Комарно
| Комарно | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
| Комарно на мапі України | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна | |||||
| Регіон | Львівська область | ||||
| Район/міськрада | Городоцький район | ||||
| Код КОАТУУ | 4620910400 | ||||
| Перша згадка | 1471 | ||||
| Магдебурзьке право | 1473 | ||||
| Населення | 3884 (01.01.2011)[1] | ||||
| Площа | 7,3 км² | ||||
| Поштові індекси | 81562, 81563 | ||||
| Телефонний код | +380-3231 | ||||
| Координати | 49°37′50″ пн. ш. 23°42′11″ сх. д. / 49.63056° пн. ш. 23.70306° сх. д.Координати: 49°37′50″ пн. ш. 23°42′11″ сх. д. / 49.63056° пн. ш. 23.70306° сх. д. | ||||
| Водойма | р.Верещиця | ||||
| День міста | остання неділя липня | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Комарно-Бучали | ||||
| До станції | 4 км | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - залізницею | 30 км | ||||
| - автошляхами | 45 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 81500, Львівська обл., Городоцький р-н, м. Комарно, вул Січових Стрільців, 34 | ||||
| Облікова картка Комарна на сайті Верховної Ради України | |||||
Кома́рно — місто районного підпорядкування Городоцького району Львівської області. Розташоване в південно-західній частині Львівської області в Городоцько-Комарнівській увалистій рівнині на березі річки Верещиця (притоки Дністра). Віддаль до райцентру 20 км , до Львова 45 км, до залізничної станції 4 км. Місту належить 3778 гектарів землі, в тому числі територія міста становить 732 гектари
У центрі Комарна, розташована відновлена деревяна церква[2] 18 сторіччя і Храм Архістратига Михайла .
Зміст |
Історія [ред.]
Заснування міста [ред.]
Місто походить з XII ст., але людські поселення тут були давно: в 1936 році тут було розкопано курган зі знахідками, що відносяться до ІІ тисячоліття до н.е. Наступні знахідки археологів відносяться вже до слов'янських часів: ХІІ століття. Хоча перша письмова згадка відноситься взагалі аж до 1471 року.
В 1349 році Комарно в складі галицької землі захопили польські феодали, після чого адміністративно належало до Руського воєводства. Король Польщі Казимир IV Ягеллончик дарує Комарному магдебурзьке право в 1473 році. Про це свідчить текст королівської грамоти: "Ми, Станіслав із Ходеча, Намісник Руської землі, генеральний возний Подільський, Староста Галицький і Теребовлянський свідчимо змістом цієї грамоти... Бажаючи зробити кращі умови для нашого дідича села Комарно, зі згоди та бажання Ясновельможного Короля та Пана Казимира. Це наше село Комарно з з руського права переводимо на магдебурське право і робимо містом... Щоб люди обох статей до цього швидше призвичаїлися і жили багатше. Крім того, надаємо та закріпляємо вказаному містові Комарно 50 ланів. На свідчення вірності цієї грамоти підвішуємо нашу печатку. Дано у Львові найближчої неділі до свята Вознесіння Прісно діви Марії".
В цьому ж році польські магнати побудували в Комарні замок і дерев'яний костел, який став осередком поширення католицизму в місті і навколишніх селах.
Одержавши магдебурське право, Комарно залишалося порівняно невеликим містечком, в якому в 1578 році проживало 435 чоловік, значну частину яких становили ремісники. А в XVII столітті промисли взагалі почали бурхливо розвиватися: тут з'явились млини та бровані, пасіки та хмелярні, а в великих ставках вирощували рибу. Щороку в місті проводилися великі ярмарки, що свідчить про його розташування на важливих торговельних шляхах, які сполучали Україну з країнами Західної Європи.
Відомо ім'я одного з перших власників Комарна. Ним був боярин Митко Друцький. Пізніше власниками Комарнівського ключа (куди в різні часи входило від 8 до 28 сіл в околиці) були Станіслав та Оттон з Ходча, з 1578 року — Ян Милецький, а з 1590-го — Ян Остророг. Цей список також містить імена магнатів Вишневецьких, Огинських та Лянцкоронських.
Коли в 1524 році турецьке військо, не зумівши підкорити Львів, пішло Чорним шляхом на Комарно, захисники міста зуміли відбити напад чужинців. Менше пощастило поселенню в 1621 році, коли міські передмістя спалили татари. Місто, укріплене валами, відчувало ненадійність земляних укріплень в часи розвитку артилерії - і невдовзі на валах з'явилися різнокаліберні гармати.
У 1592 році створено місцеве православне братство, а при ньому школа і лікарня. За його взірцем подібне братство створюється і в передмісті Комарно, при церкві св. Трійці.
Новий час [ред.]
Комарно було одним з чотирьох міст, що не впали перед натиском козацьких військ в середині XVII століття. А коли в 1672 році половина Західної України потрапила у турецьку неволю, біля Комарного польська армія розгромила 10-тисячне військо Нуреддин-султана. Жителі міста вирили рів поперек дамби, закидавши його дровами. Коли зайди спробували перебратися через дамбу, комарнівці очистили рів — і вода, не відчуваючи більше перешкод на своєму шляху, залила всю долину. Ворог відступив до Рудок та Вишні, де його і перемогли королівські загони.
13 вересня 1768 року на місцевому Ринку були повішені учасники Коліївщини Максим (з Плещаківки), Сава (з Солопівки), Федір Коваленко (з Журавки), Іван Андрушків (з Бузикевич).
Новітній час [ред.]
В австрійські часи в Комарному розвивається виробництво полотна, працює суконна фабрика, чиї вироби експортуються навіть до Відня. Ще один вид експорту з Комарно — фрукти. У 1875 році прибуток лише від торгівлі фруктами склав 12 000 злотих. Працювало 10 маслобоєн.
В 1908 році зведено цегельний завод (3 млн. штук цегли в рік). Діяли дві п'ятикласні школи (чоловіча та жіноча), а також бурса.
На початок XIX ст. тут проживало 2350 чол. Населення всього Комарницького ключа 1820 року становило 14818 чол.
За переписом 2001 року населення Комарно становило 3994 чол.
Комарнівська середня школа підготувала багатьох медалістів навчання.
Герб міста [ред.]
Затверджений 21 лютого 1997 р. рішенням N122 XI сесії міської ради II скликання. У синьому полі золота літера «К», під нею — золотий лапчастий хрестик. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний срібною міською короною з трьома вежками. Автор — А. Ґречило.
Сигль «К» із хрестом уживався на гербі міста на печатках XVI ст. Ймовірно, що символи відражали географічне розташування Комарного «на крижовому гостинці».
Економіка [ред.]
Промислові підприємства:
- Комарнівський газопромисел ГПУ «Львівгазвидобування»;
- Компресорна станція «Комарно»;
Спорт [ред.]
До 1939 року в Комарно була відома українська футбольна команда «Хуртовина» (були також польська і єврейська команди). У радянські часи і дотепер — клуб «Газовик» (зараз — «Газовик-Хуртовина»), який постійно займає міцні позиції в обласних турнірах серед колективів фізкультури. У цій команді свого часу виступав майбутній гравець збірної України Андрій Гусін. Однією з найсильніших в районі тривалий час є волейбольна команда середньої школи.
Персоналії [ред.]
- Галун-Блох Марія — американська дитяча письменниця українського походження.
- Висоцький Володимир Сергійович — головнокомандувач Військово-морського флоту Росії (від 2007).
- Мечислав Орлович — доктор права, польський географ, етнограф, краєзнавець і популяризатор туризму.
- Кароль Шайноха — польський історик, публіцист і письменник.
Примітки [ред.]
Джерела [ред.]
- Ґречило А. «Герби та прапори міст і сіл України», т.1.
- Облікова картка - м Комарно Львівська область, Городоцький район
|
|||||||||||
|
||||||||
|
|||||
