Євроскептицизм: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
м Додавання/виправлення дати для: Шаблон:Мовні помилки, Шаблон:Без джерел; косметичні зміни |
Немає опису редагування |
||
Рядок 10: | Рядок 10: | ||
== Виникнення терміну == |
== Виникнення терміну == |
||
Терміну, що описував би мотиви опозиції до європейської інтеграції, майже до кінця 90х років XX століття не було |
Терміну, що описував би мотиви опозиції до європейської інтеграції, майже до кінця 90х років XX століття не було концептуалізовано. Вперше поняття євроскептицизму вжито в часописі „The Times” в 1985 р.<ref>{{cytuj książkę| nazwisko = Zuba | imię = Krzysztof | tytuł = Polski eurosceptycyzm i eurorealizm | wydawca = Wyd. Uniwersytetu Opolskiego | miejsce = Opole | rok = 2006 | strony = 7 }}</ref> Таке визначення було застосовано, щоб не вживати терміну : „єврофобія” чи „антиєвропеїзм”, котрі могли б погано асоціюватись або ж бути невідповідними. Варто зазначити, що термін „євроскептик” можна знайти лише в спеціальних словниках, присвячених політичній інтерграції, і те, що в залежності від частини Європи термін може набувати різних значень. <ref>{{cytuj książkę| autor = G. Załęski | tytuł = Eurosceptycyzm | wydawca = Uniwersytet Rzeszowski | miejsce = Rzeszów | rok = 2013 | strony = 9 }}</ref>. Наприклад, для Британців „євросептик” (в розумінні ставлення, але не явища євроскептицизму) - це: „британський політик, переконаний, що Велика Британія не повинна входити до складу Європейського Союзу”<ref>{{цитуй книжку| назва = Macmillan English Dictionary for Advanced Learners | видавництво = Macmillan Education | miejsce = Oksford | рік = 2002 | сторінок = 470 }}</ref>. |
||
Явище опозиції до європейської інтеграції наростало потроху, |
Явище опозиції до європейської інтеграції наростало потроху, як і наукове зацікавлення ним. Про це свідчить мала кількість опрацювань даної проблематики. Niejako prekursorem w analizie tego zjawiska był Bertrand Benoit, który w swej pracy poświęcił dużo uwagi francuskim środowiskom przeciwnym jednoczeniu się Europy, określonym jako Eurosceptycy. B. Benoit omawiany termin potraktował bardzo ogólnikowo, nie skupiając się na jego szczegółowym rozpracowaniu<ref>{{cytuj książkę| autor = G. Załęski | tytuł = Eurosceptycyzm | wydawca = Uniwersytet Rzeszowski | miejsce = Rzeszów | rok = 2013 | strony = 9-10 }}</ref>. Dokonał tego w 1997 r. Paul Taggart, opisując eurosceptycyzm jako postawę polityczną, która podważa proces integracji europejskiej, bądź też jej elementy składowe. Według dra hab. Krzysztofa Zuby to właśnie od tego czasu można określić omawiany termin jako pojęcie naukowe<ref>{{cytuj książkę| nazwisko = Zuba | imię = Krzysztof | tytuł = Polski eurosceptycyzm i eurorealizm | wydawca = Wyd. Uniwersytetu Opolskiego | miejsce = Opole | rok = 2006 | strony = 10 }}</ref>. |
||
== Партії і організації (в абетковому порядку відповідно до країни та назви партії) == |
== Партії і організації (в абетковому порядку відповідно до країни та назви партії) == |
Версія за 07:23, 15 грудня 2013
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (грудень 2013) |
Ця стаття не містить посилань на джерела. (грудень 2013) |
Цей розділ потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Причина — 12. |
Європейський Союз |
Це одна із статей, що входять до серії: |
|
|
|
Внутрішня політика
|
|
Євроскептици́зм — термін, що застосовується в різних значеннях, зазвичай для описання системи поглядів осіб, критичних до різних елементів поточної політики і правової системи Європейського Союзу.
Виникнення терміну
Терміну, що описував би мотиви опозиції до європейської інтеграції, майже до кінця 90х років XX століття не було концептуалізовано. Вперше поняття євроскептицизму вжито в часописі „The Times” в 1985 р.[1] Таке визначення було застосовано, щоб не вживати терміну : „єврофобія” чи „антиєвропеїзм”, котрі могли б погано асоціюватись або ж бути невідповідними. Варто зазначити, що термін „євроскептик” можна знайти лише в спеціальних словниках, присвячених політичній інтерграції, і те, що в залежності від частини Європи термін може набувати різних значень. [2]. Наприклад, для Британців „євросептик” (в розумінні ставлення, але не явища євроскептицизму) - це: „британський політик, переконаний, що Велика Британія не повинна входити до складу Європейського Союзу”[3].
Явище опозиції до європейської інтеграції наростало потроху, як і наукове зацікавлення ним. Про це свідчить мала кількість опрацювань даної проблематики. Niejako prekursorem w analizie tego zjawiska był Bertrand Benoit, który w swej pracy poświęcił dużo uwagi francuskim środowiskom przeciwnym jednoczeniu się Europy, określonym jako Eurosceptycy. B. Benoit omawiany termin potraktował bardzo ogólnikowo, nie skupiając się na jego szczegółowym rozpracowaniu[4]. Dokonał tego w 1997 r. Paul Taggart, opisując eurosceptycyzm jako postawę polityczną, która podważa proces integracji europejskiej, bądź też jej elementy składowe. Według dra hab. Krzysztofa Zuby to właśnie od tego czasu można określić omawiany termin jako pojęcie naukowe[5].
Партії і організації (в абетковому порядку відповідно до країни та назви партії)
- Європа свободи і деморатії (фракція Європарламенту)
- Австрійська Партія Свободи
- Спілка за майбутнє Австрії (Австрія)
- Атака (Болгарія)
- Британська національна партія (Велика Британія)
- Демократична юніоністська партія (Велика Британія)
- Консервативна партія (Велика Британія)
- Національний Фронт (Велика Британія)
- Незалежна партія Великої Британії (Велика Британія)
- Народний православний заклик (Греція)
- Хрісі Авгі (Греція)
- Датський союз (Данія)
- Центристська партія (Естонія)
- Шинн Фейн (Ірландія)
- Прогресивна партія (Ісландія)
- Ліга Норд (Італія)
- Союз зелених і селян (Латвія)
- Порядок і справедливість (Литва)
- Лейбористська партія (Мальта)
- Реформістська партія (Нідерланди)
- Соціалістична партія (Нідерланди)
- Християнський союз (Нідерланди)
- Альтернатива для Німеччини (Німеччина)
- Національно-демократична партія Німеччини (Німеччина)
- Німецькі консерватори (Німеччина)
- Християнсько-демократична партія (Норвегія)
- Комуністична партія Португалії (Португалія)
- Народна партія Португалії (Португалія)
- Сербська радикальна партія (Сербія)
- Консервативні демократи Словаччини (Словаччина)
- Йоббік «Рух за кращу Угорщину» (Угорщина)
- Політика може бути іншою (Угорщина)
- Фідес — Угорський громадянський союз (Угорщина)
- Національний фронт (Франція)
- Хорватська партія права (Хорватія)
- Громадянська демократична партія (Чехія)
- Консервативна партія (Чехія)
- Партія вільних громадян (Чехія)
- Швейцарська народна партія (Швейцарія)
- Партія зелених (Швеція)
- Ліва партія (Швеція)
Див. також
Джерела
Виноски
- ↑ Krzysztof Zuba: Polski eurosceptycyzm i eurorealizm. Opole: Wyd. Uniwersytetu Opolskiego, 2006, s. 7.
- ↑ G. Załęski: Eurosceptycyzm. Rzeszów: Uniwersytet Rzeszowski, 2013, s. 9.
- ↑ Шаблон:Цитуй книжку
- ↑ G. Załęski: Eurosceptycyzm. Rzeszów: Uniwersytet Rzeszowski, 2013, ss. 9-10.
- ↑ Krzysztof Zuba: Polski eurosceptycyzm i eurorealizm. Opole: Wyd. Uniwersytetu Opolskiego, 2006, s. 10.
Це незавершена стаття про політику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |