Ковенська губернія
| Ковенська губернія | ||||
 Герб | ||||
 | ||||
| Центр | Ковно | |||
|---|---|---|---|---|
| Існування | 1843 — 1915 | |||
| Утворено | 30 грудня 1842 | |||
| Ліквідовано | 1915 | |||
| Площа | 40641,36 км² | |||
| Населення | 1 638 374 осіб (1894) | |||
| Попередники | Віленська губернія | |||
| Наступники | Литва | |||
Ко́венська губе́рнія — одна з північно-західних губерній Російської імперії. Центр — місто Ковно (нині Каунас). На сьогодні майже вся територія у складі Литви, невеликі частини — у складі Білорусі (з селищем Відзи) та Латвії.
Утворена згідно з указом імператора Миколи I від от 18 грудня (30 грудня) 1842 року[1] і сформована 1 липня 1843 року з 7 північних повітів Віленської губернії. Після третього поділу Речі Посполитої, воєводства Віленське і Трокське із Жмуйдськими землями, по Маніфесту імператриці Катерини ІІ, 14 грудня 1795 р[2]. були приєднані до Російської імперії, з яких було сформовано Віленську та Слонимську губернії, що в свою чергу, 12 грудня 1796 р[3]. були об'єднані в одну — Литовську губернію. 9 вересня 1801р[3]. поділені на дві губернії — Литовсько-Віленську і Литовсько-Гродненську. Сім повітів, що були відділені від Литовсько-Віленської губ. утворили нову — Ковенську губернію.
Ковенська губернія займала західний кут колишнього Великого князівства Литовського між 56 ° 25-54 ° 49 північної широти і 38 ° 46'-45 °1' східної довготи[4]; межувала з півночі та сходу з Курляндською губернією, з півдня з Віленською і Сувальською губерніями (від останньої відділяється річкою Німан) і з заходу з Німеччиною і Гробінськім повітом Курляндської губернії[5].
Сухопутний кордон Ковенської губернії з Німеччиною починалася від впадання в річку Німан річки Свентах (Швентойі), в 135 км (127 верстах) нижче містечка Юрбурга (Юрбаркас), Від містечка Юрбурга до містечка Полангена (Паланга) йде так звана прикордонна дорога через містечка Таурогген (Таураге), Владиславов (Кудіркос-Науместіс), Швекшні (Швекшняй), Горжди (Гаргждай) і Кретинга[6].
Ковенська губернія належала до числа найменших губерній в Російській імперії. Вона займала понад 40641,36 км ² (35711,9 кв. верст). Найбільша відстань в довжину 373 км (350 верст), в ширину 181 км (170 верст). До складу губернії входила майже вся територія колишнього Жмудського староства Великого Князівства Литовського, а також частини Трокського і Віленського воєводств Речі Посполитої[3].
Географічне положення Ковенської губернії мало, насамперед, торговельне та військово-стратегічне значення. Прикладом цьому є більшість історичних подій XVIII-XIX століття. Землі Ковенської губ. у військових конфліктах із Західними державами служили для розміщення або проходу частин російської армії, для оборони та зустрічі ворожої армії. Будування Ковенського та Таурогенського шосе, примножило значення губернії для Російської імперії[7].
Ковенська губ. ділиться на сім повітів: Ковенський, Россієнський, Тельшевський, Шавельський, Поневезький, Вількомирський та Новоолександрівський та двох заштатних міст — Відзи, Шадов. Кожен повіт ділиться на 4 або 5 станів, в залежності від географічного положення меж повіту. Кожен стан в свою чергу ділиться на парафії або приходи[8]. На 1860 рік — 1 губернське місто, 6 повітових, 2 заштатних 151 — містечко, 209 — селищ, 998 — невеликих поселень(сєльцо) 8075 сіл, 5157 — хуторів, 333 — дворянських околиць і слобод Загальна кількість — 14, 932[9].
.jpg)
| Повіт | Повітове місто | Площа
верста |
|---|---|---|
| Вількомирський | Вількомир | 5185,8 |
| Ковенський | Ковно | 3534,2 |
| Новоолександрівський | Новоолександрівск | 5078,1 |
| Поневезький | Поневеж | 5451,5 |
| Россієнський | Россієни | 5464,0 |
| Тельшевський | Тельши | 4654,0 |
| Шавельський | Шавлі | 6079,3 |
Литвини — відносяться до корінного населення Ковенської губ. Складали нижні класи суспільства в губернії та в основному займалися землеробством.
Євреї — у переважній більшості джерел по відомостях Ковенської губ., характеризуються як «самое вредное народонаселеніе для края»[10]. В жителі міст та містечок. Уся торгівля та промисловість знаходилась під їх контролем. «Еврей, повѣренный пана, лестъю и хитростъю копает ему яму; в мѣстечкѣ, онъ водкой и бубликами выманивает послѣднее достояніе у распутнаго или простодушнаго поселянила; в деревнѣ, тот же еврей записывает счеты двойнымъ мѣломъ и во время жатвы собирает долги ещё вдвое»[3]. Також євреї займались «контрабандою». Поляки — половина з них належали до дворян Ковенської губ., які в свою чергу ділились на два розряди — вищий клас багатих і заможних поляків, та клас дворянства, що відноситься до другого розряду, цей розряд польського дворянства займав посади економів, управителів, камердинерів у поміщиків.
Російські православні та старообрядці — лише невелика кількість даного населення проживала в містах і містечках, більшість поселялась в маленьких селах та хуторах. Відносяться до найбіднішого прошарку населення губернії. Працювали на поміщиків або наймались до євреїв. Не рідко вели розбійницький спосіб життя, за що їх в народі називали кацапами[11].
Німці — переважна більшість вихідці з Пруссії, жили в містах та містечках Ковенської губ. Відносилися до ремісничого класу населення, рідко займались землеробством. Сповідували лютеранство.
| Роки | Чоловіки | Жінки | Загальна
кількість |
|---|---|---|---|
| 1844 | 445,214 | 438,598 | 883,812 |
| 1845 | 445,692 | 441,539 | 887,231 |
| 1846 | 441,222 | 470,971 | 921,193 |
| 1847 | 456,112 | 482,139 | 938,351 |
| 1848 | 453,601 | 482,096 | 935,697 |
| 1849 | 438,100 | 455,936 | 923,174 |
| 1850 | 450,692 | 475,431 | 926,123 |
| 1851 | 454,154 | 480,597 | 934,751 |
| 1852 | 456,062 | 482,379 | 938,441 |
| 1853 | 557,991 | 486,219 | 944,210 |
| 1854 | 489,006 | 494,253 | 961,259 |
| 1855 | 458,075 | 483,095 | 971,170 |
| 1856 | 477,148 | 505,447 | 982,595 |
| 1857 | 484,801 | 501,415 | 986,216 |
| 1858 | 447,079 | 514,208 | 988,287 |
| 1859 | 487,902 | 524,832 | 1,012,134 |
| 1860 | 482,758 | 523,821 | 1,006,579 |
| 1894 | 818,271 | 820,103 | 1,638,374 |
Населення Ковенської губ. переважно займається землеробством, причиною цьому є надзвичайно родюча земля[12]. Основну галузь промисловості займає хліборобство, яке не лише задовольняє потреби жителів губернії, а й імпортується в сусідні країни. У великій кількості вирощується льон та конопля. Тваринництво розвинене частково, в окремих повітах займаються вівчарством. Кожен поміщик і заможній селянин мав у своєму дворі фруктовий сад. Бджільництво — у зв'язку із вирубкою лісових масивів, у 19 ст. втратило свою популярність. Порівняно із 18 ст. бджолярі Ковенської губ. отримували меду достатнього лише для власного вжитку. Рибальство теж мало розвинуте і забезпечувало лише власні потреби. Риба в основному завозиться євреями із Курляндії.
Кількість заводів та фабрик
| Рік | 1844 | 1846 | 1848 | 1850 | 1852 | 1854 | 1856 | 1858 | 1860 | 1862 |
| Кіл. | 39 | 34 | 105 | 104 | 104 | 96 | 92 | 91 | 97 | 106 |
Вся торгівля Ковенської губ. належить євреям, які закуповують майже увесь надлишок урожаю та інші землеробські вироби, везуть його до Риги, Пруссії, звідти ж привозять потрібний товар для жителів губернії та продають його у власних лавках, корчмах. Відповідно уся транзитна торгівля теж відбувається за участі євреїв.
Відбувалася на торгах та ярмарках. Найбільші ярмарки проходили в містах Кейданах, Шидлові, Кальварії, Шатах, Янишках та в заштатному місті Шадові. Туди приїжджали купці з Литви та Малоросії, Вільно, Динабурга, Мітави, кожна із них тривала майже тиждень. В інших містечках ярмарки відбувались раз на рік, та раз на тиждень проводились торги.
Основним імпортним товаром із Ковенської губ були — хліб, льон, шкіра тварин, дерев'яний посуд. Більшість товару вивозили до Риги. Додому ж закуповували сіль, залізні інструменти, тканину, та ін.
По даним Центрального Статистичного Комітету Російської імперії навчальних закладів на 1847 рік в Ковенській губ. нараховувалось: гімназій — 1; повітових та парафіяльних училищ — 18, у яких навчалось до 1700 осіб; приватних парафіяльних училищ — 33, у яких навчалось до 800 осіб; приватних жіночих пансіонів — 10, у яких навчалось до 250 осіб[13]. На 1856 рік[14], в Ковенській губ. нараховувалось 320 навчальних закладів, у яких навчалось 4868 осіб, тобто із двохсот осіб лише одна отримувала освіту.
| Рік | 1868 | 1880 | 1894 | 1901 | 1905 | 1911 |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Шкіл | 42 | 179 | 282 | 310 | 409 | 589 |
| Учнів | 2058 | 9309 | 14332 | 15517 | 23313 | 39231 |
На 1911 рік Ковенська губ. по відсотку населення, що навчалось займала останнє місце з усіх губерній Віленського навчального округу. Серед повітів Ковенської губ. найвищий показник мав Новоолександрівський повіт[3].
.jpg)
У Ковенській губернії найпоширенішими віросповіданнями були — католицизм, православ'я, лютеранство, юдаїзм, протестантизм та караїмізм[15]. На 1847 рік у Ковенській губернії нараховувалось церков: кам'яних — 72; дерев'яних — 190; монастирів — 22; каплиць — 78[16].
| віросповідування | 1860 р. |
|---|---|
| православних | 42,563 |
| католиків | 834,863 |
| юдеїв | 321,440 |
| старообрадців | 14,580 |
| протестантів | 41,086 |
- ↑ Полное собрание законов Российской империи, № 16347 (рос.)
- ↑ Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1861. — Р.2. — С.100
- ↑ а б в г д Там само
- ↑ Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1861.-Р.2.- С.2
- ↑ Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1848. -С.2
- ↑ Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1863.-Р.3. — С.3
- ↑ Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1848. — С.1
- ↑ Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1848. — С.6
- ↑ Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1861. — Р.2.- С.1
- ↑ Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1848. — С.33
- ↑ Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1848. — С.32
- ↑ Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1848.- С. 37
- ↑ Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1847. — С.4.- С.130-131
- ↑ Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1915
- ↑ Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1848. — С.44
- ↑ Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1847. — Р.4 — С.130
- Ковенська губернія (Енциклопедичний словник Ф. А. Брокгауза і И. А. Єфрона) [Архівовано 5 Березня 2016 у Wayback Machine.]
- Бібліотека Царське Село, книги з історії Ковенської губернії, PDF [Архівовано 18 Травня 2011 у Wayback Machine.]
- Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1847. — 143 с.
- Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1861. — 262 с.
- Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1848. — 86 с.
- Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1863. — 226 с.
- Ковенская Памятная книга/Губернский Статистический Комитет.- Ковно, 1915. — 313 с.
Доля шляхтича з Ковенської губернії Вінсента Щенсновича (1861-?)
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
|
Це незавершена стаття з історії Литви. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з географії Литви. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |