Височини України
Височи́ни Украї́ни займають бл. 25% території країни. Утворення українських височин пов'язане з геологічною будовою і тектонічними рухами земної кори. Наприклад, відноги Середньоросійської височини фіксують виступи кристалічного фундаменту; Донецька височина є залишком мезозойського фундаменту складчастої споруди тієї ж назви. Важливу роль відіграли неотектонічні рухи в межах південного та південно-західного схилу Східно-Європейської платформи, в результаті яких утворилися обернені морфоструктури Волинської височини та Подільської височини, відбулися підняння окремих блоків фундаменту в межах Придніпровської височини та Приазовської височини.
За генезисом в Україні виділяють: денудаційні височини (Волинська), пластово-денудаційні (Середньоруська), структурно-денудаційні (Приазовська), цокольні (Донецька).
Найвищі вершини височин України[ред. • ред. код]
- Берда (515 м) — Хотинська височина
- Камула (471 м) — Гологори
- Крайній Камінь (431 м) — Товтри
- Булава (395 м) — Розточчя
- (408 м) — Кременецькі гори
- Могила Мечетна (367 м) — Донецький кряж
- (361 м) — Волинська височина
- Бельмак-Могила (324 м) — Приазовська височина
- (316 м) — Словечансько-Овруцький кряж
- (323 м) — Придніпровська височина
- (222 м) на теренах України — Середньоросійська височина
- Високий Камінь (440 м) — Вороняки
- (178,4 м) — Тарханкутська височина
Джерела[ред. • ред. код]
- Географічна енциклопедія України : у 3 т. / редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. — К. : «Українська радянська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1989.
 |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
|||||||||||||||||
