Хохуля руська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хохуля руська
Хохуля руська
Хохуля руська
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Комахоїдні (Insectivora)
Родина: Кротові (Talpidae)
Рід: Хохуля (Desmana)
Вид: Хоху́ля ру́ська
Біноміальна назва
Desmana moschata
Linnaeus, 1758
Сучасне поширення хохулі
Сучасне поширення хохулі
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Desmana moschata
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 182682
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Desmana moschata
Fossilworks: 96008

Хоху́ля ру́ська, або ви́хухіль звича́йна (Desmana moschata) — ссавець в Україні з ряду комахоїдних, найдавніший за віком викопних зразків звір серед усіх представників сучасної фауни Європи загалом. Єдиний вид роду у фауні України.

Розміри: до 20 см довжини (з хвостом 35 см), вага до 500 г. Селиться в стоячих прісних водоймах, живиться водними рослинами і безхребетними. В Україні поширена у басейні Дінця й Дону. Викопні рештки відомі з пліоценових, гоміценових, плейстоценових і голоценових відкладів у басейнах Дніпра, Дністра і в Приозів'ї. Як рідкісна тварина — під охороною.

Поширення[ред.ред. код]

Ареал. На поч. 20 ст. в Україні вид знаходили в басейні Дніпра (на річках Гнилому Ташлику, Сурі, Самарі та ін.) та на Сіверському Дінці, у деяких місцевостях Харківської та Донецької областей. Ареал охоплює також басейни Волги, Дону й Уралу.

Природний ареал в Україні у середині і другій половині ХХ ст. був обмежений лише середньою течією Дінця, в специфічних для фауни Придінців'я місцезнаходженнях — заплавних озерах-старицях Мертвого Дінця. Останні знахідки (бл. 1980-85 рр.) стосувалися заплавних озер біля Станичанського філіалу Луганського природного заповідника.

Після 1970 р. вид відмічений на Сумщині, куди він проник після його штучного вселення у заплаву р. Сейм на території суміжної з Україною Брянської області. Зокрема, його знайдено поблизу сіл Волинцевого та Манухівки (обидва — Путивльський район), Рижівки (Білопільський район) Сумської області на межі з Курською областю Росії, в якій хохулю звичайну було успішно акліматизовано.

Місця перебування. Тихі, порослі водяними рослинами, багаті на водяну фауну, досить глибокі (не менше 2 м) заплавні озера, стариці та затоки.

Біологічні особливості[ред.ред. код]

Хутро хохулі

Чисельність. Імовірно, не перевищує кількох десятків особин. У 1954 р. у заплаві Сіверського Дінця (до 1954 тут діяв хохулевий заказник Кремінне) налічувалось бл. 500 зсобинвірків.

Причини зміни чисельності. Погіршення екологічних умов і гідрологічного режиму водойм унаслідок господарської діяльності людини, пересихання їх улітку та промерзання взимку; зимові паводки, забруднення хімічними речовинами та промисловими стоками, вилов риби сітьовими самоловними снастями, в які потрапляє і хохуля звичайна, руйнування нір людиною та худобою.

Особливості біології. Активна під час сутінок та вночі. Кубла влаштовує у норах на високих берегах, вхід до яких розміщує під водою. Живиться переважно водяними безхребетними, іноді дрібною рибою, кореневищами водяних і прибережних рослин. Моногам. Самка один раз (іноді двічі) на рік після 40-50-денної вагітності народжує 1-5 (частіше 3-4) малят. Статевозрілою стає у 7-8-місячному віці. Цінний хутровий звір. Вороги — лисиця, горностай, тхори і норки.

Утримання і розмноження у неволі. Раніше було набуто досвід розселення виду: протягом 1929-1940 рр. у Київській, Полтавській, Харківській, Луганській та Херсонській областях було розселено 336 звірків.

Охорона виду[ред.ред. код]

Статус. Релікт. Зникаючий вид.

Хохулю занесено до всіх видань Червоної книги України (1980, 1994, 2009), Червоної книги МСОП та Європейського червоного списку (1991). Для охорони хохулі 1968 р. створено Станично-Луганський філіал Луганського природного заповідника та 1987 р. Середньосеймський заказник загальнодержавного значення (Сумська область). Вважається доцільним створити заповідник на Сеймі.

Дієвими заходами охорони є сувора заборона вилову риби ставними сітками, вершами та ін., а ондатри — капканами в усіх потенційних місцях перебування виду. Важливо також заборонити випасання худоби у прибережній (до 50 м) зоні водойм, знищення рослинності на берегах, меліорацію.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.