ред. | ред. код]
Сильне обмеження жінки у пересуванні протягом життя чинить на неї сильний психологічний тиск[9]. Її положення перед чоловіком або батьком стає дуже вразливим, вона виявляється безсилою перед постійним насильством та погрозами. Соціологами було підраховано, що коефіцієнт насильства проти жінок пов'язаний з тим, на скільки в даній місцевості поширена пурда. Самітництво часто позбавляє жінку будь-якої медичної допомоги, навіть якщо в селі є поліклініка, і самостійного планування шлюбу. Навіть якщо жінка спробує втекти з села, для неї це буде вкрай складно, оскільки вона зможе покинути село тільки в супроводі чоловіка або чоловіка-родича[10]. Дослідження також показали, що жінки, не зобов'язані дотримуватися пурди, частіше використовують контрацепцію[11].
Пурда також негативно впливає на розвиток економіки країни, оскільки унеможливлює участь жінок в оплачуваній праці та досягненні економічної незалежності[12]. Роль жінки обмежується веденням домашнього господарства і вирощуванням дітей[4]. Однак у бідних сім'ях заради прожитку багатьом жінкам доводиться ламати традиції, щоб добути додаткові гроші на прожиття і утримання сім'ї. Дослідження показали, що працюючі жінки зустрічаються переважно в найбідніших і неблагополучних сім'ях. Проте навіть у таких випадках для жінок існують жорсткі обмеження щодо вибору професії[13].
Практика самітництва жінок позбавляє їх права брати участь у політичному житті країни і судових органах[4]. Жінки позбавлені права голосувати, брати участь у політиці, вступати до профспілок і брати участь у суспільних рухах[6]. Внаслідок того, що жінки не беруть участі в політиці, влада слабко або зовсім не робить спроб поліпшити суспільний статус жінок, забезпечити їм доступ до охорони здоров'я, освіти, правосуддя, зайнятості та інших благ. Відсутність жінок у політиці часто зміцнює нерівність статей у країні.
Політика і глобалізація[ред. | ред. код]
На Заході самітництво стало символом утиску жінок та ісламського впливу на західні країни. Питання про заборону паранджі нерідко викликало гарячі суперечки. 2004 року у Франції набув чинності закон, який забороняє носити яскраві релігійні символи, зокрема й паранджу. В Індії та Пакистані, наприклад, серед політиків немає єдиної думки щодо того, чи є паранджа прийнятним одягом для жінок, чи ні[14].
У Пакистані протягом довгого часу влада проводила курс на зміцнення сімейних і релігійних цінностей серед населення. В країні постійно велась пропаганда, що виправдовувала пурду як захист жіночої честі[15]. В процесі ісламізації права жінок у Пакистані дуже погіршилися[16]. Проте в Пакистані деякі жінки з вищих і середніх класів організували профспілки, які борються за право жінок голосувати, брати участь у політиці та громадському житті країни[6], однак у них є безліч супротивників з числа ісламістів і релігійних діячів, які оголошують, що вони потрапили під згубний вплив заходу, ставши ворогами ісламу і традицій[17].
Масова міграція на захід призвела до того, що в Європі і США стали з'являтися мусульманські сім'ї, що практикують жіноче самітництво. Однак на практиці високий рівень життя і свобода слова приводить до того, що пурда починає швидко слабшати, і, як правило, діти і онуки мігрантів (2 і 3 покоління) слабко або зовсім перестають дотримуватися пурди[4][8]. Деякі доньки іммігрантів, що народилися на заході, добровільно покриваються, щоб продемонструвати свою прихильність до традицій, в інших випадках дівчаток змушують це робити батьки[18].
Критика[ред. | ред. код]
Прихильники пурди стверджують, що вона є насамперед надійним захистом від вуличного насильства і домагань з боку незнайомих чоловіків[1]. Пурда дозволяє уникати жінці публічної сфери, захищаючи її від небезпек[4]. Також прихильники переконують, що таким чином жінка показує свою честь і духовну чистоту. При цьому критики відзначили, що прихильники цієї думки є переважно чоловіками і під час сексуального насильства схильні звинувачувати жертву замість винуватця[19].
Також у деяких регіонах, таких як Бангладеш, дотримання пурди передбачає свободу пересування жінок без загрози сексуального насильства, розкриває їм новий доступ до освіти і економічної незалежності. Наприклад, було виявлено, що в селах Бангладеш жінки, що покривають свої обличчя, мають вищий статус і беруть більшу участь у політичному і громадському житті. Проте варто відзначити, що самітництво не поширене так сильно в країні, як наприклад в Афганістані і Пакистані, але також швидко набирає популярності саме через статус[20].
Пурду переважно критикують через те, що вона обмежує свободу жінки і позбавляє її таких благ, як освіта, охорона здоров'я та участь у політиці[21]. Деякі історики, такі, як Сінг і Рой інтерпретують пурду, як форму абсолютного домінування чоловіків у суспільстві і в той же час абсолютного пригнічення жіночого населення[22]. Елізабет Вайт зазначає, що пурда зміцнює усталені стереотипи в суспільстві, що чоловіки залишаються незалежними та агресивними, а жінки слабкими і безвідповідальними[23]. Джеральд Букс пише, що через пурду жінки змушені жертвувати своєю свободою і комфортом, щоб існувати для задоволення сексуальних потреб свого чоловіка[19].
Якщо конституція країни зміцнює пурду, що призводить до того, що жінки перестають брати якусь участь у публічній і політичній сфері, в країні зміцнюється жіночий апартеїд[4][16]. Часто в тих поселеннях і містах, де пурди дотримуються більшість жінок, її недотримання може викликати гнів чоловіків і стати великою небезпекою для жінки. Так, описано випадок, коли в індійському місті Срінагар, де 95 % населення сповідують іслам, 2001 року на чотирьох молодих мусульманок напали, їхні обличчя облили сірчаною кислотою за те, що вони не приховували обличчя на вулиці. Подібні напади стали буденною справою в Афганістані, Пакистані і Кашмірі[24].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Asha, S. «Narrative Discourses on Purdah in the Subcontinent.» ICFAI Journal of English Studies 3, no. 2 (June 2008): 41-51
- ↑ Ahmed, Leila. ‘Women and the Advent of Islam.' Women Living under Muslim Laws June 1989 — Mar. 1990, 7/8 : 5-15
- ↑ а б в «Purdah (Islamic Custom) — Britannica Online Encyclopedia.» Accessed February 17, 2013. http://www.britannica.com/EBchecked/topic/483829/purdah
- ↑ а б в г д е ж Haque, Riffat. «Gender and Nexus of Purdah Culture in Public Policy.» South Asian Studies (1026-678X) 25, no. 2 (July 2010): 303—310
- ↑ Harnischfeger, Johannes. Boko Haram and its Muslim critics: Observations from Yobe State // Boko Haram: Islamism, politics, security and the state in Nigeria : [англ.] / Pérouse de Montclos, Marc-Antoine. — Leiden, Netherlands : African Studies Centre (ASC), 2014. — С. 41. — ISBN 978-90-5448-135-5.. — «І багаті, і бідні представляли себе благочестивими мусульманами, але дуже обмежено, егоїстично цікавились законом Божим. Більшість тримали своїх дружин у пурдах, але мало зважали на перелюб з незаміжніми дівчатами.».
- ↑ а б в Shaheed, F. «The Cultural Articulation of Patriarchy: Legal Systems, Islam and Women.» South Asia Bulletin 6, no. 1 (1986): 38-44.
- ↑ Arnett, Susan. King's College History Department, «Purdah.» Last modified 2001. Accessed March 18, 2013. http://departments.kings.edu/womens_history/purdah.html.
- ↑ а б Veiling and the Seclusion of Women. US Library of Congress
- ↑ Michael A. Koenig, Saifuddin Ahmed, Mian Bazle Hossain, and A. B. M. Khorshed Alam Mozumder. «Women's Status and Domestic Violence in Rural Bangladesh: Individual- and Community-level Effects.» Demography 40, no. 2 (May 1, 2003): 269—288. doi:10.1353/dem.2003.0014.
- ↑ Khan, Ayesha. «Mobility of Women and Access to Health and Family Planning Services in Pakistan.» Reproductive Health Matters 7, no. 14 (November 1999): 39-48. doi:10.1016/S0968-8080(99)90005-8.
- ↑ Hossain, M. K., and M. Kabir. «Purdah, Mobility and Women's Empowerment and Reproductive Behaviour in Rural Bangladesh.» Social Change 31, no. 3 (September 1, 2001): 84-102. doi:10.1177/004908570103100307.
- ↑ Hashemi, Syed M., Sidney Ruth Schuler, and Ann P. Riley. «Rural Credit Programs and Women's Empowerment in Bangladesh.» World Development 24, no. 4 (April 1996): 635—653. doi:10.1016/0305-750X(95)00159-A.
- ↑ Amin, Sajeda. «The Poverty-Purdah Trap in Rural Bangladesh: Implications for Women's Roles in the Family.» Development and Change 28, no. 2 (1997): 213—233. doi 10.1111/1467-7660.00041.
- ↑ French MPs back headscarf ban BBC News (BBC). Retrieved on 13 February 2009.
- ↑ Shahab, Rafi Ullah. (1993). Muslim Women in Political Power. Lahore: Maqbool Academy
- ↑ а б Jalal, Ayesha (1991). The Convenience of Subservience: Women in the State of Pakistan. Kandiyoti, Deniz., Women, Islam and the State. Philadelphia: Temple University Press
- ↑ Facing History and Ourselves. Stories of Identity: Religion, Migration, and Belonging in a Changing World : [англ.]. — Brooklin , MA, USA : Facing History and Ourselves Foundation, Inc., 2008. — С. 101. — ISBN 978-0-9798440-3-4.
- ↑ Marco, Oihana. The Hijabization Process: Some "Mindful" Bodies Uncovered (PDF). Iemed.org. Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 16 січня 2014.
- ↑ а б Brooks, Geraldine. Nine Parts of Desire: The Hidden World of Islamic Women. New York: Doubleday, 1995.
- ↑ Feldman, Shelley, and Florence McCarthy. «Purdah and Changing Patterns of Social Control among Rural Women in Bangladesh.» Journal of Marriage and Family. 45. no. 4 (1983): 949—959. https://www.jstor.org/stable/351808 . (accessed February 17, 2013).
- ↑ Engineer, Asghar Ali. (1980) The Origin and Development of Islam, Orient Longman, Bombay
- ↑ Singh, Prahlad (2004). «Purdah: the seclusion of body and mind». Abstracts of Sikh Studies, Vol 5, issue 1
- ↑ White, Elizabeth H. «Purdah.» Frontiers: A Journal of Women Studies 2, no. 1 (April 1, 1977): 31-42. doi:10.2307/3346105
- ↑ Nelson, Dean. «Kashmir women ordered to cover up or risk acid attack.» The Telegraph,, sec. World, August 13, 2012. http://www.telegraph.co.uk/news/worldnews/asia/india/9472909/Kashmir-women-ordered-to-cover-up-or-risk-acid-attack.html (accessed March 18, 2013).