Височини України
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Височи́ни Украї́ни займають близько 25 % території країни[1]. Утворення українських височин пов'язане з геологічною будовою і тектонічними рухами земної кори. Наприклад, відноги Середньоросійської височини фіксують виступи кристалічного фундаменту; Донецька височина є залишком мезозойського фундаменту складчастої споруди тієї ж назви. Важливу роль відіграли неотектонічні рухи в межах південного та південно-західного схилу Східно-Європейської платформи, в результаті яких утворилися обернені морфоструктури Волинської височини та Подільської височини, відбулися підняння окремих блоків фундаменту в межах Придніпровської височини та Приазовської височини.
За генезисом в Україні виділяють:
- денудаційні височини — Волинська,
- пластово-денудаційні — Середньоруська,
- структурно-денудаційні — Приазовська,
- цокольні — Донецька.
Найвищі вершини височин України[ред. | ред. код]
- Берда (515 м) — Хотинська височина
- Камула (471 м) — Гологори
- Високий Камінь (440 м) — Вороняки
- Крайній Камінь (431 м) — Товтри
- Драбаниха (408 м) — Кременецькі гори
- Булава (395 м) — Розточчя
- Могила Мечетна (367 м) — Донецький кряж
- Хохлиця (361 м) — Волинська височина
- Бельмак-Могила (324 м) — Приазовська височина
- (323 м) — Придніпровська височина
- (321,4 м) — Словечансько-Овруцький кряж
- (222 м) на теренах України — Середньоруська височина
- (178,4 м) — Тарханкутська височина
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Рельєф // Українська радянська енциклопедія : [у 17 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1965. — Т. 17 : Українська Радянська Соціалістична Республіка. — С. 13-18.
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2001—2004.
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
Література[ред. | ред. код]
- Бондарчук В. Г. Геоморфологія УРСР. — Х. : Радянська школа, 1949. — 246 с.
- Дмітрієв М. І. Геоморфологія УСРР. — Х. : Радянська школа, 1936.
- Загальне геоморфологічне районування території України // Український географічний журнал : науковий журнал. — К., 2004. — № 1. — С. 3-12. — ISSN 1561-4980.
- Заставний Ф. Д. Географія України. У 2-х кн / Ред. M. П. Парцей. — Л. : Світ, 1994. — 472 с. — ISBN 5-7773-0043-8.
- Стецюк В. В. Екологічна геоморфологія України: навчальний посібник. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 367 с.
- Рельєф України. Навчальний посібник / Ред. Стецюк В. В. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 688 с.
- Цись П. М. Геоморфологія УРСР. — Л., 1962.
- (рос.) Шнюков Е. Ф., Чекунов А. В., Вилов О. и др. Природа Украинской ССР. Геология и полезные ископаемые. — К. : Наукова думка, 1986. — 184 с.
- (рос.) Маринич А. М., Пащенко В. М., Шищенко П. Г. Природа Украинской ССР. Ландшафты и физико-географическое районирование. — К. : Наукова думка, 1985. — 224 с.
- (рос.) Геоморфология Украинской ССР / Под общ. ред. И. М. Рослого. — К. : Вища школа, 1990. — 287 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Орографічна карта України [Архівовано 31 липня 2021 у Wayback Machine.].
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
