Сидор Василь Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Василь Сидор)
Jump to navigation Jump to search
Василь Сидор
Василь Сидор.JPG
Народився 24 лютого 1910(1910-02-24)
с. Спасів, Сокальський район, Львівська область
Помер 14 квітня 1949(1949-04-14) (39 років)
с. Осмолода, тепер Рожнятівський район, Івано-Франківська область
Загинув у бою із загоном НКВС
Поховання можливо смт Перегінське
Національність українець
Ім'я при народженні Василь Сидор
Псевдонім «Шелест», «Конрад», «Кравс», «Зов», «Лісовик», «Ростислав Вишитий»
Відомий учасник батальйону «Нахтігаль»
Учасник Друга світова війна
Посада Командир УПА-Захід
(26 січня 1944 — квітень 1949);
Крайовий провідник ОУН Карпатського краю;
Генеральний суддя ОУН;
Заступник головного командира УПА
Звання УПА погон 12 - Полковник.svg Полковник
Партія ОУНР
Рід Сидори
Батько Дмитро Сидор
Дружина Надія Романів
Нагороди Срібний Хрест Бойової Заслуги 1 класу — 25.04.1945

Василь Дмитрович Сидор (Псевдо: «Шелест», «Конрад», «Кравс», «Зов», «Лісовик», «Ростислав Вишитий»; 24 лютого 1910(19100224), с. Спасів, Сокальський район Львівська область  — 14 квітня 1949 (можливо 17 квітня) 1949, поблизу с. Осмолода, тепер Рожнятівський район, Івано-Франківська область) — полковник УПА, командир оперативної групи УПА-Захід (26 січня 1944 — квітень 1949), крайовий провідник ОУН Карпатського краю, Генеральний суддя ОУН, заступник головного командира УПА.

Лицар Срібного Хреста Бойової Заслуги 1-го класу (1945).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 24 лютого 1910 року в селі Спасів, нині Сокальського району Львівської області, в селянській сім'ї.

Навчався в Сокальській гімназії до 1928 року, закінчив гімназію у Перемишлі у 1931 році, член «Пласту», ОУН. Школу підхорунжих у польській армії не закінчив через політичний конфлікт. В'язень польських тюрем (1935, 1937–1939)[1].

Військовий референт Краєвої Екзекутиви Північно-Західних Українських Земель (КЕ ПЗУЗ) в 1936 році, організатор бойових груп ОУН «Вовки», військовий референт КЕ ЗУЗ у 1940 році, викладач на військових курсах ОУН у Кракові (1941 р.). Учасник Другого Великого Збору ОУН у Кракові (1941), учасник легіону «Нахтігаль» та командир сотні 201-го шуцманшафт-батальйону у ранзі поручника (1941–1942).

Василь Сидор їздив на Чернігівщину для розвідки можливостей там базування УПА. У Києві він застрелив енкаведиста, котрий був на службі у гестапо й який вбив Д. Мирона[2].

В кінці квітня 1944 року перебував поблизу села Дагани, що біля Верхрати (тепер Верхрата в гміні Горинець-Здруй Любачівського повіту у Підкарпатському воєводстві на південному сході Польщі), де реорганізовував українське підпілля на час переходу радянсько-німецької лінії фронту. В той же час підпорядкував новостворену сотню «Залізняка» командуванню 2-ої Воєнної Округи «Буг», безпосередньо заступнику командира ВО-2 Мирославу Онишкевичу («Оресту»)[3].

Член крайового військового штабу (КВШ) УПА на ПЗУЗ влітку 1943 року, Головної Ради ОУН від серпня цього ж року. Член ГВШ УПА, підвищений до звання майора 8 липня 1943 року, крайовий командир УПА-Захід (1944–1949).

Член Проводу ОУН від 1947 року, крайовий провідник ОУН Карпатського краю, генеральний суддя ОУН. Іменований УГВР полковником УПА в 1946 році. Заступник головного командира УПА.

Загибель[ред.ред. код]

Загинув 14(за іншими даними 17) квітня 1949 року разом із дружиною Надією Романів в бою з військами НКВС у Перегінському районі (сьогодні Рожнятівський район) на Івано-Франківщині понад річкою Лімниця біля села Осмолода.[4][5]

Нагороди. Пам'ять[ред.ред. код]

Нагороджений 25 квітня 1945 року Срібним Хрестом Бойової Заслуги 1-го класу.[6]

Хрест на місці загибелі Василя Сидора, його дружини Надії Романів та 4-х охоронців. Урочище Яла, поблизу села Осмолода

16 жовтня 1994 у Спасові для вшанування самовідданої боротьби за незалежність України полковнику Василю Сидору (Шелесту) відкрито пам'ятник.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Василь Сидор (Шелест)
  2. С. Мудрик-Мечник. Шляхами підпілля революційної ОУН. Причинки до історії Львів, «Універсум» 1997
  3. Бастіон і Батурин. УПА та підпільна адміністрація ОУН в Ярославщині, Любачівщині та Томашівщині в рр. 1944–1947: Документи і матеріяли., Торонто-Львів, 2012. — С. 627, ст. 408
  4. Б. Мак. Полковник Шелест. «За вільну Україну» 27, 30.4, 4, 7, 14.5.96.
  5. Іван ЧОРНОЛІСЬКИЙ. Спом’янули «Шелеста»
  6. ЛИЦАРІ СРІБНОГО ХРЕСТА БОЙОВОЇ ЗАСЛУГИ 1-ГО ТА 2-ГО КЛАСІВ

Джерела та література[ред.ред. код]