Бібрка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бібрка
Coat of Arms Bibrka.png Flag of Bibirka.png
Герб Бібрки Прапор Бібрки
Bibrka03.JPG
Бібрка
Бібрка на мапі України
Бібрка на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська область
Район/міськрада Перемишлянський район
Рада Бібрська міська рада
Код КОАТУУ 4623310300
Перша згадка 1211 рік
Магдебурзьке право 1469
Населення 3781 (01.01.2011)[1]
Площа 5,14 км²
Густота населення 735,6 осіб/км²
Поштові індекси 81220
Телефонний код +380-3263
Координати 49°38′09″ пн. ш. 24°17′37″ сх. д. / 49.63583° пн. ш. 24.29361° сх. д. / 49.63583; 24.29361Координати: 49°38′09″ пн. ш. 24°17′37″ сх. д. / 49.63583° пн. ш. 24.29361° сх. д. / 49.63583; 24.29361
Водойма річка Бібрка
Відстань
Найближча залізнична станція Великі Глібовичі
До станції 6 км
До районного центру
 - фізична 22 км
Міська влада
Адреса 81220, Львівська область, Перемишлянський район, м. Бібрка, вул. Шевченка, 18
Веб-сторінка bibrka-city.in.ua bibrka.org

Бі́брка — місто в Перемишлянському районі, Львівської області. Розташоване на річці Бібрка, за 22 км від районного центру. На півдорозі 22-кілометрового шляху з Бібрки на Перемишляни стоїть ренесансний замок у селі Свірж. Через місто проходить автошлях національного значення Н09.

Населення[ред.ред. код]

  • 1840–1850 роки — 3000 мешканців
  • 1959 — 3 100
  • 2001 рік — 3 949 мешканців

Назва[ред.ред. код]

Bibrka01.JPG

Офіційна назва містечка в австро-угорських реєстрах Prachnik. На їдиш називалася Boyberke, Boiberke, Boiberik.

Інша версія

Правдоподібно, перше поселення, де тепер місто Бібрка, виникло як поселення мисливців за бобрами, яких відловлювали для поблизького княжого Звенигорода (тепер село Звенигород). Бібрецькі долини над річкою Боберкою ще й сьогодні постійно мокрі та болотисті незалежно від пори року. У минулому вони, очевидно, були постійно покриті водою і тому придатні для проживання бобрів, які люблять стоячу, нерухому воду в запрудах чи заплавах, де будують свої житла. Сюди, мабуть, не раз приїжджали на полювання мисливці з княжого Звенигорода, та й не тільки зі столиці. Такі ж місця, багаті бобрами, були по течії Боберки на південь, мабуть, ще не в одному місці, зокрема, між теперішніми селами Ходорківці та Соколівка, на західній околиці Соколівки.

Історія[ред.ред. код]

Герб Бібрки 1569 р.
Бібрка в 30-ті роки ХХ століття.

Перша згадка про місто — в Галицько-Волинському літописі за 1211 рік, як і згадка про сусідні села — Бібрка Стара та Бібрка Нова. Згадується також річка Бібрка, стародавнє урочище Боберка (Бібрка), тобто місце, де були бобри — об'єкт полювання в Давній Русі. За іншими даними, 1211 рік — рік першої згадки не міста Бібрки, а однойменної річки, а саме поселення починає фігурувати в літописах лише починаючи з 1436 року як володіння Внучека з Кутна. Між 1353–1366 рр. район річки Бібрки перебував у в числі володінь, залежних від Любарта, васалом якого був Дмитро Михайлович. Можливо, що на цих землях було закладено замок Боброк. На місті Бібрики колись було болото.

Поселення було власністю польського короля та входило до Литовського староства. Місцеві ремісники — дубильщики, скорняжники, чоботярі та купці платили податі львівському старості як королівському представнику. Бібрку часто здавали феодалам в оренду.

Привілеєм Казимира Четвертого в 1469 році Бібрка отримала магдебурзьке право, за яким дозволено було влаштовувати ярмарок двічі на рік та раз в тиждень (а саме по вівторках) проводити торги. Привілей Сигізмунда II Августа підтвердив у 1569 році надані права та дозволив третій щорічний ярмарок і торги не лише по вівторках, а й щосуботи. Міщанам також дозволялося варити пиво для власного споживання.

1474 року велика пожежа зруйнувала майже все місто. Внаслідок цього уряд на 10 років звільнив Бібрку від податків. 1502 року турецько-татарські орди повністю зруйнували місто. Ще довго Бібрка не могла оговтатися від цього спустошення: за люстрацією 1621 року в місті королівські фуражири не змогли знайти жодної провізії. 1638 року польський сейм визнав, що Бібрка майже повністю прийшла в занепад і знову звільнив мешканців на 4 роки від сплати податей.

Коли в 1648 році козацькі війська ввійшли в Бібрку, місцевий цех чоботарів подарував їм 80 пар чобіт, а місцеві скорняки — 60 кожухів.

Польсько-шведська війна (1655–1660 рр.) довела місто до цілковитого занепаду. За люстрацією 1661 року в місті було лише 26 будинків, тоді як до війни — 150. Лише в 1765 р. будинків стало 300. Крім того, в Бібрці жило багато населення, яке не мало власних помешкань — так звані халупники.

1790 р місто дісталося відомому магнату — графу Скарбеку. В 90-х рр. XVIII сторіччя було відкрито перші навчальні заклади: дворічну (тривіальну) та трирічну (нормальну) школи. В 40-х рр. XIX ст. в Бібрці проживало 3000 мешканців. Працювала текстильна мануфактура.

3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду УНР, на якому були присутні близько 20 000 осіб.[2]

Західноукраїнська Народна Республіка[ред.ред. код]

2 листопада в повіті Бібрка було встановлено владу Української держави — ЗУНР.[3] В місті якийсь час розташовувалась команда II Галицького корпусу (командант — полковник Мирон Тарнавський, начштабу — підполковник Йозеф Папп де Яноші).

Нова історія міста пов'язана з нацистським геноцидом його жидівського (єврейського) населення, а також з більшовицькими репресіями української інтелігенції.

У 19401962 рр. місто було центром Бібрського району Львівської області.

Економіка[ред.ред. код]

У місті діяли або діє донині: Бібрське ЛВУМГ, промкомбінат, цегельний завод, харчокомбінат, птахо-інкубаторна станція. Основна сільсько-господарська спеціалізація — тваринництво м'ясо-молочного напряму і землеробство (зернові культури, цукрові буряки, льон).

Культура й освіта[ред.ред. код]

Середня, музична школи, будинок культури, 2 бібліотеки, костел святого Миколая.

Туристичні місця[ред.ред. код]

Костел у Бібрці

Проїжджаючи місто, оглядаємо високий пагорб з каплицею, порослий соснами — улюблене місце відпочинку Івана Франка, що навідував час від часу письменницю Уляну Кравченко, яка вчителювала тут в 1880-х роках і залишила цікаві спогади про Бібрку.

Найцінніша споруда в Бібрці — стародавній оборонний костел святого Миколая (вулиця Ясна, 2). Храм було фундовано Завішою Чорним в 1405 році. Поруч збереглася мурована дзвіниця.

Галерея[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

Парохи та адміністратори парохії Богоявлення Господнього / Покрови Пресвятої Богородиці м. Бібрка (поч. XIX — сер. XX ст.)

  • Вєлькопольський Григорій (1832—†1847) — парох
  • Торба Стефан (18471848) — тимчасовий завідатель
  • Дзерович Іпполит (18481874) — парох
  • Дзерович Євген (18741907) — адміністратор, з 1876 р. — парох
  • Гвоздецький Олександр (19071908) — адміністратор
  • Данилович Олександр(1908—†1925) — парох
  • Міхур Данило (19251932) — парох
  • Паньчак Антін (19321933) — адміністратор
  • Дяків Йосиф (19331944) — парох

Примітки[ред.ред. код]

Сайти про Бібрку[ред.ред. код]