ЯНеБоюсьСказати

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сексуальне насильство у світі за 2010—2012 роки на 100000 осіб

яНеБою́сьСказа́ти або #яНеБою́сяСказа́ти рос. #яНеБоюсьСказать — всеукраїнський мережевий флешмоб-соціальна акція з висвітлення проблеми сексуального насильства над жінками в Україні. Флешмоб розпочала громадська активістка, феміністка, журналістка, директорка ГО «STUDENA» Анастасія Мельниченко у соціальній мережі Facebook[1].

Сутність[ред. | ред. код]

Чоловіки, що змушували жінок до сексу (за спаданням): незнайомці; родичі; батьки/вітчими; бойфренди; чоловіки; не визначено

Розміщення інформативної основи під хештегом #яНеБоюсьСказати пов'язане з відвертими розповідями з життя щодо сексуальних домагань, зґвалтування, байдужого ставлення правоохоронних органів та засудження близькими оповідачок, котрі пережили гендероване, здебільшого сексуальне насильство. Метою акції є привернення уваги суспільства до проблемсексуального насильства проти жінок.

Я хочу, аби сьогодні говорили ми, жінки. Аби ми говорили про насильство, яке пережила більшість з нас. Я хочу, аби ми не оправдувалися “я йшла у спортивках серед дня, а мене все одно схопили”. Бо нам не треба оправдуватися. Ми не винні, винен ЗАВЖДИ насильник.

Я не боюсь говорити. І я не почуваюся винною.[1]

Реакція[ред. | ред. код]

У акціх взяли участь сотні користувачок і користувачів соціальної мережі Facebook, як в Україні, так і за її межами[2]. Інтернет-видавництва BBC Україна, ТСН, Global Voices[en] та ряд інших видань опублікували інформацію про подію. Під окремими дописами жінки та чоловіки розповіли про історії, які вони бачили серед перехожих чи знайомих. Відвертість більшості історій викликала жваву дискусію в українському інтернет-просторі, тоді як за кордоном більше обурені їх змістом. Флешмоб підняв табуйовану в Украхні тему сексуального аб'юзу жінок і вказав на реальні, неофіційні масштаби проблеми.

Я чоловік, мені 37, а коли було 11, мене намагався звабити привстаркуватий розпусник. Ліг зі мною спати. Я втік коли він почав мене мацати. Сексу не сталося. Розтління дітей це огидно, секс за примусом – негідно. [3]
У 2017 році за історіями флешмобу вийшла книга Анастасії Мельниченко "#ЯНеБоюсьСказати. Найвідвертіша книжка для підлітків", де освітлюються теми сексуальної освіти, буллінгу, об'єктивації та фемінізму, сексуальне насильство і стратегії поведінки при зіткненні з ним.

Аналогічні акції[ред. | ред. код]

За своєю сутністю, акція схожа на організований Міжнародний флешмоб проти насильства над жінками, який тривав у минулому році з 25 листопада по 1 грудня. Тоді під хештегом ‪#‎RedMyLips‬ жінки фарбували губи червоною помадою та розміщували селфі у соціальні мережі. Дана ініціатива проходить у квітні в США — в місяць публічної дискусії щодо сексуального насильства.

У Twitter вже проходила схожа акція, тоді у світовий тренд вийшов хештег #sendeanlat («Розкажи свою історію про насилля») через вбивство студентки Озгеджан Ослан, яка захищала себе від сексуального нападу[3].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]