Іванівка (Антрацитівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Іванівка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Антрацитівський район
Рада Іванівська селищна рада
Код КОАТУУ: 4420355600
Основні дані
Засноване 1771
Статус з 1938 року
Площа 12,98 км²
Населення 7333 (01.01.2011)[1]
Густота 565 осіб/км²
Поштовий індекс 94644
Телефонний код +380 6431
Географічні координати 48°13′57″ пн. ш. 38°57′09″ сх. д. / 48.23250° пн. ш. 38.95250° сх. д. / 48.23250; 38.95250Координати: 48°13′57″ пн. ш. 38°57′09″ сх. д. / 48.23250° пн. ш. 38.95250° сх. д. / 48.23250; 38.95250
Висота над рівнем моря 331 м
Водойма р. Вільхівка
Відстань
Найближча залізнична станція: Штерівка
До станції: 3 км
До райцентру:
 - фізична: 32 км
 - залізницею: 32 км
До обл. центру:
 - залізницею: 140 км
 - автошляхами: 52 км
Селищна влада
Адреса 94643, смт Іванівка, вул. Октябрська, 23
Карта
Іванівка is located in Україна
Іванівка
Іванівка
Іванівка is located in Луганська область
Іванівка
Іванівка

Commons-logo.svg Іванівка у Вікісховищі

Іванівка — селище міського типу Антрацитівського району Луганської області.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Географічні координати: 48°13' пн. ш. 38°57' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа селища — 13 км².

Селище Іванівка розташоване за 32 км від Антрацита на річці Вільхівка (басейн Сіверського Дінця). Поруч розташована найвища точка (367,1 м над рівнем моря) Донбасу та лівобережної України, Могила Мечетна (курган насипаний ймовірно 2000 років до н. е.). Через селище проходити автомобільна дорога Н21 та залізниця, станція — Штерівка.

Історія[ред.ред. код]

У XVIII сторіччі поблизу сучасного селища існувало декілька зимівників Кальміуської паланки Війська Запорозького Низового, відомих як «Урочище Боброве біля річки Нижньої Біленької», «Балка Кругла» та «Балка Довгенька».

Сучасне селище засноване 1771 року генерал-майором Іваном Штеричем, за ім'ям якого й отримало назву[2].

За сприяння Івана Штерича в селі була збудована церква в ім'я Пресвятої Трійці, в підземеллі якої знаходилася родинна усипальниця Штеричів.

За даними на 1859 рік у власницькому містечку Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії мешкало 3284 особи (1646 чоловіків та 1638 жінок), налічувалось 487 дворових господарства, існувала православна церква та поштова станція, проходив ярмарок та базари[3].

Після селянської реформи 1861 року Іванівка отримала статус торгового містечка. 1864 року було відкрито поштову контору.

Станом на 1886 рік у містечку, центрі Іванівської волості, мешкало 2947 осіб, налічувалось 509 дворів, існували православна церква, школа, 2 винокуренних заводи, винний склад, 9 лавок, відбувалось 2 щорічних ярмарки[4].

У 1900 році в Іванівці засновано чавуноливарний завод.

Під час Другої світової війни участь у бойових діях брали 1454 місцевих жителя, з них 972 загинуло, 1318 осіб нагороджені орденами і медалями[5]. У період німецької окупації в районі селища діяли партизанські загони.

30 червня 1950 року Іванівці було надано статус селища міського типу.

В 1960-х роках до складу селища включено селище залізничної станції Штерівка, назва якої утворена від прізвища Штерич.

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису 2001 року населення селища становило 8243 особи, з них 17,18 % зазначили рідною мову українську, 82,42 % — російську, а 0,4 % — іншу[6].

Пам'ятки[ред.ред. код]

На околицях села виявлено селище раннього середньовіччя, поселення епохи бронзи, 2 курганних могильника з 8 курганами, 2 окремо розташованих кургани.

Поблизу селища є джерело мінеральної води.[7]

Персоналії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. рос. Высоцкий В.И. Исторические аспекты топононимов Луганщины — Луганск, 2003 — 196с.
  3. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 2208) (рос. дореф.)
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. История Городов и Сёл. Ивановка(рос.)
  6. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
  7. Антрацитівський район

Джерела[ред.ред. код]

  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9
  • Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины. — Луганск, 2003. 196 с.

Посилання[ред.ред. код]