Арнольд Зоммерфельд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Арнольд Зоммерфельд
Sommerfeld1897.gif
Народився 5 грудня 1868(1868-12-05)
Кенігсберг, Німецька імперія
Помер 26 квітня 1951(1951-04-26) (82 роки)
Мюнхен, ФРН
Громадянство Німеччина Німеччина
Alma mater Кенігсберзький університет
Галузь наукових інтересів фізика
Заклад Геттінгенський університет
Технічний університет Клаусталя
Вчене звання професор
Відомі учні Вольфганг Паулі
Вернер Гейзенберг
Ганс Бете
Альбрехт Унзельд
Нагороди Медаль Макса Планка
Медаль Лоренца
Медаль Маттеуччі

Арнольд Іоганнес Вільям Зоммерфельд (нім. Arnold Johannes Wilhelm Sommerfeld; 5 грудня 1868, Кенігсберг — 26 квітня 1951, Мюнхен) — німецький фізик, основоположник атомної та квантової фізики, педагог.

Життєвий шлях[ред.ред. код]

Арнольд Зоммерфельд народився в сім'ї лікаря, який цікавився природничими науками. З 1886 року вивчав математику в Кенігсберзькому університеті, який був на той час одним із найкращих, де теоретична фізика утвердилася в ролі самостійного предмету. Серед його наставників були Давид Гільберт, Фердинанд фон Ліндеман та Адольф Гурвіц. 1891 року Зоммерфельд захистив дисертацію на тему Дивні функції в математичній фізиці.

1893 року Зоммерфельд після проходження військової служби перебрався до Геттінгену, на той час — головного математичного центру Німеччини. Там він почав працювати асистентом у мінералогічному інституті. Його основним заняттям проте залишалася математика та математична фізика. 1894 року він обійняв посаду асистента математика Фелікса Клейна. Під керівництвом Клейна він написав 1895 року докторську дисертацію Математична теорія дифракції, після чого став приватдоцентом математики.

Арнольд Зоммерфельд (1935)

1897 року Зоммерфельд одружився й незабаром отримав посаду професора математики в гірничій академії Клаусталя. З 1900 року завідував кафедрою технічної механіки в технічному університеті в Аахені. 1906 року став професором теоретичної фізики в Мюнхенському університеті, де створив один із найзначніших центрів теоретичної фізики. Незважаючи на пропозиції зайняти інші провідні кафедри, він залишився в Мюнхені до кінця свого життя, за винятком перерви на тимчасову професуру в США (Вісконсинський університет 1922/1923) та поїздки як академічного викладача, яка привела його до Азії (Індія, Китай, Японія) та в США (1928/1929). Після виходу на пенсію 1935 року, він продовжував викладацьку діяльність до 1940 року. Причиною була відсутність кандидатури на його заміщення — Зоммерфельд хотів бачити на своєму місці Гейзенберга, проте наштовхнувся на протидію представників так званої німецької фізики, котрі нарешті змогли просунути свого, на думку Зоммерфельда, найгіршого кандидата. Після Другої світової Війни Зоммерфельд знову шукав наступника, який би зміг продовжити справу його наукової школи, і запропонував кандидатури Гейзенберга, Бете та Вайцзеккера.

Зоммерфельд загинув у 1951 році в результаті автокатастрофи.

Досягнення[ред.ред. код]

Разом із Максом Планком, Альбертом Ейнштейном та Нільсом Бором, Арнольд Зоммерфельд належить до кола так званих «батьків-засновників» квантової фізики, які на початку 20-го століття створили новий фундамент сучасної фізики у вигляді сучасної теоретичної фізики із головним її напрямом — квантовою механікою та теорією відносності. Зоммерфельд був не лише видатним вченим, а й талановитим викладачем. Його вклад в науку полягав не стільки у формулюванні нових революційних фізичних теорій, скільки у використанні нових математичних методів розв'язання фізичних та технічних проблем. Помітним вкладом в ранню квантову теорію було уточнення борівської моделі атома, за допомогою якої вдалося пояснити тонку структуру спектральних ліній атомів водню. Крім того, він розробив теорію рентгенівского випромінювання, покращив теорію електронів в металах Друде, використавши квантово-механічний розгляд (теорія Зомерфельда-Друде) і створив повну теорію дзиги. Зоммерфельд був одним із перших фізиків, що прийняв і застосовував спеціальну теорію відносності Ейнштейна, що сприяло її визнанню.

Багато знаменитих вчених, і лауреатів Нобелівської премії, видатних фізиків 20-го століття вийшли із так званої наукової школи теоретичної фізики Зоммерфельда. Вони були асистентами, або аспірантами Зоммерфельда, або просто відвідували його лекції. Ця школа справила потужний вплив на розвиток науки (особливо квантової теорії та її розповсюдження), як через якість наукових праць, так і через те, що багато кафедр Німеччини та США очолювалися вихідцями зі школи Зоммерфельда. Із засновників квантової механіки два — Гейзенберг та Паулі — були в Зоммерфельда аспірантами. Серед інших учнів були також Петер Дебай, Ганс Бете, Ісидор Рабі та Лайнус Полінг.

Зоммерфельд вплинув на науку також через видання чисельних підручників. Його книга Будова атому та спектральні лінії, яка вийшла вперше 1919 року, перевидавалася в наступні роки із численними доповненнями, що відображали стрімкий розвиток атомної фізики в ті часи. Ця книга довгий час була однією зі значних публікацій, яка зробила теоретичні досягнення молодої квантової механіки доступними для експериментаторів, а також відіграла велику роль в навчанні студентів.

Зоммерфельд був членом баварської академії наук з 1908 року та членом королівського товариства в Лондоні з 1926. Він також був удостоєний медалі Гельмгольца (1917), медалі Маттеуччі (1924), медалі Макса Планка (1931) та медалі Лоренца (1939).

Астероїд 32809 Зоммерфельд названо на його честь.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Наукові праці[ред.ред. код]

  • Бете Г., Зоммерфельд А. Электронная теория металлов = Elektronentheorie der Metalle. — М.-Л. : ОНТИ НКТП СССР, 1938. — 316 с.
  • Зоммерфельд А. Волновая механика = Atombau und Spektrallinien: Wellenmechanischer Ergänzungsband. — Л.-М. : ГТТИ, 1934. — 316 с.
  • Зоммерфельд А. Механика // Лекции по теоретической физике = Vorlesungen über theoretische Physik: Mechanik. — М. : ИЛ, 1947. — Т. 1. — 392 с.
  • Зоммерфельд А. Механика деформируемых сред // Лекции по теоретической физике = Vorlesungen über theoretische Physik: Mechanik der deformierbaren Medien. — М. : ИЛ, 1954. — Т. 2. — 486 с.
  • Зоммерфельд А. Электродинамика // Лекции по теоретической физике = Vorlesungen über theoretische Physik: Elektrodynamik. — М. : ИЛ, 1958. — Т. 3. — 504 с.
  • Зоммерфельд А. Оптика // Лекции по теоретической физике = Vorlesungen über theoretische Physik: Optik. — М. : ИЛ, 1953. — Т. 4. — 488 с.
  • Зоммерфельд А. Термодинамика и статистическая физика // Лекции по теоретической физике = Vorlesungen über theoretische Physik: Thermodynamik und Statistik. — М. : ИЛ, 1955. — Т. 5. — 480 с.
  • Зоммерфельд А. Дифференциальные уравнения в частных производных физики // Лекции по теоретической физике = Vorlesungen über theoretische Physik: Partielle Differentialgleichungen der Physik. — М. : ИЛ, 1950. — Т. 6. — 456 с.
  • Зоммерфельд А. Строение атомов и спектры = Atombau und Spektrallinien. — М. : ГИТТЛ, 1956. — 591+694 с.
  • Klein F., Sommerfeld A. Über die Theorie des Kreisels. — Leipzig : B. G. Teubner, 1897.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Arnold Sommerfeld's Students — The Mathematics Genealogy Project and Arnold Sommerfeld — Kommunikation und Schulenbildung.
  2. http://nobelprize.org/nobel_prizes/peace/laureates/1962/pauling-bio.html Nobel Prize Biography: Pauling
  3. http://rabi.nbwnr.com/Rabi.htm NBWNR — Nobel Foundation: Rabi.
  4. Walker, 1995, p. 73. Von Laue completed his Habilitation in 1906.
  5. http://www.nobelprize.org/nomination/archive/show_people.php?id=8661

Джерела[ред.ред. код]