Височини України

Україна, фізична карта

Опілля (частина Подільської височини), Львівська область

Донецький кряж (частина Донецької височини), Донецька область

Височи́ни Украї́ни займають бл. 25 % території країни. Утворення українських височин пов'язане з геологічною будовою і тектонічними рухами земної кори. Наприклад, відноги Середньоросійської височини фіксують виступи кристалічного фундаменту; Донецька височина є залишком мезозойського фундаменту складчастої споруди тієї ж назви. Важливу роль відіграли неотектонічні рухи в межах південного та південно-західного схилу Східно-Європейської платформи, в результаті яких утворилися обернені морфоструктури Волинської височини та Подільської височини, відбулися підняння окремих блоків фундаменту в межах Придніпровської височини та Приазовської височини.

За генезисом в Україні виділяють: денудаційні височини (Волинська), пластово-денудаційні (Середньоруська), структурно-денудаційні (Приазовська), цокольні (Донецька).

Найвищі вершини височин України

• Берда (515 м) — Хотинська височина
• Камула (471 м) — Гологори
• Високий Камінь (440 м) — Вороняки
• Крайній Камінь (431 м) — Товтри
• Драбаниха (408 м) — Кременецькі гори
• Булава (395 м) — Розточчя
• Могила Мечетна (367 м) — Донецький кряж
• Хохлиця (361 м) — Волинська височина
• Бельмак-Могила (324 м) — Приазовська височина
• (323 м) — Придніпровська височина
• (321,4 м) — Словечансько-Овруцький кряж
• (222 м) на теренах України — Середньоруська височина
• (178,4 м) — Тарханкутська височина

Джерела

• Географічна енциклопедія України : у 3 т. / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.