Ганнопіль (Славутський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Ганнопіль
Загальний вигляд Ганнополя
Загальний вигляд Ганнополя
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область Хмельницька область
Район/міськрада Славутський
Рада Ганнопільська сільська рада
Код КОАТУУ 6823980301
Locator Dot2.gif
Розташування села Ганнопіль
Ганнопіль на мапі Славутського району
Основні дані
Засноване 1542
Населення 1260
Площа 4,58 км²
Густота населення 455,03 осіб/км²
Поштовий індекс 30030
Телефонний код +380 3842
Географічні дані
Географічні координати 50°27′13″ пн. ш. 26°53′43″ сх. д. / 50.45361° пн. ш. 26.89528° сх. д. / 50.45361; 26.89528Координати: 50°27′13″ пн. ш. 26°53′43″ сх. д. / 50.45361° пн. ш. 26.89528° сх. д. / 50.45361; 26.89528
Середня висота
над рівнем моря
226 м
Водойми Річка Жариха
Відстань до обласного центру Хмельницький — 137 км
Відстань до районного центру Славута — 19 км
Місцева влада
Адреса ради 30030, Хмельницька обл., Славутський р-н, с. Ганнопіль, тел. 2-12-33
Карта
Ганнопіль (Україна)
Ганнопіль
Ганнопіль
Ганнопіль (Хмельницька область)
Ганнопіль
Ганнопіль

Ганнопіль, Аннопіль — село в Україні, Славутському районі Хмельницької області (до 3 лютого 1931 року районний центр). Населення становить 1260 осіб. Орган місцевого самоврядування — Ганнопільська сільська рада. Від назви села походить друга назва Шепетівської рівнини — Ганнопільське плато.

Географія[ред.ред. код]

Розташоване на рівнині над невеликим ставом, що формується з двох річок: Сороки і Чоломина. Обидві ці річки випливають з Куразького лісу.

Село розташоване за 33 км від міста Острога, 31 км від містечка Корця і 19 км від Славути.

Історія[ред.ред. код]

Святомихайлівська церква, споруджена 1778 року коштом магната Антонія Барнаби Яблоновського

Перша писемна згадка про село Глинники, на землях якого згодом виникло містечко Аннополь, відноситься до 1542 року.

Згідно з поділом князів Острозьких Івана (Януша) й Олександра у 1602 р. с. Глинники перейшло до князя Олек­сандра Острозького — воєводи волинського, а від нього — до Яблоновських. В 1761 р., на підставі привілею, власник Антоній Барнаба Яблоновський заснував тут містечко, побудував ринок і великий палац (резиденція[1])за проектом архітектора Павла Антонія Фонтани [2], а при ньому розкішний парк з алеями і статуями, муровану греко-католицьку церкву. Він переїменував Глинники на Аннополь на честь першої дружини Анни Сангушко.[3]

В містечко Ганнопіль після 1770 року перемістився центр однієї з релігійних течій в іудаїзмі – хасидизму. Ця течія народилася на Поділлі і широко поширилася на Волині, вона відображала інтереси бідняцьких єврейських верств сільського населення. І сьогодні могила місцевого цадика Дов Бера (1704–1772 рр.) на сільському єврейському цвинтарі є місцем паломництва хасидів світу.[4] [5] Хоча також існує версія, що Дов Бер похований у місті Аннополь, (Красницький повіт, Люблінське воєводство), або Великі Межиричі[6]

Після того, як у 1821 р., в м. Острозі згорів єзуїтський монастир, де мав свою резиденцію єпископ Романовський Степан, Волинську православну семінарію перенесли до палацу в Аннополі.

При місцевому костелі до 1832 року існував кармелітський монастир. До 1832 р. містечко належало до Лєнцевичів, а потім від них перейшло до Алєксєя Уварова.

У часи Російської імперії Аннопіль був містечком Острозького повіту.

Вкінці 19 столітті у Аннополі був великий ринок з ЗО мурованих крамниць під одним дахом і кілька­ десятків рундуків. Колись ця оселя називалася Глинники, а частина містечка, за ставом, ще й тепер так називається. На північ від містечка було велике Курганове цвинтарище. Населення налічувало 2,000 жителів, більшість яких були євреями. У містечку була дерев'яна синагога, паровий плин, фабрика прос­того селянського сукна і церковно-приходська школа.

В 1911 р. до вел. власності належало 1,804 десятин і до Омелянських 257 дес. У цьому ж році в Аннополі мешкало 2 463 жителів. Тоді у містечку було волосне управління, міщанська упра­ва, земська поштова станція, однокласна школа, земська лікарня, притулок для селян, 2 акушерки, аптека, 48 крам­ниць і 6 заїзних домів. Ґуральня з продукцією 38 457 відер горілки річно.

В 1921 році Аннопіль належав до князів Четвертинських. В міс­течку і присілках мешкало 1 671 православних, 222 римо-католиків і 1970 євреїв, було 214 дворів.

Майже все єврейське населення Аннополя в роки війни було знищене спочатку в аннопольському а потім в славутському гетто.[4]

Пам'ятки[ред.ред. код]

У містечку збереглися:

  • Святомихайлівська церква, споруджена 1778 року коштом магната Антонія Яблоновського;
  • руїни Глинницького палацу, що був перебудований з замку близько 1759 року;
  • греко-католицьке розп'яття Ісуса Христа.

Персоналії[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. H.Wereszycka. Jabłonowski Antoni Barnaba h. Prus III (1732–1799) // Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963, 1962–1964.— tom Х/2, zeszyt 45.— (пол.) S. 216
  2. Павлюк В. Палацово-паркові ансамблі магнатерії – центри культури Волині http://perspekt.org.ua/
  3. Antoni Barnaba Jabłonowski на сайті http://uk.rodovid.org/
  4. а б [http://holocaust.kiev.ua/news/RYGOL.pdf Єврейське населення Славутчини під час Великої Вітчизняної війни (1941–1945 рр.)]
  5. Российская Еврейская Энциклопедия
  6. Дов Бер з Межиріч на сайті http://autotourist.net.ua/

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]