Ганнопіль (Славутський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Ганнопіль
Загальний вигляд Ганнополя
Загальний вигляд Ганнополя
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Славутський
Рада Ганнопільська сільська рада
Код КОАТУУ 6823980301
Locator Dot2.gif
Розташування села Ганнопіль
Ганнопіль на мапі Славутського району
Основні дані
Засноване 1542
Населення 1260
Площа 4,58 км²
Густота населення 455,03 осіб/км²
Поштовий індекс 30030
Телефонний код +380 3842
Географічні дані
Географічні координати 50°27′13″ пн. ш. 26°53′43″ сх. д. / 50.45361° пн. ш. 26.89528° сх. д. / 50.45361; 26.89528Координати: 50°27′13″ пн. ш. 26°53′43″ сх. д. / 50.45361° пн. ш. 26.89528° сх. д. / 50.45361; 26.89528
Середня висота
над рівнем моря
226 м
Водойми Річка Жариха
Відстань до обласного центру Хмельницький — 137 км
Відстань до районного центру Славута — 19 км
Місцева влада
Адреса ради 30030, Хмельницька обл., Славутський р-н, с. Ганнопіль, тел. 2-12-33
Карта
Ганнопіль (Україна)
Ганнопіль
Ганнопіль
Ганнопіль (Хмельницька область)
Ганнопіль
Ганнопіль

Ганнопіль, Аннопіль — село в Україні, у Славутському районі Хмельницької області (до 3 лютого 1931 року районний центр). Населення становить 1260 осіб. Орган місцевого самоврядування — Ганнопільська сільська рада. Від назви села походить друга назва Шепетівської рівнини — Ганнопільське плато.

Географія[ред.ред. код]

Розташоване на рівнині над невеликим ставом, що формується з двох річок: Сороки і Чоломина. Обидві ці річки випливають з Куразького лісу.

Село розташоване за 33 км від міста Острога, 31 км від містечка Корця і 19 км від Славути.

Історія[ред.ред. код]

Святомихайлівська церква, споруджена 1778 року коштом магната Антонія Барнаби Яблоновського

Перша писемна згадка про село Глинники, на землях якого згодом виникло містечко Аннополь, відноситься до 1542 року.

Перша назва села Глинники - Глинки Луцького повіту, що у XVI столітті належало К.В.Острозькому[1]

Під час поділу маєтків між його синами Іваном (Янушем) й Олександром у 1602 р. с. Глинники перейшло до князя Олек­сандра Острозького — воєводи волинського[2], а від нього — до Яблоновських.

В 1761 р., на підставі привілею, власник Антоній Барнаба Яблоновський заснував тут містечко, побудував ринок і великий палац (резиденцію[3]), який частково зберігся, за проектом архітектора Павла Антонія Фонтани [4], а при ньому розкішний парк з алеями і статуями, муровану греко-католицьку церкву. Від поміщицького маєтку вздовж дендропарку до базарної площі був розміщений іподром, де по неділях влаштовувалися кінні перегони. [5]Антоній Барнаба перейменував Глинники на Аннополь на честь першої дружини Анни Сангушко (донька Павла Санґушка, померла 1768 року[6]).

В містечко Ганнопіль після 1770 року перемістився центр однієї з релігійних течій в юдаїзміхасидизму. Ця течія народилася на Поділлі і широко поширилася на Волині, вона відображала інтереси бідняцьких єврейських верств сільського населення. І сьогодні могила місцевого цадика Дов Бера (1704–1772 рр.) на сільському єврейському цвинтарі є місцем паломництва хасидів світу.[7] [8] Хоча також існує версія, що Дов Бер похований у місті Аннополь, (Красницький повіт, Люблінське воєводство), або Великі Межиричі[9]

Після того, як у 1821 р., в м. Острозі згорів єзуїтський монастир, де мав свою резиденцію єпископ Романовський Степан, Волинську православну семінарію перенесли до палацу в Аннополі.

При місцевому костелі до 1832 року існував кармелітський монастир. До 1832 р. містечко належало до Лєнцевичів, а потім від них перейшло до Алєксєя Уварова.

У часи Російської імперії Аннопіль був містечком Острозького повіту.

Вкінці 19 столітті у Аннополі був великий ринок з ЗО мурованих крамниць під одним дахом і кілька­ десятків рундуків. Колись ця оселя називалася Глинники, а частина містечка, за ставом, ще й тепер так називається. На північ від містечка було велике Курганове цвинтарище. Населення налічувало 2,000 жителів, більшість яких були євреями. У містечку була дерев'яна синагога, паровий плин, фабрика прос­того селянського сукна і церковно-приходська школа.

В 1911 р. до вел. власності належало 1,804 десятин і до Омелянських 257 дес. У цьому ж році в Аннополі мешкало 2 463 жителів. Тоді у містечку було волосне управління, міщанська упра­ва, земська поштова станція, однокласна школа, земська лікарня, притулок для селян, 2 акушерки, аптека, 48 крам­ниць і 6 заїзних домів. Ґуральня з продукцією 38 457 відер горілки річно.

В 1921 році Аннопіль належав до князів Четвертинських. В міс­течку і присілках мешкало 1 671 православних, 222 римо-католиків і 1970 євреїв, було 214 дворів.

Майже все єврейське населення Аннополя в роки війни було знищене спочатку в аннопольському а потім в славутському гетто.[7]

Пам'ятки[ред.ред. код]

У містечку збереглися:

  • Святомихайлівська церква, споруджена 1778 року коштом магната Антонія Яблоновського;
  • руїни Глинницького палацу, що був перебудований з замку близько 1759 року;
  • греко-католицьке розп'яття Ісуса Христа.

Церква[ред.ред. код]

Церкву в селі "кам'яну хрестоподібну трикупольну крепку", яка має назву Храм Святого Архистратига Михаїла, побудував 1778 року на кошти Антонія Барнаби Яблоновського його син Станіслав Павел[10]. 1848 року церкву відбудували на кошти аннопольських парафіян, а у 1972-73 роках покрили жерстю також на їх кошти. У 1977-78 роках вівтарну частину церкви оновили, а весь храм розфарбували. В церкві зберігаються копії метричних книг від 1808 року, а сповідні відомості - від 1855.

На кошти парафіян 1855 року біля церкви побудовано дерев'яну трьох'ярусну дзвіницю.

Освіта[ред.ред. код]

Історія Ганнопільської школи починається від 1804 року. Спочатку це було Аннопільське приходське однокласне училище. розміщене в приватному будинку. На його утримання з казни йшло 515 крб. 90 коп., 131 кр. 70 коп. від общини, 2 крб. - пожертвування, 1 крб. 50 коп. - від плати за навчання, 64 крб. 63 коп. - інші джерела. Законовчителем православного віросповідання був Іларіон Пилипович Рженецький. Співу навчав Данило Панфілович Златковський, який створив церковний хор у складі 16 дітей і 14 дорослих.

При училищі утримувалося 3,5 десятини землі на якій розведено садок, пасіку і город[11].

Клімат[ред.ред. код]

За класифікацією Коппена клімат в селі Ганнопіль вологий континентальний. Навіть у посушливі сезони тут випадає достатньо дощів. Середньорічна температура становить 7.2 °C, кількість опадів - 761 мм[12].

Клімат Ганнополя
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −2,5 −1,2 3,5 12,6 19,3 22,8 23,9 23,1 18,6 12,0 4,9 0,0
Середня температура, °C −5,6 −4,4 −0,2 7,6 13,8 17,4 18,6 17,7 13,5 7,8 2,3 −2,6 7,2
Середній мінімум, °C −8,6 −7,6 −3,8 2,7 8,3 12,1 13,3 12,3 8,4 3,7 −0,3 −5,1
Норма опадів, мм 39 31 32 51 64 97 97 70 59 41 43 47 671
Джерело: [1]

Персоналії[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. П.І.Теодорович "Історико-статистичний опис церков і приходів волинської єпархії"
  2. Матеріали житомирського державного обласного архіву
  3. H.Wereszycka. Jabłonowski Antoni Barnaba h. Prus III (1732–1799) // Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963, 1962–1964.— tom Х/2, zeszyt 45.— (пол.) S. 216
  4. Павлюк В. Палацово-паркові ансамблі магнатерії – центри культури Волині http://perspekt.org.ua/
  5. Волынские епатриархальные ведомости. Острозский уезд, село Аннополь, 1888 г. с.12-13
  6. Antoni Barnaba Jabłonowski на сайті http://uk.rodovid.org/
  7. а б [http://holocaust.kiev.ua/news/RYGOL.pdf Єврейське населення Славутчини під час Великої Вітчизняної війни (1941–1945 рр.)]
  8. Российская Еврейская Энциклопедия
  9. Дов Бер з Межиріч на сайті http://autotourist.net.ua/
  10. Виписка з доп. записки Ровенського облархіву (20-25 березня 1995 року)
  11. Памятная книжка народных училищ Волынской губернии на 1909-10 г., изд. Острог 1909 г. с.263
  12. Climate data for cities worldwide. HANNOPIL

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]