Шенгенська зона

Шенгенська зона

Шенгенська зона    Держави з відкритими кордонами    Зобов'язалися увійти до зони
Політика	Європейський Союз
Тип	Вільна зона
Засновано	1995
Члени	26 держав  Австрія  Бельгія  Чехія  Данія  Естонія  Фінляндія  Франція  Німеччина  Греція  Угорщина  Ісландія  Італія  Латвія  Ліхтенштейн  Литва  Люксембург  Мальта  Нідерланди  Норвегія  Польща  Португалія  Словаччина  Словенія  Іспанія  Швеція  Швейцарія
Населення	419,392,429
Площа	4,312,099

Шенгенська зона включає в себе 26 європейських держав, що приєдналися до однойменної угоди, підписаної в селі Шенген (Люксембург) в 1985 році. У плані міжнародних подорожей Шенгенська зона діє подібно до єдиної держави з прикордонним контролем на зовнішньому кордоні — при в'їзді та виїзді із зони, але без прикордонного контролю на внутрішніх кордонах держав, що входять у цю зону.

Шенгенська зона офіційно включає чотири країни, що не входять в ЄС: Ісландія, Норвегія, Швейцарія і Ліхтенштейн, а також де-факто включає ще три європейських мікро-держави: Монако, Сан-Марино і Ватикан, які також не є членами ЄС. Крім того, з боку ще однієї країни, Андорри, відсутній внутрішній прикордонний контроль на кордонах з країнами Шенгенської зони. Всі країни Європейського союзу, крім Великої Британії та Ірландії, які утворили свій Єдиний міграційний простір, зобов'язалися увійти до Шенгенської зони, і всі, крім Румунії, Болгарії, Кіпру та Хорватії, вже зробили це.

На даний момент зона охоплює площу в 4.312.099 км², на якій проживають понад 400 млн осіб.

Історія

За договором, підписаним в містечку Шенгені (Люксембург) 14 червня 1985 р., Бельгія, Люксембурґ, Нідерланди, Німеччина та Франція погодилися поступово скасовувати контроль на спільних кордонах і запроваджувати свободу пересування для всіх громадян країн ЄС, які підписали цю угоду, інших держав-членів та громадян третіх країн. Ті ж п'ять країн підписали 19 червня 1990 р. Шенгенську конвенцію, у якій викладено заходи та гарантії щодо запровадження свободи пересування. Шенгенська конвенція доповнює відповідні внутрішні заходи і підлягає ратифікації в національних парламентах.

Відтоді до числа країн, що підписали Конвенцію, приєдналися Італія (1990), Іспанія та Португалія (1991), Греція (1992), Австрія (1995), Швеція, Фінляндія і Данія (1996); Конвенцію підписали також Ісландія та Норвегія.

Участь

До Шенгенського простору входять 22 з 28 держав-членів ЄС (усі «старі» держави-члени ЄС, окрім Ірландії, і всі «нові», крім Кіпру, Румунії, Болгарії та Хорватії), 3 країни Європейської економічної зони (Ліхтенштейн, Норвегія та Ісландія), та Швейцарія.

21 грудня 2007 року до Шенгенської зони приєдналися 9 нових держав-членів ЄС, що пристали в Союз 2004 року (окрім Кіпру). Станом на 2011 рік угода діяла в 26 країнах: Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Німеччині, Ісландії, Італії, Греції, Ліхтенштейні, Люксембурзі, Нідерландах, Норвегії, Португалії, Іспанії, Швеції, Естонії, Латвії, Литві, Польщі, Словаччині, Словенії, Угорщині, Чехії, Швейцарії.

Естонія, Латвія, Литва, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія приєдналися до Шенгенської зони 21 грудня 2007 року. Входження Польщі в Шенгенську інформаційну систему (SIS) відбувається у два етапи: з 1 вересня 2007 р. року Польща бере участь в електронному обміні інформацією в Шенгенській зоні; другий етап охоплює скасування внутрішніх кордонів — контроль на польських внутрішніх кордонах скасовано 21 грудня 2007, а контроль в авіасполученнях — 29 березня 2008 року.

5 червня 2005 на референдумі в Швейцарії громадяни проголосували за входження країни до Шенгенської зони. 12 грудня 2008 року Швейцарія приєдналась до Шенгенської зони. 12 грудня 2008 року Швейцарія приєдналася до Шенгенського безвізового простору. Разом з тим паспортно-візовий контроль скасовано лише з 29 березня 2009 року, з набуттям чинності літнього розкладу авіарейсів.

Причиною для участі в Шенгені є покращення поліцейської та судової співпраці в боротьбі проти міжнародної злочинності, спрощення в'їзду для осіб з країн з візовим режимом, що, отримавши шенгенську візу, змогли в'їхати також і до Швейцарії.

Усі Шенгенські країни, окрім Ісландії, Ліхтенштейну, Норвегії та Швейцарії, є членами ЄС.

Список

Держава	Приєднання до угоди	Скасування прикордонного контролю (майбутні події курсивом)	Припинення	Вилучення	Примітки
Австрія	28 квітня 1995	1 грудня 1997
Андорра	—	—			З боку Андорри відсутній прикордонний контроль на кордонах з Іспанією й Францією. Проте з боку Франції та Іспанії вибірковий контроль залишається, а іноземці, що в'їхали до Франції чи Іспанії за одноразовою шенгенською візою, не мають легальної можливості відвідувати Андорру.
Бельгія	19 червня 1990	26 березня 1995	З 10 по 30 січня 2000 року, у зв'язку з амністією осіб без права на перебування в країні. Перед і під час чемпіонату Європи з футболу 2000.
Ватикан	—	26 жовтня 1997			З погляду прикордонного режиму де-факто частина Італії.
Велика Британія	29 травня 2000	—			З 1 січня 2005 формально бере участь у передбачених Шенгенським законодавством постановах про поліцейське й судове співробітництво. Ця співпраця поширюється на Гібралтар, але не на інші заморські території, коронні землі й суверенні військові бази.
Угорщина	1 травня 2004	21 грудня 2007
Німеччина	19 червня 1990	26 березня 1995	Перед і під час чемпіонату світу з футболу 2006. Під час зустрічі «Великої вісімки» в 2007 році.		З приєднанням НДР до ФРН 3 жовтня 1990 року, Шенгенська угода поширилась і на територію колишньої НДР. Місто Бюзінген-на-Верхньому Рейні і острів Гельголанд не входять до митного союзу ЄС. При цьому Бюзінген-на-Верхньому Рейні є в митному союзі зі Швейцарією.
Греція	6 листопада 1992	26 березня 2000			Формальне набуття чинності вже в 1997 році, але через сумніви інших держав ЄС щодо надійності й безпеки, фактично лише з 2000 року.
Данія	19 грудня 1996	25 березня 2001		Гренландія  Фарерські острови	Фарерські острови, не входячи до Шенгенської зони, в той же час входять до північного паспортного союзу. Громадяни країн цього союзу мають право в'їжджати на острови не проходячи паспортного контролю. Це право не поширюється на громадян третіх країн, в тому числі й громадян Європейського Союзу.
Ірландія	29 травня 2000	-			Подано заявку до Ради ЄС на участь у передбачених Шенгенським законодавством постановах про поліцейське й судове співробітництво. Заявку схвалено, проте формально поки чинності не набула.
Ісландія	19 грудня 1996	25 березня 2001
Іспанія	25 червня 1991	26 березня 1995		Сеута і Мелілья (паспортний контроль при виїзді з території африканських міст на решту території Іспанії)
Італія	17 листопада 1990	26 жовтня 1997	Перед і під час зустрічі «Великої вісімки» в 2001 році в Генуї. Перед і під час зустрічі «Великої вісімки» в 2009 році в Аквілі.		Міста Кампіоне-д'Італія й Лівіньйо не входять до митного союзу ЄС. Кампіоне-д'Італія є при цьому в митному союзі зі Швейцарією.
Кіпр	1 травня 2004	-		Північна частина острова залишається непідконтрольною уряду Кіпру, і до неї законодавство ЄС не застосовується.	Повне застосування законодавства відкладено на невизначений термін через небажання Кіпром встановлення жорсткого прикордонного режиму з Турецькою Республікою Північного Кіпру.
Латвія	1 травня 2004	21 грудня 2007	24.05-01.06.2010 у зв'язку з проведенням в Ризі Парламентської Асамблеї країн НАТО.
Литва	1 травня 2004	21 грудня 2007	Перед і під час зустрічі міністрів оборони держав НАТО в Вільнюсі в 2008 році.
Ліхтенштейн	28 лютого 2008	19 грудня 2011
Люксембург	19 червня 1990	26 березня 1995
Мальта	1 травня 2004	21 грудня 2007
Монако	—	26 березня 1995			З погляду прикордонного режиму де-факто частина Франції.
Нідерланди	19 червня 1990	26 березня 1995	Перед і під час чемпіонату Європи з футболу 2000.	Аруба Кюрасао Сінт-Мартен Карибські Нідерланди
Норвегія	19 грудня 1996	25 березня 2001		Шпіцберген (вільний доступ за Шпіцбергенським трактатом)
Польща	1 травня 2004	21 грудня 2007
Португалія	25 червня 1991	26 березня 1995	Перед і під час чемпіонату Європи з футболу 2004. 16.-20.11.2010 у зв'язку із зустріччю глав держав НАТО
Сан-Марино	—	26 жовтня 1997			З погляду прикордонного режиму де-факто частина Італії.
Словаччина	1 травня 2004	21 грудня 2007
Словенія	1 травня 2004	21 грудня 2007
Фінляндія	19 грудня 1996	25 березня 2001
Франція	19 червня 1990	26 березня 1995		Заморські департаменти
Чехія	1 травня 2004	21 грудня 2007
Швейцарія	16 жовтня 2004	12 грудня 2008			Митний контроль залишається, оскільки Швейцарія не перебуває в митному союзі з Європейським Союзом.
Швеція	19 грудня 1996	25 березня 2001
Естонія	1 травня 2004	21 грудня 2007	17-23 квітня 2010. Зустріч міністрів закордонних справ НАТО в Естонії.
Держава, повністю застосовує Шенгенське законодавство    Держава, де-факто входить до Шенгенської зони    Держава, не застосовує Шенгенське законодавство, але зачеплена ним    Держава ЄС, неповністю застосовує Шенгенське законодавство    Держава, що не є учасник ЄС, але в майбутньому має приєднатись до Шенгенського законодавства ЄС на умовах його повного застосування    Держава ЄС, не застосовує Шенгенське законодавство

Зобов'язані члени

Держава	Площа(км²)	Населення	Пiдписано	Можливе вирiшення	Умови
Болгарія	110 994	7 364 570	02005-04-2525 квітня 2005	20152018	Відсутність консенсусу
Хорватія	56 594	4 290 612	02011-12-099 грудня 2011	20182018	Європейська міграційна криза
Кіпр	9251	1 099 341	02003-04-1616 квітня 2003	20182018	Кіпрський конфлікт
Румунія	238 391	20 121 641	02005-04-2525 квітня 2005	20152018	Відсутність консенсусу

Включення та виключення

Включено до Шенгенської зони усі не-Європейські території Португалії й Іспанії: Азорські острови й Мадейра, Сеута, Мелілья й Канарські острови

Дія Угоди не розповсюджуються на всі заморські території Франції, Аруба й Нідерландські Карибські острови (Нідерланди), Гельголанд і Бюзінген (Німеччина), Свалбард (Норвегія), Північний Кіпр.

Території країн-членів, що їх безпосередньо включено в Шенгенську зону, і що не мають повного паспортного контролю із нею це Гренландія та Фарерські острови, що належать Данії, також формально не входять до Шенгенської зони, фактично є інтегровані до неї. (Це було погоджено угодою асоціації з Данією про те, що люди, які подорожують між Фарерськими островами та Гренландією з одного боку і Шенгенськими державами-членами з іншого, не проходять міждержавного прикордонного контролю. Традиційне право вільного пересування громадян європейської спільноти не застосовано до Гренландії й Фарерських островів). Лівіньйо (Італія) має митну таксу й митні чеки, а також вибірковий паспортний контроль.

Візова політика

   Члени-учасники Шенгенської зони

   Інші члени ЄС поза Шенгенською зоною та спеціальні території ЄС і членів Шенгену

   Члени ЄС з власною візовою політикою

   Віза не потрібна для в’їзду до країн Шенгенської зони протягом 90 днів в 180 денний період (EC 539/2001 Annex II)

   Віза потрібна для в’їзду до країн Шенгенської зони (EC 539/2001 Annex I)

   Віза потрібна для транзиту через Шенгенську зону (EC 810/2009 Annex IV)

   Статус невідомий

Україна

18 червня 2007 Україна уклала з Європейським Співтовариством угоду про спрощення оформлення віз. Ця угода набула чинності з 1 січня 2008.

22 березня 2010 Рада Європейського Союзу із закордонних справ почала розглядати можливість підписання «дорожньої карти» стосовно впровадження безвізового режиму з Україною. На засіданні йшлося про пакет заходів, що ЄС може запропонувати Україні, в тому числі мова йшла про «дорожню карту» безвізового режиму, в обмін на проведення внутрішніх реформ.

З 11 червня 2017 візові вимоги для громадян України скасовано.

Див. також

• Шенгенська інформаційна система
• PRADO

Посилання

• Європейського Союзу > Представництва > Україна > Подорож до країн ЄС > Віза
• Інформаційна сторінка про країни Шенгенської угоди (англ.)
• Шенгенський інформаційний паспорт для українців (виданий у Чехії) (укр.)
• Представництва країн ЄС в Україні