Комарно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Комарне
Комарно герб.png Komarn h.png
Герб м.Комарна Прапор м.Комарного
Комарне
Комарне на мапі України
Комарне на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська область
Район/міськрада Городоцький район
Рада Комарнівська міська рада
Код КОАТУУ 4620910400
Перша згадка 1471
Магдебурзьке право 1473
Населення 3884 (01.01.2011)[1]
Площа 7,3 км²
Поштові індекси 81562, 81563
Телефонний код +380-3231
Координати 49°37′50″ пн. ш. 23°42′11″ сх. д. / 49.63056° пн. ш. 23.70306° сх. д. / 49.63056; 23.70306Координати: 49°37′50″ пн. ш. 23°42′11″ сх. д. / 49.63056° пн. ш. 23.70306° сх. д. / 49.63056; 23.70306
Водойма р. Верещиця
День міста остання неділя липня
Відстань
Найближча залізнична станція Комарно
До станції 4 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 30 км
 - автошляхами 45 км
Міська влада
Адреса 81500, Львівська обл., Городоцький р-н, м. Комарно, вул Січових Стрільців, 34
Облікова картка Комарна на сайті Верховної Ради України

Кома́рне (Комарно) — місто районного підпорядкування Городоцького району Львівської області. Розташоване в південно-західній частині Львівської області в Городоцько-Комарнівській увалистій рівнині на березі річки Верещиця (притоки Дністра). Віддаль до райцентру 20 км, до Львова 45 км, до залізничної станції 4 км. Місту належить 3778 гектарів землі, в тому числі територія міста становить 732 гектари

У центрі Комарного розташована відновлена деревяна церква[2] 18 сторіччя і Храм Архистратига Михайла .

Історія[ред.ред. код]

Заснування міста[ред.ред. код]

Місто походить з XII ст.; людські поселення були давно: в 1936 році тут було розкопано курган зі знахідками, що відносяться до II тисячоліття до н. е. Наступні знахідки археологів відносяться вже до слов'янських часів: XII століття. Хоча перша письмова згадка відноситься взагалі аж до 1471 року.

В 1349 році Комарне в складі Галицької землі захопили польські феодали, після чого адміністративно належало до Руського воєводства. Король Польщі Казимир IV Ягеллончик дарує Комарному магдебурзьке право в 1473 році. Про це свідчить текст королівської грамоти:
«Ми, Станіслав із Ходеча, Намісник Руської землі, генеральний возний Подільський, Староста Галицький і Теребовлянський свідчимо змістом цієї грамоти… Бажаючи зробити кращі умови для нашого дідича села Комарно, зі згоди та бажання Ясновельможного Короля та Пана Казимира. Це наше село Комарно з з руського права переводимо на магдебурське право і робимо містом… Щоб люди обох статей до цього швидше призвичаїлися і жили багатше. Крім того, надаємо та закріпляємо вказаному містові Комарно 50 ланів. На свідчення вірності цієї грамоти підвішуємо нашу печатку. Дано у Львові найближчої неділі до свята Вознесіння Прісно діви Марії».

Цього року польські магнати побудували в Комарному замок і дерев'яний костел, який став осередком поширення католицизму в місті і навколишніх селах.

Одержавши маґдебурзьке право, Комарне залишалося порівняно невеликим містечком, в 1578 році проживало 435 чоловік, значну частину яких становили ремісники. В XVII столітті промисли почали бурхливо розвиватися: з'явились млини, броварні, пасіки, хмелярні, у великих ставках вирощували рибу. Щороку в місті проводилися великі ярмарки, що свідчить про його розташування на важливих торговельних шляхах, які сполучали Україну з країнами Західної Європи.

Відомо ім'я одного з перших власників Комарного — боярина Митка Друцького. Пізніше власниками «Комарнівського ключа» (куди в різні часи входило від 8 до 28 сіл в околиці) були Станіслав та Оттон (Отто) з Ходча, з 1578 року — Ян Мелецький, з 1590-го — Ян Остроруг. Цей список також містить імена магнатів Вишневецьких, Оґінських та Лянцкоронських.

1524 році турецьке військо, не зумівши підкорити Львів, пішло Чорним шляхом на Комарне, захисники міста зуміли відбити напад чужинців. Менше пощастило поселенню в 1621 році — міські передмістя спалили татари. Місто, укріплене валами, відчувало ненадійність земляних укріплень в часи розвитку артилерії — невдовзі на валах з'явилися різнокаліберні гармати.

У 1592 році створено місцеве православне братство, при ньому школа, лікарня. За його взірцем подібне братство створюється в передмісті Комарного, при церкві св. Трійці.

Новий час[ред.ред. код]

Костел, фігура святого
Михайлівська церква

Комарне було одним з чотирьох міст, що не впали перед натиском козацьких військ в середині XVII століття. 1672 рік половина Західної України потрапила у турецьку неволю, біля Комарного польська армія розгромила 10-тисячне військо Нуреддин-султана. Жителі міста вирили рів поперек дамби, закидавши його дровами. Коли зайди спробували перебратися через дамбу, комарнівці очистили рів — і вода, не відчуваючи більше перешкод на своєму шляху, залила всю долину. Ворог відступив до Рудок та Вишні, де його і перемогли королівські загони.

13 вересня 1768 року на місцевому Ринку були повішені учасники Коліївщини Максим (з Плещаківки), Сава (з Солопівки), Федір Коваленко (з Журавки), Іван Андрушків (з Бузикевич).

Новітній час[ред.ред. код]

В австрійські часи в Комарному розвивається виробництво полотна, працює суконна фабрика, чиї вироби експортуються навіть до Відня. Ще один вид експорту з Комарного — фрукти. У 1875 році прибуток лише від торгівлі фруктами склав 12 000 злотих. Працювало 10 маслобоєнь.

В 1908 році зведено цегельний завод (3 млн штук цегли в рік). Діяли дві п'ятикласні школи (чоловіча та жіноча), а також бурса.

На початок XIX ст. тут проживало 2350 чол. Населення всього Комарненського ключа 1820 року становило 14818 чол.

У 19401959 рр (за винятком 19411944) місто було центром Комарнівського району.

За переписом 2001 року населення Комарного становило 3994 чол.

Комарненська середня школа підготувала багатьох медалістів навчання.

Герб міста[ред.ред. код]

Затверджений 21 лютого 1997 р. рішенням N122 XI сесії міської ради II скликання. У синьому полі золота літера «К», під нею — золотий лапчастий хрестик. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний срібною міською короною з трьома вежками. Автор — Андрій Ґречило.

Сигль «К» із хрестом уживався на гербі міста на печатках XVI ст. Ймовірно, що символи відражали географічне розташування Комарного «на крижовому гостинці».

Економіка[ред.ред. код]

Промислові підприємства:

Спорт[ред.ред. код]

До 1939 року в Комарному була відома українська футбольна команда «Хуртовина» (були також польська і єврейська команди). У радянські часи і дотепер — клуб «Газовик» (зараз — «Газовик-Хуртовина»), який постійно займає міцні позиції в обласних турнірах серед колективів фізкультури. У цій команді свого часу виступав майбутній гравець збірної України Андрій Гусін. Однією з найсильніших в районі тривалий час є волейбольна команда середньої школи.

Персоналії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. деревяна церква Св. Арх. Михайла
  3. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня».- Львів: «Тріада плюс», 2010. 228 с., іл. с.161

Джерела[ред.ред. код]