Рудки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рудки
Rydky smbr gerb.png Rydky smbr prapor.png
Герб Рудок Прапор Рудок
У центрі міста
У центрі міста
Рудки
Рудки на мапі України
Рудки на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська область Львівська область
Район/міськрада Самбірський район
Код КОАТУУ 4624210400
Засноване 1472
Статус міста з 1939 року
Населення 5434 (01.01.2013)[1]
Поштові індекси 81440
Телефонний код +380-3236
Координати 49°39′10″ пн. ш. 23°29′13″ сх. д. / 49.65278° пн. ш. 23.48694° сх. д. / 49.65278; 23.48694Координати: 49°39′10″ пн. ш. 23°29′13″ сх. д. / 49.65278° пн. ш. 23.48694° сх. д. / 49.65278; 23.48694
Водойма р. Вишенька, Вишня
Відстань
Найближча залізнична станція Рудки
Міська влада
Адреса 81440, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Рудки, пл. Відродження, 1а
Міський голова Курило Тарас Мар'янович
Костел

Ру́дки (пол. Rudki) — місто Самбірського району Львівської області. Розташоване на Самбірсько-Дністровській височині, над річками Вишенькою і Вишнею (притока Сяну). Станція на залізничній лінії Львів — Самбір. Через місто проходить автошлях Н13 (Львів — Самбір — Ужгород — Чоп).

Назва[ред.ред. код]

У 1472 році містечко отримало назву Рудки. За деякими джерелами, назва Рудки є зменшеною формою від поширених у слов'янських племен назв боліт, у ґрунті яких виступала рудувата або червонувата глина, — рудава, руда. Подібна болотиста смуга утворилась вздовж південного краю колишнього Рудківського повіту, що, очевидно, вплинуло на виникнення назви «Рудки».

Історичний герб

Історія[ред.ред. код]

Курганне поховання, що належало до культури шнурової кераміки бронзової доби, свідчить про існування тут поселення в III тисячолітті до н. е.

Сучасне поселення відоме з XIV століття як хутір біля села Бенькова Вишня (тепер Городоцький район).

Вигідне розташування на торговому шляху зі Львова до Самбора і родючість ґрунту сприяли зростанню Рудок. З 11 січня 1645 року Рудки згадують як місто.

У 1-й половині XVIII століття Рудки отримали маґдебурзьке право, що остаточно узаконило їхній статус як міста.

За австрійським адміністративним поділом 1782 року Рудки ввійшли до складу Самбірського округу (циркулу), а згідно з класифікацією населених пунктів 1784–1785 рр. були іменовані містечком. За адміністративним поділом Галичини, запровадженим австрійською владою 28 лютого 1867 року (введення замість циркулів-округ менших одиниць — повітів), Рудки стали центром Рудківського повіту.

Розміщення бойової групи «Рудки» 8-ї Самбірської бригади УГА, лютий 1919 р., українсько-польська війна

У 2-й половині XIX століття населення Рудок помітно зросло. У 1880 році з 2582 мешканців міста 1352 були євреями, а 945 — поляками.

Період Західно-Української Народної Республіки[ред.ред. код]

Одна з груп Галицької Армії на початках її формування (у листопаді 1918 р.[2]) мала назву Рудки (також «Група Гофмана») через місце дислокації (командант — отаман Карл Гофман; утворилась в ході боїв з польським частинами, які наступали з Перемишля вздовж залізниці на Львів[3]).

Період II-ї Речі Посполитої[ред.ред. код]

1938 р. — у місті було близько 3500 мешканців. Діяли римо-католицький костел, греко-католицька церква та синагога.

Перші «совіти»[ред.ред. код]

У вересня 1939 році разом із рештою Галичини місто перейшло до СРСР (у складі УРСР).

Період гітлерівської окупації[ред.ред. код]

1941 р. — на початку німецької окупації в містечках Галичини були створені «єврейські ради» («юденрати»), які мали стежити за виконанням розпоряджень німецької влади щодо євреїв. Німецька влада зобов'язала створити об'єднану раду всіх юденратов, яка збиралась декілька разів саме в Рудках. Останнє засідання відбулося 21 грудня 1941. У листопаді 1942 року 800 рудківських євреїв були вивезені до табору смерті в Белжцю.

Рудки — районний центр УСРР, УРСР[ред.ред. код]

У 19401941 рр. та 19441962 рр. місто було центром Рудківського району. 19631964 рр. — Рудки входили до складу Городоцького району Львівської області, відтак були долучені до Самбірського.

Чудотворний образ Богоматері[ред.ред. код]

Протягом кількох століть (аж до закінчення Другої світової війни) містечко Рудки знане було як місце прощ до чудотворного образу Богородиці, який зберігався в парафіяльному костелі. Східна (православна) ікона потрапила сюди завдяки рудківському поміщику — руському шляхтичу Юрію Чурилу. У 1612 році вона чудом збереглася на згарищі церкви після чергового татарського наїзду на Поділля. У римо-католицькому храмі в Рудках образ знайшов нових численних шанувальників. Хоча й тут на долю ікони випадали випробування вогнем, бо татари кілька разів підпалювали дерев'яний на той час костел Успіння Діви Марії. Але образ залишився непошкодженим, а побожні люди, які молилися перед ним, начебто діставали оздоровлення.

1728 — чудотворний образ перенесли до нового щойно спорудженого (мурованого) костелу (бароко з рисами ренесансу; дзвінниця залишалася дерев'яна, з контрфорсами на кутах, зі 17 століття).

1885 р. — добудували притвор до головного об'єму храму. У процесі перебудови храму постраждав нижній (найдавніший) ярус дерев'яної дзвіниці — тоді обклали цеглою давню арочну браму.

31 грудня 1917 року з Ватикану надійшов декрет про коронацію ікони, але через воєнні дії урочистості відбулися лише 2 липня 1921 року. Відтоді рудківський костел став одним з найшанованіших марійних санктуаріїв в тодішній Польщі.

1946 р. — коли вже було зрозуміло, що польська влада в Галичині остаточно завершилася, тодішній настоятель храму, о. М. Войтась вивіз його до Польщі. Рудківська Богоматір якийсь час перебувала в Перемишлі, а 1968 року образ перенесли до костелу в село Ясені (біля Долішніх Устриків). Невдовзі сюди потягнулися прочани, а від кардинала Кароля Войтили Божа Мати Рудківська дістала ім'я «Цариця Бещад». Але в липні 1992 під час відпусту реліквію вкрали зловмисники. До Рудок у листопаді 1995 повернули лише копію образу. Коронацію ікони в листопаді 1996 звершив архієпископ і митрополит Львівський Мар'ян Яворський.

Поверненню громаді парафіяльного костелу Успіння Діви Марії сприяло впорядкування крипти, де похований видатний польський драматург Александер Фредро, який значну частину життя провів у своєму маєтку у Беньковій Вишні (за 3 км від Рудок).

15 травня 1989 року відбулося врочисте переосвячення храму, а восени 1990 року до нового саркофагу у відреставрованій крипті поклали останки роду Фредрів. Тепер звідусіль знову приїздять до Рудок прочани — як релігійні, так і літературні.

Населення[ред.ред. код]

  • 2582 мешканців (1880)
  • 3500 мешканців (1938)
  • 3100 мешканців (1971)
  • 4912 мешканців (2001)
  • 5700 мешканців (2007).

Персоналії[ред.ред. код]

Уродженці[ред.ред. код]

Власники, дідичі[ред.ред. код]

Економіка[ред.ред. код]

Сучасні Рудки — це містечко в якому функціонують: цегельно-керамічний завод, сільгосптехніка, хлібозавод, автодорожне підприємство, лісництво з дендропарком, сироварний цех, рибний цех, столярний цех, районна лікарня, поліклініка, дитячий садок, заклади освіти (школа, гімназія, музична школа, Вишнянський коледж Львівського національного аграрного університету[6]), підприємства громадського харчування, духовно-культурні установи, банківські установи, торгівельні підприємства, сервісні центри тощо.

Див. також[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року, Київ-2013 (pdf)
  2. М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР. — Львів: Інститут українознавства НАНУ;видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9. с. 145
  3. М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР… с. 146
  4. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів: «Тріада плюс», 2010.— 228 с., іл.— С. 161
  5. Lechicki Czesław. Kuiłowski Julian (1826–1900) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970.- Tom XVI/1. — Zeszyt 68. — S. 111. (пол.)
  6. Вишнянський коледж Львівського національного аграрного університету

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]