Ларс Онсагер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ларс Онсагер
Onsager 1968.jpg
Народився 27 листопада 1903(1903-11-27)[1][2][…]
Христіанія[d], Норвегія
Помер 5 жовтня 1976(1976-10-05)[4][5][…] (72 роки)
Корал-Ґейблс, Маямі-Дейд, Флорида, США[7][8]
Поховання цвинтар Гроув-Стрітd
Місце проживання Осло
Країна США США
Національність норвежець
Діяльність фізик, інженер, хімік, фізик-теоретик, викладач університету
Alma mater Норвезький технологічний інститут
Галузь фізична хімія
Заклад Технічна школа Цюриха
Університет Дж. Гопкінса
Браунський університет
Єльський університет
Університет Маямі
Науковий ступінь доктор хімічних наук і доктор технічних наук (1960)
Науковий керівник Петер Дебай
Аспіранти, докторанти John Frederick Nagled[9], Joseph Lee McCauleyd[9], Stefan Machlupd[9] і John Lester Greenstadtd[9]
Членство Лондонське королівське товариство, Національна академія наук США, Шведська королівська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Американське філософське товариство[10] і Американське фізичне товариство[10]
Діти Erling Onsagerd
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з хімії (1968)
Премія Румфорда (1953)
Автограф Lars Onsager signature.png

CMNS: Ларс Онсагер у Вікісховищі

Ларс Онсагер (англ. Lars Onsager; 27 листопада 1903 Осло, Норвегія — 5 жовтня 1976, Корал-Ґейблз, США) — американський фізико-хімік норвезького походження. Лауреат Нобелівської премії з хімії 1968 року та премії Румфорда Американської академії мистецтв і наук 1953 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Онсагер навчався хімічній інженерії в Норвезькому технологічному інституті. В 1925 році він зробив поправку до теорії електролітів Дебая-Хюкеля. Після цього він працював асистентом Хюкеля в Політехнічній федеральній школі в Цюриху до 1928 року. В 1928 році один семестр викладав в Університеті Джонса Гопкінса. Після цього працював у Браунському університеті. Від 1933 до 1972 року був науковим співробітником в Єльському університеті, де спочатку мав захистити докторську дисертацію. В 1947 році був обраний до Національної академії наук США. Після виходу на пенсію був призначений визначним університетським професором Університету Маямі в Центрі теоретичних досліджень.

У 1968 році отримав Нобелівську премію «за відкриття співвідношень взаємності в необоротних процесах, що мають принципово важливе значення для термодинаміки необоротних процесів».[11]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]