Рибне (Київ)
| Рибне | ||||
 Автобусна зупинка «Селище Рибне» | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 50°28′02″ пн. ш. 30°43′01″ сх. д. / 50.467416666694440153° пн. ш. 30.717111111138891033° сх. д.Координати: 50°28′02″ пн. ш. 30°43′01″ сх. д. / 50.467416666694440153° пн. ш. 30.717111111138891033° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
| Адмінодиниця | Київ | |||
| Водойма | оз. Рибне | |||
| Населення | бл. 200 осіб | |||
| Головні вулиці | вул. Берегова | |||
| Карта | ||||
  Рибне Рибне (Київ) | ||||
 Рибне у Вікісховищі | ||||
Рибне (також хутір Рибний[1][2]) — місцевість у Дніпровському районі Києва, поселення (хутір[3][1]) на території Броварського лісу, за 2 км на південь від Броварського проспекту[3]. Сполучене із Броварським проспектом вулицею Береговою. Назва походить від озера, розташованого трохи західніше хутора[4].
Історія[ред. | ред. код]
Садиби в районі урочища Рибне були ще на початку XX століття[3]: у 1900 році у 7-й квартал Дніпровського лісництва перевезли хату з вулиці Жилянської[1], пізніше поряд постали ще кілька садиб — дві у 15-му та одна у 22-му кварталах лісництва[1][2]. На мапі 1918 року зафіксована також садиба на березі озера Рибне, на цьому місці пізніше постала свиноферма — підсобне господарство заводу «Маяк»[1][2]. У 1932 році на хуторі мешкало 22 жителі[1]. Під час Голодомору померло 3 мешканця, ще двоє загинули у часи Другої Світової війни[1].
У 1946 за наказом Микити Хрущова, який тоді очолював Раднарком УРСР, у цій місцевості організували радгосп водоплавної птиці, а для працівників радгоспу поруч звели невелике поселення — гуртожиток і два будинки на 16 квартир[2]. Пізніше тут створили свиноферму та бійню, усе це господарство мало назву «Радгосп Рибне».
За радянських часів селище Рибне фактично було прирадгоспним поселення, і його житловий фонд підпорядковувався радгоспу та Головному управлінню торгівлі. Станом на 1990 рік у селищі проживало понад 60 родин в 11 будинках[1]. У 1994 році, коли радгосп занепав і був ліквідований, про селище Рибне міська влада фактично забула[5]. З часом припинилося і транспортне сполучення з Києвом[6]. У 1999 році відкрили маршрут шкільного автобуса[7], який перевозив дітей селища до школи в Биківні, проте це майже не виправило ситуацію із транспортом, селище продовжувало занепадати[8]. Лише на початку 2010-х років забутим селищем зацікавилися журналісти і привернули до Рибного увагу міської влади[8][5]. 23 травня 2012 року відкрили маршрутне таксі, яке сполучило селище з містом[6].
Забудова та інфраструктура[ред. | ред. код]
У сучасному селищі Рибне мешкають близько 200 жителів, забудову складають 2 двоповерхових будинки на 16 квартир і 6 одноповерхових будинків «фінського типу»[2]. Вулиця Берегова — єдина вулиця селища.
Радгосп не діє, з усіх виробничих потужностей радгоспу функціює лише бійня. У селищі відсутні будь-які об'єкти інфраструктури (крамниці, школа, дитячий садок, медична установа)[8]. Також у селищі відсутнє централізоване водопостачання та каналізація. У 2016 році через випадки захворювання на гепатит мешканців селища міська влада почала будівництво нової артезіанської свердловини, адже воду зі старої свердловини, якою мешканці селища користувалися довгі роки, визнали непридатною для пиття[9][10][11].
Із 23 травня 2012 по 31 липня 2020 тричі на день курсувало маршрутне таксі № 154, що сполучало Рибне з Лісовим масивом Києва[12][6][13].
З 1 серпня 2020 замість маршрутного таксі №154 почав курсувати автобусний маршрут №10[14]. Маршрут та графік роботи не змінився.
Поряд з поселенням знаходиться лісовий заказник «Рибне». На території заказника є кілька заболочених водойм, які раніше використовувалися для риборозведення.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Хутір Рибне -
Хутір Рибне -
Закинутий будинок у Рибному -
Котельня в Рибному -
Озеро Рибне -
Радгосп Рибне -
Бійня у Рибному -
Урочище Рибне -
Лісовий заказник Рибне -
Рибне, Заказник лісовий -
Рибне, Заказник лісовий
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и Вакулишин, 2014, с. 154.
- ↑ а б в г д Невідоме Лівобережжя, 2017, с. 88.
- ↑ а б в Невідоме Лівобережжя, 2018, с. 221.
- ↑ Дніпровський район: історична довідка. dnipr.kyivcity.gov.ua. Дніпровська в м. Києві РДА. Процитовано 20 вересня 2019 року.
- ↑ а б Олександр Попов зустрівся з мешканцями селища Рибне. /kreschatic.kiev.ua. «Хрещатик». 17 травня 2012 року. Архів оригіналу за 20.09.2019. Процитовано 20 вересня 2019 року.
- ↑ а б в Селище Рибне сполучили з Києвом автобусним маршрутом. kreschatic.kiev.ua. «Хрещатик». 24 травня 2012 року. Архів оригіналу за 20.09.2019. Процитовано 20 вересня 2019 року.
- ↑ Звіт депутата Деснянської районної ради у місті Києві БЕРЕЗОВСЬКОГО Дмитра Євгенійовича. kreschatic.kiev.ua. «Хрещатик». 19 березня 2002 року. Архів оригіналу за 20.09.2019. Процитовано 20 вересня 2019 року.
- ↑ а б в Наталія Жуковська (17 травня 2012 року). Попов знайшов загублених у Києві. fakty.com.ua. Факти.ICTV. Архів оригіналу за 20 вересня 2019. Процитовано 20 вересня 2019 року.
- ↑ Міська влада доручила розробку проекту будівництва нової свердловини у селищі Рибне. kyivcity.gov.ua. Київська міська рада. 25 березня 2016 року. Архів оригіналу за 20.09.2019. Процитовано 20 вересня 2019 року.
- ↑ Розпорядження КМДА від 22 березня 2017 року № 316 «Про водопостачання селища Рибне Дніпровського району». kyivcity.gov.ua. Київська міська рада. Процитовано 20 вересня 2019 року.
- ↑ Виїзна нарада щодо перевірки готовності об’єкту «Водопостачання селища Рибне Дніпровського району». Дніпровська в м. Києві РДА. Архів оригіналу за 20.09.2019. Процитовано 20 вересня 2019 року.
- ↑ Маршрутне таксі № 154. www.eway.in.ua. EasyWay. Архів оригіналу за 20 вересня 2019. Процитовано 20 вересня 2019 року.
- ↑ У селищі під Києвом перестали вивозити сміття. stolychno.news. «Столичний регіон». 15 листопада 2018 року. Архів оригіналу за 20 вересня 2019. Процитовано 20 вересня 2019 року.
- ↑ З 1 серпня автобусні маршрути режиму маршрутного таксі №№ 154, 215, 137 будуть переведені в звичайний режим руху та працюватимуть під №№ 10, 65, 137 відповідно. kpt.kyiv.ua (uk-UA) . Процитовано 12 квітня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Невідоме Лівобережжя з кінця XIX до середини XX ст. / Кирило Степанець, Олександр Михайлик, Семен Широчин. — К. : [б. в.], 2017. — 232 с.
- С. Широчин, О. Михайлик, К. Степанець. Невідоме Лівобережжя: 1960—1980-ті. — К., 2018. — 500 прим.
- С. М. Вакулишин. Топонімія Києва XX ст. — К. : Центр ДЗК, 2014. — 260 с. — 200 прим. — ISBN 978-617-7175-15-4.
Посилання[ред. | ред. код]
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Сюжет на ТСН «Проблеми селища Рибне» |
|
|
У селищі Рибному спалах гепатиту А |
|
|
Затерянный мир. Хутор Рыбный. |
- Проблеми селища Рибне (відео). tsn.ua. ТСН. Процитовано 20 вересня 2019 року.
- Путешествие в Тайное Место. Часть 2 (рос.) . 20 червня 2011 року. Процитовано 20 вересня 2019 року.
| |||||