Рудки
| Рудки | |||
|---|---|---|---|
|
|||
 |
|||
  |
|||
| Рудки на мапі України | |||
| Основні дані | |||
| Країна |  Україна |
||
| Регіон | Львівська область | ||
| Район/міськрада | Самбірський район | ||
| Код КОАТУУ | 4624210400 | ||
| Засноване | 1472 | ||
| Статус міста | з 1939 року | ||
| Населення | ▲5408 (01.01.2011)[1] | ||
| Площа | 3,8 км² | ||
| Поштові індекси | 81440 | ||
| Телефонний код | +380-3236 | ||
| Координати | 49°39′10″ пн. ш. 23°29′13″ сх. д. / 49.65278° пн. ш. 23.48694° сх. д.Координати: 49°39′10″ пн. ш. 23°29′13″ сх. д. / 49.65278° пн. ш. 23.48694° сх. д. | ||
| Водойма | р. Вишенька, Вишня | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція | Рудки | ||
| Міська влада | |||
| Адреса | 81440, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Рудки, пл. Відродження, 1а | ||
| Міський голова | Курило Тарас Мар'янович | ||
Ру́дки (пол. Rudki) — місто Самбірського району Львівської області. Розташоване на Самбірсько-Дністровській височині, над річками Вишенькою і Вишнею (притока Сяну). Станція на залізничній лінії Львів — Самбір. Через місто проходить автошлях Львів — Самбір — Ужгород — Чоп.
Зміст |
Населення [ред.]
- 2582 меш. (1880)
- 3500 меш. (1938)
- 3100 меш. (1971)
- 4912 меш. (2001)
- 5700 меш. (2007)
Назва [ред.]
У 1472 році містечко отримало назву Рудки. За деякими науково-довідковими джерелами, назва Рудки є зменшеною формою від поширених у слов'янських племен назв боліт, у ґрунті яких виступала рудувата або червонувата глина, — рудава, руда. Подібна болотяниста смуга утворилась вздовж південного краю колишнього Рудківського повіту, що, очевидно, вплинуло на виникнення назви Рудки.
Історія [ред.]
Курганне поховання шнурованої кераміки бронзової доби свідчить що поселення тут було в ІІІ тисячолітті до н. е. Поселення відоме у XIV столітті як хутір біля села Бенькова Вишня (тепер с. Вишня).
Вигідне розташування на торговому шляху зі Львова до Самбора і родючість ґрунту сприяли заселенню Рудок. З 11 січня 1645 року Рудки згадуються як місто. У першій половині XVIII століття Рудки отримали магдебурзьке право, що остаточно узаконило їх становище як міста. За австрійським адміністративним поділом 1782 року Рудки ввійшли до складу Самбірського округу, а згідно з класифікацією населених пунктів 1784—1785 років були іменовані містечком. З того часу і до 17 вересня 1939 року повітове місто Польщі у володінні польських магнатів.
За адміністративним поділом Галичини, запровадженим австрійською владою 28 лютого 1867 року, Рудки стали центром Рудківського повіту. У другій половині XIX століття помітно збільшується населення Рудок. У 1880 році з 2582 мешканців міста 1352 були євреями, а 945 поляками.
В 1938 році тут нараховувалося близько 3500 жителів. Були католицька церква (Перемишльська єпархія), православна церква і синагога. 17 вересня 1939 року окуповане і перейшло до Радянського Союзу у складі УРСР.
У 1941 році на початку німецької окупації в містечках Галичини були створені єврейські ради — «юденрати», щоб стежити за виконанням розпоряджень німецької влади до євреїв. Німецька влада зобов'язала створити об'єднану раду всіх цих юденратов, яка збиралась лише лічені рази саме в Рудках. Останнє засідання — 21 грудня 1941 року. У листопаді 1942 року 800 рудківських євреїв були вивезені до табору смерті в Белжцю.
В 1963—1964 роках Рудки входили до складу Городоцького району.
Чудотворний образ Богоматері [ред.]
Відомо, що протягом кількох століть, аж до закінчення Другої світової війни, містечко Рудки знане було як місце паломництва до чудотворного образу Богоматері, який містився в парафіяльному костелі. Східна ікона потрапила сюди завдяки рудківському поміщику Єжи Чуриллу. У 1612 р., після чергового татарського наїзду на Поділля, ікона чудом (як завжди!) збереглася на згарищі церкви. У католицькому храмі в Рудках образ знайшов нових численних шанувальників. Проте і тут на долю ікони випали випробування вогнем, бо кочівники зі сходу кілька разів підпалювали дерев'яний на той час костел. Однак образ залишався непошкодженим, а глибоко побожні люди, котрі молилися перед ним, діставали начебто оздоровлення і ласки.
Час йшов. Архітектура розвивалася. У 1728 р. в Рудках вимурували костел, куди й перенесли чудотворний образ. Споруда вийшла ошатна, з рисами як Ренесансу, так і ультра-модного на той час в нашій місцевості бароко. А ось дзвіниця залишилася ще з часів дерев'яного храму, адже її датують 17 століттям. 31 грудня 1917 р. з Ватикану надійшов декрет про коронацію ікони, однак воєнні дії перешкоджали здійснити врочистість аж до 2 липня 1921 р. Відтоді рудківський костел став одним з найшанованіших марійних санктуаріїв в тодішній Польщі. Під час костельної перебудови 1885 р. було добудовано притвор до основного об'єму храму. Тоді ж постраждав найдавніший, нижній ярус дзвіниці з контрфорсами на кутах, коли було закладено цеглою древню арочну браму. У 1946 р., коли вже було зрозуміло, хто буде далі хазяйнувати на західноукраїнських землях, рятуючи образ, тодішній настоятель храму о. М.Войтась вивіз його до Польщі. Рудківська богоматір якийсь час перебувала в Перемишлі, а в 1968 р. образ перенесли до костелу в Ясеню, біля містечка Долішні Устріки. Невдовзі сюди потягнулися паломники, а від кардинала Кароля Войтили божа мати Рудківська дістала ім'я «Цариця Бещад».
Далі починається невеличкий релігійний детектив. У липні 1992 р. під час відпусту реліквію вкрали зловмисники. До Рудок у листопаді 1995 р. повернулася лише копія образу. Коронацію ікони в листопаді наступного року звершив архієпископ і митрополит Львівський Мар'ян Яворський (зараз він — кардинал).
Поверненню громаді парафіяльного костелу Успіння Діви Марії сприяло впорядкування крипти, де похований видатний польський драматург Алєксандр Фредро. Багато з його комедій було екранізовано. Що й не дивно: жив письменник у своєму маєтку у Вишні.
15 травня 1989 р. відбулося врочисте переосвячення храму, а восени наступного року до нового саркофагу у відреставрованій крипті поклали останки роду Фредрів. Тепер звідусіль знову приїздять до Рудок паломники — як релігійні, так і літературні.
Економіка [ред.]
Сучасні Рудки — це містечко в якому функціонують: цегельно-керамічний завод, сільгосптехніка, хлібозавод, автодорожне підприємство, лісництво з дендропарком, сирцех, рибний цех, столярний цех, районна лікарня, поліклініка, дитячий садок, заклади освіти (школа, гімназія, музична школа, Вишнянський коледж Львівського національного аграрного університету[2]), підприємства громадського харчування, духовно-культурні установи, банківські установи, торгівельні підприємства, сервісні центри тощо.
Див. також [ред.]
- Рудківський дендропарк
- Палац Фредрів-Шептицьких
- Рудківське газове родовище
- Вишнянський коледж Львівського національного аграрного університету
Автошляхи [ред.]
Через місто проходить автошлях Н13 (Львів — Самбір — Ужгород).
Персоналії [ред.]
- Карпинець Іван — український історик і музеєзнавець, член НТШ.
Фотографії [ред.]
-
На центральній площі
-
Старий дім
-
Дзвіниця рудківського костелу (XVII ст.)
-
Праця професора теології Gvilelmi Esti ( Римське видання 1629 рік)
Посилання [ред.]
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
- ВРУ
- Рудки
- Общество "Еврейское Насление" (рос.)
|
||||||||
|
|||||
