Ларс Онсагер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ларс Онсагер
Onsager 1968.jpg
Народився 27 листопада 1903(1903-11-27)[1][2]
Христіанія[d], Норвегія
Помер 5 жовтня 1976(1976-10-05)[3][4][5][1][2] (72 роки)
Корал-Ґейблз, Маямі-Дейд, Флорида, США[6][7]
Поховання Grove Street Cemetery[d]
Місце проживання Осло
Громадянство Flag of the United States.svg США
Національність норвежець
Діяльність фізик, інженер, професор, хімік, фізик-теоретик
Alma mater Норвезький технологічний інститут
Галузь фізична хімія
Заклад Технічна школа Цюриха
Університет Дж. Гопкінса
Браунський університет
Єльський університет
Університет Маямі
Науковий ступінь доктор хімічних наук і доктор технічних наук (1960)
Науковий керівник Петер Дебай
Член Лондонське королівське товариство, Національна академія наук США, Шведська королівська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Американське філософське товариство[d][8] і Американське фізичне товариство[8]
Діти Erling Onsager[d]
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з хімії (1968)
Премія Румфорда (1953)
Автограф Lars Onsager signature.png

Ларс Онсагер у Вікісховищі?

Ларс Онсагер (англ. Lars Onsager; 27 листопада 1903 Осло, Норвегія — 5 жовтня 1976, Корал-Ґейблз, США) — американський фізико-хімік норвезького походження. Лауреат Нобелівської премії з хімії 1968 року та премії Румфорда Американської академії мистецтв і наук 1953 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Онсагер навчався хімічній інженерії в Норвезькому технологічному інституті. В 1925 році він зробив поправку до теорії електролітів Дебая-Хюкеля. Після цього він працював асистеном Хюкеля в Політехнічній федерільній школі в Цюриху до 1928 року. В 1928 році один семестр викладав в Університеті Джонса Гопкінса. Після цього працював у Браунському університеті. Від 1933 до 1972 року був науковим співробітиком в Єльському університеті, де спочатку мав захистити докторську дисертацію. В 1947 році був обраний до Національної академії наук США. Після виходу на пенсію був призначений визначним університетським професором Університету Маямі в Центрі теоретичних досліджень.

У 1968 році отримав Нобелівську премію «за відкриття співвідношень взаємності в необоротних процесах, що мають принципово важливе значення для термодинаміки необоротних процесів».[9]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]