Меденичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Меденичі
Medenychi gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область/АРК Львівська область
Район/міськрада Дрогобицький район
Рада Меденицька селищна рада
Код КОАТУУ: 4621255400
Основні дані
Засноване 1395 рік
Площа 60 км²
Населення 3361 (01.01.2011)[1]
Густота 55,430 осіб/км²
Поштовий індекс 82160, 82161
Телефонний код +380 3244
Географічні координати 49°25′37″ пн. ш. 23°44′45″ сх. д. / 49.42694° пн. ш. 23.74583° сх. д. / 49.42694; 23.74583Координати: 49°25′37″ пн. ш. 23°44′45″ сх. д. / 49.42694° пн. ш. 23.74583° сх. д. / 49.42694; 23.74583
Водойма річка Летнянка
Відстань
Найближча залізнична станція: Дрогобич
До станції: 20 км
До райцентру:
 - автошляхами: 20 км
До обл. центру:
 - залізницею: 122 км
 - автошляхами: 56 км
Селищна влада
Адреса 82160, 82161 Львівська обл., Дрогобицький р-н, смт Меденичі, вул. Незалежності, 52, Тел: 470-507, 470-577
Голова селищної ради Шулак Володимир Володимирович
Веб-сторінка Меденицька селищна рада
Карта
Меденичі (Україна)
Меденичі
Меденичі
Меденичі (Львівська область)
Меденичі
Меденичі

Меденичі (Меденичі — 1395 р., Медениця — 1533 р., Меденичі — 1990 р.) — селище міського типу Дрогобицького району Львівської області.
   В Меденичах біля мурованого храму є оригінальна дерев'яна церква Успiння Богородицi (Св.Параскеви)[2].

Назва[ред.ред. код]

Попередні назви Мединичі, Медениця. За народними переказами в основу назви селища лягло слово мед. Кажуть, що бджільництво було надзвичайно розвинене на території поселення. Легенда свідчить, що свого часу бджоли навіть врятували село від татарської навали.

Історія[ред.ред. код]

Меденичі
Церква

Перша письмова згадка про Меденичі датується 1395 роком, коли меденичський шляхтич Яхно отримав від польського короля Ягайла грамоту на володіння ще й містечка Заршин на території нинішньої Польщі. В середні віки Меденичі входили до Самбірської королівської економії.

Меденичі були відомі вирощуванням хмелю, адже у XIX ст. тут існувала броварня. 1886 року село за 560 000 золотих ринських купили Йозеф і Мауріцій Колишери. Оскільки Меденичі здавна славилися своїми джерелами зі смачною водою, брати-іудеї Колишери влаштували тут виробництво пива та содової води, яку експортували до тодішньої Австро-Угорщини. Пиво варили тут і в радянський час. Будівля старого бровару збереглася донині.

1 серпня 1934 у дрогобицькому повіті було створено гміну Меденичі з центром в с. Меденичі. В склад гміни входили сільські громади: Довге (Меденицьке), Йозефсберґ(Josefsberg), Кьоніґсау(Königsau), Меденичі, Летня, Опарі, Ріпчиці[3].

   В 1934 р. територія гміни становила 100,80 км². Населення гміни станом на 1931 рік становило 10797 осіб. Налічувалось 2082 житлові будинки. [4].

У 1939-1941 та 1944-1959 рр було центром Меденицького району.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Головною родзинкою місцевої архітектури є дерев`яна церква Успіння Пресвятої Богородиці (Св. Параскеви) та дзвіниця поруч з нею, які внесені до Державного реєстру національного культурного надбання України. Церква розташована біля центральної дороги у напрямку на Львів поруч з новим мурованим православним храмом, фундамент якого був закладений ще у 1939 році.

Вперше церква Успіння Пресвятої Богородиці (Св. Параскеви) згадується у документах 1589р. У 1644р., як свідчить напис вирізьблений на одвірку південних дверей, збудована дерев`яна тризрубна безверха церква. Вона відразу захоплює погляд простими і масивними формами та ґонтовим накриттям.

Сучасність[ред.ред. код]

У Меденичах діє греко-католицька церква (у перебудованому приміщенні), а також римо-католицький костел, освячений у 1858 р. Перемишльським єпископом Франциском Вежхлейським під титулом Пресвятої Трійці. Вздовж головної вулиці селища, просто на тротуарі можна побачити декілька великих, але, на жаль, висохлих криниць - місцевий ексклюзив.

В останні роки особливу популярність далеко за межами регіону здобув розташований у Меденичах унікальний зоопарк «Лімпопо»[5] - перший і на даний час єдиний на Львівщині. В зоопарку проживає більше, ніж 300 тварин, що представляють сотні різних видів світової фауни. Територія зоопарку складає понад три гектари, тут розташоване кафе та літній дворик, де можна випити квас в спекотній день, філіжанку кави та покуштувати смачні страви після прогулянки зоопарком. Поряд розміщений дитячий майданчик. При бажанні малюки зможуть проїхатися територією зоопарку на поні або на ослику.

У 2013 році у Меденичах започатковане проведення Фестивалю меду, який обіцяє стати самобутнім традиційним щорічним святом на вшанування благородної праці пасічника, історія якої сягає сивої давнини.

Символіка[ред.ред. код]

Прапор Меденич: квадратне синє полотнище, на якому зображено 9 жовтих бджіл у три ряди 3 : 3 : 3. Вулики і бджоли вказують на назву селища, на поширені тут давніше бджолярські промисли, а також символізують працелюбність і добробут. [6]

Герб Меденич: у синьому полі три золоті пні-вулики, над ними 9 золотих бджіл. Герб, згідно з правилами сучасного українського місцевого герботворення, вписано у декоративний картуш, увінчаний срібною міською короною, що свідчить про статус поселення.

Персоналії[ред.ред. код]

  • Шуляк Андрій — селянин, громадський діяч, посол до Галицького сейму 2-го скликання.[7]
  • Іванишів Данило — селянин з Грушева, громадський діяч, посол до Галицького сейму 3-го скликання в окрузі Лука — Меденичі.[8]
  • Шевчук Василь — капелан УПА «Закерзоння», отець «Кадило», був парохом церкви Св. Параскеви у 1931 році.

Піців Остап - маловідомий нащадок династії Габсбургів.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.